Стаття 925. Пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення

До пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти є обов'язковим пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

3. До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Частина 1 статті 925 ЦК передбачає обов'язкове пред'явлення претензії перевізнику до пред'явлення позову, що випливає з перевезення вантажу. Пред'явлення претензій стосовно багажу і перевезення пасажира ч. 1 ст. 925 ЦК не охоплюється. У разі виникнення спорів із цього приводу діють положення транспортних статутів і кодексів, а також правила перевезень, що їх доповнюють. Такий порядок має важливе значення для визначення початкового моменту течії, позовної давності (див. додатково ст. 258 ЦК та коментар до неї).

Частина 2 статті, що коментується вводить нове положення в транспортному законодавстві України стосовно терміну розгляду перевізником претензій щодо вантажів. Термін розгляду становить ЗО днів, незалежно від змісту претензії (про несхоронність вантажу, розрахунках, штрафах і т.д.) і виду перевезення (місцеве, пряме, змішане сполучення). У 30-денний термін не включається час, необхідний для доставки адресату поштової кореспонденції.

Частиною 3 статті, що коментується, вводиться також нове положення щодо строку давності позову за вимогами з перевезення вантажу, що складає один рік. Оскільки положення ч. З ст. 925 ЦК стосується всіх вимог, що випливають з перевезення вантажу, то нововведений річний термін позовної давності застосовується до таких вимог, як несхоронність, прострочення в доставці, розрахунки за провізними платежами, а також щодо вимог перевізника до вантажовласників.

Термін позовної давності стосовно перевезень пасажирів і багажу встановлюється відповідними транспортними статутами і кодексами.

Стосовно позовної давності по перевезеннях вантажів застосовуються загальні правила про позовну давність, встановлені гл. 19 ЦК.

Стаття 928. Відповідальність перевізника за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира

Відповідальність перевізника за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира, визначається відповідно до глави 82 цього Кодексу, якщо договором або законом не встановлена відповідальність перевізника без вини.

Стаття 928 ЦК містить положення відповідно до якого відповідальність перевізника за життя і здоров'я пасажира незалежно від укладення ним договору перевезення настає за правилами гл. 82 ЦК.

Згідно зі ст. 1079 ЦК використання транспортних засобів розглядається як діяльність із підвищеною небезпекою для оточуючих і настає для заподіювача шкоди незалежно від його вини, а саме тому в статті 928 встановлено більш сувору відповідальність перевізника.

Підвищена відповідальність перевізника може бути передбачена законом чи договором перевезення. Так, ст. 350 КТМ передбачає, що відповідальність судновласника не може бути обмежена, якщо доведено, що шкода стала результатом його власної дії з наміром заподіяти таку шкоду або через самовпевненість з усвідомленням можливості її заподіяння. Однак у випадках, передбачених у законі, може встановлюватися обмежена відповідальність. Так, наприклад, згідно зі ст. 349 КТМ відповідальність судновласника обмежується межами, передбаченими у статті 352, щодо вимог, які незалежно від їх правової основи виникли внаслідок заподіяння смерті або ушкодження здоров'я особі, яка знаходиться на судні, чи втрати або заподіяння шкоди майну, що знаходилося на судні. Відповідно до ст. 352 КТМ межі, якими може обмежуватися відповідальність осіб, зазначених у статтях 348 і 355, є: а) щодо вимог, викликаних втратою життя або ушкодженням здоров'я: для судна місткістю не більше 500 одиниць — 333000 розрахункових одиниць; для судна, місткість якого перевищує 500 одиниць, до зазначеної суми додається така сума на кожну одиницю: від 501 до 3000 одиниць — 500 розрахункових одиниць; від 3001 до 30000 одиниць — 333 розрахункові одиниці; від 30001 до 70000 одиниць — 250 розрахункових одиниць; понад 70000 одиниць — 167 розрахункових одиниць; б) щодо будь-яких інших вимог: для судна місткістю не більше 500 одиниць — 167000 розрахункових одиниць. До зазначеної суми додається така сума на кожну одиницю: від 501 до 30000 одиниць — 167 розрахункових одиниць; від 30001 до 70000 одиниць — 125 розрахункових одиниць; понад 70000 одиниць — 83 розрахункові одиниці. Якщо сума, обчислена стосовно вимог, пред'явлених у зв'язку з втратою життя або ушкодженням здоров'я, є недостатньою для оплати повністю таких вимог, то сума, обчислена стосовно таких вимог, використовується для оплати несплаченого залишку цих вимог на пропорційній основі нарівні з будь-якими іншими вимогами, передбаченими пунктом «б» частини першої цієї статті.