Ринок досконалої конкуренції

РИНОК ДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

План

Умови формування ринку досконалої конкуренції

Попит, графік попиту, ціна та граничний дохід досконалого конкурента

Пропозиція досконалого конкурента

Рівновага досконалого конкурента

Прибуток, збиток та витрати досконалого конкурента

Чиста конкуренція та її ефективність

Умови формування ринку досконалої конкуренції.

Конкуренція — основна риса ринкових відносин. У залежності від засобів її досягнення розрізняють досконалу і недосконалу конкуренцію.

Ринкова структура визначається умовами, в яких фірми, що її створюють, конкурують між собою. До цих умов належать: кількість і розмір фірм; характер продукції; контроль над ціною; умови входу і виходу з галузі; доступність інформації.

Кожен учасник досконалої конкуренції при прийнятті господарських рішень може виходити лише з ціни, яка задає йому вільний ринок.

Досконалий конкурент — це фірма, яка працює лише в умовах досконалої конкуренції.

Умови формування ринку досконалої конкуренції:

ü Ринок складається з великої кількості продавців, кожний з яких продає стандартизовану продукцію.

ü Кожна фірма має дуже незначну частку у загальному випуску продукції, що поступає на ринок, і ця частка не перевищує 1% загального продажу.

ü Виробник не цікавиться рішеннями своїх конкурентів.

ü Зі збільшенням обсягу продукції ціна не змінюється.

ü Не існують бар’єри для входу та виходу з галузі.

Поліполія — ринкова структура, на яку діють умови досконалої конкуренції, а її мета діяльності – максимізація прибутку.

Досконала конкуренція досягається за наявності величезної кількості незалежних виробників і продавців, що жоден із них не може помітно вплинути на ринкову ціну через зміну кількості продукції.

Аналіз існування ідеалізованого ринку розкриває яким чином розміщувалися би ресурси і встановлювалися ціни, якби не було ніяких ринкових недосконалостей – диференціації продуктів, не мобільності ресурсів, поганого знання ринку. Він дає змогу побудувати точні моделі, які гарантують усі альтернативні відносно обсягу випуску продукції та рівня цін, а також, сприяють максимізації прибутків фірми.

РИНОК МОНОПОЛІЇ

План

Умови формування ринку монополії

Попит на продукт монопольної фірми

Монопольна рівновага і конкурентна рівновага

Показники монопольної влади: індекс Лернера, індекс Герфіндаля

Короткострокова рівновага монополіста

Довгострокова рівновага монополіста

Принципи ціноутворення в умовах монопольної влади

Умови формування ринку монополії

Монополія — це такий тип ринкової структури, коли лише одна фірма пропонує весь ринковий обсяг блага,для якого не існує близьких замінників. Відповідно, фірма в умовах монополії називається монополістом, а ринок, на якому діє монополіст—монопольним ринком.

Монополія може бути:

· відкрита,

· закрита

· природна.

Особливостями ринку є такі:

ü На ринку монопольної влади господарює один виробник, який виробляє однорідну продукцію, що не має близьких субститутів, багатьом покупцям;

ü Монопольний ринок має багато споживачів;

ü Частка випуску монопольного ринку відповідає ринковій пропозиції;

ü В умовах чистої монополії галузь складається з однієї фірми;

ü Відсутній вільний вхід та вихід на ринок.

ü Монопольний ринок виникає там, де існують бар’єри для входження у галузь;

ü Бар’єри для вступу конкурентів у монополізовану галузь:

§ Економія від масштабу виробництва;

§ Фінансові перепони;

§ Правові бар’єри (патенти, ліцензії);

§ Монопольне володіння джерелами сировини;

§ Нечесна конкуренція.

 

РИНОК МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

План

Умови ринку монополістичної конкуренції

Короткострокова рівновага монополістичної конкуренції

Нецінова конкуренція

До цього часу ми дотримувалися припущення, що фірма поставляє на ринок певний продукт, нічого у ньому не змінюючи. Однак насправді, отримавши економічний прибуток, фірма не чекає, поки конкуренти виготовляють аналогічний товар та ліквідують його надприбуток. З метою збільшення попиту на свій продукт фірма постійно шукає шляхи його удосконалення. Це підштовхує її до нецінової конкуренції. Саме нецінова конкуренція є найпоширенішою формою для моделі ринку, що аналізується.

Методи нецінової конкуренції можуть бути:

- пов’язані з удосконаленням продукту;

- орієнтовані на рекламно-пропагандистську діяльність.

Продукт може змінюватися без докорінної зміни його споживацьких якостей (упаковки товару, його дизайну, способів продажу тощо). Однак у довготерміновому періоді фірми орієнтуються на розробку нових моделей товарів, які втілювали б у собі нові досягнення науки і техніки. Тому, на відміну від чистої монополії, монополістична конкуренція створює безпосередню зацікавленість фірм у реалізації наукових і технічних новинок. Багато фірм планують моральне старіння продукції, навіть провокують його для створення більш сприятливих умов для впровадження нових товарів.

Досягти тимчасових переваг над конкурентами можна не тільки на основі реальних відмінностей свого товару, а й за рахунок активної рекламної діяльності. Мета реклами – збільшення частки продукції фірми на ринку та посилення лояльності споживачів до товару фірми. Щодо гафічного зображення становища фірми на ринку, переміщення кривої попиту вправо та зменшення її еластичності буде означати успіх реклами.

зворотній зв’язок

Фірми досить багато уваги приділяють розробці рекламного повідомлення. Вдала провідна ідея реклами, форма подання матеріалу, його обсяг – визначають кінцеву результативність усього рекламного процесу.

Вибір засобу інформації для надсилання рекламного повідомлення залежить від його змісту, потенційних споживачів, типу реклами (інформаційна, переконлива чи нагадувальна) тощо.

Вибір часу та місця власне рекламування має враховувати кілька обставин. По-перше, кожен потенційний споживач, стомлений від реклами, яка навколо нього, намагається захиститися від неї так званим "інформаційним щитом". І тільки та реклама матиме успіх, яка зможе пробити цей щит: чи то незвичайною формою, чи змістом, чи місцем подачі.

Рекламна інформація ніколи не існує самостійно. Споживача завжди оточує ціле інформаційне поле. Інформація, яка йде паралельно з рекламною, у схемі названа шумами. Ці шуми можуть бути настільки сильними, що повністю глушитимуть рекламну інформацію. Досить привабливим часом для телевізійної реклами є показ футбольних матчів. Однак, якщо футболісти однієї з команд провели вдалу атаку та забили гол, то можна з упевненістю сказати, що рекламне повідомлення, яке подасть у ефір режисер, залишиться ніким непоміченим.

У економічній науці роль реклами розцінюється суперечливо. Існують досить вагомі аргументи на користь реклами. Реклама - це неперсоніфікована передача, звичайно оплачувана і звичайно така, що має характер переконання про продукцію, послуги або ідеї відомими рекламодавцями за допомогою різноманітних носіїв.

Формуючи попит і стимулюючи збут, примушуючи споживачів купувати товари і прискорюючи процес «купівлі-продажу», а звідси оборотність капіталу, реклама виконує на ринку економічну функцію. Крім того, вона здійснює також інформаційну функцію. У цій ролі реклама забезпечує споживачів направленим потоком інформації про виробника і його товари, зокрема, їх споживацької вартості.

Разом з тим, очевидно, що, будучи частиною системи маркетингу, реклама переступає вузькі рамки інформаційної функції і бере на себе ще функцію комунікаційну.

Можливі цілі реклами

Інформативна реклама переважає в основному на етапі виведення товару на ринок, коли стоїть задача створення первинного попиту. Так, виробникам йогурту треба було спочатку проінформувати споживачів про поживні достоїнства і численні способи використання продукту.

Розповідна реклама набуває особливу значущість на етапі зростання, коли перед фірмою встає задача формування виборчого попиту, наприклад, оголошення на продукти «пісної кухні» фірми «Стауффер» намагається переконати аудиторію споживачів, що стежить за своїм виглядом, що нове блюдо, не дивлячись на високу калорійність, має приголомшуючий вигляд і відмінний смак.

Порівняльн а реклама прагне затвердити перевагу однієї марки за рахунок конкретного її порівняння з однією або декількома марками в рамках даного товарного класу.

Нагадуюча реклама надзвичайно важлива на етапі зрілості, для того щоб примусити споживача пригадати про товар. Мета дорогих оголошень «Кока-кола» в журналах - нагадати людям про напій, а зовсім не в тому, щоб проінформувати або переконати їх.

Підкріплююча реклама прагне затвердити нинішніх покупців в правильності зробленого або вибору. У рекламних оголошеннях на автомобілі часто фігурують задоволені покупці, що захоплюються тією або іншою особливістю купленою машина.

 

 

РИНОК ОЛІГОПОЛІЇ

План

Ступінь концентрації.

Бар’єри входження в галузь.

Чотири моделі олігополії.

Нецінова конкуренція.

Ступінь концентрації.

Економісти використовують ступінь концентрації як приблизну міру, яка відображає структуру галузі. Хоча показники концентрації, як правило, дають уявлення про степінь конкурентності або монополізації різних галузей, у них є декілька недоліків, на які варто звернути увагу.

1.Локалізація ринків. Ступінь концентрації дається по відношенню до держави в цілому, в той час як ринки ряду продуктів значно локалізовані через високі транспорті витрати. Наприклад, показник концентрації для виробництва бетону складає лише 8%, тобто ця галузь - висококонкурентна. Але реальний обєм виробництва цього продукту обмежується відповідним ринком конкретного невеликого або крупного міста.

2. Міжгалузева конкуренція. Визначення галузей в деякій мірі неточне. Тут треба пам’ятати про міжгалузеву конкуренцію, тобто конкуренцію між двома продуктами, які використовуються в різних галузях.

3. Світова конкуренція. Треба враховувати також конкуренцію зі сторони імпорту.

4. Індекс Херфіндаля. Інша проблема використання ступеню концентрації полягає в тому, що з її допомогою не вдається точно виміряти розподіл ринкової влади між домінуючими фірмами. Наприклад, якщо одна фірма контролювала би всі послуги в сфері між городніх дзвінків. Також, якщо, наприклад, в автомобільній промисловості існує чотири фірми і кожна контролює 25% ринку. В обох галузях ступінь концентрації по чотирьом фірмам буде дорівнювати 100%. Але телекомунікаційна галузь буде чистою монополією, а автомобільна промисловість буде олігополією, яка характеризується, можливо, значним економічним суперництвом. Ринкова влада в сфері телекомунікацій буде значно більше, ніж в автомобільній промисловості, але це не відображено в ідентичному 100% ступені концентрації.

Індекс Херфіндаля призначений для вирішення цієї проблеми. Він представляє собою сума квадратів ринкових долей всіх фірм в галузі. При підведенні ринкової долі в квадрат, ми надаємо більшого значення крупним фірмам, ніж невеликим. Індекс Херфіндаля однієї телекомунікаційної фірми буде дорівнювати 10 000. Для автомобільної промисловості з чотирьох фірм індекс складає 2500. Отже, чим більший індекс Херфіндаля, тим вище рівень ринкової влади в галузі.

5. Поведінка. Показники концентрації нічого не говорять нам про справжню риночку поведінку різних галузей. Галузі X і Y можуть мати однакові показники концентрації. Галузь X може відрізнятися сильною ціновою конкуренцією і технічним прогресом. Фірми галузі Y можуть бути технічно відсталими, але назначати ціну на свою продукцію, вступивши в таємну згоду. З точки зору суспільства, конкурентна поведінка являється, без сумніву кращою ніж монополістична поведінка галузі Y, хоча в обох галузях показники степеню концентрації однакові.

 

Бар’єри входження в галузь

Бар’єри для входження в галузь, які приводять до виникнення чистих монополій, можуть допомогти пояснити існування олігополій. В багатьох галузях технічний прогрес дає можливість подолати ефект масштабу. Багато галузей починали з примітивних технологій, малого ефекту масштабу і з великою кількістю конкурентів. Але по мірі того, як технологія покращувалася і ефект масштабу ставав все більш вираженим, менш агресивні фірми відходили в сторону і залишалося всього декілька виробників.

Бар’єри:

-ефект масштабу

-великі капіталовкладення

-патенти

Ефект масштабу значний в багатьох галузях, таких як: виробництво літаків, гуми і цементу. В той час як три чи чотири фірми можуть досягнути мінімального рівня ефективності, нові фірми будуть мати настільки малу ринкову долю, що не зможуть його досягти. Відповідно, вони не зможуть вижити, так як здійснюють виробництво з великими витратами.

Олігополія може утворитися внаслідок злиття фірм. Таке об’єднання може значно збільшити їх ринкову долю, дозволяючи за рахунок розширення виробництва досягнути більшого ефекту масштабу.

Бар’єр пов’язаний з вкладанням капіталу, який необхідний для входження в певні галузі-витрати по придбанню необхідного заводу і обладнання настільки великі, що заважають входженню в галузь.

Патенти також служать бар’єрами входження в галузь.

 

Чотири моделі олігополії

Щоб отримати більш повне уявлення про поведінку олігополії щодо ціни, і виробництва,ми розглянемо чотири різні моделі:

- ламана крива попиту;

- встановлення цін шляхом змови;

- цінове лідерство;

- ціноутворення за схемою «витрати плюс».

При аналізі виявляються дві взаємозалежні риси олігополістичного ціноутворення. З одного боку, олигополістичні ціни мають тенденцію бути негнучкими, або "жорсткими". Ціни при олігополії змінюються рідше, ніж в умовах чистої і монополістичної конкуренції і в деяких випадках чистої монополії. З іншого боку, коли олигополістичні ціни змінюються, ймовірно, що фірми змінюють свої ціни всі разом; цінову поведінку олігополії передбачає наявність стимулів до узгоджених дій, або до таємної змови, при призначенні та зміні цін.

Ламана крива попиту: не заснована на таємній змові олігополія

Модель ламаної кривої попиту – це модель цінової стратегії олігополіствів без змови.

Передумови

· Кожна фірма вважає, що коли вона підніме ціну, решта фірм не

наслідуватимуть її і вона втратить значну частину своїх прибутків.

· Коли фірма втановить нижчу ціну, інші фірми наслідуватимуть її,

оскільки не захочуть втрачати своєї частки на ринку.

Наслідки

- Олігополіст має ламану криву попиту

- На кривій граничного доходу має місце розрив

- Крива граничних витрат проходить через розрив у кривій

граничного доходу.

Недоліки моделі ламаної кривої попиту

1) Ламана крива попиту пояснює негнучкість ціни, але не саму ціну.

2) Олигополістичні ціни не є настільки негнучкими, особливо по напряму

вгору, наскільки це показує теорія ламаної кривої попиту.

 

Олігополія, заснована на таємній змові. Kартелі

Розглянута нами модель теорії ігор припускає, що олігополія сприяє таємній змові. Вона має місце, коли фірми досягають безпосередньої, чи мовчазної(не вираженої словами), угоди про те, щоб зафіксувати ціни, розділити чи розподілити ринки тим чи іншим чином обмежити конкуренцію між собою. Недоліки і невизначеності моделі ламаної кривої попиту олігополії, яка не базується на таємній змові, очевидні для виробників. Завжди існує небезпека, що спалахне війна цін.

Зокрема, під час загального спаду ділової активності у кожної фірми виявляться надлишкові потужності, і тому вона може скоротити витрати на одиницю продукції шляхом збільшення своєї ринкової частки. Також завжди існує можливість того, що нова фірма може подолати бар'єри для входження і вжити різке зниження цін, щоб утвердитися на ринку. До того ж обумовлений таємною змовою контроль над цінами дозволить олігополісту зменшити невизначеність, збільшити прибутки і навіть перешкодити появі нових конкурентів.

Ціна і обсяг виробництва

На якому рівні будуть встановлені ціна й обсяг виробництва в умовах заснованої на таємній змові олігополії дізнаємось проаналізувавши три фірми А, В і С, що виробляють однорідну продукцію.Усі фірми мають однакові криві витрат. Крива попиту кожної фірми не визначена до тих пір, поки ми не знаємо, як її конкуренти будуть реагувати на будь-яку зміну ціни.Тому давайте припустимо, що кожна фірма допускає, ніби два її конкурента будуть вирівнювати свої ціни при зниженні ціни і при її підвищенні.Припустимо далі, що криві попиту всіх фірм однакові. За даних однакових витратах, попиті і показниках граничних доходів ми можемо сказати, що рис. 5.2 показує становище кожної з трьох розглянутих олигополістичних фірм.

Якщо олігополістичні фірми стикаються з однаковими або дуже схожими умовами попиту і витрат, вони будуть вступати в таємну змову і максимізувати загальні прибутки. Підсумкові ціна й обсяг виробництва є, по суті, такими ж, як і при чистїй монополії. Кожен олігополіст призначає ціну LF і виробляє обсяг продукції F.

Для того, щоб реалізувати рішення про ціну LF і кількості F, в яких гостро зацікавлена кожна фірма, вони вступають в таємну змову і погоджуються призначити однакову ціну LF. Окрім зменшення завжди існуючої можливості виникнення війни цін, кожна фірма буде отримувати максимальний прибуток. А для суспільства, ймовірно, результат буде приблизно таким же, як якби галузь була чистою монополією, що складається з трьох однакових підприємств.

Таємна угода може приймати ряд форм. Найбільш простою формою таємної змови є картель.

Картель - це об'єднання кількох підприємств однієї галузі, учасники якого укладають угоду щодо розподілу ринків збуту й цін і зберігають свою власність на засоби виробництва і продукцію.

Картель передбачає формальну письмову угоду щодо і ціни, і обсягу. Останній повинен регулюватися, тобто ринок повинен бути розділений, для того щоб можна було підтримувати узгоджену ціну.

Умови створення картелю:

1. Встановити барєри на шляху входження в галузь конкурентів.

2. Визначити загальний рівень випуску та монопольну ціну, що максимізує прибуток.

3. Встановити квоти для кожної фірми, що входить у картель.

4. Забезпечити процедуру контролю щодо встановлених квот.

 

Цінове лідерство

 

Цінове лідерство – тип джентльменської угоди, за допомогою якого олігополісти можуть координувати свою поведінку в області цін, не вступаючи в прямий таємну змову.

Формальні угоди та нелегальні зустрічі при цьому не передбачаються.Навпаки, отримує розвиток практика, відповідно до якої «панівна» фірма, зазвичай найбільш велика або найбільш ефективна в галузі, змінює ціну, а всі інші фірми більш-менш автоматично слідують цій зміні. Поширення цінового лідерства підтверджується фактично тим, що такі галузі, як сільськогосподарське машинобудування, видобуток антрациту, виробництво цементу, міді, бензину, газетного паперу, жерсті для консервних банок, свинцю, сірки, штучного шовку, мінеральних добрив, скляної тари, стали, автомобілів і кольорових металів, практикують або в недавньому минулому практикували цінове лідерство.

Модель лідерство в цінах має назву часткової монополії, тому що лідер встановлює монопольну ціну, базуючись на власному граничному доході та граничних витратах. Решта фірм приймає цю ціну як дану.

Тактика лідерства

Дослідження цінового лідерства в різноманітних галузях показує, що лідер швидше за все обирає одну з таких тактик.

1. Рідкісні зміни. Так як зміни цін завжди тягнуть за собою певний ризик того, що суперники не підуть на нього, вони відбуваються нечасто. Ціновий лідер не буде змінювати ціну у відповідь на дрібні поточні коливання попиту і витрат. Ціна буде змінена тільки тоді, коли попит і витрати зміняться значно і у всій галузі, наприклад підвищиться заробітна плата в галузі, збільшаться податки або ціни одного з основних ресурсів, припустимо енергії. В автомобільній промисловості зміни цін традиційно

відбуваються щоосені, коли вводяться нові моделі.

2. Повідомлення. Про прийдешні зміни цін лідер зазвичай повідомляє всі галузі в промовах, інтерв'ю в пресі і т.д.

Висловлюючись про «необхідність підвищення цін», ціновий лідер може з'ясувати ставлення своїх конкурентів до цього питання.

3. Обмежує ціноутворення. Ціновий лідер не обов'язково вибирає таку ціну, яка максимізує короткострокову прибуток для галузі. Причина полягає в тому, що галузь може не хотіти входження нових фірм. Якщо бар'єри для входження засновані на перевагах у витратах (ефекті масштабу) існуючих фірм, то ці бар'єри можуть бути подолані новими фірмами, що входять в галузь, якщо ціна продукції встановлена ​​на досить високому рівні. Нові фірми, які відносно неефективні через свій невеликий розмір, можуть вижити і вирости, якщо ціни в галузі високі. Щоб віднадити нових конкурентів і підтримувати поточну олігополістичну структуру галузі, ціна може бути встановлена ​​нижче рівня, який максимізує короткостроковий прибуток.Стратегія встановлення ціни, яка запобігає входження нових фірм, називається обмежуючим ціноутворенням.

Ціноутворення за принципом «витрати плюс»

Четверта модель цінової поведінки олігополії заснована на тому, що відомо під різними назвами як надбавка, емпіричний метод або ціноутворення за принципом «витрати плюс». У цьому випадку олігополіст використовує формулу або методику обчислення витрат на одиницю продукції, потім до витрат приплюсовується надбавка для встановлення ціни. Однак витрати на одиницю продукції змінюються зі зміною обсягу виробництва, і тому фірма повинна орієнтуватися на деякий типовий обсяг. Наприклад, величиною середніх витрат фірми може бути та, яка досягається, коли фірма діє, припустимо, при використанні виробничих потужностей на 75 або 80 %. При встановленні ціни до середнім витратам додається надбавка зазвичай у розмірі певного відсотка. Відсоток залежить від еластичності попиту на продукцію, при нееластичному попиті він буде вищим і навпаки. Наприклад, виробник електричних побутових приладів може встановити, що витрати на одиницю у виробництві посудомийних машин складають 250 дол. до яких додається 50 %-ва надбавка. Це дає роздрібним торговцям ціну в 375 дол.

Надбавка становить, як правило, 50 %, а не 25 або 100 %, тому що фірма прагне отримати намічену прибуток або певний відсоток на свої вкладення

Два заключних зауваження. По-перше, метод призначення ціни, що перевищує витрати, сумісний зі змовою і ціновим лідерством. Якщо виробники в галузі мають приблизно однакові витрати, прихильність тактиці спільного призначення цін призведе до дуже схожим цінами та їх змінам.

По-друге, метод встановлення ціни, що перевищує витрати, має спеціальні переваги для фірм, що випускають різну продукцію, тому що інакше їм довелося б займатися складним і дорогим справою з'ясування умов попиту та пропозиції для сотні різних продуктів. На практиці неможливо вірно оцінити такі загальні витрати, як енергія, освітлення, страховка і податки, по відношенню до конкретної продукції.

Нецінова конкуренція

Ми відзначали, що з кількох причин олігополісти не сприймають цінову конкуренцію. Це може привести до деякого більш-менш неформальному типу таємної угоди про ціну. Характерно, що саме через нецінову конкуренцію визначається частка ринку для кожної фірми. Причини, чому олігополісти звертають велику увагу на нецінову конкуренцію:

1. Легкість дублювання. Конкуренти фірми можуть швидко і легко відповісти на зниження цін. Внаслідок цього можливість значного збільшення чиємусь ринкової частки мала; конкуренти швидко анулюють будь-яке можливе збільшення продажів, відповідаючи на зниження цін. І звичайно, завжди існує ризик, що цінова конкуренція призведе учасників у згубну війну цін. Менш імовірно, що нецінова конкуренція вийде з-під контролю. Олігополісти вважають, що завдяки нецінової конкуренції можуть бути отримані більш довготривалі переваги перед конкурентами, тому що зміни продукту, вдосконалення виробничої технології і вдалі рекламні трюки не можуть бути так само швидко і повно дубльовані, як зниження цін.

2. Значні фінансові ресурси. Більш очевидна причина, по якій олігополісти роблять основний упор на нецінову конкуренцію, полягає в наступному: промислові олігополісти зазвичай володіють значними фінансовими ресурсами для підтримки реклами і розвитку продукту. Отже, хоча нецінова конкуренція є основною рисою як галузей з монополістичної конкуренцією, так і олигополистических галузей, останні зазвичай мають більш значні фінансові ресурси, які дозволяють їм більш активно займатися нецінової конкуренцією.

 

РИНОК ДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

План