Нормування оборотних засобів підприємства. Види норм та формування сукупного нормативу.

Формування витрат енергетичного підприємства. Складання кошторису та калькуляції.

Витрати – це сукупність виражених у грошовій формі витрачань підприємства, пов’язаних з виробництвом продукції, наданням послуг, виконанням робіт та їх реалізацією.

Інформація про витрати підприємства є основою для аналізу і прийнят­тя управлінських рішень і тому дуже часто групується за видами діяльності підприємства. Діяльність підприємства поділяють на звичайну діяльність та надзвичайні події.

Калькуляція (рос. калькуляция, англ. calculation, accounting; нім. Kalkulation f, Kostenanschlag m, Preisbildung f, Abschätzung f) — розрахунково-вартісна методика бухгалтерського обліку, за допомогою якого обраховується собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, придбаних матеріальних цінностей.

Методи калькуляції — це методи розрахунку витремок підприємства, собівартості продукції, об'єму незавершеного підприємства, основані на калькуляції затрат. Розрізняють простий, нормативний, позаказний методи калькуляції.

Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим. переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за відповідними статтями.

Кошторис - це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Кошториси підрозділів виконують такі важливі функції, як організуюча,

контролююча і стимулююча. Організуюча функція кошторису полягає в тому,

що, маючи встановлену планову величину витрат, працівник, відповідальний

за їх рівень, намагається дотримуватись чинного регламенту і норм

амагається дотримуватись чинного регламенту і норм використання ресурсів. Кошториси підрозділів дають змогу контролювати роботу працівників, відповідальних, за рівень витрат. Це здійснюється порівнянням фактичних витрат з плановими, передбаченими в кошторисах.Відхилення аналізуються, що є основою для реалізації стимулюючої функціїщодо працівників, які впливають на величину витрат і відповідають занеї. Стимулювання здійснюється через відповідальність за необгрунтованівитрати і заохочення в їх зниженні.Кошторис складають на основі виробничої програми підрозділу та відповідної нормативної бази, а також цін і тарифів на ресурси. Структурно він може будуватися за статтями й елементами витрат.

Будівлі

Споруди

Передавальні пристрої

4 Машини і обладнання поділяютьсяна:

- силові машини і обладнання (котли, дизелі);

- робочі машини і обладнання (верстати, преси, агрегати);

- вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабо­раторне обладнання;

- обчислювальна техніка.

Транспортні засоби

Інструмент

7 Виробничий інвентар – інвентарна тара, контейнери, загорожі машин, стелажі, робочі столи.

8 Господарський інвентар – канцтовари, меблі, предмети протипожежного призначення, засоби забезпечення санітарного стану тощо.

Рентабельність – відношення балансового прибутку до вартості ОФ, помноженій на 100%:

Р = П_бал / ОФ

Вплив використання ОФ на фінансово-господарську діяльність підприємства відбувається через:

- собівартість продукції;

- показники фондовіддачі.

 

При зменшенні трудомісткості виконуваних робіт, собівартість продукції зменшиться

Прямолінійний метод

За цим методом річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період використання об'єкта основних засобів.

, грн.

Прямолінійний метод має свої переваги та недоліки.

Переваги: простота розрахунку, рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, забезпечує порівняльність собівартості продукції з доходами від її реалізації.

Недоліки: не враховує моральне зношування, відмінність виробничої потужності об'єкта основних засобів у різні роки його експлуатації, не враховує необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки експлуатації об'єкта.

2 Амортизаційні відрахування за методом зменшення балансового залишку визначаються за допомогою фіксованого (постійного) відсотка від залишкової вартості об'єкта.

Норма амортизації в цьому випадку розраховується так:

На=(1-√Вл/Вп)*100, %,

Річна сума амортизації розраховується таким чином:

А=Взал.*На/100, %.

За даним методом річні амортизаційні відрахування протягом періоду експлуатації постійно зменшуються і в результаті не повністю компенсують амортизовану вартість основних фондів. Даний метод доцільний у тому разі, коли новий об’єкт основних засобів дає найбільшу віддачу у перші один-два роки експлуатації.

С.70-71

\\ це саме можна написати до питання 56

 

 

33. Охарактеризуйте види та практику застосування доплат і надбавок до заробітної плати окремих категорій персоналу.

Оплата праці — це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Оплата праці складається з основної заробітної плати і додат­кової оплати праці, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці і визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами в розмірах, не вищих за встановлені чинним законодавством.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлених норм, за трудові успіхи та винахідливість та за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, гарантовані та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань та фукцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові виплати, не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад установлених указаними актами норм.

 

 

34. Охарактеризуйте поточні витрати підприємства: прямі та непрямі, прості та комплексні.

Статті витрат за ступенем однорідності поділяються на прості та комплексні.

1) прості (одноелементні) — однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них можна віднести сировину і матеріали, заробітну плату тощо;

2) комплексні витрати різноманітні за складом і охоплюють кілька елементів витрат, наприклад, адміні-істративно-управлінські витрати, загальновиробничі витрати, витрати на утримання і експлуатацію обладнання.

За способами віднесення на собівартість витрати поділя­ються на прямі та непрямі.

1) прямі витрати безпосередньо пов'язані із виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути віднесені до певного об'єкта економічно доцільним шляхом;

2) непрямими є витрати, величину яких на одиницю продукції не можна безпосередньо обчислити, бо вони пов'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому (заробітна плата обслуговуючого та управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд тощо).

с.54-55

 

35. Поясніть переваги і недоліки почасової оплати праці, умови її застосування.

Погодинна форма передбачає оплату праці пропорційно до робочого часу і рівня кваліфікації працівника.

При відрядній формі оплати праці за основу розрахунку беруть кількість виконаної роботи і розцінок за одиницю продукції.

І погодинна, і відрядна форми оплати праці мають декілька різновидів. При погодинній формі розрізняють просту погодинну, погодинно-преміальну системи і систему посадових окладів.

1 Проста погодинна система: тарифна заробітна плата визначається таким чином: ЗП_погод=Т_ф*Сгод, грн..

де Тф - фактично відпрацьований час, год.;

Сгод - тарифна ставка, грн../год.

2 Погодинно-преміальна система: ЗП_п.-пр.=ЗП_погод+Д, грн.,

де Д – доплати, грн.. Д=(З_т*%Д)/100, грн.

де % - встановлений відсоток доплат.

Відсоток доплат залежить від % здачі продукції з 1-го пред’явлення (для основного робітника).

с. 47

 

 

Нормування оборотних засобів підприємства. Види норм та формування сукупного нормативу.

До нормованих оборотних засобів відносять виробничі за­паси, незавершене виробництво. Їх граничний розмір визначається за допомогою нормування.

Нормування оборотних засобів – це встановлення економічно обґрунтованих (планових) норм запасу та нормативів за окремими елементами оборотних засобів. Воно є необхідним для забезпечення нормальної діяльності підприємства.

Норма запасів матеріальних ресурсів (Д_з) – це мінімально необхідна кількість днів, на яку треба передбачити запас матеріалів для забезпечення нормального функціонування підприємства.

Норма запасу певного виду матеріальних ресурсів (Н_з) включає транспортний (З_тр),підготовчий (З_підг), технологіч­ний (З_техн), поточний (З_пот) та страховий запаси (З_стр), обчислені у днях:

Н_з = З_тр + З_підг + З_техн + З_пот + З_стр, днів. (4.5)

Транспортний запас створюється на період між моментом переказування коштів підприємства постачальнику за матеріаль­ні ресурси та часом їх отримання на підприємстві.

Підготовчий запас створюється на період, необхідний для комплектації, лабораторного аналізу, приймання, підготовки матеріалів до виробничого споживання (вимірювання щільності, сортування тощо).

Технологічний запас створюється у випадках, коли матеріальні ресурси, що надходять на підприємство, не відповідають вимогам технологічного процесу і до видачі у виробництво потребують попередньої обробки (наприклад, сушіння, розкрою тощо).

Поточний запас забезпечує роботу підприємства у період між двома черговими поставками матеріальних ресурсів на підприємство.

Різновидом поточного запасу є сезонний запас, який формується в умовах сезонного використання, сезонного транспортування або сезонної заготівлі сировини.

Страховий запас складається на випадок порушення постачальником запланованого режиму поставок матеріальних ресурсів на підприємство. Як правило, він приймається в розмірі, що не перевищує половини поточного запасу.

Норматив оборотних засобів у незавершеному виробництві (Н_н.в.) обчислюється за формулою:

Н_н.в.=(С_в х К_н.в.*Т_ц)/360, грн., (4.7)

де С_в – собівартість одиниці продукції, грн.;

Т_ц – тривалість виробничого циклу, дні;

К_н.в. – коефіцієнт наростання витрат у незавершеному виробництві.

Нормування оборотних засобів у запасах готової продукції.

Норма запасу готової продукції на складі – це кількість днів, необхідних для підготовки продукції до її реалізації (комплектування. пакування, відвантажування покупцям, виписка та передача у банк необхідних платіжних документів).

Норматив оборотних засобів у залишках готової продукції (Н_згп) визначається як добуток одноденного випуску продукції за собівартістю на норму їхнього запасу на складі в днях:

 

Н_згп.= Q_д.х Н_згпс, грн., (4.12)

 

деQ_д – одноденний випуск продукції підприємства за собівартістю, грн.;

Н_згпс– норма запасу готової продукції на складі, дні.

Загальна сума нормативів оборотних засобів, обчислених за окремими елементами (виробничими запасами, незавершеним виробництвом та готовою продукцією) становить сукупний норматив оборотних засобів підприємства.

 

16 Наведіть типову структуру бізнес – плану підприємства.

· Резюме – стисла характеристику бізнес – плану (що обов’язково в резюме наводиться):

· Основна ідея

· Короткий опис продукту

· Ключові показники

o Необхідний стартовий капітал

o Термін окупності

o Показники оцінки ефективності інвестиції.

· Опис продукту чи послуг, чи робіт

· Маркетинг план – дослідження ринку.

Стратегія маркетингу (політика просування продукту на ринок, рекламна компанія, цінова політика, канали розподілу продукції, цінова політика, обсяги збуту.)

· Виробничий план – виробничі операції, машини та устаткування приміщення сировина матеріали.

· Організаційний план – форма організації бізнесу, потреба в персоналі, власники і менеджери бізнесу, організація управління кадрами, політика.

· Оцінка ризику – типи можливих ризиків, та способи реагування на них.

· Фінансовий план – прибутки і збитки, план руху готівки, плановий баланс підприємства, фінансові коефіцієнти.