Методологічні засади побудови бухгалтерського обліку в банках: національні положення бухгалтерського обліку та міжнародні стандарти.

Методологічні засади побудови бухгалтерського обліку в банках: національні положення бухгалтерського обліку та міжнародні стандарти.

Створення на початку 20 ст. бірж стало передумовою для надання широкої інформації про свою діяльність учасниками. Як наслідок, утворюються органи по регулюванню загальних правил ведення обліку. У 1972 році 9 країн заснували Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, так як існувала необхідність застосування єдиної міжнародної методології і принципів БО. Сьогодні 70 країн світу входять до цього Комітету. Ним прийнято 33 бухгалтерські стандарти. Стандарти не є обов’язковими для виконання, вони мають рекомендаційний характер. Міжнародні стандарти БО (МСБО) подають інформацію щодо фінансового стану та результатів діяльності установи. Користувачами МСБО є керівництво, кредитори, акціонери, нормативні органи.

Методологія МСБО: реалістичне подання інформації щодо поліпшення або погіршення стану та результатів діяльності незалежно від наявності чи відсутності коштів. Подання інформації зручне для аналізу. В україні найб повноваження у сфері держ регул фін обліку належить мін фіну. До його повнов слід віднести розробку методолфін облліку, яка втілює визначення принципів ведення бух обліку та склад фін звітності. Мін фін здійсн цю функцію через механізм регулювання процесом розробки і затвердження нац стандартів (25).-нормат д-т, в якому визначені принципи і методи ведення фін обліку. Їх мета- запобігти застосування п-вами (банками), розних підходів щодо застос розрах важливих екон показників, забесп єдність підходу у форм фін звітн. Отже впровадження нац станд дозволило привести нац с-му бух обліку і звітності у відповідн до реалій ринков економіки і міжн станд.

 

Окреме відобр активів і пасивів

Принцип оцінки- акт і зобовя облік за вартістю їх і придбання або виникнення. Акт і зобов в іноз валюты повинны переоцін за офіц курсом на звіт дату

Принц консолыдации -скл фін звітності повинне розгляд як фін звіт єдиної екон одиниці

 

 

Визначення основних термінів: інвестиції.

В Україні теоретичне пізнання катнгорії “інвестиції” знайшло своє відображення в Законі України від 18.09.91р. “Про інвестиційну діяльність” та в Законі України “Про внесенняч змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97.

Згідно Закону України “Про інвестиційну діяльність” – інвестиції – це усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладається в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Це такі цінності: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, ін.цінні папери; рухоме та нерухоме майно; майнові права; права користування землею та інші цінності.

У Законі України “Про внесенняч змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено. Що інвестиції – це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти і майно.

Отже, інвестиції – це складне поняття, що об`єднує в собі різніекономічні процеси, які впливаютть на обмін, розподіл та споживання національного продукту, тобто є фундаментальною основою суспільного відтворення.

Прямі І – внесення власних коштів або майна до статутних фондів юр особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою особою.

Капітальні І – вкладення коштів у будівництво, нерухомість, ОФ.

 

План рахунків комерційного банку та принципи його побудови.

Одним з ключових елементів національної системи бухгалтерського обліку є план рахунків, завдяки якому досягається систематизація бухгалтерських рахунків відповідно до елементів та в розрізі показників фінансової звітності. План рахунків – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для реєстрації банківських операцій. Новий план рахунків, розроблений Національним банком України, впроваджений у комерційних банках з 1 січня 1998 р. Він узгоджений із загальноприйнятими у міжнародній практиці бухгалтерськими принципами та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і є обов’язковим до використання всіма установами комерційних банків. План рахунків, розроблений окремо для установ НБУ, за структурою майже не відрізняється від плану рахунків для комерційних банків, але має деякі особливості за змістом. Це пов’язано з тим, що НБУ виконує операції, властиві тільки центральному банку: емісійні операції, обслуговування уряду та зовнішнього боргу, регулю­вання діяльності комерційних банків та ін.

Він відповідає насамперед таким вимогам: 1) узгодженість фінансового обліку і звітності; 2) простота викладення.

Баланс є головним інстру­ментом для фінансового менеджменту. Мета полягала в тому, щоби максимально спростити план рахунків і забезпечити його сприйняття та високу інформативність як для менеджерів так і для зовнішніх користувачів.

Основні вимоги, яким повинній відповідати план рахунків комерційних банків:

Ø детальний та повний облік усіх банківських господарських операцій;

Ø своєчасна обробка і накопичення детальної інформації;

Ø відображення правдивої та змістовної інформації для всіх категорій користувачів.

Бухгалтерські рахунки в плані рахунків об’єднані в дев'ять класів.

 

 

Характеристика класів Плану рахунків.

План рахунків фінансових банківських установ — це система­тизований перелік рахунків фінансового обліку, використовува­них для реєстрації господарських операцій. Він поділяється на 4 категорії та 9 класів. Кожний клас рахунків поділяється на такі групи: • рахунки порядку II —означає розділ; • рахунки порядку III —групу; • рахунки порядку IV —номер балансового рахунка. Отже, синтетичний облік здійснюється на рівні балансових рахунків порядків II—IV, а національний план рахунків на рівні двох цифр синтетичних рахунків дублює баланс банку за стаття­ми активу і пасиву.

У класі 1 обліковуються казначейські інструменти, які визна­чають розділ: • готівкові кошти-10, • банківські метали-11, • кошти комерційного банку у НБУ-12, • кошти Національного банку в комерційному банку-13, • казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України-14. Міжбанківські інструменти обліковуються за такими розділа­ми балансових рахунків: • кошти в інших банках-15, • кошти інших банків-16, • дебіторська заборгованість за операціями з банками-18, • кредиторська заборгованість за операціями з банками-19.

За рахунками класу 2 обліковуються операції, що їх комерцій­ний банк проводить із клієнтами (суб'єктами господарської діяль­ності, органами загального державного управління та фізичними особами). Чимало рахунків класу 2 призначено для обліку кредитів, депозитів. Інша дебіторська та кредиторська заборгованість і транзитні рахунки за операціями з клієнтами виділені в окремі розділи. Оскільки при побудові Плану рахунків узято до уваги принцип нарахування, у кожній групі рахунків і класів І і II щодо обліку депозитних та кредитних операцій передбачено окремі балансові рахунки: нараховані доходи та нараховані ви­трати.

За рахунками класу 3 обліковуються операції комерційних банків із цінними паперами, а також інші активи і зобов'язання. Облік ведеться за такими розділами: • цінні папери в портфелі банку на продаж- 31, • цінні папери в портфелі банку на інвестиції- 32, • цінні папери власного боргу- 33, • господарські матеріали- 34, • інші активи банку- 35, • інші пасиви банку- 36, • суми до з'ясування та транзитні рахунки- 37, • позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів- 38, • розрахунки між філіями та іншими підві­домчими установами банку, які розташовані в Україні- 39. Рахунки дебіторської за­боргованості є активними, а рахунки кредиторської заборговано­сті — пасивними. У класі 3 передбачено низку рахунків за обліком внутрішньобанківських операцій.

Рахунки класу 4 призначені для обліку довгострокових вкла­дів, основних засобів та нематеріальних активів.

Капітал, що є різницею між загальними сумами активів і зо­бов'язань банку, обліковується за балансовими рахунками класу 5: Зареєстрований статутний капітал банку-5000, Несплачений зареєстрований статутний капітал банку-5001, Власні акції банку, які придбані в акціонерів-5002, Дивіденди, які спрямовані на збільшення статутного капіталу-5003, Емісійні різниці-5010, Загальні резерви-5020, Резервні фонди-5021, Прибутки та збитки минулих років-5030, Прибуток чи збиток минулого року, що очікує на затвердження-5040, Результати переоцінки основних засобів-5100.

Рахунки класів 6 і 7 максимально наближені до показників звіту про прибутки (збитки) банку. Усі доходи та витрати поді­ляються на банківські і небанківські. До банківських належать ті, що безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, небанківські доходи та витрати охоплюють решту доходів і витрат, які не сто­суються основної діяльності банку, але сприяють її здійсненню.

Результат від торговельних операцій об­ліковується за активно-пасивними рахунками груп 620 (6203, 6204,6209).

Дещо інакше відображається в обліку результат від продажу основних засобів, цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані й дочірні компанії. Так, позитивний результат обліковує­ться за рахунками класу 6 «Доходи» (відповідно 6490 та 6394), а негативний —за рахунками класу 7 «Витрати» (7490, 7394).

Відрахування до резервів обліко­вуються згідно з їх видами за рахунками групи 770. Коли якість активів підвищується, а ризиковість зменшується, то відрахуван­ня до резервів коригуються з відображенням скоригованих сум за кредитом рахунків групи 770 «Відрахування до резервів».

Значним за обсягом є клас 9 Плану рахунків «Позабалансові рахунки». Згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку елемент активу або пасиву проводиться на рахунках балансу в тому разі, якщо він задовольняє дві вимоги: 1. Імовірно, що банк отримає або втратить будь-яку майбутню економічну вигоду, пов'язану з цим елементом активу або пасиву, 2. Цей елемент активу або пасиву має вартість, яку можна точ­но виміряти. Елементи активу або пасиву, які не задовольняють ці дві ви­моги, обліковуються на позабалансових рахунках. На рахунках класу 9 обліковуються: • вимоги та зобов'язання банку, які можуть виникнути в май­бутні періоди та за яких банк піддається ризику; • документи й цінності; • рахунки за операціями з приватизації. Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками ведеться за системою подвійного запису (990 та 991 рахунки).

 

За терміном використання

строкові кредити (довгстрокові – 2045,2055,2073,2074, 2105,2115, 2205,2213,2214; короткострокові – 2040,2050,2062,2070,2071, 2100,2110, 2202,2210,2211)

відстрочені крадити (2046,2056,2066,2076, 2106,2116, 2206,2216)

прострочені кредити (2047,2057,2067,2077, 2107,2117, 2207,2217)

 

Щоденний баланс

А
Кр надані 100 Резерв –15

“2підходи до оцінки: *чисті активи *загальні активи

Примітка -додаткова інфо для розкриття та уточнення суми, суті та класифікації операцій, до якої вони належать.

Кожний банк має зазначати свої особливості щодо діяльності й обліку і за потреби створювати додаткові примітки.

Примітка 1.8. Кредити та резерви під можливі збитки за ними

У примітці 1.8 банк відображає свою кредитну політику, зокрема порядок: *відображення у звіті "Баланс" кредитів (за сумою основного боргу мінус резерви на потенційні збитки);

*формування спеціального резерву під стандартну та нестандартну заборгованість для покриття кредитного ризику (на балансових рахунках класів 1 та 2);

*формування загального резерву під заборгованість для можливих збитків за кредитами (за балансовими рахунками класу 5);

*списання кредитів;

*повернення попередньо списаних кредитів;

*нарахування процентів за кредитами;

*списання нарахованих до отримання процентів за рахунок резерву, якщо їх стягнення вважається неможливим.

Облік лізингових операцій.

Лізінг -це госп опер, за якою лізінгодавець перкдає лізингоодержувачу право корист-ня активом за плату та на певний період. Ліз операції класиф-ся як кредитні та обліковуються за відповідними рах-ми. Водночас ліз опер -отримання основних засобів у кор-ня. Придбані основні засоби, банк лізінгодавець може або обл-ти за рах-ми 4 класу, або не оприбутковувати їх на балансі а відразу передавати в лізінг. При фін Л.та при операт Л основні засоби протягом строку дії угоди лишаються власністю лізингодавця.

Фінансовий лізінг: Відображеня операцій у лізингодавця.

Придбання О/з:- передоплата Дт 3511 Кт кор.рах.;-оприбуткування Дт 4400, Кт 3511. Надання в лізинг о/з:- списання Дт 7490,Кт4400; -відобр.заборг.лізингоодер-вача Дт 1525,Кт 6490ю. Нарах.доходу:- лізинг.платежів Дт 3578,Кт1525;-фін.доходу Дт 1528, Кт 6018. На суму отриманого платежу від ліз-вача: ліз.плат Дт кор.рах.,Кт 3578; -% Дт кор.рах.,Кт 1528.

Відображення операцій у лізінгоодержувача. Облік бух.пров:. Отримані О/З: Дт 4400”О/З, анал.рах.Фінанс.ліз”,Кт 3615. Нараховано фін.вит-т Дт 7028, Кт 3678. Сплачено фін.плат: -на суму вартості об”єкта лізингу Дт 3615,Кт кор.рах.;- на суму фін.витрат Дт 3678,Кт кор.рах. Облік опер.з нарах.амортиз.: На суму нарах.аиортиз. Дт 7423,Кт 4409”знос о/з,анал.рах.фін.лізинг”. Після закін.строку лізингу: Дт 4400”О/З,анал.рах.Вл.о/з”, Кт 4400”Знос О/З,анал.рах.Вл.о/з”,. Одночасно на суму нарах.зносу: Дт 4409”знос о/з,анал.рах.фін.лізинг”,Кт 4409”знос о/з,анал.рах.Вл.о/з.”

Опертивний Л: Операції лізінгодавцем. Облік ведеться на окремому аналіт.рах. “Опрет лізінг” бал. рах-ків 4300”Нематер активи”, 4400”Осн.засоби”. Лізингодавець протягом строку лізингу нарах.амортизацію за активами, в б/о такі проведення: Дт 7423-амортизація,Кт 4309-Знос н/а,4409-знос о/з. Ліз-вець здійс. нарах.лізинг.платежів, які облік. на 3578-інші нараховані доходи, що відображ. так: Дт 3578, Кт 6395-Доходи від операт.лізингу. На суму отриманих ліз.платежів ліз-вець здійснює: Дт1200,1001, Кт 3578.

О/З та Н/А поверненні лізингоодержувачем,лізин-вець відображ: Дт 4300 “Н/А”,аналіт рах.”Вл.Н/А”;4400 “О/З”,аналіт рах.”Вл.О/З”, Кт 4300 “н/а”,аналіт рах.”Операт.лізинг”;4400”О/З”,аналіт рах.Операт.лізинг., одночасно Дт 4309”знос н/а,аналіт рах Операт ліз.”,4409”знос о/з,,ан.рах.Операт ліз.”,Кт 4309”знос н/а,аналіт рах Вл.О/з.”,4409”знос о/з,,ан.рахВл..О/з.”.

Операції лізінгоодержувачем. Обл-ся за позабал рах-м 9840 “ О/з та н/а, що прийняті в оперативний лізинг” за баланс.вартістю лізин-вця.Дт 9840, Кт 9910”контррахунок”. Нарахування Л платежів обл-ся на рах.3678”ін.нарах.вит-ти”: Дт 7395”Вит-ти на опер.ліз., Кт3678. А сума сплачених Л платежів Дт 3678 Кт 1200, 2600,1001. Одночасно Дт 9910 Кт 9819.Якщо ліз-вач здійсн.добудову,дообладн.,реконстр.чи кап.ремонт, то такі вит-ти врах. на 4430”Капіт.вклад.за о/з,що прийн.в операт.рах”. Після закінчення робіт,протягом періоду лізинг у, вит-ти врах.на 4500”Ін.н/матер.активи”,9840. На завершені капітальні вкладення ОЗ ліз-одерж нараховує амортизацію Дт 7423 субрах “Кап вкладення за ОЗ, прийнятими в опер Л” Кт 4438, 4538. Передача ліз-вцю об”єкта після закінч.строку лізингу: Дт 9910,Кт 9840

 

 

49.

Перерахунок за курсом

Д: р.%витрат (7021) К: 3801

З метою підрахунку курсових прибутків (збитків) залишки на рахунках в іноз.вал. повинні переоцінюватись за офіційним курсом і при кожній його зміні. Залишки по рах. 3800=залишкам по рах. 3801. Результат від здійснення операцій з іноз.вал. відображається на рах. 6кл., зокрема 6204 “результат від торгівлі іноз.вал...”. Кредитний залишок-це позитивний результат, дебетовий-негативний.

Валютні операції поділяються на касові(відобр. на балансових рах.) та строкові(на позабалонсових-в міжнародній практиці).

 

З про рух грош коштів надає інф про грошові потоки б за певний період в розрізі операційної, інвестиційної і фін д-ті.До операц д-ті включають операції, які приносять б дохід, а також інші види д-ті, що не є інвест і фін.

Інвестиц д-ть-охоплює операції, повязані з придбанням або продажем ЦП зі строком знаходження у портфелі більше 1р, а також довгострок вкладень в асоційовані і дочірні компанії і операції з їх продажу.

Фін д-ть-сукупність операцій, які призводять до зміни власного і субординованого к-лу і спрямовані на підтримання адекватності і достатності к-лу б

Метою складання цього звіту э надання користувачам фін звітн підстави для того, щоб визначити потребу б у грошових коштах і оцінити здатність б генерувати грош кошти. Цей звіт відобр джерела отримання коштів і напрямів їх використання.Гроші можуть надх в банк з 4 джерел: внески засновників б, залучені депозити, отримані кредити і інші запозичення, отримані доходи, надходження від продажу активів, які перебуавли не в грошовій формі.

Звіт про рух грошов коштів може склад прямим методом-постійне накопичення даних про обороти за статтями. Непрямим методом-базується на макс використанні даних з баланс звіту і звіту про фін р-ти.

 

Планування діяльності служби внутрішнього аудиту.

Аудиторська перевірка передбачає планування аудиту, перевірку та оцінку інформації, надання рекомендацій та контроль після перевірки.

Планування кожної аудиторської перевірки підлягає документуванню і передбачає:

- визначення мети, завдань та обсягу аудиту;

- отримання повної інформації про підрозділ, що підлягає аудиторській перевірці.

Планування аудиторської перевірки передбачає визначення обсягу коштів на її проведення. При їх розрахунку враховуються:

- кількість працівників служби внутрішнього аудиту, ступінь їх досвіду згідно з характером і складністю завдання;

- знання та стан дисципліни працівників служби внутрішнього аудиту, а також тимчасові обмеження та наявність у розпорядженні банку власних коштів;

- необхідність підвищення кваліфікації внутрішніх аудиторів;

- можливість використання досвіду зовнішніх аудиторів.

У процесі планування аудиту проводяться ділові зустрічі з керівниками підрозділів банку, які відповідають за проведення операцій. Досягнуті під час зустрічей результати аналізуються, розповсюджуються серед осіб, які мають відношення до проведення аудиту, та фіксуються в робочій документації аудиторської перевірки.

Планування аудиторської перевірки передбачає ознайомлення з операціями, ризиками і системами внутрішнього контролю в підрозділі з метою виявлення об'єктів, що вимагають особливої уваги, отримання висновків та пропозицій від суб'єкта перевірки.

Обов'язковою умовою планування аудиту є складання програми проведення аудиторської перевірки. У програмі повинні висвітлюватися:

- цілі аудиторської перевірки та строк її проведення;

- процедури, які використовуються внутрішніми аудиторами для збирання, аналізу та документування інформації під час аудиторської перевірки;

- характер та масштаб тестування, що необхідно для досягнення цілей аудиту на кожному його етапі;

- конкретні ризики, процеси та угоди, що підлягають аудиту;

- календарний графік виконання робіт.

План проведення аудиторської перевірки затверджується керівником служби внутрішнього аудиту до початку її проведення. У разі внесення змін до плану проведення аудиторської перевірки вони затверджуються заздалегідь

 

 

Методологічні засади побудови бухгалтерського обліку в банках: національні положення бухгалтерського обліку та міжнародні стандарти.

Створення на початку 20 ст. бірж стало передумовою для надання широкої інформації про свою діяльність учасниками. Як наслідок, утворюються органи по регулюванню загальних правил ведення обліку. У 1972 році 9 країн заснували Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, так як існувала необхідність застосування єдиної міжнародної методології і принципів БО. Сьогодні 70 країн світу входять до цього Комітету. Ним прийнято 33 бухгалтерські стандарти. Стандарти не є обов’язковими для виконання, вони мають рекомендаційний характер. Міжнародні стандарти БО (МСБО) подають інформацію щодо фінансового стану та результатів діяльності установи. Користувачами МСБО є керівництво, кредитори, акціонери, нормативні органи.

Методологія МСБО: реалістичне подання інформації щодо поліпшення або погіршення стану та результатів діяльності незалежно від наявності чи відсутності коштів. Подання інформації зручне для аналізу. В україні найб повноваження у сфері держ регул фін обліку належить мін фіну. До його повнов слід віднести розробку методолфін облліку, яка втілює визначення принципів ведення бух обліку та склад фін звітності. Мін фін здійсн цю функцію через механізм регулювання процесом розробки і затвердження нац стандартів (25).-нормат д-т, в якому визначені принципи і методи ведення фін обліку. Їх мета- запобігти застосування п-вами (банками), розних підходів щодо застос розрах важливих екон показників, забесп єдність підходу у форм фін звітн. Отже впровадження нац станд дозволило привести нац с-му бух обліку і звітності у відповідн до реалій ринков економіки і міжн станд.