Основні задачі лікування переломів у стаціонарі.

Основні задачі – це збереження життя потерпілого, збереження кінцівки, усунення болі, відновлення анатомічної форми кінцівки, її функції, відновлення працездатності. Лікування загального стану, викликаного ускладненнями: травматичного шоку, жирової емболії (знеболююча та трансфузійна терапія).

Основний принцип при лікування перелому – зіставлення уламків та їх утримання. Способи лікування переломів: консервативний, оперативний.

 

Способи консервативного лікування переломів.

А. Лікування переломів за допомогою гіпсових пов’язок.

Такому лікуванню підлягають переломи без зміщення уламків, або ті, яким необхідно провести закриту репозицію (співставлення) кісткових уламків, утримання їх в нерухомості на період утворення кісткової мозолі, включаючи ранню функцію пошкодженого сегмента.

Успіх співставлення кісткових уламків залежить від повноцінного знеболювання, яке знімає рефлекторне скорочення м’язів. В більшості випадків застосовується місцеве знеболювання методом введення 0,5–1% розчину новокаїну (лідокаїну) в гематому в місці перелому. Для цього зону перелому обробляють розчином йоду, інфільтрують шкіру анестетиком і, просовуючи голку до місця перелому вводять його в м’які тканини, потягуючи поршень шприца на себе для отримання крові з гематоми, в яку вводять до 15 мл анестетику (при переломі плечової кістки, кісток гомілки), до 30 мл (при переломі стегнової кістки). Якщо не отримано в шприці кров з гематоми, то голку спрямовують в іншому напрямку, оскільки введення новокаїну поза гематомою не дає знеболюючого ефекту. При недостатній місцевій анестезії застосовують загальне знеболювання.

Репозиція уламків – це усунення їх зміщення і точне співставлення по лінії перелому. Для усунення ротаційного зміщення уламків периферичному уламку слід надати правильного положення відносно подовжньої осі кінцівки. При переломах кісток передпліччя в середній і нижній третинах кінцівці надається середнє положення між пронацією і супінацією. Усунення кутового зміщення відбувається вирівнюванням дистального уламка і відновленням подовжньої осі кінцівки. Усунення зміщення уламків по довжині іноді потребує значних зусиль щоб пересилити тягу рефлекторно скорочених м’язів, особливо при репозиції уламків стегнової кістки. Одночасно усувається і зміщення уламків по ширині протидією проксимального і дистального уламків.

Підсумовуючи вищевказану техніку співставлення уламків необхідно виділити, що основним принципом є співставлення дистального уламка по відношенню до проксимального.

Для утримання уламків, які спів ставили, накладаються гіпсові пов’язки, які широко застосовував в М. І. Пирогов під час Кримської війни 1853–1856 років.

При накладенні гіпсових пов’язок кінцівці надають середньо-фізіологічного положення. Для нижньої кінцівки (перелом стегнової кістки) – згинання в кульшовому і колінному суглобах під кутом 140^о–150^о, для верхньої кінцівки (перелом плечової кістки) відведення плеча під кутом 60^о, згинання під кутом 30^о і згинання передпліччя під кутом 90^о. Іммобілізація гіпсовою пов’язкою продовжується до часу зрощення перелому. Середні терміни зрощення переломів кісток наведені в таблиці №1.

 

Таблиця №1.

ПЕРЕЛОМАНА КІСТКА	КІЛЬКІСТЬ ДНІВ ІММОБІЛІЗАЦІЇ
Ключиця Лопатка Малогомілкова кістка Плечова кістка Променева кістка Ліктьова кістка Обидві кістки передпліччя (діафіз) Надколінник Діафіз стегна Великогомілкова кістка Обидві кістки гомілки (діафіз) Шийка стегна	30 – 40 50 – 55 30 – 40 60 – 70 45 – 60 45 – 50 60 – 85 45 – 60 100 – 120 80 – 100 90 – 100 150 – 180

 

Ручне зіставлення зміщенних уламків може бути успішним, якщо місце перелому доступно для безпосереднього доступу рук. До таких переломів відносяться переломи фаланг пальців кисті, стопи, п’ясткових кісток, деякі переломи ключиці, кісток передпліччя, кісточок, епіметафізарні переломи верхньої кінцівки, стегнової, великогомілкової кісток.

Протипоказання: а) нестабільні переломи (косі, гвинтові, скалкові, деякі епіметафізарні переломи нижньої кінцівки, кісток таза); б) при ушкодженні судин та нервів; в) наявність ран, міхурів, захворювань шкіри (виразки, дерматит, екзема); г) важкий загальний стан.

Б. Метод постійного витягання (екстензій ний метод лікування).

Показання: усі нестабільні або важко утримуванні переломи (косі, гвинтоподібні, суглобові, відкриті переломи кінцівок зі зміщенням уламків), ускладненні ушкодженням м’яких тканин, внутрішньо-суглобові переломи, переломи кісток тазу, переломо-вивихи хребта (особливо шийного відділу). Цей метод передбачає, як співставлення уламків, так і утримання їх до утворення кісткової мозолі. Репозицію дистального уламка слід направляти по осі проксимального, поступово збільшуючи вантаж для розтягу м’язів.

Для скелетного витягання (рис. 5) потрібен набір стерильних інструментів: спиця Кіршнера, ручна, або електрична дриль. Перед проведенням спиці проводиться пошарове знеболення шкіри, підшкірної клітковини, м’язів, окістя 0,5% розчином новокаїну в місці припущеного введення і виходу спиці. При переломі стегнової кістки спицю проводять через надвиростки або горбистість великогомілкової кістки. При цьому спицю проводять ззовні до середини. При переломах кісток гомілки – через п’яткову кістку виміром на 2 см донизу від вершини зовнішньої кісточки і 1,5 см назад. При переломі плечової кістки – через ліктьовий відросток, відступаючи на 2 см від його вершини із середини назовні. Після виходу спиці з кістки в підшкірну клітковину шкіру проколюють вручну щоб спиця не намотала шкіри, а в місцях входу і виходу спиці фіксують стерильні марлеві кульки. Для попередження міграції спиці її закріплюють спеціальними фіксаторами на дузі Кіршнера спицю натягують, щоб вона не прогиналась і не прорізала м’які тканини, нижню кінцівку укладають в фізіологічному положенні на шині Белера, верхню – підвішують на апараті №1. Маса вантажу визначається масою пацієнта, розвитком м’язів, величиною зміщення уламків. Однак при переломах стегнової кістки величина вантажу дорівнює 15% від маси тіла, при переломах кісток гомілки – 10%, або дорівнює першій цифрі ваги пацієнта, а при переломі стегнової кістки ще додати половину цього значення.

Скелетне витягання дозволяє постійно спостерігати за кінцівкою, проводити рухи в суглобах, покращувати кровообіг в кінцівці. Цей метод називається функціональним.

У дітей до 5 років витяг проводиться за допомогою манжеток, які фіксуються до шкіри, цинкожелатиновою пастою Уна або за допомогою лейкопластирного витягання.

При переломах шийного відділу хребта використовується петля Гліссона, або спеціальна клема для витягу за голову.