Конституція. Значення типів будови тіла в походженні захворювань

При великій різноманітності індивідуальних особливостей організму лю­дини практична медицина виділяє кілька типів будови тіла або конституцій.

Конституція — це комплекс досить стійких морфологічних, функціональ­них, у тому числі й психічних, особливостей організму, що визначають його реактивність і склалися на спадковій основі під впливом факторів довкілля.

Конституція визначає:

- індивідуальну реактивність організму;

- його адаптаційні особливості;

- своєрідність перебігу фізіологічних і патологічних процесів;

- патологічну схильність.

Перебіг будь-якого захворювання, його прогноз і лікування залежать не тільки від характеру і сили патогенного впливу, а й індивідуальних особливостей організму.

З морфологічної точки зору виділяють (за М.В.Чорноруцьким) три типи конституції:

- гіперстенічний тип конституції;

- астенічний тип конституції;

- нормостенічний тип конституції.

1. Гіперстенічний тип конституції – тулуб відносно довгий, а кінцівки короткі. Голова, груди та живіт мають значний об’єм. Розміри живота переважають над грудною кліткою і поперечні розміри – над поздовжніми. Їм притаманний ріст в ширину, масивність.

 

 

.

 

Рис. 33. Схема конституції людини (за М.В.Чорноруцьким): а — астенічний тип конституції; б — нормостенічний тип конституції; гіперстенічний тип конституції.

 

2. Астенічний тип конституції — переважний ріст у довжину, стрункий, але слабкий у загальному фізичному розвитку. Кінцівки переважають над віднос­но коротким тулубом, грудна клітка — над животом і поздовжні розміри — над поперечними.

3. Нормостенічний тип конституції — середній, проміжний тип будови тіла. Кожному з конституційних типів — астенічному, гіперстенічному й нормостенічному М.В. Чорноруцький дав характеристику з огляду на основні Функції й обмін речовин. Так, в осіб астенічного типу знижений артеріальний тиск і всмоктувальна здатність кишок, підвищений обмін речовин; для гіперстенічного характерними є більш високий артеріальний тиск, сповільнені процеси обміну, зниження толерантності до вуглеводів, повільне виведення продуктів обміну, схильність до ожиріння.

Згідно з класифікацією Е. Кречмера, існує три конституційних типи:

— астенічний конституційний тип;

— атлетичний конституційний тип;

- пікнічний конституційний тип.

Е. Кречмер, психіатр за спеціальністю, намагався пов'язати морфологічні особливості людини не тільки з особливостями характеру, психіки й темпера­менту, а й із схильністю до певних психічних захворювань.

Серед хворих на шизофренію особи астенічного типу зустрічаються частіше, ніж інші типи, хворі на епілепсію — переважно атлетичного, а на маніа­кально-депресивний психоз — пікнічного типу.

Вивчення слабких, найбільш уразливих сторін конституції дає змогу вчас­но виявляти схильність до захворювання, передбачити перебіг хвороби, при­значити індивідуальне лікування і рекомендувати найбільш сприятливі умови життя і діяльності для людини.

Реактивність — це властивість організму реагувати на фактори зовнішньо­го середовища змінами своєї життєдіяльності, що забезпечує той або інший ступінь його пристосування до зовнішнього середовища. Реактивність органі­зму може бути:

— біологічною;

— груповою;

— індивідуальною.

Біологічна реактивність (видова) включає в себе найбільш характерні осо­бливості фізіологічної та патологічної реактивності, що притаманні даному виду тварин. Наприклад, вона проявляється сезонними змінами життєдіяль­ності (анабіоз, зимова чи літня сплячка, міграція риб і птахів під час зміни пори року, розмноження), різними видовими властивостями при продукції специфічних антитіл і відтворенні алергічних реакцій у різних тварин.

Групова реактивність формується на тлі видової (біологічної). У людей та вищих тварин особливості цього виду реактивності обумовлені конституцій­ними відмінностями, зокрема різними типами нервової системи.

Індивідуальна реактивність організму залежить від конституції, статі, віку, умов існування індивідуума. На характер індивідуальної реактивності впли­вають також притаманні даному організму фізіологічні властивості — тип не­рвової системи, особливості ендокринних залоз та інших функціональних си­стем.

Патологічна реактивність виникає при дії на організм "надзвичайних" шкі­дливих факторів, які можуть призвести до перевищення діапазону фізіологіч­них коливань, характерних для особин даного виду. Вона характеризується виникненням хворобливих розладів та загальним зниженням компенсатор­но-пристосувальних можливостей організму. Ця реактивність відіграє значну роль в патогенезі багатьох захворювань і обумовлює специфічні відповідні реакції на дію патогенних агентів, які формують в кожному окремому випад­ку певну картину хвороби (ревматизм, гіпертонічна хвороба, бронхіальна ас­тма тощо).