Перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом.

Перш за все слід зазначити, що в усіх нормативних актах данийвид перевезень відноситься до послуг, а значить, до них повинні застосовуватисяправила про надання послуг, встановлені ГК РФ з деякими особливостями,які існують для залізничних перевезень. Крім цього, ГК РФмістить в главі 40 основні положення договору перевезення, щопоширюються і на перевезення пасажирів. Таким чином, ГК РФ міститьосновні положення щодо регулювання даного інституту. Ціположення конкретизуються в підзаконних нормативних актах. До них взокрема відносяться: «Правила надання послуг з перевезення пасажирів ібагажу для особистих потреб на федеральному жд транспорт», транспортний статутжд РФ, правила перевезень пасажирів і багажу на жд транспорті СРСР». Всіці нормативні акти становлять базу для регулювання інституту перевезенняпасажирів і багажу на жд транспорті. Крім цього, даний договірпідпадає під дію ФЗ «Про захист прав споживача», оскільки діїперевізника щодо пасажирів є послугами.

При перевезенні пасажирів, а також вантажів, багажу і вантажобагажу дляособистих (побутових) потреб всім користувачам послуг залізничного транспортунадаються однакові умови обслуговування і оплати з урахуванням пільг іпереваг, передбачених законодавством Російської Федерації.

За договором перевезення пасажирів перевізник зобов'язується перевезтипасажира до пункту призначення, а в разі здачі пасажиром багажу так самодоставити багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій наотримання багажу особі; пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату запроїзд, а при здачі багажу і за провезення багажу.

ГК як окремого виду договору згадує і перевезення багажу.
Відповідно до ст. 786 ЦК за договором перевезення багажу перевізник зобов'язуєтьсядоставити довірений йому пасажиром багаж у вказаний пункт призначення івидати його уповноваженій на отримання багажу особі, а пасажир зобов'язуєтьсяза провезення багажу сплатити встановлену перевізником плату.

Оскільки перевезення багажу є похідною від перевезенняпасажира, то розглянемо ці 2 види договору разом, визначивши їх якдоговір перевезення пасажира.

Договір перевезення пасажира-взаємний, возмездный і консенсуальної (договір перевезення багажу на відміну від нього реальний). Крім того, договірперевезення пасажира і багажу є ще й публічним. Останнє означає,що розрахований він на невизначене коло осіб, з якими у разі їх бажанняперевізник зобов'язаний укласти договір. У разі його відмови зацікавлена особа мають право оскаржити цю відмову до суду.

Істотними умовами будь-якого договору є його предмет; ті умови, які є обов'язковими в силу закону а також ті умови,які визнані обов'язковими за угодою сторін.

Предмет договору перевезення - перевезення пасажира, його багажу і ручноїпоклажі туди, куди хоче пасажир і куди є можливість доставити його уперевізника.

Істотною умовою договору перевезення пасажирів і багажу єтак само його термін, оскільки проїзний квиток, на підставі якогозасвідчуються права пасажира є строковим документом. Пасажир,пред'явив в поїзді проїзний документ (квиток), термін дії якогоминув або в якому зазначено прізвище або номер документа, що засвідчуєособистість, що не відповідають прізвища або за номером, зазначеним у документі,посвідчує особу пасажира, вважається безквитковим.

Ціна договору так само буде істотною умовою, оскількибез сплати проїзний ціни договір не буде вважатися укладеним.

Укладення договору перевезення пасажирів посвідчується проїзнимдокументом (квитком), здача пасажирами багажу багажної квитанцією, здачавантажовідправниками (відправниками) вантажу і вантажобагажу - відповіднотранспортної залізничної накладної та вантажобагажна квитанцією. У рядівипадків це можуть бути конклюдентні дії, зокрема, при покупціквитка через автомат.

Квиток у всіх випадках є представницькими квитком (завинятком залізничних квитків для далекого прямування). Форма його затверджуєтьсяперевізником відповідно до чинного законодавства.

П.4 «Правил надання послуг з перевезення пасажирів і багажу для особистихпотреб на федеральному жд транспорт»говорить про те. що плата і збори запослуги та роботи, пов'язані з перевезенням пасажирів, ручної поклажі, вантажу,багажу, вантажобагажу, домашніх тварин і птахів, а також із зберіганням ручнийпоклажі, вантажу, багажу і вантажобагажу, визначаються в порядку, що встановлюєтьсяфедеральним органом виконавчої влади в галузі залізничноготранспорту. Статут жд конкретизує це положення. Зокрема, правиланадання послуг з перевезення пасажирів, а також вантажів, багажу івантажобагажу для особистих (побутових) потреб на залізничному транспортістверджує керівництво України. Відомості про змінитарифів на перевезення пасажирів, а також зборів повідомляються у засобахмасової інформації не пізніше ніж за 5 днів до їх введення.

Для оформлення перевізних документів, надання інших послуг та справлянняплати за перевезення і послуги на залізничних станціях організуютьсятоварні контори, багажні та залізничні квиткові каси та іншіпідрозділи залізниць з обслуговування пасажирів, вантажовідправників
(відправників), вантажоодержувачів (одержувачів).

Сторонами договору є з одного боку перевізник - конкретнаорганізація займається перевезеннями пасажирів, а з іншого боку, особа,яка досягла 14 річного віку. Особи, які не досягли цього віку має правоїздити тільки в супроводі батьків.

Слід зазначити, що перевезення пасажирів можуть бути разові татривалі. Останні застосовуються при перевезеннях міським та приміськимтранспоротом шляхом придбання абонементного квитка. Разові договориможуть полягати тільки в один бік чи туди і назад.

 

 

5.

Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що е юридичним документом, який регламентує обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки і відповідальність сторін стосовно їхнього дотримання. Ініціативу про встановлення договірних відносин для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити і перевізник, і вантажовідправник (вантажоодержувач).

Договори перевезення вантажів автомобільним транспортом істотно відрізняються від договорів перевезення вантажів іншими видами транспорту. Під час перевезення в автомобілях вантаж здають для транспортування, зазвичай у пункті, яким відає не перевізник, не на території автотранспортного підприємства, а яким відає на території клієнта, тобто відправника вантажу. Закінчується транспортний процес також на території вантажоодержувача, а не самого автотранспортного підприємства.

В автотранспортних відносинах одним із суб'єктів договору завжди є автотранспортне підприємство, організація (вантажний перевізник), а іншим - підприємство, організація або фізичні особи (громадяни), котрі користуються послугами автомобільного транспорту, інші транспортні організації (замовники); Вантажний перевізник - суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства й отриманої ліцензії надає послугу.

Істотні умови договору:

- найменування та місцезнаходження сторін;

- найменування та кількість вантажу, його пакування;

- умови й термін перевезення;

- місце та час завантаження і розвантаження;

- вартість перевезення.

Відносини між відправником вантажу й автомобільним перевізником можуть мати постійний характер, скажімо, коли відправником вантажу є підприємство, яке постійно обслуговується цим автопідприємством або має значний обсяг перевезень. У цьому випадку між сторонами буде укладений довгостроковий (згідно зі статутом) річний договір перевезення вантажів. У таких договорах узгоджено умови стосовно організування взаємин сторін з метою майбутнього транспортування вантажів. Тому їх нерідко називають організаційними. Коли ж виникає необхідність одиничних перевезень, або відправник вантажу не користується послугами транспортної організації, то в цьому випадку відправник вантажу та перевізник укладають разовий договір.

Зобов'язання, що виникає як наслідок договору перевезення, - це зобов'язання здійснити переміщення певних вантажів. Відповідно до цього перевізник і відправник вантажу мають виконати низку обов'язків, пов'язаних з транспортуванням.

Обов'язки перевізника за договором автомобільного перевезення вантажів можна згрупувати так: 1) надання відправникові під перевезення належних перевізних засобів (автомобілів, причепів, тягачів) для транспортування вантажу до місця призначення й забезпечення умов нормального здійснення процесу перевезення; 2) своєчасне відправлення транспортних засобів у рейс; 3) своєчасне доставления вантажу в пункт призначення; 4) вживання заходів для забезпечення зберігання вантажу.

Договір перевезення пасажира в автомобілі - консенсуальний договір. Він вважається укладеним з моменту прийняття автомобільним перевізником замовлення на автомобіль або в момент продажу пасажиру проїзного квитка; це може бути і попередній продаж у касі автостанції або автовокзалу. Такий договір у всіх випадках є платним. Осіб, котрі становлять виняток і мають право на безкоштовний проїзд в автобусі, не можна вважати учасниками договору перевезення. Вони - пасажири, і права на їхній проїзд обумовлені не договором з перевізником, а нормами адміністративного права, згідно з якими перевізнику необхідно перевозити їх безкоштовно.

Договір перевезення пасажирів у автомобілі двосторонній: кожна сторона - перевізник і пасажир - мають певні права й обов'язки.

Документ на право проїзду в автобусі - пасажирський квиток установленої форми. У квитках на проїзд в автобусах міжміського сполучення зазначають станцію відправлення і призначення, вартість проїзду, рік, місяць та число, час відправлення автобуса, номер місця, наданого пасажирові. У квитках на проїзд в автобусах приміського та міського сполучення зазначено лише вартість проїзду. Кожен пасажир зобов'язаний мати проїзний квиток, зберігати його до кінця поїздки і пред'являти контролерові. На відміну від правил, установлених на залізничному транспорті, де діє певний термін придатності квитка, на автотранспорті квиток дійсний тільки на той автобус і рейс, на який його видано.

Права й обов'язки сторін за договором перевезення пасажирів автотранспортом. Правовідносини між пасажиром, який купив квиток у касі, й автотранспортним підприємством виникають ще до входу пасажира в автобус. Не завжди припиняються правовідносини між перевізником і пасажиром після виходу останнього з автобуса: якщо з пасажиром під час перевезення трапиться нещасний випадок, пов'язаний із перевезенням, то з моменту, коли пасажир вийшов з автобуса, правовідносини його з перевізником не припиняються. Отже, правовідносини виникають з моменту придбання квитка, тобто з моменту входу пасажира в автобус, і припиняються в момент належної доставки пасажира до місця призначення.

Пасажир, придбавши проїзний квиток на проїзд в автобусі міжміського сполучення, має право вимагати надання йому місця, зазначеного в квитку, а за квитком у маршрутному таксі - надання місця для сидіння. Квитки на проїзд в автобусах міжміського сполучення і в маршрутних таксі продають за кількістю місць, призначених для сидіння.

На користь пасажирів далекого прямування встановлено правило про заборону продажу квитків понад нормову кількість місць, призначених для сидіння. За порушення цього правила кожен пасажир, що іде в міжміському автобусі або в маршрутному таксі, має право оскаржити представника автоперевізника. Квиток, проданий понад норму, не засвідчує законно укладеного договору пасажирського перевезення.

Обов'язки перевізника стосовно пасажирів виникають ще до посадки їх в автомобіль. Завдання дбайливого та культурного обслуговування пасажира полягає у забезпеченні пасажирам необхідних зручностей у пунктах очікування й посадки. Проте особливо важливі з цивільно-правового погляду обов'язки автотранспортних підприємств щодо правильного устрою пунктів посадки і висадки, регулювання процесу посадки та висадки пасажирів, прямуючих в автобусі й таксі. Автотранспортні підприємства зобов'язані вибрати зручне місце для зупинки автобуса, враховуючи передусім безпеку та безперебійність руху. Тривалість стоянки автобуса на зупинках також має бути правильно визначена. Вона залежить від місткості автобуса, устрою дверей і підніжок, пори року, жвавості пункту зупинки та кваліфікації обслуговуючого персоналу.

Автоперевізник зобов'язаний перевозити пасажирів згідно з купленими квитками у встановлений термін. Це означає, що автобус або маршрутне таксі мають вийти в рейс чітко за розкладом. Перевізник повинен забезпечити не лише своєчасне відправлення за маршрутом автобусів далекого прямування, а й чітке дотримання графіків і розкладу роботи автобусів у міському, приміському сполученнях.

До головних обов'язків перевізника належить гарантування безпеки пасажирів у процесі руху автомобіля. Перевезення людей - найвідповідальніший вид транспортних робіт. Тому автомобільні перевізники зобов'язані допускати до керування автомобілями, що перевозять пасажирів, лише водіїв високого класу. Перевізник повинен здійснювати такий контроль за роботою автомобілів на лінії, який гарантував би дотримання правил руху водіями; він не має права допускати перебування водія за кермом понад установлений для нього робочий день, у стані перевтоми.

Одна з істотних умов перевезення - забезпечення пасажирові необхідних зручностей у дорозі. Пасажира автотранспорту, котрий порушує встановлений порядок і створює незручності для інших пасажирів, виводять із транспортного засобу. Перевізник має право вивести пасажира-порушника, коли він: порушує спокій інших пасажирів; перебуває у нетверезому стані; перевозить недозволе-ний багаж; не виконує інші вимоги Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Автомобільний перевізник зобов'язаний доставити пасажира в місце призначення. Пасажир, їдучи в автобусі, не має права вимагати висадження в будь-якому місці, оскільки це може спричинити нераціональне використовування пасажирського автотранспорту, порушення розкладу і стосуватися законних інтересів інших пасажирів. Вихід пасажирів за їхньою вимогою з таксі дозволено лише відповідно до правил дорожнього руху, але після попередження про це водія і за повної зупинки таксі.

Пасажир не тільки має права, а й за договором автомобільного перевезення - й істотні обов'язки: проплати вартості проїзду; дотримання правил користування автотранспортом. Виконання першого обов'язку означає для пасажира, що для укладання договору пасажирського перевезення в автобусі або маршрутному таксі необхідно придбати проїзний квиток.

Розраховуються за користування легковим таксі з водієм після закінчення поїздки. Стягується платня відповідно до встановленого тарифу: за кілометр пробігу, згідно з показами таксометра, який автоматично нараховує також збір за посадку. За одночасного проїзду в таксі декількох пасажирів передбачена оплата з кожного пасажира з розрахунку загальної суми показників таксометра, розділеної на кількість пасажирів.

У зв'язку з питанням про виконання пасажиром автобуса або маршрутного таксі обов'язку з оплати проїзду необхідно розглянути юридичне значення проїзного квитка* Під час автомобільних перевезень на квитку прізвище пасажира не зазначають. Це робить проїзний квиток схожим з документом на пред'явника. Однак квиток на проїзд в автобусі й у маршрутному таксі не у всіх випадках можна розглядати як пред'явницький документ. Особливість такого документа полягає в тому, що права за ним можуть бути передані однією особою іншій врученням цього документа, а на автомобільному транспорті заборонено передання квитка в дорозі. Переданий квиток вважають недійсним.

Отже, проїзний квиток - з моменту посадки в автомобіль - не можна розглядати документом на пред'явника. Квиток засвідчує факт внесення пасажиром провізної платні, а також укладання договору перевезення.

За безквитковий проїзд в автобусі або маршрутному таксі пасажира штрафують у розмірі, передбаченому встановленими тарифами. Розглядаючи питання про наслідки втрати квитка, необхідно врахувати: прізвище пасажира в квитку не вказано, і якщо він втрачає квиток, то не має права на його відновлення або на повернення сплачених за нього грошей.

Найважливіший обов'язок пасажира - дотримання встановленого порядку посадки в автомобіль і висадки з нього. Як уже зазначалося, пасажир в автобусі або таксі неналежною поведінкою може не лише створити незручності для інших пасажирів, а й загрозу безпеки пересування автомобіля. Недотримання пасажиром установленого на автотранспорті порядку дає право перевізникові вивести порушника з автотранспортного засобу.

Пасажир не має права провозити в автотранспортних засобах вибухові, отруйні, вогненебезпечні, їдкі та сморідні речовини, а також вантажі, що забруднюють рухомий склад або одяг пасажирів. Унаслідок порушення цього обов'язку пасажира штрафують і змушують покинути автомобіль.

Договір перевезення багажу. З метою забезпечення пасажирам автотранспорту максимальних зручностей виникає необхідність відповідного регулювання перевезення ручного багажу та багажу на автомобільному транспорті.

Багажем називають речі пасажира, укладені в невеликі ящики, корзини, мішки, валізи, пакунки, а також речі домашнього вжитку, які за розмірами, упакуванням і властивостями можуть бути без ускладнень розміщені в багажному автомобілі й не завдаватимуть шкоди багажу інших пасажирів. Ручний багаж - речі, що не спричиняють незручності іншим пасажирам (знаходяться біля пасажирів, невеликі за розмірами: сумки, портфелі, саквояжі.).

Для провезення дрібного ручного багажу не потрібно укладати окремий договір; за провезення в автобусах багажу, що не спричиняє незручності іншим пасажирам, платню не стягують. Право провезення ручного багажу належить пасажирові через укладений ним договір пасажирського перевезення.

 

6. Перевезення пасажирів та багажу повітряним та водним транспортом.

Договір повітряного перевезення це угода щодо транспортування товарів повітряним транспортом, у тому числі період, коли товари перебувають під контролем повітряного перевізника. Правом на здійснення господарської і комерційної діяльності в галузі авіації може володіти кожна юридична або фізична особа, яка займається експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, виробництвом, розробленням та іншою діяльністю у сфері авіаційної техніки й одержала ліцензію. Повітряні перевезення виконують на підставі договору. Кожний договір повітряного перевезення та його умови засвідчують документом на перевезення, виданим авіаційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами).

Повітряним перевізником визнають кожну юридичну або фізичну особу, що виконує повітряні перевезення та має права екс-плуатанта авіаційної техніки.

Експлуатант - особа, організація або підприємство, яке експлуатує повітряні судна або пропонує свої послуги в цій галузі.

Під час перевезення вантажу видають авіавантажну накладну. Замість авіавантажної накладної можуть бути застосовані інші засоби, що забезпечують збереження інформації стосовно його транспортування в електронному вигляді. Застосовуючи такі засоби, перевізник має право видати вантажовідправникові документ, який замінює авіавантажну накладну.

Авіавантажна накладна (до доказу протилежного) є презумпцією наявності договору перевезення вантажу між перевізником і вантажовідправником, котрі названі в цьому документі, та прийняття вантажу до перевезення на умовах, визначених у цьому документі. Будь-які відомості в авіавантажній накладній стосовно ваги, розмірів та упакування вантажу, а також кількості місць (до доказу протилежного) є свідченням повідомлених даних. Відомості щодо кількості, обсягу та стану вантажу не слугуватимуть доказом проти перевізника, за винятком випадків, коли такі відомості стосуються фактичного стану вантажу, а перевізник перевірив ці дані в присутності вантажовідправника і про це в авіавантажній накладній зроблено позначку.

Умови договору перевезення, наведені в авіавантажній накладній, не мають суперечити правилам перевезення вантажів. Відсутність, неправильність або втрата авіавантажної накладної не впливають ні на наявність, ні на дійсність договору перевезення.

Вантажовідправник повинен оформити чи мати оформлену від свого імені авіавантажну накладну відповідно до форми, кількості копій і способу, встановленого перевізником, та надати таку авіавантажну накладну перевізнику разом із вантажем не пізніше ніж у час, визначений перевізником (його агентом). Якщо дані про тарифи та збори не були встановлені, перевізник повинен назвати в авіавантажній накладній суму оплати транспортування вантажу вантажовідправником.

Якщо стан вантажу чи його упакування незадовільні, вантаж або упакування ушкоджені ззовні, то вантажовідправник повинен зазначити в авіавантажній накладній фактичний стан вантажу. Коли ж він не в змозі це зробити або названі дані нечіткі, перевізник має право ввести в авіавантажну накладну дані про фактичний стан вантажу, його особливі властивості або уточнити попередні дані в авіавантажній накладній. Вважають (до доказу протилежного), що перевізник діє від імені вантажовідправника. Перевізник має право вимагати від вантажовідправника надати документ про характер вантажу, коли це вимагають застосовані закони.

Відповідальність вантажовідправника. Вантажовідправник відповідає перед перевізником (іншими особами) за правильність, точність і повноту даних та інструкцій стосовно вантажу, названих ним (або від його імені) в авіавантажній накладній або наданих перевізникові для введення в авіавантажну накладну. Він відповідає перед перевізником за всіляку шкоду, заподіяну йому або іншій особі, через неправильність, неточність чи неповноту даних та інструкцій про вантаж, зазначених ним (або від його імені) в авіа-вантажній накладній або наданих перевізникові щодо вантажу, і зобов'язаний відшкодувати завдані збитки.

Відповідальність перевізника. Перевізник також відповідає перед вантажовідправником за шкоду, заподіяну вантажовідправникові або іншій особі через неправильність, неточність чи неповноту даних та інструкцій, уведених перевізником (від його імені) в авіавантажну накладну про вантаж, і зобов'язаний відшкодувати завдані збитки.

Тарифи і збори за транспортування вантажу, застосовані перевізником, мають бути опубліковані ним або від його імені та дійсні на день видавання авіавантажної накладної.

Перевізник не зобов'язаний здійснювати перевезення вантажу й має право відмовити в продовженні такого перевезення, якщо воно не оплачене за діючим тарифом, а також не був оплачений збір та інші належні перевізнику платежі.

Наявність договору перевезення пасажира повітряним транспортом засвідчує квиток. Квиток дає право пасажирові на переліт відповідним рейсом (рейсами) і зобов'язує перевізника здійснити відповідне перевезення пасажира та його багажу, а також надати інші послуги, пов'язані з перевезенням згідно з умовами договору перевезення. Умови договору перевезення, зазначені у квитку, не мають суперечити Варшавській конвенції (про правила, які стосуються міжнародних повітряних перевезень) 1929 р. та Правилам повітряних перевезень пасажирів і багажу.

Особа не буде мати права на переліт рейсом, якщо вона:

- не сплатить відповідний тариф за перевезення;

- не укладе кредитну угоду з перевізником;

- не матиме квитка з авіаційним купоном на відповідний рейс, усіма іншими невикористаними авіаційними купонами, пасажирським купоном або пасажирською квитанцією, якщо немає купона;

- пред'явить зіпсований квиток або квиток, куди були внесені зміни не перевізником або його уповноваженим агентом;

- не в змозі підтвердити те, що електронний квиток був наданий їй.

Коли квиток утрачений або зіпсований (його частина), перевізник на клопотання пасажира може замінити такий квиток (його частину) через видавання дубліката квитка за умови підписання пасажиром угоди про відшкодування перевізникові збитків аж до вартості оригіналу квитка, які зазнав або може зазнати перевізник через використання оригіналу квитка третьою особою. Якщо пасажир не підписує таку угоду, перевізник, видаючи дублікат квитка, має право вимагати від пасажира сплатити його повну вартість.

Квиток може бути використаний для перевезення лише особи, зазначеної в квитку.

Застосовувані тарифи - це встановлені й опубліковані перевізником або від імені перевізника (якщо не опубліковані, то розраховані згідно з тарифними нормативами перевізника) тарифи на рейс чи рейси з місця відправлення до місця призначення, зазначені у квитку, котрі чинні в день оплати квитка для відповідного класу обслуговування. Кожним тарифом передбачені правила його застосування, якими встановлено термін дії квитка й умови застосування тарифу. До тарифів не входять транспортні послуги між терміналами аеропорту і аеропортами та міськими терміналами.

Для дотримання формальностей, пов'язаних з процедурою відльоту, пасажир має прибути до місця проведення перевізником реєстрації і пропускного пункту з необхідними документами для подорожі не пізніше ніж у час, визначений перевізником (його агентом). Якщо пасажир прибуде до місця реєстрації та пропускного пункту після закінчення остаточного часу оформлення пасажирів або з'явиться без необхідних документів для подорожі, то перевізник матиме право анулювати бронювання і не зобов'язаний затримувати рейс. Процедуру реєстрації пасажирів і багажу повинен здійснювати перевізник (агент з обслуговування) зі застосуванням автоматизованих систем контролю відправлень.

Перевізник може відмовити в перевезенні чи подальшому перевезенні пасажира (багажу) з метою забезпечення безпеки польоту та виконання вимог застосованих законів або на підставі власних обґрунтованих рішень.