Детермінати пенітенціарної злочинності

Злочинність серед засуджених є частиною загальної злочинності Тому вона детермінується як загальними, так і специфічними Кримінологічними факторами, що криються в умовах виконання Кримінальних покарань. Злочини тут виступають результатом Складної взаємодії антисоціальних властивостей особи засуджених та середовища, в якому вони знаходяться. Але вирішальну роль відіграють особистісні чинники, насамперед, мотивація злочинної поведінки. Це в основному бажання підтримати престиж серед засуджених, що переходить у насильницьку або корисливо-насильницьку мотивацію. Крім того, часто зустрічається прагнення завоювати лідерство, що проявляється у спробах силою нав'язати свою волю іншим¹.
До соціально-психологічних чинників пенітенціарної злочинності належать:
— стан фрустрації деяких засуджених, що породжує агресію (у тому числі групову);
— почуття страху;
— відчуття нудьги та безвиході;
— алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, гомосексуалізм;
— міжособистісні та міжгрупові конфлікти;
— психологія натовпу, яка знеособлює людину і породжує у неї комплекс неповноцінності.
Злочинність серед засуджених породжує дисфункції інституту виконання кримінальних покарань, що, своєю чергою сприяє вчиненню злочинів ув'язненими. Якщо УВП не відповідають своєму призначенню, то вони лише поглиблюють деформацію особи злочинців. Дослідження показують, що злочини в середовищі засуджених значною мірою пов'язані зі стійкими викривленнями їх ціннісних орієнтацій. Це негативне ставлення до праці, норм права, уявлення про те, що авторитет можна завоювати силою чи приниженням слабших, побиттям собі подібних, опором адміністрації УВП, створенням неформальних угруповань на порушення вимог режиму тощо. Соціальна пасивність засуджених теж може розглядатися як збочена орієнтація. Вона виявляється в ухиленні від суспільно-корисної праці, пияцтві, наркоманії, а в деяких випадках — у самогубстві. Сюди також відносяться:
— негативне сприйняття необхідності дотримання режиму;
— нігілістичне ставлення до загальноосвітньої та професійно-технічної освіти;
— несприйняття будь-яких форм виховної роботи, яка, до речі, проводиться непрофесійне та формально²;
— лояльне ставлення до засуджених, які вчиняють злочини в УВП;
— схвалення норм кримінальної субкультури¹.
Важливим чинником пенітенціарної злочинності є недоліки в,системі виконання кримінальних покарань. Успішне функціонування цієї системи залежить від багатьох факторів, зокрема: чіткого визначення її цілей, завдань, раціональної організації внутрішніх та Зовнішніх зв'язків, належного ресурсного забезпечення. Інакше, ця [йистема даватиме збої, викликатиме конфлікти як між засудженими, так і між ними та адміністрацією УВП, що негативно позначатиметься на перевихованні засуджених.
Фактори, що зумовлюють недоліки у діяльності УВП, можна поділити на: юридичні; економічні; організаційні та соціально-психоло-Гічні. їх усунення потребує суттєвого поліпшення умов тримання за-Ьуджених, удосконалення кримінально-внконавчого права, форму-Йання пенітенціарної системи відповідно до вимог міжнародних стандартів.
Кримінологічні дослідження свідчать про те, що детермінантами злочинності у місцях позбавлення волі є:
1) наявність у значної кількості засуджених тих чи інших психічних аномалій;
2) велика частка серед засуджених є рецидивістами (майже половина раніше судимі);
3) невисокий освітній рівень і примітивні потреби;
4) емоційна нестійкість особи, обмежена здатність саморегуляції поведінки, стан збудженості;
5) конформізм, залежність від інших засуджених і водночас неможливість змінити оточуюче середовище;
6) занурення у своє "я", замкнутість, песимізм та інші депресивні стани, які за відсутності здорової розрядки виливаються у хулі-ганство, насильство, злісну непокору адміністрації УВП;
7) завищена самооцінка, впертість, а у затятих рецидивістів — деспотизм, який разом з організаторськими здібностями сприяє вчиненню групових, ретельно підготовлених злочинів;
8) криміногенність самого середовища засуджених, що виявляється у: а) зловживаннях з боку працівників УВП та порушеннях прав засуджених. Так, у 1998 році в УВП мали місце 217 фактів неслужбових взаємин персоналу із засудженими, за різні правопорушення звільнено зі служби 501 особу²; б) міжособистісних ворожих
До факторів, що сприяють вчиненню злочинів ув'язненими, можна віднести:
— переповненість УВП, що значно погіршує комунально-побутові та санітарно-гігієнічні умови утримання засуджених;
— незабезпеченість УВП необхідним матеріально-технічним обладнанням, неукомплектованість особовим складом та кваліфікованими спеціалістами;
— недоліки в організації та проведенні профілактичної роботи;
— недостатня забезпеченість інженерно-технічними засобами об'єктів охорони та нагляду;
— прорахунки у здійсненні конгролю за засудженими, збиранні, обробці та аналізі інформації, потрібної для прийняття рішень щодо запобіжної діяльності, перекриття каналів проникнення у зону заборонених предметів;
— недоліки в забезпеченні режиму тримання ув'язнених, роботі з їх скаргами, заявами, листами;
— вади в оперативно-розшукові й діяльності;
— недоліки у виховній роботі Із засудженими та підвищенні їх освітньо-професійного рівня.

Не можна також не враховувати віктимологічний аспект цієї проблеми. Він може бути пов'язаний з: особливостями ситуації (стан сп'яніння, хвороба, дефекти психіки тощо); легковажним ставленням до своєї безпеки; небажанням проінформувати адміністрацію УВП про злочин чи інші правопорушення; провокуючою поведінкою.

62 Принципи умови виникнення фонових явищ

Негативні соціальні явища - це порушення моральних, юридичних норм, які встановлені суспільством і державою. Ці явища досить різноманітні, але головна ознака, що їх об'єднує - сприяння існуванню злочинності. Антисуспільна поведінка має велике поширення, тому що це пов'язано з вчиненням правопорушень (кримінальних, адміністративних, цивільних тощо), порушенням приписів (кодексів поведінки, уставів), аморальними проступками.
Серед негативних соціальних явищ у кримінології виокремлюють групу таких явищ, які тісно пов'язані зі злочинністю. До них належать: пияцтво, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, проституція, безробіття, бродяжництво, жебрацтво. Названі явища ніби обрамляють злочинність, тому їх ще називають "фоновими".
Причини виникнення й існування фонових явищ тотожні причинам та умовам, які сприяють існуванню злочинності.
Зазначимо, що за деякі з цих видів антисоціальної поведінки встановлено адміністративну відповідальність. У їх основі лежить аморальність, бажання жити всупереч інтересам суспільства. Певна частина названих проявів антисоціальної поведінки може статися через несприятливий збіг обставин: жебрацтво як безвихідна ситуація; наркоманія як наслідок ін'єкцій під час тяжкої хвороби; зараження венеричною хворобою через донорську кров тощо.
Суспільна небезпечність "фонових" явищ полягає в тому, що:
- ведення паразитичного способу життя вимагає певних коштів, які найлегше здобути злочинним шляхом;
- стан наркотичного чи алкогольного сп'яніння послаблює самоконтроль особи, що полегшує скоєння злочину;
- аморальність призводить до підвищеного ризику стати жертвою злочину, тобто до високої віктимності;
- власне злочинними є незаконні операції з наркотиками, фальшування спиртних напоїв, утримання притонів для вживання наркотиків або розпусти, звідництво й інші форми антисоціальної поведінки.
Отже, можна зробити висновок, що "фонові" явища - це сукупність аморальних проявів, які суперечать загальноприйнятим нормам поведінки, та які органічно взаємопов'язані зі злочинністю, оскільки детермінують одне одного й тягнуть за собою соціальну деградацію особи (а зрештою - й усього суспільства).