Види лізингових платежів та методика їх розрахунку

Є декілька класифікацій видів лізингових платежів. Так, за способом сплати розрізняють платежі лінійні (однаковими частинами), прогресивні (розміри збільшуються), дегресивні (розміри зменшуються), прискорені, сезонні тошо.

За періодичністю сплати платежі поділяються на щорічні, що піврічні, щоквартальні та щомісячні, а за строками їх внесення — на ті. що вносяться на початку, в середині та в кінці періоду сплати.

 

Залежно від форм платежів розрізняють: грошові платежі, коли платіж здійснюється за рахунок грошових коштів; компенсаційні платежі, коли розрахунки здійснюються або товарами, або шляхом надання зустрічних послуг лізингодавцю; змішані платежі, коли поряд з грошовими виплатами здійснюються платежі товарами чи послугами.

Лізингові платежі розрізняються також за складом елементів, які враховуються при їх розрахунку. Законом України "Про лізинг" (п, 2 ст. 16) визначено такі обов'язкові складові лізингових платежів:

• сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який здійснюється лізинговий платіж;

• сума, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу:

• платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

• відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застраховано лізингодавцем;

• інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Результати аналізу відповідної науково-методичної літератури показали, що в склад платежів можуть також" входити:

• премія лізингодавцю за ризик;

• митні платежі;

• сума податків, яку лізингодавець сплачує за об'єкт лізингу, якщо вони передбачені чинним законодавством.

Вигідним для лізингоодержувача є включення в загальну вартість лізингу також таких витрат:

• на транспортування об'єкта лізингу до місця його експлуатації;

• монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

• навчання спеціалістів для роботи на лізинговому майні та іп.

Загальна сума лізингових платежів не є постійною величиною. Вона залежить від швидкості відшкодування вартості об'єкта лізингу: чим швидша окупність вартості лізингового майна, чим менші проценти нараховуються на ще не погашену вартість цього майна. І навпаки, перенесення сплати перших лізингових платежів на пізніший строк приводить до зростання нарахованих процентів на вартість лізингового майна та загальної суми платежів.

Дуже важливим також с вибір методу нарахування лізингових платежів, а саме:

• з регулярним періодичним відшкодуванням вартості обладнання рівними та нерівними частинами;

• відстрочкою платежу;

• авансовим платежем;

• авансуванням викупу об'єкта лізингу за остаточною вартістю;

• за обраною сторонами договору підставою.

Лізингові платежі відповідно до законодавства України зараховуються на валові витрати виробництва та обігу лізингоодержувача.

На баланс лізингоодержувача лізингове майно береться за його найменшою вартістю (НВА). шо склалася на початок дії лізингового договору. Такою вартістю може бути справедлива вартість активу або теперішня вартістьсуми мінімальних лізингових платежів.

Мінімальними лізинговими платежами є платежі, що сплачуються лізингоодержувачем протягом строку лізингу (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті лізингодавцю, і непередбаченої лізингової плати), збільшені:

• для лізингоодержувача — на суму гарантованої ліквідаційної вартові лізингоодержувача (частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати лізингоодержувачем);

• для лізингодавця — на суму гарантованої ліквідаційної вартості лізингодавця (частина ліквідаційної вартості, що гарантується до сплат лізингоодержувачем або незалежною третьою стороною, здатною за свої фінансовим станом відповідати за гарантією).

Лізингова угода може передбачати зміну величини мінімальної лізингового платежу на величину непередбаченої лізингової плати.

 

Ризики лізингових операцій

Для лізингу також характерний ризик. Лізинговий ризик — це ймовірність

можливих втрат, які пов'язані зі специфікою лізингових операцій. Лізингові ризики несе як лізингодавець, так і лізингоодержувач. Усі види ризиків, що виникають при лізингових операціях, можна об'єднати у три групи:

• суто лізингові ризики, до яких зараховують ризики, пов'язані з динамікою чи зміною вартісних, технологічних і технічних характеристик об'єктів лізингу;

• фінансові ризики — виникають у процесі розрахункових і фінансових операцій, які здійснюються під час виконання лізингової угоди;

• політичні та юридичні ризики — мають некомерційний характер, проте безпосередньо впливають на результати господарської діяльності.

Значна частина ризиків покривається підприємцями: це комерційний ризик, ризик неоптимального розподілу ресурсів, ризик дії конкурентів, економічні коливання, помилки менеджерів, зміни піни і попиту, ризик неправильно обрані стратегії тощо. Деякі види ризиків можна перенести на страхові компанії шляхом укладання відповідних страхових угод.

Головні фактори ризику лізингових операцій:

• якість лізингових проектів (договорів);

■ порушення строку поставки обладнання;

• стихійні та інші події, які спричиняють загибель обладнання.
Банк-лізингодавець має бути переконаний в тому, що ризики лізингової

операції оцінені повністю та об'єктивно. Призначення аналізу ризику - дат потенційним партнерам необхідні дані для прийняття рішення стосовно доцільної участі в лізинговій операції і передбачити заходи захисту віл можливих збитків.

Факторингові операції

Термін "факторинг" походить від англійського слова "посередник, агент".

 

У законі України "Про банки та банківську діяльність" від 20.09.2001 р. № 2740-III факторинг визначається як банківська операція, що передбачає придбання банком права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги і взяття на себе ризику виконання таких вимог і приймання платежів.

Факторингові операції банку-фактора — це різновид його торговельно-

комісійних операцій, що поєднують в собі кредитування банком-фактором обігового

капіталу клієнтів, пов'язаних з переуступкою клієнтами-постачальника-ми банку-фактору і доплачених платіжних вимог за поставлену продукцію, виконані роботи і надані послуги та права одержання платежів за ними.

Комплекс факторингових послуг включав:

• фінансування поставок товарів (послуг);

• є і рахування кредитних ризиків;

• облік стану дебіторської заборгованості та регулярне представлення відповідних звітів клієнту;

• контроль за своєчасністю оплати та робота з дебіторами.

Головною метою здіснення банком-фактором факторингових операцій є своєчасне інкасування боргів для скорочення втрат внаслідок затримок платежів і попередження сумнівних боргів, надання кредиту в формі попередньої оплати, підвищення ліквідності та зменшення фінансового ризику дія клієнтів, які вважають для себе нераціональним виконання робіт з перевірки платоспроможності своїх контрагентів, ведення бухгалтерського обліку своєї вимоги до них.

Об'єктом факторингової операції є право вимоги па виконання зобов'язань у грошовій формі.

Суб'єктами факторингу є:

• продавець (постачальник);

• покупець;

• факторингова компанія (банк-фактор).

Використання факторингу найбільш ефективне для невеликих та середніх підприємств, що розширюють обсяги продажу або виходять на нові ринки, а також для новостворених компаній, що мають певні проблеми з нестачею грошових коштів у зв'язку з несвоєчасним надходженням платежів від дебіторів, наявністю надлишкових запасів, труднощами в організації виробничого процесу. Найчастіше такі фірми мають низький кредитний рейтинг, що не дає їм змоги отримувати банківські позики.