Сільськогосподарського виробництва

Спеціалізація сільськогосподарського виробництва – це динамічний процес, що постійно розвивається, удосконалюється і вимагає концентрації всіх ресурсів для одержання якісної продукції, яка б задовольняла покупну спроможність споживачів і в економічному відношенні була б прибутковою. На розвиток цього процесу впливає ряд умов і факторів, які можна об’єднати у дві великі групи: природні і економічні.

До природних факторів слід віднести такі як температура повітря, сонячна радіація, продовженість морозного періоду, кількість опадів і їх розподіл по періодах року, розміри сільськогосподарських угідь, родючість землі та інші. Слід мати на увазі і те, що в рослинництві як основній галузі сільського господарства, діють відповідні закономірності. Так, окремі сільськогосподарські культури за біологічними особливостями не можуть висіватися щорічно на одному й тому ж місці. Соняшник, наприклад, в десятипільній сівозміні на перше поле зможе повернутися лише через 9 років, інші культури повинні чергуватися у відповідній сівозміні, інакше родючості землі, її природному відновленню, протистоянню виникнення хворобливих мікроорганізмів буде спричинено великої шкоди. В перспективі це негативно впливатиме на врожайність культур та якість продукції.

Спеціалізація тваринницької галузі також обумовлена рядом факторів. Виробництво спеціалізованих видів продукції залежить від розміру підприємства і забезпеченості його земельними, трудовими ресурсами та виробничими приміщеннями, наявності відповідної кормової бази. Для виробництва молока, наприклад, підприємству необхідно мати типові молочнотоварні ферми з відповідним технологічним оснащенням (механізовані процеси подачі води, доїння, видалення гною, примусова вентиляція, відповідні ємкості для зберігання і охолодження молока, спеціальний транспорт – молоковози, лабораторні прибори та ін.). Особливістю спеціалізації у тваринництві також є те, що ця галузь безпосередньо не пов’язана з використанням землі, як основного засобу виробництва, тому на практиці можлива вузька її спеціалізація за умови, що корми будуть надходити зі сторони. Наприклад, спецгоспи по вирощуванню птиці на м’ясо або для одержання яєць, звірогосподарства, рибгоспи.

Проте, у переважної більшості сільськогосподарських підприємств галузі рослинництва і тваринництва тісно пов’язані між собою, оскільки іде використання окремих видів продукції однієї галузі іншою. Галузь тваринництва, наприклад, використовує корми, які виробляються в рослинництві, а галузь рослинництва одержує органічні добрива, так необхідні для відновлення і зберігання родючості землі та підвищення врожайності культур. Такий кругообіг видів продукції вказує на те, що багатогалузеве підприємство може більш ефективно тоді працювати, коли галузі рослинництва і тваринництва максимально використовують свої потенційні можливості, створюються сприятливі умови для впровадження у виробництво досягнень науки і передового досвіду з метою найбільш ефективного використання землі, машин, механізмів, трудових, матеріальних та інших ресурсів. Криза в одній із галузей зразу ж впливає на виробничі показники в іншій та на кінцеві економічні результати діяльності підприємства, що підтверджено практикою.

До економічних факторів слід віднести такі як віддаленість підприємства від пунктів постачання товарно-матеріальних ресурсів і реалізації основних видів продукції, наближеність до великих міст і промислових центрів, рівень транспортних сполучень і стан доріг, технічного оснащення. Ці та інші фактори визначають суспільний поділ праці, який проявляється в різних видах і формах. Наближеність підприємства до приміських зон і великих переробних підприємств сільськогосподарської продукції значно впливає на визначеність виробничого напрямку по обох галузях. В галузі рослинництва, наприклад, в даному випадку значне місце відводиться виробництву овочевої продукції для постачання населенню міста, а в галузі тваринництва – виробництву молока та живої маси тварин і птиці на м’ясо. Ці та інші особливості спеціалізації визначають ряд факторів, які впливають на її рівень, і їх можна розділити на дві групи: до першої відносяться ті, які сприяють її оптимізації та поглибленню, до другої, навпаки, які не сприяють цьому процесу. До числа факторів першої групи слід віднести такі:

- розвиток науково-технічного прогресу, особливо в галузях, які причетні до виробництва сільськогосподарського машинобудування;

- вдосконалення технологій вирощування, збирання та зберігання сільськогосподарської продукції та утримання різних видів тварин і птиці;

- вплив сприятливих природно – кліматичних умов на досягнення максимальних обсягів виробництва продукції при мінімальних витратах ресурсів;

- місцерозташування підприємства, перш за все до ринків збуту сільськогосподарської продукції;

- розвиток шляхів сполучень, їх якісний стан.

До другої групи факторів, які не сприяють поглибленню спеціалізації, відносяться: одногалузева спеціалізація, що не дозволяє раціонально використовувати ріллю і застосовувати науковообгрунтовані сівозміни. Крім того, така спеціалізація не сприяє ефективному використанню засобів механізації та трудових ресурсів.

Важливим є фактор неможливості при надто звуженій спеціалізації використання відходів однієї галузі (соломи, полови, зерновідходів, гички, цукрових буряків) іншою галуззю.

Не обгрунтованою, на наш погляд, є думка про те, що звуження спеціалізації є вимогою ринкової економіки, більш того, це сприяє стабільності розвитку підприємства, меншій залежності його на випадок неврожаю при наявності в сівозміні найбільш чутливих культур щодо зміни природно – кліматичних умов.

Наявність цих та інших факторів вказує на те, що сільськогосподарські підприємства в період становлення та розвитку ринкової економіки і ринкових відносин повинні визначитися і забезпечувати раціональне співвідношення галузей як рослинництва так і тваринництва. Необхідно мати таку спеціалізацію і виробничий напрям, які б враховували оптимальне розміщення галузей і співвідношення видів продукції, а з розвитком та вдосконаленням обслуговуючих, допоміжних і підсобних виробництв – все це сприяло б раціональному використанню всіх наявних ресурсів.