Становище сільського господарства.

Голод 1946–1947 рр.

На середину 1940 х років посівні площі в Україні становили

60 % від довоєнного рівня. 80 % сільського населення праце

здатного віку становили жінки та діти. Був гострий дефіцит

сільськогосподарської техніки та фахівців. Значної шкоди зав

дала відсутність державної підтримки. Навіть більше, держава

примусово переводила працездатне населення у міста, занижу

вала ціни на сільськогосподарську продукцію, на колгоспників

не поширювалось пенсійне законодавство, за свою працю вони

отримували мізерну плату. Так, колгоспники Київської області

у 1946 р. отримували за один трудодень 150 г зерна, а в інших

областях цей показник становив 50–100 г, а часом і взагалі нічо

го не давали. Як наслідок, втрачався стимул до праці і падала

ефективність праці колгоспників та обсяги виробництва сіль

ськогосподарської продукції. Аби подолати ці явища, було ви

користано звичні позаекономічні методи. 21 лютого 1948 р.

ВР УРСР прийняла Указ “Про виселення з УРСР осіб, які зліс

но ухиляються від трудової діяльності в сільському господарс

тві і ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя”. Від

повідно до цього указу з України у 1948–1950 рр. було виселено

12 тис. осіб і ще 20 тис. дістали попередження. Було також по

силено закон 1939 р. про сільськогосподарський податок, за

яким тепер оподатковувалися кожна тварина, кожне дерево та

плодовий кущ. Це призвело до масового вирубування фрукто

вих дерев і зменшення кількості худоби та птиці у селянських

господарствах.

Наслідком непродуманого курсу радянського керівництва

щодо сільського господарства був голод 1946–1947 рр. Його

причини крились як у вищезгаданій політиці радянської влади

щодо сільського господарства, так і були обумовлені наслідками

війни та природними факторами.

Зима 1945–1946 рр. на більшості території України виявила

ся малосніжною, що призвело до загибелі 20 % посівів зерно

вих, а весна і літо були посушливими. Тому врожайність зерно

вих оцінювалась у 3,8 центнера з гектара. Низькою була і вро

жайність інших сільськогосподарських культур. Натомість

Москва встановила для України завищений план хлібозаготі

вель на 1946 р. — 340 млн пудів зерна, а влітку збільшила його

до 362 млн пудів. Українське партійне керівництво не лише

схвалило цей план, а й вимагало від керівництва колгоспів по

вернення боргів за минулі роки. Спроби деяких голів колгоспів

приховати частину врожаю, аби не допустити голоду, прирівню

вались до “саботажу”. Лише у 1946 — на початку 1947 р. до кри

мінальної відповідальності за ці дії було притягнуто 1,6 тис. ке

рівників колгоспів. Водночас лише у листопаді 1946 р. за зби

рання колосків на колгоспних ланах були засуджені 2,3 тис.

селян. Але, незважаючи на посилення репресій, план хлібозаго

тівель було виконано лише на 62,5 %. По суті, з України вика

чано всі продуктові запаси і насіннєвий матеріал. Почався го

лод, який охопив більшість території України, за винятком за

хідних областей. Лише за даними загсів УРСР у 16 східних,

а також в Ізмаїльській та Чернівецькій областях у 1946 р. по

мерли 282 тис. осіб, у 1947 р. — 520 тис. осіб. На травень 1947 р.

було зареєстровано близько 1 млн осіб хворих на дистрофію.

Водночас СРСР здійснював величезні поставки зерна до східно

європейських країн, які стали на шлях соціалізму.

Хрущов, як перший секретар ЦК КП(б)У, змушений був

звернутися до Сталіна з проханням про надання республіці до

помоги. Допомога була надана у вигляді позики на 60 тис. т зер

на та 140 млн крб для налагодження безплатного харчування

населення, але Хрущова замінили на посаді керівника республі

ки на Л. Кагановича. Вже у жовтні 1947 р. Каганович звітував

Сталіну про виконання плану хлібозаготівель в Україні на

101,3 %. На кінець четвертої п’ятирічки сільське господарство

України в цілому не змогло перевищити рівень 1940 р.