Українська козацька держава Б. Хмельницького

1. Передумови української державності.

2. Створення Української держави.

3. Соціальні досягнення Української держави.

4. Зовнішня політика Б. Хмельницького

 

1. Для того, щоб дати правильну відповідь на поставлене запитання, перш за все необхідно з’ясувати, що таке передумови (тієї чи іншої події). За загальноприйнятим визначенням – це попередні умови, без яких не могла б статися та чи інша подія, в даному випадку – утворення козацької держави. Очевидно, що такими умовами насамперед є: по-перше, формування народу, який усвідомив необхідність утворення власної держави; по-друге, поява політичної еліти як провідної державотворчої сили; по-третє, виникнення певних елементів держави й навичок державного управління. Вивчення попередніх тем свідчить, що такі передумови склалися в України задовго до Української національно-демократичної революції (Визвольної війни) середини ХVІІ ст. Рекомендуємо студентам повторити матеріал усіх попередніх тем. Після цього розглянути передумови виникнення Української держави на конкретному фактичному матеріалі. При цьому виділити головне.

Український народ. Формування народу, а відповідно, й України завершується (за іншою думкою – відбувається) на території Південно-Західної Русі в умовах литовсько-польського панування, тобто в ХІV – ХVІ ст. Визначаються й гартуються таки риси національного характеру, як патріотизм, працьовитість, волелюбність, мужність, любов до землі тощо. У протистоянні з католицизмом посилюється роль православ’я, православної церкви як важливого консолідуючого чинника. Як видно із різних письмових джерел, зокрема, Пересопницького Євангелія, на ґрунті староруської мови, завдяки своєму саморозвитку, а також зовнішнім мовним впливам виникає «солов’їна» українська мова, яка набуде згодом вдосконалення в літературній творчості І. Котляревського і Т. Шевченка.

Козацтво. Величезне соціально-політичне значення козацтва полягає в наступному. По перше, від самого початку свого виникнення українське козацтво об’єктивно виступало як державотворча сила, що можна пояснити особливостями його походження, наявністю в ньому людей, що вже мали певний досвід й бажання державного управління (князі, воїни-дружинники, шляхта). По-друге, козацтво захистило народ від полонізації, покатоличення, фізичного знищення. Велику роль у цьому відіграла й відданість козаків православній вірі, їхнє покровительство церкві й освіті.

Державницькі традиції. По-перше, доцільно пригадати матеріал про устрій Запорозької січі, його демократичний характер, наявність виборної старшини на чолі з кошовим отаманом або гетьманом. По-друге, відмітити, що вже на початку ХVІІ ст. (у часи П. Сагайдачного) в Україні створюється така важлива державна інституція, як регулярна козацька армія з її високою дисципліною, чіткою структурою (поділ на полки, сотні), управлінням і ієрархією (гетьман, полковники, сотники, генеральна, полкова, сотенна старшина).

Отже, можна констатувати, що напередодні Української національної революції народні маси прагнули до реалізації своєї самобутності, а національна еліта була готова до того, щоб очолити процес державотворення в Україні. На звільненій від влади Речі Посполитої частині української території створилися об’єктивні умови для утворення Української гетьманської держави під керівництвом Б.Хмельницького.

 

2. При розгляді другого питання теми основну увагу доцільно приділити по-перше, характеристиці Української держави; по-друге, аналізу її розвитку.

Слід відмітити, що на території, яка контролювалася Б. Хмельницьким, було відразу ліквідовано адміністративний апарат польсько–шляхетської влади і створено нову систему управління. Столицею держави став Чигирин. У основі адміністративного поділу лежала структура козацького війська. Територія держави поділялась на полки та сотні, кількість яких не була сталою. З початку війни основним органом влади була Військова (Генеральна) рада, яка вирішувала військові, політичні, господарські, правові та інші питання. Гетьман був главою і правителем України. Він очолював державну адміністрацію. Генеральний писар одночасно з військовими справами почав здійснювати функції керівника уряду, тобто прем’єр-міністра, генеральний обозний, який у Запорозькому війську відповідав за тил і артилерію, почав опікуватися економічними питаннями (міністр економіки), генеральний підскарбій – фінансовими справами (міністр фінансів), так само й інші генеральні старшини мусили виходити за межі суто своїх звичних військових повноважень. Полковники фактично стали виконувати на території, де формувався їх полк, обов’язки генерал-губернаторів. Сотники стали за сумісництвом регіональними намісниками відповідного рівня.

Водночас упродовж воєнних подій 1648 – 1657 рр. у характері козацької держави відбулися певні якісні зміни. Сутність цих змін – еволюція від примітивної козацької демократії в бік монархічної держави. Студенти можуть зазначити: як поступово втрачала свою роль генеральна (чорна) рада й важливі питання й козацького війська, й управління гетьманщиною стали вирішуватися генеральною старшиною; як зникала практика виборності козаків на старшинські посади й дедалі частіше здійснювалося їхнє призначення гетьманом та уповноваженими ним особами. Щодо самого гетьмана, то він, всупереч традиції, жодного разу не переобирався з часу свого обрання в 1647 р. гетьман призначав полковників, скасовував рішення старшинських рад, рішуче добивався виконання всіх розпоряджень органами влади, а за невиконання суворо наказував. Більше того, все частіше прямо чи опосередковано він починає висловлювати думку про свою владу не як виборного гетьмана, а самодержавну владу володаря України. У своїх універсалах, листах, інших документах він іменує себе не тільки гетьманом, але й «єдиновладцем і самодержцем руським», «князем всієї Руської землі» тощо. При цьому варто підкреслити, що справа тут не в честолюбних особистих амбіціях гетьмана (хоча й це мало місце!), а в його прагненні зробити свою державу більш міцною й схожою на більшість тодішніх розвинених європейських держав.

 

3. Необхідно відмітити, що вже в ході Національної революції всі верстви українського населення отримали певні вигоди. Козацтво перетворилося на провідний соціальний стан. Натомість був ліквідований стан великих і середніх феодалів польсько-литовського походження.

Козацька армія стала своєрідним гарантом розбудови Української держави. Вона сформувалася на організаційних принципах Запорозької Січі, її ядром було реєстрове та запорозьке козацтво. Талановитими воєначальниками стали Максим Кривоніс, Іван Богун, Данило Нечай, Нестор Морозенко, Мартин Пушкар та інші. Армія формувалась з добровольців і у вирішальних битвах її чисельність сягала до 100–150 тис. людей.

Утвердилася козацька земельна власність. Водночас слід відмітити зростання соціального розшарування серед козацтва, адже більшість землі досталася козацькій старшині. Було започатковане складання великого гетьманського й старшинського землеволодіння.

Розширилися права і привілеї міщанства і купецтва. Гетьмансько–старшинська адміністрація проводила заохочувальну політику стосовно міщан і надавала їм привілеї, які спонукали селян переходити до стану міщан. Влада також підтримувала багатшу частину міщанства, українське купецтво, яке до війни було національне неоднорідним і, в більшості своїй, польським та єврейським.

Послідовну підтримку гетьманської адміністрації мало православне духовенство, яке об’єднувало національні сили України в боротьбі проти іноземного панування. Більшість монастирів отримали охоронні гетьманські універсали в яких заборонялось посягати на монастирське майно і землі під загрозою суворого покарання. Зросло землеволодіння православних монастирів.

Національна революція (Визвольна війна) принесла великі соціальні завоювання українському селянству. Селяни добились ліквідації фільварково-панщинної системи господарства, кріпацтва і різних форм феодальної залежності. Вони отримали право власності на землю, вступу до козацького стану тощо. Однак, скасування феодальних відносин без затвердження законодавством, створило умови для відновлення довоєнної моделі в майбутньому. Вже в цей період в українському суспільстві назрівають глибокі соціальні протиріччя. Навіть відбуваються перші селянські виступи проти нових українських землевласників, які жорстко придушуються гетьманською адміністрацією.

Тим не менше можна відмітити, що внаслідок Української національної революції провідна роль і в політичному житті, й у економіці перейшла до українців, українське селянство, яке становило переважну більшість населення і визначало розвиток економіки, отримало кращі можливості для ведення свого господарства. Пришвидшилися процеси формування національної еліти й української політичної нації.

 

4. Аналізуючи зовнішню політику української держави, варто відмітити два її завдання: 1) отримання допомоги у війні з Польщею; 2) забезпечення легітимності (законності), зміцнення держави й особистої влади гетьмана.

Перше завдання, як відомо, вирішується шляхом утворення воєнних союзів. Уже на початку повстання Б. Хмельницький звернувся с проханням про допомогу до двох держав – Московської держави (Росії) й Кримського ханства.

Що з цього вийшло? Москва надала й продовжила в подальшому надавати певну підтримку Б.Хмельницькому, але протягом тривалого часу не наважувалася відкрито стати на бік України, тобто фактично розпочинати війну проти Речі Посполитої через внутрішні складнощі в державі (народні заворушення й повстання, відсутність фінансів, слабкість молодої самодержавної влади) тощо). Слід нагадати, що Московська держава ще встигла загоїти рани після «великої смути» початку ХVІІ ст., польської інтервенції 1612 р., спустошливих війн з Польщею, які тривали впродовж двох десятиліть і завершилися підписанням Полянівського миру 1634 р. За таких обставин Б. Хмельницький мусив зробити своїм основним союзником Кримського хану. Як відомо, татарська кіннота допомогла Б. Хмельницькому одержати перемоги над поляками в битвах під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями (1648 р.), Зборовом (1649 р.) тощо. Однак, по-перше, ціна такої допомоги була непомірно високою – татари грабували й розоряли українські землі, захоплювали в рабство українців; по-друге, виявили себе не дуже надійними союзниками, через що, зокрема козацькі війська зазнали воєнної катастрофи в битві з поляками під Берестечком у 1651 р. Тому Б. Хмельницький був змушений шукати більш надійних союзників, знов і знов просити Московського царя про надання більш суттєвої військової допомоги.

Однак Хмельницькому був край потрібен не тільки воєнний союз – він докладав не менших зусиль для міжнародного визнання козацької держави. Для цього підтримував дипломатичні зв’язки з Туреччиною, Швецією, Англією, Молдавією та іншими країнами. Справа також в тім, що посада гетьмана була виборною, а тому, за уявленнями тих часів, не недостатньо міцною – «як обрали, так і скинуть». Переважна більшість європейських країн була монархіями зі спадкоємною владою. Як можна було зробити спадкоємною гетьманську владу? Очевидно, це запитання постійно бентежило Хмельницького. Саме в цьому контексті можна розглядати стосунки Хмельницького з Молдавським господарем (царем) Лупулом. Надавши йому підтримку в боротьбі з боярською опозицією, Богдан отримав від нього згоду на шлюб свого сина Тимоша з дочкою молдавського правителя Розандою. Зрозуміло, що такий шлюб відразу підвищував статус Тимоша, ще більше його можливого сина – онука Богдана. Тож зростала вірогідність встановлення династії українських правителів. На жаль, Тимош випадково загинув.

Через це з’являється нова мотивація в стосунках Хмельницького з Московським царем – зробити владу спадкоємною завдяки покровительству царя, «помазаника Божого». Врешті-решт після тривалих коливань, і російська влада (Земський собор) прийняла рішення «в ім’я віри православної», взяти Військо Запорозьке під «високу царську руку». Україна ухвалила відповідне рішення на Переяславській раді, яка відбулась 8 січня 1654 р. Гадаємо, студенти зможуть детально описати хід Ради, відмітивши, що вже на цьому етапі виникли певні розбіжності України й Росії в підходах до нового союзу.

Слід детально розібратися з основними положеннями й значенням Україно-Московського договору 1654 р., або «Березневих статей» Б. Хмельницького. Згідно з цим документом Україна зберігала республіканську форму правління, територіально–адміністративний поділ, систему соціально–економічних відносин, незалежність у проведені внутрішньої політики і зовнішньої (за винятком Речі Посполитої і Туреччини). Якщо до цього Хмельницький іменував себе, «Гетьманом Його Королівської Мілості Війська Запорозького», то після затвердження царем «Березневих статей» – «Гетьманом Його Царської Величності Війська Запорозького». Тобто він став підданим царя. Але водночас це дало йому можливість згодом передати владу своєму сину Юрію. Можна також відмітити, що Юрій тричі ставав гетьманом. Крім того, гетьманами були родичі Б. Хмельницького – І. Виговський і Я. Сомко, його ад’ютант – І. Брюховецький. Тож можна говорити про те, що певною мірою Б. Хмельницький досяг мети – встановлення своєї династії.

Необхідно підкреслити, що договір з царем був необхідний Україні для того, щоб припинити війну. Хмельницький прагнув використати Росію як важіль, за допомогою якого можна було вирвати українські землі зі складу Речі Посполитої. Натомість Росії Україна була потрібна, як буфер в боротьбі проти Туреччини, а в перспективі, як можливість перетворити часткову залежність на цілковиту. Тобто, підписуючи договір, кожна зі сторін вкладала в нього свій зміст. Незрілість національної держави, відсутність великого досвіду державотворення штовхнули Україну на об’єднання з більш сильною державою, суспільний устрій якої відрізнявся від козацької держави, що в подальшому призведе до ліквідації української державності. Разом з тим, зв’язавщи на тривалий час свою історичну долю з православною Росією, український народ отримав набагато кращі умови для свого економічного й культурного розвитку, ніж під Польщею, зумів зберегти свою національну й духовну ідентичність.

 

Хронологія

 

 

1552 (?)	Виникнення Запорозької січі
1616-1622	Гетьманство П. Сагайдачного
1648-1657	Гетьманування Б. Хмельницького
1648, травень	Битви під Жовтими Водами і Корсунем
1648, вересень	Перемога Б. Хмельницького під Пилявцями
1649, 8 серпня	Зборівський договір
	Поразка під Берестечком; Білоцерківський договір
1552, травень	Перемога Хмельницького під Батогом
1654, 8 січня	Переяславська Рада
	Березневі статті Хмельницького
	Смерть Б. Хмельницького

 

Словник

1. Генеральна старшина – вища військова і цивільна адміністрація в козацькому війську й державі в ХVІІ – ХVІІІ ст.; до генеральної старшини належали: генеральні писар, обозний, суддя, підскарбій, осавули, хорунжий, бунчужний.

2. Генеральна рада – загальні козацькі збори.

3. Гетьман (від нім. hauptman, польськ. hetman) – назва вищих воєначальників у низці державних і військово державних утвореннях: Великому князівстві Литовському, Королівстві Польському, Речі Посполитій, Війську Запорозькому. Від Б. Хмельницького – глава козацької держави.

4. Кримське ханство – держава кримсько-татарської династії Гиреїв (Ґараїв), що існувала у 1449 – 1783 рр. на території Криму, а також упродовж певного часу в Північному Причорномор’ї та Північній Кубані.

5. Пересопницьке Євангеліє – визначна рукописна пам’ятка староукраїнської мови ХVІ ст.; Створена у 1556 -1561 рр. на Волині сином протопопа Михайлом Вагилевичем і архімандритом Пречистенського монастиря Григорієм.

 

 

Тести

1. Перетворив козацьку ватагу на регулярну козацьку армію: відбулись битви під Жовтими Водами і Корсунем?

А Дмитро Вишневецький

Б Петро Сагайдачний

В Богдан Хмельницький

Г Северин Наливайко

 

2. Зборівський мирний договір був укладений:

А між Україною та Московією

Б між Україною та Молдавією

В між Україною та Річчю Посполитою

Г між Україною та Туреччиною

 

3. При створенні Української козацької держави Б. Хмельницький спирався насамперед на досвід:

А європейських держав

Б Великого Князівства Литовського

В Запорозької Січі

Г Речі Посполитої

 

4. На Переяславській раді:

А проголошено державну незалежність України

Б ухвалено перехід України під владу Московського царя

В підписаний союз між Україною і Польщею

Г укладена угода між Україною і Туреччиною

 

5. Відповідно до Березневих статей Україні заборонялося:

А мати власне військо

Б заключати договори з Польщею та Туреччиною

В закріпачувати селян

Г обирати гетьмана

 

 

Колоквіум

8. Що ви вважаєте головною передумовою створення Української козацької держави?

9. Що ви знаєте про воєнні перемоги Б. Хмельницького?

10. Які особливості устрою козацької держави Б. Хмельницького?

11. Що дала Національна революція українському селянству?

12. Які завдання вирішувала зовнішня політика Б.Хмельницького?

13. Чи існували в Українській козацькій державі протиріччя, в чому вони?

14. З якими державами підтримував зв’язки Б. Хмельницький?

15. Які основні положення Березневих статей?

16. Як ви можете оцінити роль Б.Хмельницького в історії українського народу?

Заняття 4