Поведінка олігополії : погляд з точки зору теорії ігор

Цінова поведінка олігополії володіє характеристиками стратегічної гри типу покеру, шахів або бриджу. Найкращий результат гри в покер залежить від того, що роблять ваші супротивники. Гравці повинні будувати свої дії з урахуванням дій і очікуваної реакції інших гравців. Давайте використовуємо просту модель теорії ігор, щоб зрозуміти основи поведінки олігополії при встановленні цін. Зокрема, припустимо існування дуополії - олігополії з двох фірм.

Теорія ігор -математичними методами досліджує поведінку індивідів, що мають протилежні інтереси.

Дилема олігополістів -досліджує стратегічні питання ціноутворення, які вирішує кожна фірма: встановити співробітництво і на його основі максимізувати прибутки галузі чи навпаки - намагатися максимізувати особисті прибутки.

Передумови

· Фірма А та фірма Б діють в умовах дуополії(ринкова структура, в якій

тільки два виробника постачать на ринок стандартизований товар)

· Кожна фірма обирає цінову стратегію, встановлюючи або високу або

низьку ціну.

Таблиця 4.1

Матриця результатів ринкової стратегії двох фірм

	Стратегія фірми А
Стратегія фірми Б	Призначає високу ціну	Призначає низьку ціну
Призначає високу ціну
Призначає низьку ціну

 

· Прибуток фірми А показаний у верхньому правому куті, а фірми Б-в

нижньому лівому.

Варіанти цінової стратегії, коли фірми діють без змови

1. Фірми встановлюють високі ціни­­­­­­­­­­­­­ - кожна отримує високі прибутки.

2. Фірми встановлюють низькі ціни - прибутки кожної встановлюються на низькому рівні.

3. Одна фірма встановлює низьку ціну, коли конкурент встановлює високу

ціну-ця ця фірма отримує надприбуток за рахунок ринкової частки конкурента.

Таким чином, у даній ситуації має місце потяг як до змови, так і до свідомого суперництва заради отримання прибутку.

Цінова конкуренція в умовах олігополістичної взаємозалежності породжує цінові віни.

Цінова війна - циклічне, послідовне зниження ціни з метою витіснення конкурентів з олігополістичного ринку.

Наслідки олігополічтисної війни:

· Ринкова ціна знизиться до рівня середніх витрат.

· Обсяг вмпуску продукції в галузі встановиться на рівні досконалої

конкуренції.

· Економічні прибутки кожної фірми будуть дорівнювати нулю.

 

Чотири моделі олігополії

Щоб отримати більш повне уявлення про поведінку олігополії щодо ціни, і виробництва,ми розглянемо чотири різні моделі:

- ламана крива попиту;

- встановлення цін шляхом змови;

- цінове лідерство;

- ціноутворення за схемою «витрати плюс».

При аналізі виявляються дві взаємозалежні риси олігополістичного ціноутворення. З одного боку, олигополістичні ціни мають тенденцію бути негнучкими, або "жорсткими". Ціни при олігополії змінюються рідше, ніж в умовах чистої і монополістичної конкуренції і в деяких випадках чистої монополії. З іншого боку, коли олигополістичні ціни змінюються, ймовірно, що фірми змінюють свої ціни всі разом; цінову поведінку олігополії передбачає наявність стимулів до узгоджених дій, або до таємної змови, при призначенні та зміні цін.

Ламана крива попиту: не заснована на таємній змові олігополія

Модель ламаної кривої попиту – це модель цінової стратегії олігополіствів без змови.

Передумови

· Кожна фірма вважає, що коли вона підніме ціну, решта фірм не

наслідуватимуть її і вона втратить значну частину своїх прибутків.

· Коли фірма втановить нижчу ціну, інші фірми наслідуватимуть її,

оскільки не захочуть втрачати своєї частки на ринку.

Наслідки

- Олігополіст має ламану криву попиту

- На кривій граничного доходу має місце розрив

- Крива граничних витрат проходить через розрив у кривій

граничного доходу.

Недоліки моделі ламаної кривої попиту

1) Ламана крива попиту пояснює негнучкість ціни, але не саму ціну.

2) Олигополістичні ціни не є настільки негнучкими, особливо по напряму

вгору, наскільки це показує теорія ламаної кривої попиту.

 

Олігополія, заснована на таємній змові. Kартелі

Розглянута нами модель теорії ігор припускає, що олігополія сприяє таємній змові. Вона має місце, коли фірми досягають безпосередньої, чи мовчазної(не вираженої словами), угоди про те, щоб зафіксувати ціни, розділити чи розподілити ринки тим чи іншим чином обмежити конкуренцію між собою. Недоліки і невизначеності моделі ламаної кривої попиту олігополії, яка не базується на таємній змові, очевидні для виробників. Завжди існує небезпека, що спалахне війна цін.

Зокрема, під час загального спаду ділової активності у кожної фірми виявляться надлишкові потужності, і тому вона може скоротити витрати на одиницю продукції шляхом збільшення своєї ринкової частки. Також завжди існує можливість того, що нова фірма може подолати бар'єри для входження і вжити різке зниження цін, щоб утвердитися на ринку. До того ж обумовлений таємною змовою контроль над цінами дозволить олігополісту зменшити невизначеність, збільшити прибутки і навіть перешкодити появі нових конкурентів.

Ціна і обсяг виробництва

На якому рівні будуть встановлені ціна й обсяг виробництва в умовах заснованої на таємній змові олігополії дізнаємось проаналізувавши три фірми А, В і С, що виробляють однорідну продукцію.Усі фірми мають однакові криві витрат. Крива попиту кожної фірми не визначена до тих пір, поки ми не знаємо, як її конкуренти будуть реагувати на будь-яку зміну ціни.Тому давайте припустимо, що кожна фірма допускає, ніби два її конкурента будуть вирівнювати свої ціни при зниженні ціни і при її підвищенні.Припустимо далі, що криві попиту всіх фірм однакові. За даних однакових витратах, попиті і показниках граничних доходів ми можемо сказати, що рис. 5.2 показує становище кожної з трьох розглянутих олигополістичних фірм.

Якщо олігополістичні фірми стикаються з однаковими або дуже схожими умовами попиту і витрат, вони будуть вступати в таємну змову і максимізувати загальні прибутки. Підсумкові ціна й обсяг виробництва є, по суті, такими ж, як і при чистїй монополії. Кожен олігополіст призначає ціну LF і виробляє обсяг продукції F.

Для того, щоб реалізувати рішення про ціну LF і кількості F, в яких гостро зацікавлена кожна фірма, вони вступають в таємну змову і погоджуються призначити однакову ціну LF. Окрім зменшення завжди існуючої можливості виникнення війни цін, кожна фірма буде отримувати максимальний прибуток. А для суспільства, ймовірно, результат буде приблизно таким же, як якби галузь була чистою монополією, що складається з трьох однакових підприємств.

Таємна угода може приймати ряд форм. Найбільш простою формою таємної змови є картель.

Картель - це об'єднання кількох підприємств однієї галузі, учасники якого укладають угоду щодо розподілу ринків збуту й цін і зберігають свою власність на засоби виробництва і продукцію.

Картель передбачає формальну письмову угоду щодо і ціни, і обсягу. Останній повинен регулюватися, тобто ринок повинен бути розділений, для того щоб можна було підтримувати узгоджену ціну.

Умови створення картелю:

1. Встановити барєри на шляху входження в галузь конкурентів.

2. Визначити загальний рівень випуску та монопольну ціну, що максимізує прибуток.

3. Встановити квоти для кожної фірми, що входить у картель.

4. Забезпечити процедуру контролю щодо встановлених квот.

 

Цінове лідерство

 

Цінове лідерство – тип джентльменської угоди, за допомогою якого олігополісти можуть координувати свою поведінку в області цін, не вступаючи в прямий таємну змову.

Формальні угоди та нелегальні зустрічі при цьому не передбачаються.Навпаки, отримує розвиток практика, відповідно до якої «панівна» фірма, зазвичай найбільш велика або найбільш ефективна в галузі, змінює ціну, а всі інші фірми більш-менш автоматично слідують цій зміні. Поширення цінового лідерства підтверджується фактично тим, що такі галузі, як сільськогосподарське машинобудування, видобуток антрациту, виробництво цементу, міді, бензину, газетного паперу, жерсті для консервних банок, свинцю, сірки, штучного шовку, мінеральних добрив, скляної тари, стали, автомобілів і кольорових металів, практикують або в недавньому минулому практикували цінове лідерство.

Модель лідерство в цінах має назву часткової монополії, тому що лідер встановлює монопольну ціну, базуючись на власному граничному доході та граничних витратах. Решта фірм приймає цю ціну як дану.

Тактика лідерства

Дослідження цінового лідерства в різноманітних галузях показує, що лідер швидше за все обирає одну з таких тактик.

1. Рідкісні зміни. Так як зміни цін завжди тягнуть за собою певний ризик того, що суперники не підуть на нього, вони відбуваються нечасто. Ціновий лідер не буде змінювати ціну у відповідь на дрібні поточні коливання попиту і витрат. Ціна буде змінена тільки тоді, коли попит і витрати зміняться значно і у всій галузі, наприклад підвищиться заробітна плата в галузі, збільшаться податки або ціни одного з основних ресурсів, припустимо енергії. В автомобільній промисловості зміни цін традиційно

відбуваються щоосені, коли вводяться нові моделі.

2. Повідомлення. Про прийдешні зміни цін лідер зазвичай повідомляє всі галузі в промовах, інтерв'ю в пресі і т.д.

Висловлюючись про «необхідність підвищення цін», ціновий лідер може з'ясувати ставлення своїх конкурентів до цього питання.

3. Обмежує ціноутворення. Ціновий лідер не обов'язково вибирає таку ціну, яка максимізує короткострокову прибуток для галузі. Причина полягає в тому, що галузь може не хотіти входження нових фірм. Якщо бар'єри для входження засновані на перевагах у витратах (ефекті масштабу) існуючих фірм, то ці бар'єри можуть бути подолані новими фірмами, що входять в галузь, якщо ціна продукції встановлена ​​на досить високому рівні. Нові фірми, які відносно неефективні через свій невеликий розмір, можуть вижити і вирости, якщо ціни в галузі високі. Щоб віднадити нових конкурентів і підтримувати поточну олігополістичну структуру галузі, ціна може бути встановлена ​​нижче рівня, який максимізує короткостроковий прибуток.Стратегія встановлення ціни, яка запобігає входження нових фірм, називається обмежуючим ціноутворенням.

Ціноутворення за принципом «витрати плюс»

Четверта модель цінової поведінки олігополії заснована на тому, що відомо під різними назвами як надбавка, емпіричний метод або ціноутворення за принципом «витрати плюс». У цьому випадку олігополіст використовує формулу або методику обчислення витрат на одиницю продукції, потім до витрат приплюсовується надбавка для встановлення ціни. Однак витрати на одиницю продукції змінюються зі зміною обсягу виробництва, і тому фірма повинна орієнтуватися на деякий типовий обсяг. Наприклад, величиною середніх витрат фірми може бути та, яка досягається, коли фірма діє, припустимо, при використанні виробничих потужностей на 75 або 80 %. При встановленні ціни до середнім витратам додається надбавка зазвичай у розмірі певного відсотка. Відсоток залежить від еластичності попиту на продукцію, при нееластичному попиті він буде вищим і навпаки. Наприклад, виробник електричних побутових приладів може встановити, що витрати на одиницю у виробництві посудомийних машин складають 250 дол. до яких додається 50 %-ва надбавка. Це дає роздрібним торговцям ціну в 375 дол.

Надбавка становить, як правило, 50 %, а не 25 або 100 %, тому що фірма прагне отримати намічену прибуток або певний відсоток на свої вкладення

Два заключних зауваження. По-перше, метод призначення ціни, що перевищує витрати, сумісний зі змовою і ціновим лідерством. Якщо виробники в галузі мають приблизно однакові витрати, прихильність тактиці спільного призначення цін призведе до дуже схожим цінами та їх змінам.

По-друге, метод встановлення ціни, що перевищує витрати, має спеціальні переваги для фірм, що випускають різну продукцію, тому що інакше їм довелося б займатися складним і дорогим справою з'ясування умов попиту та пропозиції для сотні різних продуктів. На практиці неможливо вірно оцінити такі загальні витрати, як енергія, освітлення, страховка і податки, по відношенню до конкретної продукції.

Нецінова конкуренція

Ми відзначали, що з кількох причин олігополісти не сприймають цінову конкуренцію. Це може привести до деякого більш-менш неформальному типу таємної угоди про ціну. Характерно, що саме через нецінову конкуренцію визначається частка ринку для кожної фірми. Причини, чому олігополісти звертають велику увагу на нецінову конкуренцію:

1. Легкість дублювання. Конкуренти фірми можуть швидко і легко відповісти на зниження цін. Внаслідок цього можливість значного збільшення чиємусь ринкової частки мала; конкуренти швидко анулюють будь-яке можливе збільшення продажів, відповідаючи на зниження цін. І звичайно, завжди існує ризик, що цінова конкуренція призведе учасників у згубну війну цін. Менш імовірно, що нецінова конкуренція вийде з-під контролю. Олігополісти вважають, що завдяки нецінової конкуренції можуть бути отримані більш довготривалі переваги перед конкурентами, тому що зміни продукту, вдосконалення виробничої технології і вдалі рекламні трюки не можуть бути так само швидко і повно дубльовані, як зниження цін.

2. Значні фінансові ресурси. Більш очевидна причина, по якій олігополісти роблять основний упор на нецінову конкуренцію, полягає в наступному: промислові олігополісти зазвичай володіють значними фінансовими ресурсами для підтримки реклами і розвитку продукту. Отже, хоча нецінова конкуренція є основною рисою як галузей з монополістичної конкуренцією, так і олигополистических галузей, останні зазвичай мають більш значні фінансові ресурси, які дозволяють їм більш активно займатися нецінової конкуренцією.