Граматичні властивості абревіатур та їх написання

1. Ініціальні, складові, комбіновані абревіатури з основою на голосний звук не відмінюються.

2. Звукові, буквено-звукові, буквені, комбіновані, складові абревіатури з основою на приголосний мають тенденцію до переходу в іменники чоловічого роду: неп, загс, ЖЕК, ВАК.

3. Абревіатури шостого типу не відмінюються і належать до того ж роду, що й перше скорочуване слово.

4. Ініціальні абревіатури завжди пишуться разом, без крапок між ними. Вони пишуться великими (якщо це скорочення власної назви) або малими літерами (якщо виражають загальну назву): ООН (Організація Об'єднаних націй), МВФ (Міжнародний валютний фонд), НАВСУ (Національна академія внутрішніх справ України).

5. Скорочення комбінованої форми пишеться разом тоді, коли воно при читанні вимовляється як одне слово: Дніпрогес, соцзабез.

6. Разом пишуться складноскорочені слова, які є частко­вими скороченнями усіх складових компонентів (Мінюст, Мінфін, старпом, універсам) або поєднанням скорочень і повних слів (Держбанк, оргкомітет, медуніверситет, держзамовлення, промтовари).

7. В ініціальних абревіатурах, які вживаються на позначення марок машин і механізмів, цифри, які стоять перед абревіатурою, пишуться разом (Славутич 51ТЦ-ЗІІД); якщо ж після неї, то відділяються дефісом (ТУ-154, АН-24, ВАЗ-69).

Поняття правових абревіатур

Абревіатури є своєрідним елементом мови права і стали незмін­ними супутниками законодавчих та інших нормативно-пра­во­вих текстів.

За походженням абревіатури у сфері права можна поділити на дві групи:

а) власне правові абревіатури, які мають державно-правову природу, наприклад: МВС (Міністерство внутрішніх справ), ГУКР (Головне управління карного розшуку), КпАП (Кодекс про адміністративні правопорушення), КПК (Кримінально-проце­суаль­ний кодекс), КЗпП (Кодекс законів про працю), УАВП (Українська асоціація викладачів права), УПФ (Українська правнича фундація) тощо;

б) запозичені з інших галузей науки, техніки, мистецтва, які складають частину спеціальної професійної лексики та виражають галузеву специфіку, наприклад: ЧАЕС (Чорнобильська атомна електростанція), МАУП (Міжрегіональна академія управління персоналом), ВВІР (Відділ віз і реєстрацій), ЦСУ (Центральне статистичне управління)тощо.

Утворення й уживання правових абревіатур вимагає від укладачів правових документів знання відповідних прийомів юридичної техніки, адже абревіатури, які вжиті без урахування відповідних правил, можуть негативно вплинути на змістову якість його тексту, ускладнити розуміння юридичних норм. При застосуванні абревіатур, які мають декілька значень, наприклад, ВАК (Вища атестаційна комісія – Вищі академічні курси), ОРД (опе­ративно-розшукова діяльність – організаційно-розпо­рядчі до­­­­ку­менти) виникає двозначність і тим самим порушуються такі вимоги юридичної техніки, як однозначність і точність вираження правових норм. Інколи в текстах документів зустрічаються абревіатури, що важко читаються і ви­мовляються, наприклад, Укрдержхімкомісія, держкомнац­міграція, держспоживзахист тощо.

При укладанні правових текстів слід відмовлятися від уживання термінів-абревіатур і скорочень, які утворені з двох і біль­ше слів. Доцільно використовувати лише ті скорочення, які гли­бо­ко увійшли до української літературної мови та зрозумілі її но­сіям. Проте, щоб уникати помилок і вірно розуміти терміни, доцільно вживати їх без скорочень. Уживання скорочень і термінів-абревіатур повинно відповідати таким вимогам юридич­ної техніки, як точність і доступність мови права.

8.2. Графічні скорочення

Графічні скорочення – це умовні, чисто письмові скорочення, які не є словами-абревіатурами; у них немає абревіатурної вимови, від них не можна утворити похідних слів.

Як правило, графічні скорочення позначаються малими літерами (н. е. – наша ера, ц.р. – цього року), при їх написанні вживаються дефіси (р-н – район, гр-н – громадянин, м-ць – місяць), пов­торення початкових літер (рр. – роки, вв. – віки), крапки (проф. – професор, о. – острів, зам. – замісник), дробове написання (п/с – поштова скринька, р/р – розрахунковий рахунок); комбі­новане напи­сан­ня (півд.-зах. – південно-західний).

Слова не скорочуються на голосну, якщо вона не початкова в слові, та на м'який знак. Наприклад, слово український може бути скорочене: укр., україн., українськ.; англійський – англ., англійськ.; американський – амер.; італійський – італ., італійськ. тощо.

При збігу двох однакових приголосних скорочення слід робити після першого приголосного: стін. календар, відмін. нав­чання, змін. робота.

Правила скорочення слів

Ряд явищ у системі словотворення містить ознаки як абревіації, так і словоскладання.

Абревіацію як спосіб словотворення необхідно відрізняти від:

1) складноскорочених слів, які пишуться завжди разом і малими літерами, відмінюються як іменники того ж роду й від­мінку, наприклад, райвно, реввійськрада, промфінплан;

2) контекстуально обумовлених скорочень одного (або біль­ше) зі слів, які стоять поруч і мають загальний останній компонент типу три- і п'ятиярусний, п'яти- і дев'ятиповерховий. У цих випадках скорочена частина слова не стає самостійним словом;

3) графічних скорочень (наприклад, і т. д. – і так далі, та ін. – та інші тощо), які майже не вимовляються, а тіль­ки ско­ро­чуються і фіксуються на письмі.

При скороченні слів необхідно дотримуватися таких правил:

1. При утворенні скорочених слів не повинні порушуватися норми літературної вимови та правопису. Слід застосовувати тільки офіційно прийняті скорочення назв установ, організацій – Міносвіти, Київміськбуд, Держкіно тощо.

2. Скорочення не повинно збігатися за формою зі словом або скороченням, яке вже існує в мові (наприклад, абревіатура СВ має два значення: слідчий відділ та спальний вагон; графічне скорочення ст. теж має два значення: стаття і століття).

3. Скорочення, що позначають марки виробів, які є наз­вами установ, організацій, підприємств тощо, пишуться з ве­ликої літери (ВАЗ).

4. У документах повна офіційна назва установи вживається один раз, далі вона змінюється скороченою назвою.

5. Скорочення в тексті повинні бути однакові в тексті усього до­кумента. Недозволяється скорочувати те ж саме слово­спо­лу­­чення по-різному: писати скорочено або повністю в одному тексті (наприк­лад, Міністерство оборони, Міноборони, МО).

6. Не можна скорочувати слово, якщо воно є єдиним членом речення.

7. У складних прикметниках, які пишуться через дефіс, кож­ну складову частину потрібно скорочувати таким чином:північно-східний – півн.-сх., україн­сько-французький – укр.-фр., давньо-германський – д.-герм., дав­ньоіндійський – д.-інд. тощо.

8. Цифри в марках виробів відокремлюються від буквених ско­рочень дефісом, якщо цифри стоять після букв – ТУ-154, ГАЗ-130, ПАЗ-110.

9. У марках матеріалів буквені скорочення та цифрові знаки пишуться разом – сталь Б2.

10. Скорочуються слова "тисяча", "мільйон", "мільярд", якщо вони стоять поряд з цифрами - 4 тис., 7 млн, 10 млрд.

11. Умовні буквені позначення механічних, фізичних, хіміч­них, математичних величин повинні точно відповідати державним стандартам.

12. Назви вчених ступенів, звань можуть скорочуватися безпосередньо перед прізвищами і в тексті, і в реквізиті "Підпис", наприклад, акад. В. М. Русанівський, доц. Н. І. Пашкова.

13. При написанні адреси у реквізиті "Адресат" дозволяються такі скорочення: вул. (вулиця), пров. (провулок), пл. (площа), буд. (будинок), корп. (корпус), кв. (квартира), пр. (проспект), с. ( село ), обл. (область).

14. Скорочення слів до однієї початкової літери не допускається (крім випадків, наведених у державних стандартах).

15. Слово "рік" після дат скорочують, залишаючи одну літеру "р" (обов'язкова крапка, наприклад, 1994 р.); після кількох дат ставлять дві літери "рр" (крапка ставиться після другої літери, наприклад, у 1996–1999 рр.). При написанні у правових документах дат змішаним способом (слово – цифра – буква) слово "рік" пишеться повністю у відповідному відмінку без скорочення, наприклад, 22 липня 2001 року. Не пишуть у тексті "у жовт­ні ц. р." (цього року), слід рік вказати повністю: у жовт­ні 2001 року.

16. При посиланнях у тексті на сторінки, малюнки, рисун­ки, таблиці їх потрібно скорочувати, якщо вони стоять поряд з цифрами – табл. 7, стор. 11, мал. 9, рис. 7.

17. Слова "година", "хвилина", "секунда" при цифрах скорочуються – 5 год, 17 хв, 20 с (крапка наприкінці скорочень не ставиться).

18. Ініціали пишуть великими літерами через крапку, наприклад, Ю. В. Конєвцева, В. Е. Шведова.

19. Знаки №, %, § у тексті пишуть тільки при цифрах (у множині вони не подвоюються), наприклад, № 17, 50–90%.

20. Відомі форми "P. S." (латинське скорочення "post scriptum" – "пізніше написане"), "N. B." ("nota bene" – "познач добре") тощо в сучасній діловій документації не вживаються. Діловий документ повинен бути чітко продуманим, змістовно завершеним, бездоганним, і якщо вже щось у ньому забуто, його краще переписати.

Наводимо типи скорочень, які набули офіційного визнання і можуть уживатися в усіх видах ділових паперів:

1) назви посад, вчених ступенів, звань – проф., зам., зав., акад., канд. юрид. наук, нач. тощо;

2) офіційні назви організацій, установ, підприємств, назви підвідділів, відділів – спецбібліотека, фінвідділ, машбюро;

3) назви виробів, пристроїв, машин – запчастини, мопед, ВАЗ;

4) назви документів – держплан, техдокументація, техплан;

5) назви матеріалів, речовин – будматеріали, лавсан, ДДТ;

6) скорочення, вживані у планово-обліковій документації, – квит. №, накл. №;

7) текстові скорочення – див., напр., і т. ін.;

8) географічні та поштові скорочення – м. (місто), с. (село), обл. (область), о. (острів), оз. (озеро);

9) умовні позначення величин, одиниць виміру – км (кілометр), кг (кілограм), т (тонна), л (літр).