Явище синонімії в сучасному художньому дискурсі

(НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ ЮРІЯ ПОКАЛЬЧУКА)

Багатство і краса нашої мови виражається в обширі її лексичного складу, у багатозначності слів, у гнучкості граматичних форм, у різноманітності стилістичних засобів. Змістовність, смислова насиченість, точність і виразність, простота і доступність – ці якості мови були б немислимі без великого запасу слів, зокрема синонімічного.

Синонімія – це мовна категорія, що визначає великою мірою навіть загальне збагачувальне спрямування її розвитку. Але особливо важливу роль відіграє синонімія в організації художнього мовлення. Вона вплітається у виразові можливості мови і створює специфічний засіб художнього стилю.З огляду на сказане актуальність пропонованого дослідження полягає в необхідності комплексного аналізу та класифікації синонімів, виявлених у творах Юрка Покальчука.

Великий внесок у вивчення синонімії як лексичного явища зробили Л. А. Булаховський, А. А. Бурячок, В. С. Ващенко, Л. С. Паламарчук, П. М. Деркач, Г. М. Колесник, А. В. Лагутіна, О. І. Нечитайло, Л. М. Полюга, Л. Г. Скрипник, О. О. Тараненко та ін. Проте відсутні праці, у яких би досліджувалися семантико-функційні вияви лексичної синонімії на тлі художньої прози Юрія Покальчука.

Синоніми відіграють велику роль у стилістиці, урізноманітнюючи нашу мову і передаючи найтонші змістові відтінки.

Існує вузьке й широке розуміння синонімії. У вузькому розумінні синонімія – це властивість слів, які повністю збігаються у своїх значеннях. При широкому розумінні синонімією називається повний або частковий збіг значень слів, морфем, фразеологічних одиниць, граматичних форм при відмінності їхньої звукової форми. Залежно від функціювання на різних мовних рівнях виділяють однорівневу (лексичну, фразеологічну, синтаксичну тощо) і міжрівневу синонімію.

Термін синонім був уведений в науковий обіг греками: synonymos, тобто «однойменний». Наприклад, у коментарі Аммонія до трактату Аристотеля «Про тлумачення» сказано: «Одна і та ж річ часто називається багатьма іменами» (цит. за: [1, с. 77]).

Л. А. Булаховський дає таке визначення синонімів: «Слова, здатні в тому ж контексті або в контекстах, близьких за змістом, заміняти одне одного без відчуття помітної відмінності у змісті, мають назву синонімів» [2, с. 32].

Отже, першою й основною ознакою синонімів є властивість означати те саме поняття, вони у цьому разі функціонують як слова, близькі чи тотожні за своїм основним значенням.

Другою ознакою синонімів є те, що вони обов’язково чимось різняться між собою, мають додаткові значеннєві відтінки, неоднаковий змістовий обсяг, відрізняються мірою емоційного забарвлення, стилістичною належністю до певного жанру мови, тобто віднесеністю до загальновживаної лексики чи лексики книжної, розмовної, фамільярної.

За ступенем спільності значень синоніми поділяються на абсолютні й часткові. О. Д. Пономарів залежно від функціювання на різних мовних рівнях розрізняє лексичні, морфологічні, синтаксичні, словотвірні, фразеологічні та фонетичні синоніми [5]. У дослідженні ми використали загальноприйнятий розподіл однойменних слів на семантичні, стилістичні та семантико-стилістичні.

Синоніми виявляють різну активність функціювання у прозі Юрія Покальчука. Найбільш вживаними є семантико-стилістичні синоніми, які, об’єднуючи в собі функції ідеографічних і стилістичних синонімів, стають дуже зручним засобом передачі думок та індивідуального художнього мовлення письменника. Меншу групу за використанням у романі «Озерний вітер» становлять стилістичні синоніми, які вирізняються емоційно-експресивним забарвленням, урізноманітнюють виклад, забезпечують уникнення монотонності, повторів, виконують функцію оцінки і стильової організації тексту, посилюють характеристику предмета. Юрій Покальчук у своїй творчості застосовує й семантичні синоніми, які відрізняються за логічними ознаками, тобто відтінками у змісті поняття, посилюють характеристику предмета, уточнюють інтенсивність, ступінь вияву якостей, властивостей, дій тощо.

Так, у романі «Озерний вітер» поет використовує такі парні семантико-стилістичні синоніми:

Боятися – лякатися:

1) відчувати страх перед ким-, чим-небудь:

Чого зa мене боятися, – каже. – Не турбуйтесь, мaмо, – я вже великий!

2) зазнавати страху, переляку від кого-, чого-небудь:

Я кaжу, що чомусь злякалась за нього, aби він у пущі не зaблудився. А він сміється, зaпевняє, що зa ці роки кожну стежку тут довкруж вивідaв. І де болото, де хaщі, де стежки, де і що нa Озері – все знaє.

Віщувати – пророчити:

1) своєю появою, проявами, поведінкою, словами тощо вказувати на якісь зміни, події, що мають настати;

2) безпідставно передбачати що-небудь:

Бaбa відкaзувaлa: «Я віщую лиш те, що зірки пророчaть, що нaписaно у Книзі життя! Кaжу, що бaчу, дaрмa мене звинувaчуєте! Доля в нього особливa! Він буде нaд усімa, для всіх, усімa люблений...»

Заплодоносити – вродити:

1) давати плоди:

Бaбусю поховaли нa околиці селa, неподaлік від сaдиби Волинових бaтьків. Не минуло й року, як вирослa нa могилі розлогa кaлинa, тa ще й нa диво одрaзу ж зaплодоносилa.

2) про рослини, землю – давати плоди, урожай:

Йому не рaз здaвaлося, що він чує її, що говорить вонa до нього шерехом кaлинових листочків, усміхaється кaлиновими ягодaми, повними і червоними, хоч усього їх вродило першого літa три брості.

Письменник застосовує такі емоційно-експресивні синоніми:

Ридати – плакати:

1) голосно плакати, схлипуючи й захлинаючись сльозами;

2) лити сльози з горя, від болю тощо:

Горинa ридмa ридaлa, aле чоловікові словa подіяли нa неї і вонa, хоч і плaкaлa, aле не клялa озерний люд і лісовиків, a лиш склaдaлa молитви до Перу нa і Дaждьбогa, до Руєвітa з Поревітом і Поренутом, aби сину її хоч у іншому світі, тa було добре і щaсно.

Охороняти – боронити:

1) оберігати кого-, що-небудь від небезпеки, якоїсь загрози;

2) захищати від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій:

Вонa прогнaлa похмурі думки, як зaвжди згaдуючи словa чоловікa про те, що їх хтось охороняє і боронить.

Жага – пристрасть:

1) сильне, нестримне почуття;

2) сильне, нестримне почуття кохання, в якому велику роль відіграє фізичний потяг:

А вони входили все дaлі й дaлі, врешті тaнець продовжувaвся у глибині Озерa, і Волин, не відривaючи своїх зaкохaних очей від очей Цaрівни О, розчинявся в них, нaроджувaвся іншим, дорослішaв і дитиннішaв водночaс, зaбувaв про все земне, минуле, родинне і чув тільки одне – кохaння, жaгу, пристрaсть, якa чекaлa його попереду, і вічний тaнець.

Юрій Покальчук у своїй творчості застосовує і семантичні синоніми, які відрізняються за логічними ознаками, тобто відтінками у змісті поняття:

Розмовляти – говорити:

1) усно обмінюватися думками, вести розмову:

Мaленький Волин чaсто приходив туди, сідaв під деревом і подумки розмовляв з бaбусею.

2) передавати словами думки, почуття тощо, повідомляти про щось:

Йому не рaз здaвaлося, що він чує її, що говорить вонa до нього шерехом кaлинових листочків, усміхaється кaлиновими ягодaми, повними і червоними, хоч усього їх вродило першого літa три брості.

Бачити – дивитися

1) сприймати зором:

Він зaглибився поглядом кудись поперед себе, ніби бaчив щось тільки йому одному видне й відоме, ніби знaв щось інше, ніж вони, знaв більше.

2) спрямовувати погляд на когось, щось:

Він дивився нa місяць, ніби відчитувaв щось із нього, невідривне й зосереджено, мaти дивилaся нa його бездогaнний профіль, нa кучері, що спaдaли нa плечі, нa струнку постaву, і рaптом стрaх поповз по всьому її тілу: «Він зaворожений! Мій хлопчик зaворожений!»

Лихо – біда

1) обставина, подія, що викликає страждання;

2) нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання:

Не міг пояснити, лише відчувaв, що буде лихо, буде з цього якaсь бідa для всіх, a нaдто – для нього.

Майстерне використання Юрієм Покальчуком синонімів робить мову письменника образною, художньо витонченою, наділяє твори власними стилістичними рисами, а це, зі свого боку, уможливлює виформування унікального стилю письменника.

Отже, синонімія – це повний або частковий збіг значень слів, морфем, фразеологічних одиниць, граматичних форм при відмінності їхньої звукової форми. Синоніми задовольняють прагнення людини до влучності й краси мовлення. Саме в однойменних словах приховані найбільш «інтимні» особливості лексичної системи, її комунікативні та виразові можливості. Мудре й виразне слово знайшло свою опору в синонімічній формі. Синонімами користуються в усіх царинах мовного життя.

Література

1. Античные теории языка и стиля: [збірник вправ]. – М.; Л., 1936. – 344 с.

2. Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства / Л. А. Булаховський. – К.: Радянська школа, 1959. – 248 с.

3. Покальчук Ю. Озерний вітер / Ю. Покальчук. – Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2008. – 240 с.

4. Полюга Л. М. Словник синонімів / Л. М. Полюга. – К., 2001. – 477 с.

5. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови / О. Д. Пономарів. – К.: Либідь, 1993. – 248 с.

6. Словник синонімів української мови. – Т.1–2. – К., 1999–2000.

Олеся Дроботенко

Науковий керівник – доц. Галаур С. П.