Поняття і складові елементи кредитної політики банку

Одним з головних елементів ефективного управління кредитами є добре розроблена кредитна політика, що повинна забезпечувати ефективне управління портфелем кредитів банку, ретельний контроль за ними і мінімізацію втрат від настання кредитних ризиків. Банки мають успіх тоді, коли ризики контрольовані і знаходяться в рамках їх фінансових можливостей. Кредитна політика повинна поєднувати інтереси банку, його акціонерів, вкладників, позичальників із загальнодержавними інтересами.

Кредитна політика комерційного банку – це стратегія і тактика банку щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі принципів кредитування. Кредитна політика в розрізі стратегії включає пріоритети, принципи та цілі окремого комерційного банку на кредитному ринку, а стосовно тактики – фінансовий та інший інструментарій, що використовується даним комерційним банком для реалізації його цілей при здійсненні кредитних угод, правила їх здійснення, регламент організації кредитного процесу.

Кредитна політика в більш вузькому розумінні – це система заходів банку в сфері кредитування його клієнтів, що здійснює банк для реалізації своєї загальної стратегії в певному періоді часу.

Кредитну політику необхідно розробляти та діяти згідно з нею насамперед тому, що вона дає змогу планувати, регулювати, контролювати, раціонально організовувати взаємовідносини між банком та його клієнтами щодо зворотного руху грошових коштів. Кредитні вкладення для банку повинні бути надійні та рентабельні. Оскільки кредити, які складають у банках найзначнішу і завжди найбільш проблемну частину активів, то вони повинні піддаватися ретельній оцінці та нормативізації. Виходячи з цього, кредитна політика банку є одним з найважливіших інструментів запобігання ризикам, а її головне призначення полягає у встановленні ключових принципів, яких мусять дотримуватися менеджери та керівники банку при плануванні кредитної діяльності і видачі кредитів.

Необхідно зауважити, що сама по собі кредитна політика – не панацея від «поганих» кредитів. Будь-якої, навіть дуже доброї кредитної політики можна не дотримуватися, нехтувати нею через недбалість або халатність. Тому необхідно створити таку систему прийняття кредитних рішень, так підготувати менеджерів та керівників банку, встановити такий контроль над банківськими операціями, за яких відхилення від кредитної політики стало б неможливим.

Кредитна політика включає:

ü розподіл обов'язків кредитного персоналу; повноважень при прийнятті кредитних рішень;

ü процес перевірки якості кредиту;

ü відповідні санкції до персоналу за неналежне виконання функцій, передбачених кредитною політикою та конкретною кредитною процедурою.

Кредитна політика створює необхідні загальні передумови ефективної праці персоналу банку, знижує ймовірність помилок і прийняття нераціональних рішень, проте реалізацію кредитної політики банку забезпечує правильна організація кредитної роботи, добір кваліфікованих кадрів та управління кредитним процесом.

Відмінні риси кредитної політики кожного банку полягають у тому, що кожен банк визначає свої пріоритети у кредитуванні, методи оцінки фінансового стану позичальника, рівень процентної ставки за кредит тощо. В процесі розробки кредитної політики банки визначають пріоритети при формуванні кредитного портфеля, розглядаючи його диверсифікацію з позицій визначення оптимальної кредитної політики. Можна виділити наступні пріоритети при розробці кредитної політики:

Надання якісних кредитів. Якісні кредити (стабільні, стійкі кредити) – це такі кредити, що забезпечують адекватний процентний прибуток навіть при негативних змінах макроекономічних умов чи зміні умов ведення бізнесу. На відміну від даної категорії кредитів, не можуть бути зараховані до числа стабільних ті кредити, які в даних умовах захищені від ризику заставами, гарантіями і т. ін., але, можливо, перестануть приносити процентний прибуток у випадку зміни в зовнішньому середовищі. Таким чином, якісним кредитом є той забезпечений кредит, що може бути погашений у визначені строки без виникнення проблем чи ускладнень у позичальника.

Прибутковість. Вартість кредиту повинна відповідати прогнозному (розрахунковому) ступеню ризику. Кредитна політика банку повинна бути спрямована на створення стабільних прибуткових для банку відносин з клієнтурою. Прибутковість відносин з клієнтом необхідно максимізувати шляхом перехресних продаж для забезпечення максимального співвідношення ризику та прибутковості для кожного клієнта. Необхідно уникати такого кредитування, при якому ніяких інших відносин, крім кредитних, між клієнтом та банком не існує та не передбачається.

Розумне зростання кредитного портфелю. Метою банка є довгострокове стабільне зростання прибутковості бізнесу. Це зростання не може бути забезпечене, по-перше, без формування портфелю кредитів відповідної якості; по-друге, без досягнення оптимального співвідношення між прибутковістю та ризиком. Зростання кредитного портфелю банка повинно контролюватися таким чином, щоб уникнути неприйнятної для банку концентрації ризику, наприклад, за галузями, позичальниками, території, тощо (ліміти повинні визначатися внутрішньобанківськими положеннями про кредитування на рівні не нижчому, ніж вимоги Національного банку України, але вони можуть бути й більш жорсткими).

Розробляючи кредитну політику як елемент банківської політики слід підкреслити, що цілі кредитної політики знаходяться у зв'язку із загальними стратегічними цілями банку, співпадають з цілями його банківської політики. Тобто підвалини кредитної політики складає стратегія банку, зорієнтована на зростання його капіталу чи на збільшення поточних доходів, або ж змішана стратегія.

Необхідно підкреслити, що не існує єдиної кредитної політики для всіх банків. Кожний банк визначає власну кредитну політику, враховуючи економічну, політичну та соціальну ситуації в регіоні його функціонування, або приймаючи до уваги всю сукупність зовнішніх та внутрішніх ризиків, які впливають на роботу визначеного банку.

Кожен банк розробляє свою кредитну політику, однак спільними рисами у кредитній політиці всіх банків є дотримання банками централізованих економічних нормативів кредитного ризику, кредитування позичальників незалежно від форм власності на потреби, передбачені їх статутною діяльністю.

Опис кредитної політики має важливе значення та допомагає банку сформувати такий портфель, який допоможе йому досягнути цілого ряду цілей: забезпечити прибутковість, контроль за рівнем ризику і відповідність вимогам, які виставляють регулюючі органи.

Опис кредитної політики повинен містити:

ü Мету, виходячи із якої формується кредитний портфель (тобто зазначення ознак хорошого кредитного портфеля, видів кредитів, строків їх погашення, розмірів і якості кредитів).

ü Опис повноважень в області надання кредитів, якими наділений кожний кредитний працівник та кредитний комітет (максимальна сума та вид кредиту, який може бути погоджений конкретним працівником, необхідні підписи).

ü Обов'язки по передачі прав і наданні інформації у рамках кредитного управління.

ü Практику перевірки, оцінки та прийняття рішень по кредитним заявкам клієнтів.

ü Необхідну документацію, яка додається до кожної кредитної заявки, а також документація, яка зберігається у кредитній справі (фінансова звітність, договори гарантії і застави тощо).

ü Права працівників банку з детальною вказівкою того, хто відповідає за зберігання та перевірку кредитних справ.

ü Основні правила прийняття, оцінки та реалізації кредитного забезпечення.

ü Опис політики та практики встановлення процентних ставок і комісій по кредитах, умови погашення кредитів.

ü Опис стандартів якості, які застосовуються до всіх кредитів.

ü Визначення максимального розміру кредитних вкладень (тобто максимально допустимого рівня співвідношення кредитних вкладень до сукупних активів).

ü Опис регіону, який обслуговується банком, куди повинна здійснюватися основна частина кредитних вкладень.

ü Опис практики виявлення, аналізу та рішення ситуацій, пов'язаних з проблемними кредитами.

І хоча опис кредитної політики повинен бути достатньо гнучким для того, щоб враховувати всі зміни економічних умов і правил, які встановлюються регулюючими органами, однак порушувати положення, які містяться в кредитній політиці банку можна лише у виключних випадках. Фактичний склад кредитного портфелю повинен відбивати його кредитній політиці. В протилежному випадку не буде забезпечена ефективна реалізація кредитної політики.

Опис кредитної політики уточнюється сукупністю внутрішньобанківських документів, серед яких основними є:

Стандарти кредитування – це перелік дій кредитних менеджерів, правила організації кредитного процесу, вимоги до забезпечення кредиту, до кредитоспроможності позичальників, до оформлення документації, зразки цих документів тощо.

Стандарти виступають у формах різноманітних банківських кредитних положень: «Про кредитування», «Про кредитний комітет», «Про аналіз фінансового стану позичальника».

Кредитні інструкції – це опис послідовних дій при наданні конкретного кредиту.