Тема № 11 Після воєнна відбудова України

План

1) Особливості відбудовчого періоду народного господарства в Україні.

2) Радянізація західноукраїнських земель.

3) Культурне життя в Україні у другій половині 40-х—першій половині 50-х рр..

 

 

1. Особливості відбудовчого періоду народного господарства в Україні.

Після вигнання фашистів з України потреба у відбудові народного господарства, через що було затверджено в березні 1946 р. Верховною радою СРСР п'ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства на 1946—1950 р. Відбудову планували завершити до 1950 року.

Відмова від плану Маршала; розрахунок лише на внутрішні резерви.

1. Нестача робочої сили.
2. В першу чергу відбудовувались: важка промисловість, транспорт, енергетика, куди вкладалось 88 % усіх капіталовкладень
3. Відновлення адміністративно-командних методів.
4. Посилення диспропорції в розвитку на користь воєнно-промислового комплексу (ВПК).
5. Повільне впровадження досягнень науково-тех­нічного прогресу (підприємства працювали за старими технологіями; висока енерго та матері­аломісткість виробів тощо).

 

1. Сільському господарству приділялось мало уваги а тому в нього було вкладено 7 % капіталовкладень. Відбудова здійснювалася за рахунок жорстокої дисципліни, підвищених податків.
2. Колгоспам як правило не платили зарплати.
3. Для відбудови народного господарства використовували репарації з Німеччини.
4. Відбудовувалися господарства України всіма республіками СРСР.
5. Відбудова проходила в умовах патріотичного піднесення народу, при повсимісних соціалістичних та при боротьбі за якість.
6. На відміну від Європи в Україні не впроваджувались нові технології і матеріали, що призвело до поступового відставання від заходу.
7. Відкидались ринкові відносини і зміцнювалася командно адміністративна система управління державою.
8. Були не відбудовані в повному обсязі легка і харчова промисловості, охорона здоров’я, освіта і наука, через що їм приділялось мало уваги.
9. В 1946 році на території України була посуха, яка призвела до голоду у 1946 – 1947 роках

а) не було зменшено план хлібозаготівлі.

б) держава вивезла все зерно з колгоспів і радгоспів.

в) підсобні селянські господарства ще були розорені війною.

г) керівництво країн продовжувало вивозити хліб закордон, незважаючи на голод.

д) голодуючим не надавали ніякої допомоги.

е) на протязі 1946 – 1947 років у сільській місцевості голодувало до кількох мільйонів осіб з них померло від голоду 1 млн. чоловік.

Грошова реформа 1947 року.

 

1) Гроші накопиченні 1947 року на ощад касах розміром до 3 тис. рублів обміню валилися пропорціями 1/1.

2) Суми заощаджень що перевищували 3 тис. і до 10 тис. рублів обмінювались на 1/3 менше. Суми більше 10 тис. рублів обмінювалися 2/3 менше.

3) Гроші що зберігалися вдома обмінювалися в пропорціях 1/10.

4) Оскільки відділень ощад банку на селі не було майже всі селяни обмінювали гроші 1/10.

5) Грошова реформа призвела до вилучення грошей із населення.

6) До 1947 року діяла карткова система на продукти харчування, а після її відміни ціни зросли у 3 рази.

 

1. Радянізація західноукраїнських земель.

1) на території західної України були направлені працівники партійного апарату, правохороних органів, державної безпеку, культури, освіти з інших районів СРСР

2) проведення індустріалізації

3) відбудова, реконструкція та вдосконалення нафтогазової та лісозаготівельної промисловості; розвиток машинобудівельної, металообробної, при­ладобудівної та ін. галузей;

4) повіль­ний розвиток харчової та легкої промисловості;

5) націоналізація промисловості та транспорту.

6) колективізовано 93 % господарств:

7) конфісковано великі маєтки та передано землі безземельним та малоземельним селянам; організовано МТС;

8) повсимісної застосовувались примусові методи — шантаж, залякування;

9) нехтували місцевою специфікою господарювання.

10) лік­відація неписьменності

11) поси­лення процесу русифікації;

12) введення безкоштовної освіти;

13) заідеологізованість навчаль­но-виховного процесу;

14) безкош­товне медичне обслуговування.

15) на нових територіях створювалися партійні комсомольські профспілкові організації, що були фундаментом радянської влади

16) на західноукраїнських землях відновилася колективізація та примусові методи введення господарства

17) на протязі 1946 – 1948 років були проведені масові депортації західних українців

18) заборонено Греко – Католицьку Церкву

19) здійснювалися репресії

 

 

Для боротьби ОУН – УПА 1948 – 1952 років характерно:

 

1) ОУН – УПА веде збройну боротьбу з радянською владою.

2) З метою придушення опору ОУН – УПА в західній Україні були направлені загони НКВС служби безпеки, війська та створено групи самозахисту з місцевих активістів.

3) Керував збройною боротьбою ОУН – УПА роман Шухевич (Тарас Чупринка) псевдонім.

4) В 1948 році частина підрозділів УПА зазнала поразки і перейшла на територію Польщі а потім у західну Німеччину.

5) 28 квітня — 28 серпня 1947 р.- Операція «Вісла». Депортації залишків українського населення Закерзоння на захід і північ Польщі з метою його асиміляції та знищення баз діяльності ОУН—УПА Було переселено близько 150 тис. українців, а УПА зазнала великих втрат.

6) В 1950 році біля Львова загони Шухевича були оточені та знищені.

7) В 1952 році ОУН – УПА припинила своє існування.

 

Ждановщина в Україні

Ø Посилення контролю над творчими процесами в галузі куль­тури,

Ø придушення національно-визвольного руху та будь-яких проявів української самостійницької ідеї

Ø Нищівна критика діяльності інститутів історії України та історії української літератури, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видатних діячів української культури — письмен­ників, композиторів, режисерів.

Ø Придушення паростків відродження української культури після війни.

Ø Гальмування розвитку науки, літератури і мистецтва в країні. Перетворення літературної критики на засіб утримання мит­ців у рамках офіційної ідеології.

Ø Обмеження свободи творчості. Ізоляція від надбань західної культури

 

1. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х—першій половині 50-х рр..

Освіта:

 

1) Відновлення зруйнованих під час війни шкіл, переважно зусиллями самого населення (на 1950-й рік довоєнна мережа шкіл була фактично відновлена).

2) Гостра потреба в підручниках, зошитах, навчальному облад­нанні.

3) Запровадження мережі вечірніх та професійних заочних шкіл, навчальних курсів для дорослих. Перехід до обов'язкової семирічної освіти (1953 р.). Нестача приміщень, учителів, навчальних посібників.

4) Заідеологізованість освіти.

5) Неухильне скорочення шкіл з українською мовою викладання.

6) Відновлення системи вищої освіти.

7) Збільшення кількості студентів з 99 тис. до 325 тис. (майже половина з них навчалася на заочних і вечірніх відділеннях).

Наука:

1) Відновлення роботи науково-дослідних установ (збільшення їх кількості з 267 до 462).

2) Зміцнення матеріально-технічної бази, наукового потенціалу.

3) Провідна наукова установа — Академія наук УРСР на чолі з О. Палладіним.

4) Значні успіхи в дослідженнях із фундаментальних наук.

5) Пуск першого в республіці атомного реактора (1946 р.). Виготовлення в Києві першої в Європі цифрової обчислюваль­ної машини під керівництвом С. Лебедєва (1948—1950 рр.). Запровадження нової автоматичної технології зварювання тощо.

6) Запровадження досягнень науки й техніки переважно в галу­зях воєнного виробництва.

7) Розгром генетики та кібернетики (проголошення генетики «продажною донькою імперіалізму», а кібернетики її «рідною сестрою») в результаті кампанії, яка отримала назву «Лисенківщина» (від прізвища президента Всесоюзної академії сіль­ськогосподарських наук Т. Лисенка, який свою позицію аргу­ментував не науковими доказами, а ідеологічними штампами, запозиченими з «Короткого курсу історії ВКП(б)»)

 

Літерату­ра:

1) Складні умови розвитку літератури в умовах «ждановщини». Прийняття партійних постанов з ідеологічних питань, у яких містилася нищівна критика українських видань (постанови «Про журнал "Вітчизна"», «Про журнал сатири і гумору "Пе­рець"», «Про перекручення й помилки у висвітленні української літератури в "Нарисі історії української літератури"» тощо).

2) Розгортання боротьби проти «безідейності, безпринципності, формалізму, космополітизму і низькопоклонства перед гнилим заходом» з метою посилення культурно-ідеологічної ізоляції радянського суспільства від західного світу.

3) Розгортання Л. Кагановичем бурхливої діяльності по боротьбі з «українським буржуазним націоналізмом», жертвами якої стали А. Малишко, П. Панч, М. Рильський, Ю. Яновський, Остап Вишня, В. Сосюра тощо.

4) Створення українськими письменниками, не дивлячись на надзвичайно важкі умови праці, високохудожніх творів (три­логія 0. Гончара «Прапороносці», роман М. Стельмаха «На нашій землі», «Київські оповідання» Ю. Яновського, гуморис­тичні оповідання Остапа Вишні тощо).

 

Мистец­тво:

1) Домінування в мистецтві воєнної тематики.

2) Видання постанови «Про репертуар драматичних та інших театрів України», згідно з якою обов'язковою стає перевага репертуарах спектаклів сучасних тем

3) Від театральних діячів вимагали оспівувати успіхи в соціалістичному будівництві.

4) Основна продукція кінематографа — революційно-патріотичні фільми.

5) Діяльність художників М. Глущенка, М. Дерегуса, 0. Шовкуненка та ін.