Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Стаття, що коментується, передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу і багажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невиновності лежить на ньому.

Втрата вантажу — це не лише його фізична загибель, а й невидача вантажу одержувачу протягом установлених транспортним законодавством строків; псування вантажу — це погіршення його якостей (хімічних, біологічних властивостей); ушкодження вантажу — це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу — доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини вантажоперевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Стаття 924 ЦК зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (ч. 1 ст. 924 ЦК) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (ч. 2 ст. 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату (наприклад, п.114 Статуту залізниць України передбачає, що поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу).

Стаття 924 ЦК не передбачає меж відповідальності перевізника, встановлених транспортними статутами і кодексами в разі втрати багажу у випадках, коли його цінність не була оголошена пасажиром. У ст. 924 ЦК немає також і правил стосовно відповідальності перевізника за ручну поклажу, що наявна в пасажира. При визначенні відповідальності перевізника за ручну поклажу слід керуватися нормами відповідних транспортних статутів і кодексів, а також нормами, які містяться у спеціальних правилах.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Перевізник звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування чи ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо вантаж прибув: у справному контейнері, вагоні зі справними пломбами відправника чи на справному відкритому руховому складі без перевантаження, зі справним захисним маркуванням; у справному судні без перевантаження в шляху, зі справними пломбами порту відправлення чи відправника і т.д.

За наявності названих і інших передбачених транспортним законодавством обставин припускається відсутність причинного зв'язку між діями перевізника і втратою або ушкодженням вантажу, а отже, і відсутність його вини. У цих випадках перевізник не повинен доводити свою невинуватість, тому що така презюмується.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу або багажу у розмірі фактичної шкоди. Так, Статут залізниць передбачає, що загальна сума відшкодування збитків за незбережений вантаж у всіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж.