Коли та хто проводить розслідування?

Отже, відповідно до п. 7 Порядку про розслідування та обліку підприємство має проводити розслідування у випадку:

– раптового погіршення стану здоров'я працівника;

– отримання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою;

– гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь;

– отримання теплового удару, опіку, обмороження у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою чи іонізуючим випромінюванням;

– отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха, контакту з представниками рослинного і тваринного світу, що призвів до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менше ніж на один робочий день;

– зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків;

– смерті працівника на підприємстві.

Як бачите, розслідуватися має будь-який випадок, що стався на підприємстві. Навіть найнезначніший.

Відповідно до п. 10 Порядку розслідування та обліку підприємство наказом створює комісію з розслідування нещасного випадку в складі не менше трьох чоловік. До складу такої комісії включаються:

– керівник (спеціаліст) служби охорони праці чи посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з охорони праці, – голова комісії;

– керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок;

– представник робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприємства (за погодженням). Якщо нещасний випадок має тяжкі наслідки для потерпілого, у тому числі і з можливою інвалідністю, до складу комісії обов'язкововключається такий представник.

– представник первинної профспілкової організації, членом якої є потерпілий, чи уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, та інші особи.

При цьому до складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

Якщо виявлено гостре профзахворювання (отруєння), до складу комісії обов'язково повинні входити представник СЕС, що обслуговує підприємство, та працівник Фонду.

Сам потерпілий чи особа, яка представляє його інтереси, не може входити до складу такої комісії. Однак це не означає, що він не бере участі у проведенні розслідування. Так, відповідно до п. 11 Порядку розслідування та облікупотерпілий має право:

– брати участь у засіданнях комісії;

– висловлювати свої пропозиції;

– додавати до матеріалів розслідування документи стосовно нещасного випадку, що стався;

– надавати необхідні пояснення, у тому числі викладати в усній та письмовій формі власну думку щодо причин того, що сталося;

– одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування.

Члени ж комісії, у свою чергу, мають право одержувати письмові та усні пояснення роботодавця, посадових осіб та інших працівників підприємства, а також опитувати потерпілого та свідків нещасного випадку.

Як уже відзначалося (див. табл. 1) комісія має протягом трьох діб після проведення всіх необхідних для розслідування процедур скласти акти за формою Н-5 (Акт про розслідування нещасного випадку), формою Н-1 (Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом) або за формою НПВ, якщо нещасний випадок, що стався, визнано комісією не пов'язаним із виробництвом.

Далі комісія подає ці акти на затвердження керівнику підприємства, на якому стався нещасний випадок. У разі відмови керівника в підписанні таких актів посадова особа органу Держнаглядохоронпраці має право видати обов'язковий для виконання роботодавцем припис за формою Н-9 (додаток 8 до Порядку розслідування та обліку) щодо проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку. Аналогічні дії мають здійснюватися і в разі, якщо потерпілий не згоден з результатами проведеного розслідування. Наприклад, якщо він вважає, що нещасний випадок, який стався з ним, усе-таки пов'язаний із виробництвом.

Однак строк проведення розслідування в деяких випадках може бути продовжено до одного місяця (з обов'язковим погодженням з органами Держнаглядохоронпраці). Такий строк може бути встановлено за потреби для розслідування нещасних випадків, що сталися на транспорті з водіями, машиністами, пілотами (екіпажем) транспортних засобів (автомобілів, поїздів, літаків, морських та річкових суден тощо) під час перебування їх у рейсі. Розслідуються такі випадки з обов'язковим використанням матеріалів розслідування катастроф, аварій та подій на транспорті. Ці матеріали складаються відповідними органами і в десятиденний строк після проведення розслідування передаються на підприємство, працівник якого є потерпілим.

У такому порядку, наприклад, проводитиметься розслідування ДТП, учасником якого став службовий автомобіль підприємства.

Ступінь втрати працездатності встановлює медико-соціальна експертиза (МСЕК). Саме до неї вдається за потреби потерпілий працівник.

Для проведення об'єктивної оцінки ситуації, що склалася, та уникнення помилок при призначенні страхових виплат у роботі МСЕК може брати участь і представник Фонду, а також інших соціальних фондів.

Коли ж виникає така необхідність? Її визначає лікарсько-консультаційна комісія (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу після проведення клінічних досліджень, у разі якщо:

– такі дослідження підтвердять стійкий чи необоротний характер захворювання;

– хворого було звільнено від роботи протягом чотирьох місяців від дня тимчасової втрати працездатності або протягом п'яти місяців у зв'язку з тим самим захворюванням за останні дванадцять календарних місяців.

При виконанні однієї з таких умов ЛКК медустанови видає потерпілому направлення за формою 88-у, затвердженою Мінохоронздоров'я.