Перерозподіл доходів. Нерівність, бідність та ефективність.

Крива Лоренца

______________________________________________________________________

Сукупні доходи населення і кожного члена суспільства зокрема формують певний рівень життя.

Рівень життя - це сукупність умов життя населення країни, що відповідають досягнутому нею рівню соціально-економічного розвитку.

Рівень життя характеризується такими параметрами як:

- мінімальна заробітна плата – встановлений державою норматив заробітної плати у вигляді грошового еквівалента, що забезпечує задоволення потреб на рівні простого відтворення робочої сили найнижчої кваліфікації за умов суспільно нормальної інтенсивності праці;

- межа бідності – це той рівень доходу, який забезпечує виживання людей, нижче якого є неможливим задоволення основних потреб. Нині вона встановлюється як частка прожиткового мінімуму на одну особу на місяць.

Важливим показником рівня життя є споживчий кошик, що являє собою повний набір матеріальних і духовних благ, які є необхідними для задоволення потреб середньостатистичної сім’ї, що забезпечує нормальну її життєдіяльність (обсяг споживання продуктів харчування, одягу, взуття, забезпеченість житлом, соціальною інфраструктурою тощо).

Важливим показником економічного розвитку країни є структура витрат сім’ї. Згідно закону Ангеля (німецького статистика, який у ХІХ ст. здійснив аналіз споживання сімей із різними рівнями доходів) із збільшенням доходів населення зменшується питома вага витрат на продукти харчування, незмінною залишається частка витрат на житло, комунальні послуги, одяг і збільшується частка витрат на товари довготривалого використання, освіту, культуру, відпочинок тощо. За міжнародними стандартами сім'ї, які понад половину коштів свого бюджету витрачають на харчування, належать до категорії бідних.

Рівень бідності визначається за такою формулою:

 

,

 

Де Q – чисельність бідного населення, що визначено відповідно до прийнятих критеріїв;

n – загальна чисельність населення.

0≤ Р₀≤1.

Р₀ =0, якщо у країні бідності немає (Q=0);

Р₀=1, якщо у країні все населення отримує доходи, нижчі за межу бідності (Q=n).

Ринковий механізм породжує значну диференціацію в доходах.

Причинами економічної нерівності людей є відмінності в освіті і особистих здібностях; різні рівні заробітної плати і доходів загалом, які зумовлені рівнем освіти і професійної підготовки; відмінності у становищі на ринку; різне ставлення до ризиків; наявність зв’язків або дискримінації. Особлива роль у поглибленні економічної нерівності людей належить майновим доходам від землі, житла, капіталу, володіння акціями та іншими цінними паперами тощо. В умовах перехідної економіки поглиблення диференціації в доходах зумовлене тим, що окремі суспільні групи поводяться відповідно до законів ринкової економіки, в той час як інші продовжують орієнтуватися на традиції й цінності попередньої системи.

Для відображення нерівномірності в розподілі сукупного доходу між різними групами населення в економічній теорії використовують криву Лоренца (рис.9.1).

 

Рис. 9.1. Крива Лоренца.

 

У випадку абсолютно рівномірного розподілу доходів залежність між частками сімей і їх частками у загальному доході виражалась би бісектрисою (пряма OE). (20% сімей отримує 20% загального доходу, 40% відсотків сімей - 40% загального доходу і т.д.). Проте на практиці частка сімей з низькими доходами у загальному доході суттєво нижча їх частки у населенні. Реальний (фактичний) розподіл доходів відображає крива OABCDE. Чим більше вона відхиляється від прямої OE, тим більша нерівність у розподілі доходів.

Математичне вираження ступеня нерівності доходів відображає коефіцієнт Джині, або індекс концентрації доходів населення. Його можна обчислити, поділивши площу заштрихованої фігури K на площу трикутника OFE. Цей коефіцієнт є відносним і його значення знаходиться в межах від 0 до 1. Чим більший коефіцієнт Джині, тим більший ступінь нерівності доходів.

При визначенні диференціації доходів застосовують також так званий децильний коефіцієнт, що показує співвідношення між середніми доходами 10% найбагатшого населення і 10% населення з найнижчими доходами.

Прожитковий мінімум – це мінімальний набір найнеобхідніших життєвих благ, виражений у грошовій формі, що забезпечує нормальні умови для відтворення та функціонування населення.

______________________________________________________________________