Соціально-економічний та політичний розвиток словаччини. Включення словацьких територій до угорського королівства в Х – хі ст.

 

Протягом багатьох століть Словаччина була лише етнографічним поняттям. Словацька етнічна територія компактно розташовувалася у Північній Венфії і в Середні століття називалася Верхньою Венфією. В основу її адміністративно-територіальної організації було покладено розподіл на комітати (окрема область королівського домена), або жупи. Зазнавши певних змін, ця система проіснувала до 1922 р., причому з 16 комітатів на рубежі XX ст. тільки чотири мали словацький моноетнічний склад, а в шести словаки становили більшість.

 

Після розпаду Великої Моравії найважливішим фактором в історії словаків стало постійне посилення впливу Венфії. До X ст. вони оволоділи частиною земель в Придунайській низовині, населених словаками. Включення словацьких територій в зону інтересів Венфії призвело до того, що в долинах Південної Словаччини слов'янське населення було мадяризоване або ж покинуло ці місця. В X - початку XI ст. західна і центральна частини території Словаччини неодноразово переходили до правителів сусідніх Чехії та Польщі. В XI ст., особливо за часів правління королів Стефана I (997-1038), а потім Ладислава I (1077 - 1096), значна частина словацьких земель була приєднана до Угорського королівства. Захоплення північних областей Словаччини в XII ст. призвело до завершення цього процесу.

 

Економічний розвиток Словаччини. Соціальна структура суспільства. Південні та західні словацькі землі були найбільш розвиненою частиною угорської ранньофеодальної держави. Тут переважало осіле землеробське населення. Воно включало напіввільних селян, що мали обмежене право переходу, численний прошарок особисто-вільних «замкових людей», що жили в селах і керованих жупаном. До вільних ставилися і воїни замку, в мирний час платили грошовий податок. Основну робочу силу в маєтках короля і феодалів становила челядь. Надалі в міру зміцнення феодального землеволодіння в XIII в. диференціація населення зменшується. Найбільш численною категорією стало кріпосне селянство. Воїни ж послужили основою для формування нижчого дворянства.

 

Словацька церква опинилася під юрисдикцією Естергомського архієпископства. В XI ст. з'являється цілий ряд монастирів, які стали великими землевласниками.

 

В кінці XI ст. в Словаччині виникає ремісниче виробництво. В кінці XII ст. починається процес розвитку міст як торгово-ремісничих центрів, а в XIII ст. ними були отримані привілеї. Так, Трнава отримала привілей в 1238 р., через кілька років її добилися Зволен і Нітра, в середині століття - Банська-Бистриця і Тренчин і в 1291 р. - Братислава. Центром Східної Словаччини стає Кошице. У містах діяло німецьке право, що процвітало за рахунок транзитної торгівлі Спішського міста з центром у м. Левоче. Вони керувалися власним правом і підпорядковувалися безпосередньо королю. Багатство природних ресурсів, наявність великих родовищ корисних копалин, в розробці яких були зацікавлені угорські феодали, змусило останніх піти на поступки гірським містах.

 

Входження Словаччини до складу Угорського королівства зумовило переважання тут угорської політичної культури епохи феодалізму.

 

В умовах феодальної роздробленості на початку XIV ст. територія Словаччини виявилася розділеною на дві частини. Могутнім правителем її західних земель став Матуш Чак Тренчинський (1260-1321), що протистоїть центральній королівській владі. Розгром королем Карлом II Робертом (1308-1342) феодальної опозиції привів до відновлення системи феодальної залежності, зміцненню великих феодальних господарств, розвитку міст і торгівлі. До цього часу і в нових, і в старих міських центрах німецький патриціат прагне взяти у свої руки міське управління.

 

У XIV ст. були засновані багато нинішніх великих міст Словаччини. Вони домагаються автономії в управлінні та судочинстві і стають центрами тяжіння найбідніших верств населення. Переважну частину словацького суспільства складали залежні селяни, які виконували феодальну ренту, сплачували церковну десятину і з XIV ст. так звану «дев'ятину» - натуральний податок з зернових і вина на користь держави.

 

Введення нових повинностей, посилення панщини пішли слідом за появою османської загрози. Так, в 1397 р. була введена спеціальна антитурецька данина. Помітне погіршення життя сільського населення в кінці XIV ст. викликає протидію селян. Повстання, втеча в міста і гори набувають масового характеру.

 

Тема 4. ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ФЕОДАЛЬНИХ ВІДНОСИН У СХІДНИХ СЛОВ'ЯН В VII-X СТ.

1. Римські, візантійські та арабські та джерела про слов'ян 1 тисячоліття н.е."Повість минулих літ" про походження та розселення слов'ян.