Особливості роботи з програмами. Використання результатів.

Як раніше зазначалося аналіз з або без використання програних пакетів проводиться в три основні етапи. Різниця в залученні програних комплексів полягає в здатності систем інтегруватись з автоматизованої інформаційною системою підприємства та реалізованих в системах видах аналізу.

Всі перелічені програми дозволяють вводити інформацію, як мінімум вручну. Але дуже важливою характеристикою є можливістю імпорту даних з бухгалтерських програм. Так БЕСТ-Ф інтегрується з програмним комплексом БЕСТ. Програма АФСП в варіанті 1С:АФСП допускає автоматизоване введення звітності з програми 1С:Підприємство, система Audit Expert – практично зі всіх популярних бухгалтерських програм: 1С:Підприємство, Інфо-Бухгалтер, Парус. Обидві вказані системи настроюються для завантаження даних з файлів формату ТХТ (АБФІ також з формату DBF).

Системи мають інтуїтивний інтерфейс, що полегшує роботу з програмою та вбудовану довідкову систему, котра спрощує вибір методу аналізу. Так, до базових методів маркетингового аналізу відносяться: сегментація ринку (визначення цільових груп покупців), матриця Ансоффа, GAP-аналіз, портфельний менеджмент (Portfolio-аналіз), SWOT-аналіз, модель Розенберга, комплекс маркетингу (marketing mix), бюджетування. В таблиці наведено реалізація цих методів програмними комплексами.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МАРКЕТИНГОВИХ ПРОГРАМ

Задача чи метод	БЭСТ-Маркетинг	Marketing Expert	Стратегия	Clientele	FinExpert-Маркетинг	Галактика-Маркетинг
Задачі маркетингу
Аналіз ринку товару	+	+	+	+	+	+
Аналіз конкурентоспроможності	+	+	+	-	+	+
Прогноз і аналіз продажів	+	+	+	+	-	+
Аналіз ризиків	-	+	-	-	-	-
Управлінський облік	-	+	-	+	+	+
Супроводження покупців і клієнтів	-	-	-	+	+	+
Планування маркетингової діяльності	+	+	+	+	+	+
Аналіз ефективності маркетингу	-	+	+	+	+	+
Методи маркетингу
Сегментація ринку	+	+	+	+	+	+
Swot-аналіз	+	+	+	-	+	+
Portfolio-аналіз	-	+	-	-	-	-
GAP-аналіз	-	+	-	+	-	-
Модель Розенберга	+	+	-	-	-	-
Marketing mix	+	+	-	-	-	-
Стратегія Ансоффа	+	+	-	-	-	-
Бюджетування	+	+	+	+	+	+

 

Тема 15. Автоматизовані системи планування. (1 год)

Використання АСПА.

Створення інформаційних моделей для АСПА.

Опис та характеристика комплексів програм АСПА.

 

Використання АСПА.

Планування – це одна з основних функцій управління виробництвом, яка визначає поведінку керованої системи на відповідний інтервал часу. В залежності від терміну й складу розрахункових показників планування ділиться на перспективне, поточне (техніко-економічне) й оперативне.

На різних підприємствах плануванні діяльності здійснюється по-різному з погляду змісту плану, тривалості горизонту планування, послідовності розробки плану, ступеня формалізації і організації планування.

Існують також підприємства, які не розробляють планів взагалі. Це перш за все невеликі надзвичайно динамічні підприємства, які діють умовах, що швидко змінюються. В той же час для керівництва великих підприємств формалізоване планування — єдина можливість отримати досить повну інформації про стан справ усередині підприємства.

Для поточного техніко-економічного планування плановим кроком є рік. Квартал. Сутність ТЕП заключається в розробленні науково обґрунтованих річних і квартальних планів для підприємства в цілому та його окремих ланок з урахуванням раціонального використання ресурсів і забезпечення пропорцій між окремими елементами процесу виробництва.

В умовах АСУП задачі з ТЕП виокремлюються в одноіменну підсистему.

Підсистема техніко-економічного планування призначена для автоматизованого розв’язання комплексів задач, пов’язаних із плановими розрахунками показників виробництва й випуску продукції, а також основних засобів і виробничих площ, матеріальних і енергетичних, трудових і фінансових ресурсів, потрібних для виконання поточних річних планів.

Інформаційне забезпечення задач ТЕП включає умовно-постійну і умовно-змінну інформацію, а саме: класифікатори матеріальних цінностей, готової продукції, постачальників і покупців продукції, запасів матеріалів на складах, залишок деталей у незавершеному виробництві тощо. Враховуючи, що підсистема ТЕП тісно пов’язана з іншими підсистемами, інформація до неї надходить з підсистеми технічної підготовки виробництва (зведені норми витрат ресурсів на одиницю виробу, зведене застосування деталей у виробі, нормативна собівартість одиниці виробу та інше), підсистеми обліку (фактична наявність матеріалів, основних фондів, основних робітників тощо на початок планового періоду), а також надходять дані, отримані при розв’язанні задач ТЕП (план виробництва продукції на рік).

Технологія автоматизованого розв’язання задач з ТЕП має такий вигляд. На першому етапі розв’язуються задачі пошуку оптимального плану випуску продукції за різними критеріями (max прибутку, min собівартості тощо). На другому етапі проводяться уточнені розрахунки потреби у виробничих ресурсах для виконання плану.

Підсистема оперативно-виробничого планування (ОВП) є центральною ланкою в системі управління виробництвом, оскільки забезпечує конкретизацію і досить точну прив’язку до календарних періодів робіт, що гарантують виконання підприємством основних розділів техпромфінплану.

В умовах АСУП підсистема ОВП покликана забезпечити автоматизоване розв’язання комплексу задач, пов’язаних з оперативними плановими розрахунками виробництва й випуску продукції, основних засобів і виробничих площ, матеріальних і енергетичних, трудових і грошових ресурсів, а також довести до виконавців установлені завдання на проміжки часу коротші, ніж за поточного техніко-економічного планування, і створити умови для їх виконання.

Основними плановими періодами підсистеми ОВП є місяць, декада, доба і зміна. В умовах використання ПК оперативні зав­дання можуть розроблятися і на коротші терміни, наприклад на годину. При цьому всі розрахунки з планування мають становити єдину систему і випливати один з іншого, тобто оперативний план повинен являти собою деталізацію річного плану як за періодами (місяцями, декадами, добою та змінами), так і за одиницями (деталеопераціями, складальними одиницями) і виконавцями (ділянками, бригадами, робочими місцями). Отже, ОВП є тим інструментом, за допомогою якого показники поточного техніко-економічного планування (бізнес-плану) доводяться до виконавців. У зв’язку з цим підсистема ОВП повинна широко використовувати дані, отримані в процесі розрахунку показників річних і квартальних планів випуску продукції, та забезпечувати випуск цієї продукції необхідними ресурсами (основними виробничими фондами, матеріальними, трудовими і грошовими ресурсами).

В умовах автоматизованого оброблення інформації оперативні плани розробляються як у загальнозаводському масштабі (міжцехове планування), так і на рівні окремих цехів (внутрішньоцехове планування).

Нині у зв’язку з широким упровадженням економіко-матема­тичних методів і ПК особливо актуальне питання оптимізації оперативних планів, що вимагає переходу від одноваріантного до різноманітного планування з подальшим вибором з усіх можливих планів найкращого для даних умов.

Застосування сучасного математичного апарату й обчислювальної техніки дозволяє визначити такі оптимальні параметри: черговість запуску різних видів деталей у виробництво; розмір партій оброблюваних деталей кожного виду; технологічні маршрути руху деталей у процесі їх оброблення; режим роботи кожного виду устаткування. Це дає можливість установити такий режим роботи кожної ділянки й цеху в цілому, за якого план випуску готової продукції буде цілком забезпечений необхідною кількістю деталей і складальних одиниць за мінімальної суми витрат на весь плановий період.

На організацію оперативного планування, склад задач і методи їхнього розв’язання значною мірою впливає тип виробництва (одиничне, дрібносерійне, великосерійне чи масове). Кожне із зазначених типів виробництва впливає на вибір тієї чи іншої системи оперативного-виробничого планування, до яких належать: позаказна, складська, машинно-комплектна, комплектно-вузлова, комплектно-групова, Р-Г чи розрядна, умовно-комплект­на, стандартплан і подетальна.

Вибираючи системи ОВП в умовах АСУП, крім типу виробництва необхідно враховувати номенклатуру виробів та їхню структуру, повторюваність і трудомісткість виготовлення деталей і складальних одиниць, тривалість виробничого циклу.

Для автоматизованого розв’язання задач підсистеми оперативно-виробничого планування використовується, в основному, первинна нормативна інформація, зафіксована в конструкторських документах і технологічних картах виготовлення деталей, складальних одиниць і виробів. Це поопераційні норми часу на виготовлення детале-операцій, норми витрат матеріалів, норми відходів тощо. Окрім первинних норм, цін використовуються результатні дані підсистеми ТПВ (зведене застосування деталей у виробі), підсистеми ТЕП (план випуску виробів на рік (квартал), підсистеми обліку (залишки матеріалів на складі, залишки деталей у незавершеному виробництві), а також довідкова інформація, яка розшифровує і доповнює планові й облікові дані.

Технологія автоматизованого розв’язання задач з ОВП будується так: спочатку розраховуються календарно-планові нормативи й подетальна програма цеху на місяць, потім складається графік запуску й випуску деталей цехом, а після цього формуються плани потреби у виробничих ресурсах на програму.