Етапи розвитку світової валютної системи

 

Золотий стандарт. Юридично система золотомонетного стандарту була оформлена міждержавною угодою на конференції в Парижі в 1867 р. Згідно з цією угодою золото визнавалося єдиною формою світових грошей. Паризька валютна система базувалася на таких структурних принципах:

- Основою системи виступав золотомонетний стандарт,

- Кожна валюта мала свій золотий зміст. Відповідно до золотого вмісту встановлювалися і золоті паритети валют. Валюти вільно конвертувались у золото, яке використовувалось як загальновизнані світові гроші.

- Конвертованість кожної валюти забезпечувалось як усередині, так і за межами країни. Банківські білети вільно обмінювалися на золоті монети емісійним інститутом, із золотих зливків вільно карбувалися монети. В цих умовах емісійний інститут не міг випускати в обіг банківські білети без урахування свого золотого запасу.

- Золото вільно імпортувалося й експортувалося та продавалося на міжнародних ринках. Таким чином, ринки золота і валютні ринки були взаємозалежні.

- Органи валютного контролю проводили політику регулювання, головною метою якої були забезпечення стабільної валюти і зовнішньої рівноваги. Будь-який зовнішній дефіцит викликав зростання відсоткових ставок, що гальмувало економічну діяльність (ефект дефляції), і сприяв вивезенню капіталів (приведення платіжного балансу до повної рівноваги.)

- Сформувався режим вільно плаваючих курсів валют з урахуванням попиту і пропозиції, але в межах валютних точок. Золоті точки еквівалентні паритету національної валюти з додаванням або відніманням транспортних та страхових виплат, викликаних матеріальним трансфертом золота. Валютний курс в умовах золотого стандарту може змінюватися лише в обмежених рамках між цими золотими точками: 1/1000 паритету фунт/франк.

- Золотий стандарт забезпечував також довгострокову рівновагу платіжного балансу. В країні з від’ємним сальдо в результаті руху золотих точок відбувається відплив золота за кордон, що змушує емісійний інститут цієї країни скорочувати обсяг національної валюти в обігу. Це зменшення грошової маси викликає зменшення відносних цін на національні товари і таким чином збільшує їх конкурентоспроможність, дає змогу збільшити експорт і скоротити імпорт, тобто привести обмін до нової рівноваги. Навпаки, додатковий випуск національної валюти, викликаний припливом золота в країну з позитивним сальдо, зумовлює зростання цін на національні товари, яке впливає на зовнішню торгівлю і зменшує позитивне сальдо.

Золотодевізний стандарт. У 1922 р. на Генуезькій міжнародній конференції була юридично оформлена валютна система, що функціонувала на таких принципах:

- Основу системи становило як золото, так і девізи - іноземні валюти. Національні кредитні гроші почали використовуватися як міжнародні платіжно-резервні засоби.

- Було збережено золоті валютні паритети. Конверсія валют у золото стала проводитися не лише безпосередньо, а й опосередковано, через іноземні валюти.

- Відновлено режим валютних курсів, що вільно коливалися, о Валютне регулювання здійснювалось у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій і нарад.

Валютна стабілізація була підірвана світовою економічною кризою 1929-1933 рр. У результаті зазнав краху один з головних принципів валютної системи - золотодевізний стандарт. Напередодні Другої світової війни в ряді країн відбулася девальвація валют, і об’єктивна реальність вимагала створення нової, більш ефективної світової валютної системи. Розробка цієї системи розпочалася в роки Другої світової війни (квітень 1943 р.).

Бреттон-Вудська валютна система була запропонована США і прийнята на конференції у 1944 р. (правове оформлення угоди завершилося лише в 50-60-х роках). Було ухвалено єдині правила і створено організацію, яка мала функцію контролю над діяльністю цієї системи, - МВФ.

Принципи Бреттон-Вудської системи:

1. Валютні відносини повинні бути стабільними.

Для забезпечення стабільності валют були впроваджені фіксовані валютні курси. Кожна країна зобов’язувалася встановити для • моєї національної валюти фіксований паритет щодо золота чи іншої валюти. На практиці лише США встановили золотий паритетності національної валюти, інші країни встановили паритет щодо долара на основі його вартості в 1944 р. (35 доларів за 1 трійську унцію = 31,1 г). Для забезпечення цього паритету кожна країна могла гарантувати конвертованість національної валюти в золото м і основі офіційної ціни на золото. Крім того, кожна країна мала піці римувати курс у межах ±1 % фіксованого паритету.