Міжнародні-кредитні та валютно-фінансові відносини.

Кредито-валютні відносини включають:

1. позики і кредити;

2. продаж і купівля валют;

3. платежі за послуги та взаєморозрахунки.

Позики ­ форма залучення коштів у державний бюджет на основі кредиту.

Сукупність кредитних відносин між країнами являє собою кредитний ринок. Тут надаються позики різним країнам фірмами, банками, державами, спеціалізованими міжнародними кредитами установами (МВФ,МБРР).

МВФ (міжнародний валютний фонд) - міжнародна кредитна установа ООН заснована 1946р. у США на Бреттон-Вудський міжнародній фінансовій конференції. Його співзасновниками було 44 країни, зараз понад 100 членів МВФ.

Метою МВФ є міжнародна валютна співпраця на основі консультацій, подання позик країнам - учасницям. Кредит може отримувати тільки член МВФ, який сплачує пайові внески: золотом, конвертованою і національною валютою.Від величини внесків залежить розмір кредитів, а також кількість голосів у керівництві фонду.

Контрольний пакет акції МВФ знаходиться в руках розвинутих країнах (США, Англія, Японія, Швеція).

МБРР (міжнародний банк реконструкції і розвитку) заснований тоді ж і там де МВФ. Особливості МБРР, що він надає позики довготермінові - на 15-25 років, на реалізацію великих проектів: реконструкцію галузей, будівництво доріг, будівництво великих підприємств. Для одерження кредиту необхідно виконувати вимоги МБРР: 1) позика повинна бути гарантована державою; 2) під аналогічні цілі не повинна бути надана позика в ін. місці; 3) МБРР перевіряє доцільність кредиту - чи справді він нам потрібний; 4) позика повинна бути призначена на реконструкцію і розвиток.

Директора МБРР складає 21 країну, 5 із них - це постійні директори: США, Англія, Франція, Німеччина, Японія.

Вищим органом управління є Рада управляючих, яка представлена всіма країнами.

Валютні відносини. З кредитними відносинами тісно звязані валютні відносини і валютні ринки, на яких відбувається торгівля валютами.

Валюта - національні грошові знаки у вигляді казначейських білетів, банкнот, розмінної монети які знаходяться в обігу і є основним купівельним засобом, засобом платежів і розрахунків на території певної держави.

Розрахунки здійснюється за валютним курсом.

Валютний курс – ціна, за якою здійснюється купівля - продаж валют. Він виражає співвідношення між іноземними і національними валютами.

За можливостями обміну розрізняють валюти:

1) ВКВ - вільноконвертована валюта. Така, яка приймається до обміну всіма країнами без будь-яких обмежень (долар, євро, фунт);

2) ЧКВ - частковоконвертована валюта. Така, яка має певні обмеження, або односторонню конвертованість (гривні, рублі);

3) НКВ - неконвертован і валюти. Такі, які не обмінюються на інші валюти (Куба, Північна Корея).

Особливістю сучасних валютних відносин є те, що золото втратило роль грошей і стало звичайним товаром. Ціни на нього формується в залежності від вартості видобутку і обробки, а також попиту і пропозиції.

Валютні відносини пройшли кілька етапів розвитку або валютних систем чи стандартів:

1)золото-моментний стандарт, коли паперові гроші вільно обмінювалися на золоті в середині країни, а світовими грошима були: золото і золоті моменти. Остаточно він сформований до середини ХІХ ст. і проіснував до 30-х років ХХ ст.

2)золото-валютний (золото-доларовий) стандарт. Коли світовими грошима є золото і конвертована валюта (долар). Прийнятий у 1946р. на Бреттон-Вудській конференції.

3)валютний (доларовий) стандарт. Коли світовими грошима стають ВКВ на чолі з доларом. Прийнятий у 1976р. на Ямайкській конференції. Цей стандарт ще називають плаваючим курсом, тому що він базується на співвідношенні валют, курс яких не закріплений твердою одиницею - золотом.

Якщо раніше для стабілізації національної валюти потрібно було мати відповідний запас золота у національному банку то тепер курс валюти визначається іншими факторами: 1)реальною купівельною здатністю грошової одиниці на світовому ринку і її забезпеченністю якісними товарами;

2)попитом національної валюти на світовому ринку і її авторитетом.

Теоретично вважається, що плаваючий курс буде спричиняти значні коливання валют. Але в стабільних економіках цього не відбувається. Коливання валют спостерігається тільки в слаборозвинутих країнах і країнах перехідного періоду.

В умовах сучасної інтеграції економік відбувається утворення спільних торгових зон, спільних ринків (як ЄС), а також спільних валют (євро).