Ви - Викладач вищого навчального закладу. За яким алгоритмом Ви організуєте процес управління навчально-пізнавальною діяльністю.

Процес управління навчально-пізнавальною діяльністю охоплює кілька компонентів: планування, організування, стимулювання, контроль і ре­гулювання навчально-пізнавальної діяльності та аналіз її результатів.

Планування передбачає підготовку робочих програм із навчальних предметів, складання планів семінарських, практичних і лабораторних занять, розроблення індиві­дуальних завдань для студентів, тематики рефератів, курсових і дипломних робіт, методичних рекомендацій з їх підготовки тощо.

Організування навчальної роботи здійснюється у два етапи:

а) підготовчий — передбачає підготовку плану прове­дення конкретного заняття, технічних засобів навчання, наочності, дидактичних і роздавальних матеріалів; по­переднє проведення дослідів, демонстрування, перегляд діафільмів; підбір методичної літератури і ознайомлення з нею;

б) виконавчий — полягає в організуванні власної ді­яльності викладача під час заняття та діяльності сту­дентів; викладач ставить перед студентами навчальні за­вдання, створює сприятливі умови для їх виконання, чітко розподіляє функції між ними на практичних заняттях.

Стимулювання навчально-пізнавальної активності студентів здійснюється викладачем шляхом застосуван­ня різноманітних методів і прийомів: використання ціка­вих прикладів, розкриття практичної значущості навчаль­ного матеріалу для майбутнього фаху, опора на життєвий досвід тощо.

Сутність контролю і регулювання полягає у спостере­женні за діяльністю студентів. Контроль у формі поставле­них запитань, невеликих завдань дає змогу виявити рівень засвоєння студентами знань програмового матеріалу, опа­нування відповідними практичними вміннями та навичка­ми, а також з'ясувати недоліки і складнощі процесу на­вчання. Це допомагає своєчасно вносити необхідні корек­тиви і регулювати процес навчання додатковими пояснен­нями, виконанням відповідних вправ тощо.

Аналіз досягнутих результатів завершує процес ви­кладання. Здійснюють його на основі отриманих через контроль результатів. Під час аналізу виявляють рівень знань фактичного матеріалу, вміння використовувати їх у практичній діяльності з фаху. Аналіз передбачає зістав­лення досягнутих результатів з навчальними цілями.

2. Ви - викладач вищого навчального закладу. Які елементи самоуправління (форми учіння) навчальною діяльністю Ви запропонуєте студентам?

Ефективність учіння визначається його формами, най­поширенішими з яких є слухання, читання, конспектуван­ня, виконання вправ, розв'язування задач, проведення до­слідів, навчальні дослідження, професійне моделювання:

1. Слухання. Сутність його полягає у сприйманні на слух інформації, яку студент отримує на лекціях, семі­нарських, практичних та інших заняттях. Щоб він зумів усвідомити і засвоїти (тобто персоніфікувати) мовну інформацію, викладач має відчувати аудиторію, реагува­ти на труднощі студентів (не всі можуть виокремити голо­вне, швидко зробити записи), змінюючи темп читання лекції, тембр і гучність мовлення, повторюючи і уточню­ючи сказане.

2. Читання. Це форма самостійної роботи студента. Раціональне читання є науково обґрунтованою техно­логією, що забезпечує персоніфікацію максимального об­сягу інформації за найкоротший час з мінімальними ви­тратами праці.

3. Конспектування. Студенти здійснюють його в про­цесі слухання і читання. В обох випадках вони вдаються до кількох способів конспектування: записують детально без осмислення; записують головне і одночасно осмислюють записане; ведуть опорний конспект з глибоким осмислен­ням тексту. При самостійному читанні ступінь персоніфі­кації інформації значно ґрунтовніший.

4. Виконання вправ, розв'язування задач. Основною метою цієї форми роботи є формування умінь при ви­вченні конкретних дисциплін. Задачі і вправи доцільно використовувати з усіх навчальних дисциплін, оскільки вони сприяють розвитку аналітичного мислення сту­дентів, їх самостійності. У процесі виконання вправ студен­ти повинні вникнути в їх сутність, вибрати оптимальні шляхи своїх дій, пояснити і довести їх правильність або правомірність.

5. Проведення дослідів. Цю форму діяльності викорис­товують у процесі вивчення природничих дисциплін. Вона передбачена навчальним планом вищого навчального за­кладу. Проведення дослідів потребує відповідної теоретич­ної підготовленості, вміння користуватися лабораторним устаткуванням, матеріалами, володіння технологією ор­ганізації дослідної роботи. Цінність цієї форми діяльності полягає в тому, що студенти здобувають уміння і навички проведення наукового дослідження, поглиблюють теоре­тичні знання, розвивають у собі допитливість, відпові­дальність, самостійність.

6. Навчальні дослідження. До навчальних досліджень належать курсові і дипломні роботи, реферати, проекти. Виконання навчально-дослідної роботи вимагає від сту­дентів високого рівня самостійності і пізнавальної активності. Цей вид роботи сприяє розвитку умінь здійснення наукового пошуку і формуванню аналітичного мислення, поглибленню інтересу до певної науки. Нерідко реферат стає основою курсової роботи, а курсова — дипломної робо­та, яка згодом може стати основою для кандидатської ди­сертації.

7. Професійне моделювання. Застосовують його під час виробничої практики. Це планування і здійснення фраг­ментів виробничої діяльності, наближених до реального виробничого процесу, моделювання різних його варіантів, тобто програвання ролей, які їм доведеться виконувати у майбутній професійній діяльності, набутті професіона­лізму.

Вам як молодому викладачу необхідно познайомитися з системою дидактичного та методично оформленого навчального матеріалу (змістом освіти) для певного освітнього та освітньо-професійного рівнів певної професії. Які документи Вам потрібно вивчити для створення навчально-методичного комплексу дисципліни?

Визначається зміст освіти освітньо-професійними про­грамами підготовки фахівців з вищою освітою певних освітньо-кваліфікаційних рівнів; структурно-логічною схемою підготовки; програмами навчальних дисциплін; іншими нормативними документами та навчальною і на­вчально-методичною літературою.

Освітньо-професійна програма підготовки — перелік нормативних навчальних дисциплін із зазначенням за­гального обсягу часу, відведеного для їх вивчення та форм підсумкового контролю з кожної навчальної дисципліни.

Наукове і методичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми (послідовність вивчення навчальних дисциплін, форми і періодичність виконання індивідуальних завдань, проведення контролю тощо) визначається структурно-логічною схемою підготовки.

Навчальна програм а — документ, який визначає місце і значен­ня навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної про­грами підготовки, її зміст, послідовність і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни, вимоги до знань і вмінь сту­дентів.

Компонентами навчальної програми є пояснювальна записка, тематичний виклад змісту навчальної дисцип­ліни і список літератури. Навчальні програми норматив­них дисциплін належать до документів державного стан­дарту освіти.

На основі освітньо-професійної програми вищі на­вчальні заклади розробляють навчальний план і робочі на­вчальні програми дисциплін, які є нормативними доку­ментами вищого навчального закладу.

Навчальний план — документ, складений вищим навчальним за­кладом освіти на підставі освітньо-професійної програми та струк­турно-логічної схеми підготовки, який визначає перелік і обсяг нормативних та вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби здійснення по­точного й підсумкового контролю.

У навчальному плані відображено також обсяг часу, передбаченого на самостійну роботу. Він розробляється на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми підготовки і затверджується керівником вищого накладу освіти.

Для кожної навчальної дисципліни, що входить до освітньо-професійної програми дисципліни та навчального плану вищим навчальним закладом складається робоча на­вчальна програма дисципліни, яка є нормативним доку­ментом вищого навчального закладу. Вона містить виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення, визначає форми та засо­би поточного і підсумкового контролю. Складовими робо­чої програми є: тематичний план, пакет методичних матеріалів для здійснення поточного і підсумкового контролю, перелік навчально-методичної літератури, засобів наочності, технічних засобів навчання тощо.

Зміст освіти, що визначається навчальними програма­ми, конкретизується в підручниках, навчальних посібни­ках та методичних вказівках.

Підручник — книга, яка містить основи знань з певної навчальної дисципліни, викладені на рівні сучасних досягнень науки згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики.

Підручник має забезпечити науковість матеріалу, точність, доступність його викладу, чіткість формулювань, правил, законів, ідей, правильний розподіл навчального матеріалу за розділами і параграфами. Основний матеріал повинен бути проілюстрований малюнками, схемами, діаграмами. Ілюстрації мають бути або рівнозначні тексту, доповнювати його, або бути об'єктом для запитань, за­вдань.