Пресприптивні школи стратегій за Г.Мінцбергом.

1. Дизайну – виникнення 1960-і, процес форм стратегії як процес осмислення намірів. Саме прибічниками даної школи було вигадано відому абревіатуру SWOT. Найбільш сильним імпульсом до розвитку школи була поява у 1965 р, підручника «Політика бізнесу» від групи генерального менеджменту Гарвардського університету.

Твердження: 1. Форм стратегії має бути продуманим процесом свідомого мислення. 2. Відповідальність за контроль над стратег процесом і його свідомий характер покладається на керівника, котрий і є стратегом. 3. Модель побудови стратегії має залишатись достатньо простою та неформальною. 4. Стратегія має бути унікальною в своєму роді 5. Процес моделювання вважається завершеним, коли стратегія сформульована як перспектива. 6. Щоб залишатись простою стратегія має бути точно визначеною. 7. Тільки після того як стратегія однозначно сформульована, починається процес її впровадження.

Недоліки: - Оцінка сил та слабких сторін: нехтування навчанням; школа дизайну стверджує незалежність мислення від дій, обґрунтовуючи формування стратегії процесом не стільки навчання, скільки осмислення. - Структура слідує за стратегією: школа стверджує, що структура має витікати зі стратегії і нею визначатись. - Точне визначення стратегії: втрата гнучкості. - Відділення формулювання від здійснення: розрив між мисленням та діями.

2. Планування - виникнення 1970-і, процес форм стратегії як формальний процес. Вихідні положення школи планування: 1. Стратегії є результат контрольованого, усвідомленого процесу формального план-ня, розбивається на окремі кроки, які схематично зображені у вигляді контрольних таблиць і підтримувані відповідними методами. 2. Відповідальність за принципову бік всього стратег процесу покладається на вище керівництво компанії; відповідальність за практичну сторону на плечі кадрових плановиків. 3. При завершенні процесу, стратегії постають перед нами повністю готовими і ми чітко бачимо їх практичні додатки.

Помилки: 1.Помилка припущення - cтратег планування має на увазі, що організація повинна або передбачати зміни навколишнього середовища, або контролювати її, або просто припускати її стабільність. Стратегічне планування вимагає не тільки передбачуваності, але й стабільності під час реалізації стратегії.

2.Помилка поділу - cистема планування припускає відділення думок від дій, стратегій для відношення до фабричних робітників, — у своїх— від операцій, формулювання від здійснення, мислителів від виконавців, а стратегів від об'єкта стратегій. Тобто менеджери повинні освоїти науку керування за допомогою дистанційногоконтролю

3. Помилка формалізації - плановики та менеджери завжди повинні відчувати межу: що може бути замкнене у формальні межі, а що ні. Розбивка певного процесу на складові може забезпечувати видимість того, що все йде згідно плану. Таке розбиття процесу створення стратегії може згубити творчу дискусію в зародку.

Критичні зауваження: Домінуюча ідея контрольованості, стабільності середовища; спроба прилаштування середовища до своїх потреб формальними інструментами; нехтування людського фактора; бюрократизація процедур розробки та реалізації стратегій.

3. Позиціонування - виникнення 1960-і, процес форм стратегії як аналітичний процес. Бурхливий розвиток школи позиціонування почалося з виходом знаменитої книги М. Портера «Конкурентна стратегія» в 1980 р. Критичні зауваження: Орієнтація на переважно кількісні оцінки, розрахунки «ринкових показ­ників»; звужування підходу щодо розробки стратегій (зосередження на певному сегменті ринку); визначення стратегії як жорсткого курсу поводження організації на ринку; орієнтація на шаблонне поводження, визначене стандартними висновками щодо реалізації ринкових стратегій

Відмінність від шкіл планування і дизайну. Школа позиціонування, на відміну від них стверджує, що для кожної галузі існує обмежена кількість стратегій, які можуть принести бажані результати.