Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Формування характеру в дітей і шляхи його виховання
Як зазначалося, характер формується, розвивається і змінюється в практичній діяльності людини, відображує умови та спосіб її життя. Формування характеру починається з раннього дитинства. Вже у дошкільному віці вимальовуються перші обриси характеру, починає складатися звичний спосіб поведінки, певні ставлення до дійсності. Прояви колективізму, наполегливості, витримки, сміливості у дошкільному віці формуються насамперед у грі, особ-ливо в колективних сюжетних іграх з правилами. Велике значення мають найпростіші види доступної дошкільнику трудової діяльності. Виконуючи деякі нескладні обов'язки, дитина привчається поважати й любити працю, відчувати відповідальність за доручену справу. Під впливом вимог батьків і вихователів, їхнього особистого прикладу в дитини поступово складаються поняття про те, що можна й чого не можна, і це починає визначати її поведінку, закладає основи почуття обов'язку, дисципліни, витримки; дитина привчається давати оцінку власній поведінці. З вступом до школи починається новий етап формування характеру. Дитина вперше стикається з рядом суворих правил і шкільних обов'язків, які визначають усю її поведінку в школі, вдома, в громадських місцях. Ці правила, обов'язки розвивають у школяра організованість, систематичність, цілеспрямованість, наполегливість, акуратність, дисциплінованість, працьовитість. Винятково важливу роль у формуванні характеру відіграє шкільний колектив. У школі дитина вступає в нові для неї відносини з учителями, відносини співдружності та взаємодопомоги з товаришами. В неї розвивається свідомість обов'язку та відповідальності перед колективом свого класу, школи, почуття товариськості, колективізму. Особливо інтенсивно розвиваються риси характеру в підлітків. Підліток значно більшою мірою, ніж молодший школяр, бере участь у житті дорослих, до нього ставлять більш високі вимоги. Підліток у своїй навчальній і громадській діяльності вже набагато більше починає керуватися мотивами громадського порядку — почуттям обов'язку та відповідальності перед колективом, бажанням підтримати честь школи, загону, класу. Велика роль піонерської, а в старших підлітків і комсомольської організацій у формуванні характеру. Вони виховують підлітків у дусі радянського патріотизму і колективізму, беззавітної відданості Батьківщині, Комуністичній партії, в дусі пролетарського інтернаціоналізму. Активна участь у роботі піонерської, а потім комсомольської організацій підвищує в учнів вимогливість до себе, розвиває цілеспрямованість, дисциплінованість, ініціативу, наполегливість.
Вирішальний вплив на характер дитини справляє виховання. Не існує дітей, характер яких не можна було б перевиховати й яким не можна було б прищепити певних позитивних якостей, усунувши навіть немовби вже усталені негативні риси. Які ж шляхи виховання характеру? Необхідною умовою виховання характеру є формування комуністичного світогляду, комуністичних переконань та ідеалів. Світоглядом визначається спрямованість людини, її життєві плани, прагнення, із світогляду випливають моральні настанови, якими люди користуються в своїх вчинках. Завдання формування світогляду, переконань має вирішуватися в єдності з вихованням певних форм поведінки, в яких могла б втілитися система ставлень людини до дійсності. Тому для виховання суспільно цілісних рис характеру необхідна така організація ігрової, навчальної, трудової діяльності дитини, при якій вона могла б нагромадити досвід правильної поведінки. У процесі формування характеру треба закріпляти не тільки певну форму поведінки, а й відповідний мотив цієї поведінки, ставити дітей в такі умови, щоб їхня практична діяльність відповідала ідейному вихованню, щоб вони застосовували на практиці засвоювані правила поведінки. А. С. Макаренко підкреслював, що дуже важливо постійно вправляти дітей у правильному вчинку, організовувати свого роду «гімнастику поведінки», закріплення правильних форм поведінки. Якщо умови, в яких жила і діяла дитина, не вимагали від неї, наприклад, прояву витримки чи ініціативності, то відповідні риси характеру в неї і не виробляться, які б високі моральні ідеї не прищеплювались їй словесно. Не можна виховати мужню людину, якщо не поставити її в такі умови, коли б вона могла і повинна була б проявити мужність. Виховання, що усуває всі труднощі на життєвому шляху дитини, ніколи не може створити сильного характеру.
Найважливішим засобом виховання характеру є праця. В серйозній і суспільно значущій праці, пов'язаній з переборюванням труднощів, виховуються кращі риси характеру — цілеспрямованість, колективізм, наполегливість. Важко переоцінити у вихованні характеру роль єдиного, тісно спаяного, здорового й цілеспрямованого колективу, який відзначається високою ідейною спрямованістю, об'єднаний спільною метою, узгодженістю та організованістю дій. Колектив впливає на своїх членів, вимагає від них певної поведінки. Схвалення або осуд колективом вчинків окремих учнів, серйозні вимоги колективу відіграють важливу виховну роль. Порушник дисципліни, який відчуває підтримку класу, важко піддається виховному впливу. Проте коли його вчинки не зустрічають співчуття, викликають дружний, різкий осуд товаришів, дістають потрібну відсіч з боку колективу, то поведінка порушника змінюється. Колектив виховує в своїх членів солідарність і взаємодопомогу, надихає на боротьбу з труднощами, не допускає нудьги, втрати віри в себе. Колектив викриває лінощі, боягузливість, егоїзм, запобігає зарозумілості. Найважливіша умова правильної організації заходів — тісна узгодженість навчально-виховної роботи школи з певними впливами родини. На виховання характеру впливають література та мистецтво. У книжках, фільмах, виставах подані приклади того, як відчуває і діє справжня радянська людина, яскраво змальовані риси її характеру. Образи літературних героїв та їхня поведінка часто служать для школяра своєрідним взірцем, з яким він порівнює свою поведінку. На виховання характеру впливає і особистий приклад вихователя. А. С. Макаренко вказував, що поведінка вихователів — будь то батьки чи вихователі — має вирішальне значення. Те, що роблять вихователі, часто набагато більше впливає на життя дитини, ніж те, що вони їй говорять. Як учитель ставиться до роботи, як він дотримує суспільних норм поведінки, чи володіє собою і своїми почуттями, який стиль його роботи — все це має величезне значення для виховання характеру дітей. Коли вчитель наполегливий у боротьбі з труднощами, коли він твердо виконує свої обов'язки, йому легше добиватися того ж самого в своїх вихованців, які прагнутимуть виробити в себе ці ж риси. Дратівливість педагога, його нестриманість, брутальність, пасивність, нескромність матимуть негативний вплив на школяра. Важливу роль у формуванні характеру відіграє живе слово вчителя, вихователя, з яким він звертається до дитини. Значне місце займають, зокрема, етичні, або моральні, бесіди. їхня мета — формувати в дітей правильні моральні уявлення та поняття. Все це тим більше необхідно, що в деяких учнів є неправильні ідеї, забобони й помилки в галузі моральних уявлень (хибне розуміння дружби і товариськості, сміливості, наполегливості і т. д.). Для більш старших школярів один із шляхів формування характеру — самовиховання. Однак і в молодших школярів учитель повинен виховувати прагнення позбутися тих чи інших недоліків, небажаних звичок, виробити корисні звички. Особливо важлива необхідність індивідуального підходу у вихованні характеру. Індивідуальний підхід вимагає вибору й здійснення таких виховних заходів, які відповідали б особливостям особистості школяра і стану, в якому він у даний час перебуває. Одного учня слід суворо попередити, другого — м'яко покартати, а третьому — досить докірливого погляду. Одного учня треба похвалити, щоб піднести його віру в свої сили; відносно іншого цього не слід робити, щоб не привести його до зарозумілості.
Абсолютно необхідно брати до уваги мотиви вчинків, тому що відмінності у мотивах визначають і відмінності у виховних заходах, які повинні бути здійснені вчителем у відповідь на той чи інший вчинок учня. Індивідуальний підхід вимагає опори на те позитивне, що вже є в кожної дитини в галузі її інтересів, ставлення до людей, до окремих видів діяльності та ін. Всемірно розвиваючи вже наявні цінні риси, заохочуючи позитивні вчинки, педагог легше може добитися подолання негативних рис характеру в дітей. Для того щоб виховувати характер школяра з урахуванням його індивідуальних особливостей, слід добре знати їх, тобто всебічно й глибоко вивчити індивідуальність учня. Вивчення дитини — порівняно тривалий процес. Якщо вчитель систематично спостерігає за тим чи іншим учнем, він повинен вести короткі записи спостережень, збираючи різноманітні матеріали про діяльність та поведінку дитини, про її ставлення до праці, до навколишніх людей, товаришів, до самої себе. Тільки добре знання учня дасть змогу намітити індивідуальні заходи щодо його дальшого виховання або перевиховання і приведе до бажаних результатів. Уперше зустрічаючись з учнями на початку першого року навчання, вчитель повинен пильно спостерігати їх, співбесідувати з батьками про умови й деякі особливості розвитку дитини, про прояви її характеру. На основі спостережень і бесід необхідно скласти певну програму формування характеру дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей. Ось, наприклад, учень Володя С. У сім'ї його постійно балували, задовольняли всі його бажання, вередування. В результаті у Володі стали формуватися егоїстичні риси характеру. Він рахувався тільки з собою, своїми бажаннями. Свої книжки, зошити, письмове приладдя нікому не давав. Він був упевнений у тому, що він найрозумніший і найрозвинутіший учень у класі. Про товаришів відзивався погано, ніколи нікому не допомагав, часто кривдив.
Вчителька, вивчивши Володю, намітила певну систему вихов них заходів, спрямованих на зміну його характеру, на викорінення егоїстичних проявів і на виховання колективізму. Вона користувалася кожною можливістю для організації колективної діяльності в класі, причому так, щоб Володя працював для своїх товаришів, а вони робили щось для нього. Тактовно вказувала Володі на досягнення його товаришів, на їхню дружбу, взаємодопомогу й показувала, як це добре й правильно. Вчителька звертала увагу Володі на те, як приємно робити щось для інших і як охоче товариші допомагають Володі, якщо бачать у нього таке саме бажання допомогти їм. На вередування і впертість Володі вона старалась або не звертати уваги, або переключала його увагу на інші об'єкти чи іншу діяльність. У родині за наполяганням учительки було перебудовано ставлення до хлопчика. Таким чином, Володя систематично вправлявся у колективістичних відносинах і формах діяльності, засвоював відповідні роз'яснення вчительки, орієнтувався на її особистий приклад і приклад своїх товаришів. Учителька відзначала і заохочувала кожний колективістичний вчинок Володі, а незабаром він і сам почав відчувати задоволення в таких випадках. Уже на кінець І класу Володя значно змінився на краще, а на кінець III класу вчителька мала всі підстави написати в характеристиці: «Хлопчик добре почуває себе в колективі, проявляє увагу до товаришів, є авторитетом для них». Запитання для повторення 1. Дайте визначення характеру. Чим характер відрізняється від темпераменту. 2. Що визначає типові та індивідуальні риси характеру людей? 3. Як класифікують риси характеру. В чому значення вольових якостей характеру? 4. Як формується характер людини? Чи можна переробляти й змінювати характер? Наведіть приклади. 5. Розкажіть про основні умови формування характеру молодшого школяра. 6. Які шляхи виховання характеру? Практичні завдання 1. Складіть характеристику одного учня і намітьте виховні заходи щодо дальшого формування пози-тивних рис його характеру й викорінення негативних. 2. В результаті вивчення курсу психології спробуйте скласти характеристику самого себе. Зазначте позитивні сторони своєї особистості, характеру і певні недоліки свого характеру, поведінки. Складіть програму самовиховання, розраховану на весь строк перебування в педучилищі, і надалі регулярно контролюйте її виконання. Добре, якщо такий контроль у вас з товаришами буде взаємним. Розділ XVІІІ. ЗДІБНОСТІ В основі комуністичного суспільства, будівництво якого успішно здійснюється в нашій країні, лежить принцип «Від кожного — за здібностями, кожному — за потребами». Програма Комуністичної партії Радянського Союзу проголосила завдання всебічного і гармонійного розвитку особистості радянської людини, для якої праця за здібностями стане життєвою потребою. «Комунізм — це лад, де розквітають і цілком розкриваються здібності й таланти, найкращі моральні якості вільної людини» '.
Тому всебічний розвиток здібностей та схильностей дітей — одна з важливих цілей навчання і виховання в радянській школі. Поняття про здібності Що дає підставу говорити про наявність у людини здібностей до якої-небудь діяльності? Підставою служать два показники: швидкість опанування діяльності і якість досягнень. Людину вважають здібною, якщо вона, по-перше, швидко й успішно опановує яку-небудь діяльність, легко порівняно з іншими людьми набуває відповідних умінь та навичок і, по-друге, добивається успіхів, які значно перевищують середній рівень. Від чого це залежить? Чому за всіх інших рівних умов одні люди швидше й легше оволодівають якою-небудь діяльністю і добиваються в ній більших успіхів, ніж інші? Тому що вони мають такі індивідуально-психологічні особливості, які найбільшою мірою відповідають вимогам певної діяльності. Здібності — це індивідуально-психологічні особливості людини, що відповідають вимогам даної суспільної діяльності і є умовою успішного її виконання. Звернімо увагу на найважливіші сторони цього визначення. По-перше, здібності — це індивідуальні особливості, тобто те, що відрізняє одну людину від іншої. По-друге, це не просто особливості, а психологічні особливості, тому, наприклад, довгі, гнучкі пальці (особливості піаніста) або високий зріст (особливості баскетболіста) не є здібностями, хоч і допомагають добитися успіху у відповідній діяльності. І нарешті, здібності не будь-які індивідуально-психологічні особливості, а тільки, ті, які відповідають вимогам нервової діяльності. До здібностей належать, наприклад, музичний слух і почуття ритму, необхідні для успішних занять музикою; конструктивна уява, потрібна для виконання діяльності конструктора, інженера; швидкість рухових реакцій, необхідна при заняттях деякими видами спорту; тонкість розрізнення кольорів — для художника-живописця. Поряд з індивідуальними особливостями психічних процесів (відчуттів і сприйнять, пам'яті, мислення, уяви) здібностями є і складніші індивідуально-психологічні особливості. Вони формуються на базі тих чи інших особливостей психічних процесів, але включають і емоційно-вольові моменти, елементи ставлення, мають особистий характер (наприклад, математична спрямованість розуму як тенденція вичленовувати математичні відношення при сприйнятті, бачити світ «математичними очима»). Будь-яка діяльність вимагає від людини не одної здібності, а ряду здібностей. Наприклад, літературні здібності включають у себе вразливість, спостережливість, образну пам'ять, творчу уяву, здатність до точної і виразної мови. Недолік, слабкий розвиток якої-небудь одної окремої здібності можуть бути компенсовані (замінені) за рахунок посиленого розвитку інших. Ця властивість компенсації здібностей визначає досить широкі можливості оволодіння різноманітними видами діяльності, вибору професії. Відсутність окремої здібності можна компенсувати наполегливою працею, настійливістю, напруженням сил. Хоч оволодіння діяльністю за цих умов буде уповільненим, вимагатиме значних зусиль, але результати будуть помітними, не кажучи вже про те, що здібності можуть розвинутись у майбутньому. Здібності і діяльність Здібності виявляються тільки в процесі відповідної діяльності. Не спостерігаючи людину в діяльності, не можна судити про наявність або відсутність у неї здібностей. Не можна говорити про здібності до музики, якщо дитина не займалась хоча б елементарними формами музичної діяльності, якщо її ще не вчили музики. Тільки в процесі цього навчання з'ясовується, які її здібності, швидко й легко чи повільно й з трудом формуватиметься в неї почуття ритму, слухові уявлення, музична пам'ять. Здібності не тільки проявляються, а й розвиваються у відповідній діяльності. Людина не народжується здібною до тієї чи іншої діяльності, її здібності формуються, складаються, розвиваються в правильно організованій діяльності. Поза спеціальною діяльністю не може бути розвитку здібностей. У діяльності, спрямованій на задоволення потреб, історично створювались і розвивались здібності людей. У ході історичного розвитку людського суспільства виникали нові потреби, люди створювали нові галузі діяльності, тим самим стимулюючи розвиток нових здібностей. Наприклад, у наш час виникла потреба в освоєнні космічного простору, виник зовсім новий вид діяльності людини — діяльність космонавта. Створилась потреба в формуванні спеціальних здібностей до космічних польотів, і такі здібності розвиваються в кандидатів у космонавти. Слід підкреслити тісний і нерозривний зв'язок здібностей, з одного боку, і знань, умінь, навичок — з іншого. З одного боку, здібності залежать від знань, умінь, навичок — у процесі набування знань, умінь, навичок розвиваються здібності, їх формування і розвиток не можливі поза процесом оволодіння відповідними знаннями, уміннями та навичками. З іншого боку, знання, вміння та навички залежать від здібностей — процес набування знань, умінь та навичок залежить поряд з іншими умовами (наприклад, якості навчання) і від індивідуальних психологічних особливостей учня. Здібності дають змогу швидше, легше, міцніше й глибше оволодіти відповідними знаннями, вміннями та навичками. Наприклад, у процесі набування математичних знань, умінь і навичок, з одного боку, розвиваються такі здібності, як математична пам'ять, здібність до геометричних просторових уявлень, здібність до логічного мислення тощо. З другого боку, за наявності доброї математичної пам'яті, здібностей до логічного мислення засвоєння математики, оволодіння знаннями, вміннями та навичками в цій галузі відбувається набагато легше, швидше й успішніше. Однак ототожнювання здібностей і знань, умінь та навичок було б грубою помилкою. Недостатнє знання чи невміння не можна вважати за відсутність здібностей. Серйозної помилки припуститься той учитель, який поспішно й поверхово зробить висновок про відсутність здібностей в учня на тій підставі, що дитина мало знає, має прогалини у знаннях, не має необхідних знань та вмінь. Але брати до уваги здібності учня, його можливості при оцінюванні знань, умінь та навичок цілком допустимо. Одні й ті самі результати навчальної діяльності можуть викликати незадоволення досвідченого вчителя («Ти працюєш недостатньо, від тебе можна сподіватися більшого») і похвалу в іншому випадку («Результати твої значно кращі, ніж раніше. Певних успіхів ти вже добився»).
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; просмотров: 420; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.104.29 (0.018 с.) |