Охарактеризуйте механізм формування заробітку працівника за умов застосування відрядної форми оплати праці.

В розрізі відрядної форми оплати праці виділяють такі системи:

1 Пряма відрядна, при якій заробітна плата залежить від обсягу випущеної продукції і розцінки на одиницю випущеної продукції:

ЗП_п.в.= ∑N_i*P_{i, грн.},де Рі – розцінка за одиницю виконаних робіт, грн../шт..

Р_і=Т_шт*С_{год, грн../ткм.}де Тшт – норма часу на виконання одиниці робіт, год, хв..

2 Відрядно-преміальна система:

ЗП_в.пр. =ЗП_п.в. +Д, грн.,

Д=ЗП_п.в. *((П₁+П₂*ППП)/100), грн. де П₁ - % доплат за виконання плану; П₂ -% доплат за перевиконання плану;

ППП - % перевиконання плану.

3 Відрядно-прогресивна система -при якій понаднормове виконання завдань оплачується за підвищеними розцінками

Шкала встановлення % зростання розцінки:

% перевиконання вихідної бази	1 – 10	11 – 25	26 – 40	≥41
% зростання розцінки

 

4 Непряма відрядна система використовується для оплати праці допоміжних робітників:

ЗП_н.в. =∑N_і*Р_н.в., грн.,де Р_н.в- розцінка непряма відрядна, грн../шт..

Р_н.в.=Сзм/(m*Ν), грн../шт.

де m - кількість робітників, яких обслуговує 1 допоміжний робітник, чол..;

Сзм - змінна ставка, грн..;

Ν - кількість продукції, шт

5 Колективна (бригадна) система використовується, коли для виконання робіт необхідні спільні зусилля групи працівників. При даній системі розраховують бригадну заробітну плату за бригадними розцінками, а потім ця заробітна плата розподіляється між членами бригади залежно від відпрацьованого часу і кваліфікації робітника із врахуванням умов праці.

6 Акордна оплата праці застосовується, коли виконавцю (виконавцям) розцінки встановлюються не за окремі операції, а за весь комплекс робіт із визначенням кінцевого терміну його виконання. Ця система заохочує до скорочення термінів виконання робіт і тому використовується передусім для усунення наслідків аварій, за термінових ремонтів, будівельних робіт тощо. При цьому необхідно дотримуватися правил безпеки праці і вести суворий контроль якості.

 

Охарактеризуйте змінні та постійні статті калькуляції собівартості послуг.

Статті – це витрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцем виникнення. За статтями витрат визначають витрати на одиницю продукції, тобто здійснюють калькуляцію. За принципом залежності витрат від обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні.

3) постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах (адміністративно-управлінські, загальновиробничі витрати);

4) змінними називаються витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції (сировина, матеріали, відрядний заробіток).

Перелік статей калькуляції може бути різним в залежності від галузі промисловості, але в загальному для виробничої собівартості може мати такий склад:

- сировина і матеріали; - змінні

- куплені комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій; - змінні

- паливо й енергія на технологічні цілі; постійні

- зворотні відходи (вираховуються); змінні

- основна заробітна плата; постійні

- додаткова заробітна плата; змінні

- відрахування на соціальне страхування; постійні

- витрати на утримання та експлуатацію устаткування; постійні

- загальновиробничі витрати, пов’язані із організацією виробництва у цехах та дільницях; постійні

- позавиробничі витрати (маркетинг, збут і т.п.) змінні

В управлінні підприємством одним із найважливіших і ефективних методів є калькулювання витрат.

Калькулювання – це обчислення собівартості одиниці продукції, робіт, послуг за статтями витрат.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат полягає в тому, що в першому випадку враховуються тільки витрати на даний виріб, а в другому – всі витрати підприємства незалежно від того, де і на які потреби вони були здійснені.