Тема 1. Походження і розселення та перші державні формування давніх слов’ян.

І семестр

Тема 2. Великоморавська держава.

 

1. Міжнародна ситуація в Європі у ІХ ст. Створення Великоморавської держави.

2. Правління князя Ростислава, його церковна політика. Діяльність у Великій Моравії братів Кирила та Мефодія.

3. Розквіт Великої Моравії під час правління Святополка.

4. Розпад Великоморавської держави. Її історичне значення.

 

Література

Хрестоматия по истории средних веков. В 3 т. - М.Л 961-1963. – Т.1

Історія південних і західних слов'ян. - К., 1987.

Гуса В. История Чехословакии. – Прага, 1963.

История крестьянства в Европе. В 3 тт. – М., 1985-1986.

История Чехии. - М. - Л., 1947.

История Чехословакии. В 3 т. - М., 1956.-Т.1.

История южных и западных славян. Курс лекций. – М., 1979.

Кратная история Чехословакии. С древнейших времен до наших дней. – М., 1988.

Лаптева Л.Письменные источники по истории Чехии пери ода феодализма (до 1848 г.). – М., 1985.

Раннефеодальные государства и народности. Южные и западне славяне в VI - XII вв. - М., 1991.

Славянский мир (спецвыпуск) //Родина.-2001.-№1-2.

 

Методичні рекомендації до підготовки до семінару. Готуючись до семінарського заняття, необхідно звернути увагу на зовнішні та внутрішні фактори формування Великоморавської держави. Внаслідок розпаду імперії Карла Великого в Європі створилася унікальна політична кон’юнктура, яка сприяла формування декількох європейських держав, в тому числі й Великої Моравії. Визначивши форму правління та тип цієї держави, слід ретельно розглянути церковну політики великоморавських князів, оскільки орієнтація на римську або грецьку церкву суттєво впливала на статус держави на міжнародній арені, на її дипломатичні зв’язки та внутрішньополітичний і культурний розвиток. Слід зазначити, що суперництво між римською курією та візантійської патріархією найбільш рельєфно виявилося саме в Великій Моравії.

В цьому руслі доцільно охарактеризувати діяльність християнських просвітителів Кирила Та Мефодія у Великоморавській державі, визначили її вплив на подальший розвиток країни.

Важливим аспектом вивчення теми семінарського заняття є особливості соціально-економічного розвитку Великої Моравії як особливого типу середньовічної держави. Враховуючи унікальність географічного положення, наявність природних копалин, у Великій Моравії рано зародилися й отримали розвиток такі ремесла як склодувство та виготовлення срібних прикрас. Слід визначити їх роль у формування економічного потенціалу держави.

 

Поняття, необхідні для засвоєння: глаголиця, кирилиця, трибутарна залежність, архієпископство, «символ віри».

 

Основні дати теми:

830-846 рр. – правління князя Моймира;

846-870 рр. – правління князя Ростислава;

863 р. – прибуття до Великої Моравії Костянтина та Мефодія;

872-894 рр. – правління князя Святополка;

874 р. – укладення мирного договору між Святополком і Людовиком Німецьким;

886 р. – вигнання з Великої Моравії учнів Мефодія;

895 р. – відокремлення Чехії від Великої Моравії;

906 р. – спустошення Великоморавської держави угорцями, розпад Великої Моравії.

 

Завдання та вправи для самостійної роботи:

1. Відомо, що князь Ростислав бажав створити власну «земську церкву». Поясніть, що він вкладав в це поняття.

2. Підготуйте повідомлення про розвиток ремесла у Великій Моравії.

3. Визначте, які зміни в долі слов’янських народів відбулися внаслідок розпаду Великої Моравії.

4. Підготуйте статтю для шкільної історичної енциклопедії за темою: «Кирило та Мефодій – засновники слов’янської писемності».

 

 

Література

Хрестоматия по истории средних веков. В 3 т. - М.Л 961-1963. – Т.1

Історія південних і західних слов'ян. - К., 1987.

Гуса В. История Чехословакии. – Прага, 1963.

История крестьянства в Европе. В 3 тт. – М., 1985-1986.

История Чехии. - М. - Л., 1947.

История Чехословакии. В 3 т. - М., 1956.-Т.1.

История южных и западных славян. Курс лекций. – М., 1979.

Кратная история Чехословакии. С древнейших времен до наших дней. – М., 1988.

Лаптева Л.Письменные источники по истории Чехии пери ода феодализма (до 1848 г.). – М., 1985.

 

Методичні рекомендації до підготовки до семінару. При вивчення питань теми необхідно звернути увагу на історичні умови формування держави Пржемисловичів. ІХ- ХІІ ст. - це загальноєвропейські рамки періоду становлення та розвитку феодальних відносин, і держава Пржемисловичів була їх класичним зразком. Проте, вона мало свої особливості у розвитку соціально-економічних відносинах, які й слід визначити.

Необхідно зосередити увагу на об’єктивних та суб’єктивних причинах феодальної роздробленості в чеських землях у ХІ – ХІІ ст., визначити, як княжі усобиці цього періоду вплинули на подальший розвиток економічних та політичних відносин в державі, як змінився її статус на міжнародній арені. Чехія стала однією з центральноєвропейських держав, які були втягнуті у колонізаційні процеси. Слід розібратися у понятті «колонізація», у відмінностях її здійснення за «німецьким правом» та за «чеським правом». Колонізація сприяла освоєнню додаткових орних земель, укріпленню міст, та стабільності державного бюджету, але вона мала й своє негативні наслідки у вигляді онімечення чеських земель.

Детального розгляду потребують події чеської історії ХІІІ – ХІV ст., пов’язані зі створенням централізованої держави. В цей же період відбулася зміна правлячої династії, представники якої проводили агресивну зовнішню політику. Внаслідок цього статус Чеського королівства на міжнародній арені суттєво змінився – воно стало відігравати провідну роль у політичному житті Європи.

 

Поняття, необхідні для засвоєння: феодальна рента, імунітет, ленні володіння, натуральне господарство, феодальна роздробленість, Священна римська імперія, принцип «сеньората», товарне господарство, колонізація, Магдебурзьке право, Нюрнберзьке право, «емфітевтичне право», локатор, чинш, війт, «право примогенітури».

 

Основні дати теми:

974-879 рр. – правління першого історично відомого князя із роду Пржемисловичів – Борживоя;

921-935 рр. – правління князя Вацлава;

935-972 рр. – правління князя Болеслава І Жорстокого;

972-999 рр. – правління князя Болеслава ІІ Благочестивого;

1061-1092 рр. – правління князя (короля) Вратислава;

1085 р. – отримання Вратиславом ІІ королівської корони (без права передачі у спадок) від германського імператора Генріха ІV;

1140-1173 рр. – правління князя (короля) Владислава ІІ;

1158 р. – отримання Владиславом ІІ королівської корони (з правом передачі у спадок) від германського імператора Фрідріха Барбаросси;

1197-1230 рр. – правління короля Пржемисла-Оттокара І;

1216 р. – Пржемисл І отримав визнання свого сина Вацлава спадкоємцем престолу, імператор Священної римської імперії затвердив обрання чеських посадовців;

1230-1253 рр. – правління короля Вацлава І;

1253-1278 рр. – правління короля Пржемисла-Оттокара ІІ;

1283 -1305 рр. – правління короля Вацлава ІІ;

1300 р. – початок карбування чеської монети;

1305-1306 рр. –правління короля Вацлава ІІІ;

1310-1346 рр. –правління короля Яна Люксембурга;

1325 р. – приєднання до Чеського королівства Сілезії.

 

Завдання та вправи для самостійної роботи:

1. Прочитайте фрагмент статті Б.Н.Флорі «Еволюція соціальних і суспільно-політичних структур і виникнення держав [См.: Раннефеодальные государства и народности. – М., 1991. – с.199-201]» і складіть графічне зображення чесько-польської моделі ранньофеодальної держави. В чому її принципова відмінність від «поморської» моделі?

2. Визначте, який вплив князівські усобиці мали на внутрішній розвиток чеської держави. Складіть тези відповіді.

3. Схематично відбийте соціальну структуру чеських міст другої половини ХІІІ – початку ХІV ст.

4. Напишіть невелику статтю для книги «Історія Чехії в особах» під назвою «Чеський король Пржемислав ІІ» або «Чеський король Ян Люксембург».

 

 

Тема 4. Чехія в другій половині ХІV – на початку ХV ст.

1. Чехія в період правління Карла ІV:

А) політика короля щодо шляхти, міст та церкви;

Б) розвиток правосуддя. Створення законника «Маєстат каролина»;

В) зовнішня політика Карла ІV.

Г) політика короля у сфері культури.

2. Соціально-економічна і політична ситуація в Чехії наприкінці ХІV – на початку ХV ст.

 

Література

Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы. – М., 1961.

Хрестоматия по истории средних веков. В 3 т. - М.Л 961-1963. – Т.2.

Грацианский Н.П История средних веков: курс лекций. - М.,1939.

Гуса В. История Чехословакии. – Прага, 1963.

История Чехии. - М. - Л., 1947.

История Чехословакии. В 3 т. - М., 1956.-Т.1.

Кратная история Чехословакии. С древнейших времен до наших дней. – М., 1988.

Любавский М.К. История западных славян. - М., 19І8.

Рубцов Б.Т. Зволюция феодальной ренти в Чехии (XIV - начало ХV вв.). - М, 1958.

 

 

Методичні рекомендації до підготовки до семінару. XIV – ХV ст. в історії Чехії - це період розквіту централізованої монархії. До цього часу королівство досягло високого рівня економічного розвитку, отримало дипломатичне визнання та авторитет, в ньому панувала чітка система державної влади. Однак, Чехія входила до складу Священної римської імперії германської нації, отже не мала в повній мірі політичної незалежності. Вирішальну роль у піднесенні королівства як суверенної монархії відіграв чеський король і водночас імператор Священної римської імперії германської нації Карл ІV. Вивчаючи фактичний матеріал теми семінару, необхідно звернути увагу на особистість чеського короля, дослідити формування його особистості як державного діяча.

Слід звернути особливу увагу на причини проведення в Чехії жорсткої централізаторської політики королем Карлом ІV, а також на те, як цю політику сприймали різні верстви чеського населення. Необхідно визначити, якими були наслідки діяльності короля у сфері центрального управління державою, правосуддя та соціальній сфері. Окремо слід зосередитися на особливостях зовнішньої політики Карла ІV, акцентуючи увагу на тому, що Чехія в період його правління посіла центральне місце в імперії та відповідно стала відігравати провідну роль у центральноєвропейських політичних подіях XIV – ХV ст.

 

Поняття, необхідні для засвоєння: курфюрст, регалії, «берна», булла, генеральний сейм, рихтарж.

 

Основні дати теми:

1333 р. – Ян Люксембургський призначив свого сина Карла намісником у Чехії;

1344 р. – заснування у Чехії самостійного архієпископства;

1346-1378 рр. – правління короля Карла І;

1346 р. – обрання Карла І імператором Священної Римської імперії під ім’ям Карла ІV;

1348 р. – заснування Празького університету;

1356 р. – видання «»Золотої булли;

1357 р. – збудування в Празі моста через Влтаву (Карлового моста);

1348-1365 рр. – будівництво Карлштейну;

1378-1419 рр. – правління короля Вацлава ІV.

 

Завдання та вправи для самостійної роботи:

1. Поясніть, з чим було пов’язане падіння авторитету королівської влади після смерті Карла ІV?

2. Опрацюйте найважливіші документи епохи:

А) Законник «Маєстас Кароліна» [Див.: Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы. – М., 1961. – с. 844-860]. Дайте загальну характеристику цього документу, визначте головну ідею законника. Чому, на Вашу думку, шляхта провалила прийняття законника?

Б) «Золоту буллу» 1356 р. [Див.: Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы. – М., 1961. – с. 408-441]. Виходячи з тексту документа, складіть тези за темою: «Становище Чеського королівства в імперії».

3. Складіть порівняльну таблицю під назвою: «Внутрішня та зовнішня політика королів Карла І та Вацлава ІV».

 

Література

Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы. – М., 1961.

Хрестоматия по истории средних веков. В 3 т. - М.Л 961-1963. – Т.2.

Гуса В. История Чехословакии. – Прага, 1963.

История крестьянства в Европе. В 3 тт. – М., 1985-1986. – Т.2.

История Чехии. - М. - Л., 1947.

История Чехословакии. В 3 т. - М., 1956.-Т.1.

Кратная история Чехословакии. С древнейших времен до наших дней. – М., 1988.

Лаптева Л.П. Письменные источники по истории Чехии периода феодализма (до 1848 г.). – М., 1985.

Мацек Й. Гуситское революционное движение. - М., 1954.

Любавский М.К. История западных славян. - М., 19І8.

 

Методичні рекомендації до підготовки до семінару. Слід звернути увагу на те, що існує декілька точок зору на періодизацію гуситського руху. Одна з них обмежує рух 1415 р. (загибель Я.Гуса) і 1436-1437 рр. (завершення гуситських війн та підписання Базельських компактатів). Інша трактує гуситський рух як багатопланове суспільне явище, яке заповнило майже 70 років чеської історії. Вивчаючи фактологічний матеріал та письмові джерела з цієї теми, студентам слід сформулювати своє власне розуміння часових меж та періодизації гуситського руху і надати відповідну аргументацію.

Аналізуючи ситуацію в Чехії на межі XIV–XV ст., необхідно згрупувати протиріччя того часу за їх характером та змістом (релігійно-реформаційні, соціальні, економічні, політичні, ідеологічні, національно-визвольні). Зверніть особливу увагу на соціально-економічну та політичну диференціацію всередині стану феодалів, духівництва, селянства, міщанства, а також на статус католицької церкви та вищої духовної ієрархії. Необхідно виділити в кожній групі соціальних протиріч їх національний компонент, взаємозв’язок з результатами німецької колонізації Чехії.

Вивчаючи діяльність Яна Гуса, знайдіть в хрестоматії ті матеріали, які розкривають сутність його соціально-релігійної програми про демократизацію церкви.

В період розвитку гуситського руху його учасники розкололися на два табори – «чашників» та «таборитів». Слід визначити причини цього розколу і сформулювати вимоги представників кожного з таборів. Вивчаючи проблеми тактики «чашників» і «таборитів», необхідно звернути особливу увагу на різницю в їх ставленні до збройної боротьби та компромісів.

З 1419 р. чеський реформаційний рух вийшов за межи тільки Чехії. З одного боку тривала боротьбі між чеськими гуситами та чеськими феодалами-католіками, а з іншої - боротьба чехів-гуситів проти іноземної інтервенції. Слід визначити склад учасників хрестових походів проти гуситів та мету, яку вони переслідували. Необхідно уважно вивчити матеріали, які стосуються Базельського конгресу, Празької угоди керівництва римо-католицької церкви та чашників (1433 р.), розгрому таборитів в битві у Ліпанів 30 травня 1434 р. Аналізуючи причини поразки радикального табору, не обмежуйте лише протиріччями всередині гуситського руху. Зверніть увагу на те, що Базельські компактати фактично означали перемогу чеської реформації в її поміркованій формі.

Аналіз історичного значення гуситського руху слід базувати на тезі про те, що Чехія була першою країною, в якій реформація одержала перемогу, що значною мірою вплинула на розвиток феодальної Європи.

 

Поняття, необхідні для засвоєння: індульгенція, єретик, гусити, утраквісти (чашники), таборити, хіліастичні уявлення, пікати, «Празькі статті», «Базельські компактати», реформація, симонія.

 

Основні дати теми:

1409 р. – підписання Вацлавом IV Кутногорського декрету;

1415 р. – спалення Яна Гуса;

1420 р. – складання програми «Чотирьох празьких статей»;

1420 р. – І хрестовий похід проти гуситів під приводом імператора Сигізмунда Люксембурзького;

1421-1422 рр. – ІІ хрестовий похід;

1426 р. – ІІІ хрестовий похід проти гуситів під приводом курфюрста саксонського;

1427 р. – IV хрестовий похід під керівництвом кардинала Цезаріні;

1434 р. – битва у села Ліпани між таборитами та силами католицького і гуситського панства;

1436 р. – затвердження імператором Сигізмундом «Празьких (Базельських) компактатів», визнання Сигізмундом чеським королем

 

Завдання та вправи для самостійної роботи:

1. Використовуючи документи, розміщені в хрестоматії, сформулюйте відповіді на наступні питання:

- чому Яна Гуса та його вимоги певний час підтримував сам король Вацлав IV;

- що, на Ваш погляд, обумовило мученицьку смерть Яна Гуса;

- якою була реакція різних соціальних верств чеського населення на загибель Яна Гуса;

Доведіть фрагментами із документів переломний характер 1419 р. для гуситського руху.

2. Заповніть порівняльну таблицю:

 

Лінії порівняння	Поміркований табір гуситів	Радикальний табір гуситів
Соціальні сили
Програми
Тактика дій

 

3. Охарактеризуйте основні результати гуситського руху за схемою:

- зміни політичного, економічного та конфесіонального статусу католицької церкви в Чехії;

- посилення соціальної ролі шляхти та міст;

- вирішення низки питань національного характеру, активний розвиток національної культури;

- фактична відсутність соціальних завоювань у селянства та міської бідноти.

 

 

Література

Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы. – М., 1961.

Хрестоматия по истории средних веков. В 3 т. - М.Л 961-1963. – Т.2.

Гуса В. История Чехословакии. – Прага, 1963.

История крестьянства в Европе. В 3 тт. – М., 1985-1986. – Т.2.

История Чехии. - М. - Л., 1947.

История Чехословакии. В 3 т. - М., 1956.-Т.1.

Кратная история Чехословакии. С древнейших времен до наших дней. – М., 1988.

Лаптева Л.П. Письменные источники по истории Чехии периода феодализма (до 1848 г.). – М., 1985.

Любавский М.К. История западных славян. - М., 19І8.

 

Методичні рекомендації до підготовки до семінару. Після активної стадії реформаційного руху, в Чехії почався процес поступового переходу до «другого видання кріпосництва». Слід звернути увагу на об’єктивні причини цього процесу: «випадіння» Чехії із сфери конструктивних міжнародних відносин внаслідок розсортування реформаційного руху, зубожіння основної мали населення в ході гуситських війн тощо. Прагнення феодалів розширити поставки сільськогосподарської продукції на зовнішній ринок призвело до збільшення кількості селянських повинностей, на початку ХVІ ст. більшого поширення здобула панщина. Як наслідок посилення гніту загострилась класова боротьба

В період після гуситських війн змінився й статут верховної політичної влади в країні. Проявом феодальної реакції стало політичне засилля магнатів, яке супроводжувалося занепадом королівської влади за королів – Ягеллонів Владислава ІІ та Людовіка Ягеллонів. Слід звернути увагу на те, як змінився статус чеських земель та становище різних верств чеського населення внаслідок тимчасового об’єднання з угорським королівством під скіпетром єдиного монарха. Об’єднання чеської та угорської корон значно послабило чеські землі у боротьбі з османською агресією, а поразка християнського війська у битві під Мохачем у 1526 р. та загибель короля Людовіка Ягеллона призвела до чергової династичної кризи.

 

Поняття, необхідні для засвоєння: секуляризація, династична криза, станова монархія, сейм, конфедерація.

 

Основні дати теми:

1452 р. – Іржи із Подебрад офіційно визнаний губернатором при неповнолітньому принці Ладиславі;

1452 р. – остаточний розгром таборитів Іржи Подебрадом;

1458-1471 рр. – правління чеського короля Іржи із Подебрад;

1462 р. – ліквідація Базельських компактатів папою римським Пієм ІІ;

1471-1516 рр. – правління чеського короля Владислава ІІ Ягеллона;

1485 р. – укладення Кутногорського миру;

1500 р. – прийняття Владиславських постанов («Законника Владислава»);

1516-1526 рр. – правління чеського короля Людовика ІІ Ягеллона.

 

Завдання та вправи для самостійної роботи:

1. Складіть порівняльну таблицю під назвою «Становище окремих верств чеського населення до і після гуситської революції». Лінії порівняння визначте самостійно. Зробіть висновок, чим були обумовлені наявні зміни і чи змінилася структура чеського суспільства внаслідок реформаційних подій?

2. Чому Владислав ІІ Ягеллон отримав прізвисько «Король Добре»? Чи згодні Ви з цією характеристикою?

3. Виділіть специфічні риси станової монархії в Чехії. Викладіть у тезах фактичний матеріал.

4. Складіть блок-схему «Політичний устрій Чехії на початку XVI ст.»

 

ІІ семестр

Заняття 2.

 

1. Основні проблеми розвитку Сербії у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.:

А) особливості політичного життя;

Б) соціально-економічний та культурний розвиток Сербії;

В) Сербія у Балканських війнах.

2. Чорногорія у 1878 – 1914 рр.

 

Література:

Балканы в конце XIX – начале ХХ вв.: очерки становления национальных государств и политической структуры в Юго-Восточной Европе. – М., 1991.

Балканские народы и европейские правительства в XVIII – начале ХХ вв. (документы и исследования). – М., 1982.

Балканские страны в новое и новейшее время. Сборник статей. – Кишинев, 1977.

Достян И.С. Борьба сербского народа против турецкого ига, XV – начало ХIX вв. – М., 1958.

Історія південних і західних слов'ян. - К., 1987.

История Югославии. В 2х тт. Т.1. - М., 1963.

История южных и западных славян: Курс лекций. – М., 1979.

На путях к Югославии: за и против. Очерки истории национальных идеологий югославских народов. Конец XVIII – начало ХХ вв. – М., 1997.

Писарев Ю.А. Великие державы и Балканы накануне Первой мировой войны. – М., 1985.

Писарев Ю.А. Сербия и Черногория в Первой мировой войне. – М., 1968.

 

Методичні рекомендації до підготовки до семінару. Розглядаючи першу тему, слід враховувати, що наприкінці XVІІІ – на початку ХІХ ст. сербські землі були роздроблені між різними адміністративними одиницями Османської імперії. Основна частина сербських земель входила до складу Белградського пашалику, який і став центром відтворення сербської державності. Детального опрацювання вимагає питання, пов’язане з Першим Сербським повстанням. Слід чітко визначити причини повстання, привід, роль Росії, Австрії у цій події.

Вивчаючи хід повстання, доцільно виділити наступні його етапи: перший – зима-літо 1804 р., коли серби не висували вимог створення власної держави, а виступали на захист від свавілля яничар та повернення привілеїв; другий – літо 1804-1807 рр. – повстання переросло на загальнонародну боротьбу, серби виступили з вимогою широкої політичної автономії; третій – 1807-1813 рр., коли пролунали заяви про необхідність створення незалежної сербської держави. В роки Першого сербського повстання вибудовувалися основи сербської державності. Усі важливі питання вирішувалися на зборах керівників руху – скупщинах.

Важливою і досить складною проблемою є політичний розвиток Сербії у 1833-1858 рр. У 1833 р. Сербія вступила на шлях державного будівництва. Процес цей був складним, адже за 400 років були втрачені традиції державності, буда відсутня національна еліта, сербське суспільство в основному було селянським. Зверніть увагу, що відмінними рисами політичного життя країни була боротьба між представниками династій Ореновичів та Карагеоргієвичів, та боротьба різних кіл сербського суспільства за обмеження влади князя.

Саме у 30-50-ті рр. склалася система поліцейсько-бюрократичного державного апарату у центрі та на місцях. Швидкими темпами йде формування нової страти – чиновників, а також була розроблена програма зовнішньополітичної діяльності Сербії – «Начертаніє». Ключовими положеннями цього документу біли: досягнення незалежності Сербії, поступове розповсюдження сербської влад на різні частини Балканського півострова, завоювання виходу до Адріатичного моря.

Розглядаючи друге питання першого заняття, слід враховувати, що наприкінці XVІІІ ст. Чорногорія юридично була складовою частиною Османської імперії. Але фактичної незалежності чорногорця вдалося добитися у 1796 р., коли в битві при Крусах Петро І Негош завдав поразки військам скадарського візиря Махмуда-паши.

У політичному відношенні Чорногорія представляла собою своєрідну напівтеократичну державу на чолі з митрополитом (владикою), який мав і церковну, і світську владу. Важливо зрозуміти причину формування такого типу держави – вона полягала не тільки в особливій об’єднувальній ролі православної церкви, але й в характері російсько-чорногорських відносин. Слід звернути увагу на формування основ державного апарату, боротьбу з племінним сепаратизмом.

Вивчаючи тему «Сербія і Чорногорія у 1878-1914 рр.», сконцентруйте увагу на наступних проблемах:

- нестабільність політичного життя у незалежній Сербії;

- оформлення основних буржуазних політичних партій в Сербії: радикальної, ліберальної та консервативної;

- Чорногорія на початку ХХ ст. і в економічному, і в політичному відношенні залишалася однією з найбільш відсталих частин Балканського півострова, економіка якої залежала від субсидій з боку Росії.

 

Поняття, необхідні для засвоєння: скупщина, уставобранителі, автократ, племенний сепаратизм, харизма, соціалізм, етатизм, націоналізація, державна монополія, буржуазний реформізм.

 

Основні дати теми:

Сербія

1804-1813 рр. – Перше сербське повстання;

1806-1812 рр. – російсько-турецька війна;

1815 р. – Друге сербське повстання;

1828-1829 рр. – російсько-турецька війна;

1830 р. – визнання Османською імперією автономії Сербії;

1835 р. – Сретенська конституція;

1838 р. – Турецька конституція;

1815-1839 рр. – правління Мілоша Обреновича;

1839-1842 рр. – правління Михайла Обреновича;

1842-1858 рр. – правління Олександра Карагеоргієвича;

1858 р. – Свято-Андріївська скупщина;

1858-1860 рр. – правління Мілоша Обреновича;

1860-1868 рр. – правління Михайла Обреновича;

1869 р. – прийняття нової конституції;

1868-1889 рр. – правління Мілана Обреновича;

1876-1877 рр. – війна Сербії та Чорногорії з Туреччиною;

1878 р. – визнання незалежності Сербії;

1881 р. – створення основних політичних партії;

1882 р. – проголошення Сербії королівством;

1886 р. – прийняття нової конституції;

1889-1903 рр. – правління Олександра Обреновича;

1903 р. – державний переворот, вбивство Олександра Обреновича;

1903-1921 рр. – правління Петра Карагеоргієвича;

1906-1911 рр. – митна війна між Сербією та Австро-Угорщиною.

 

Чорногорія

1782-1830 рр. – правління Петра І Негоша;

1796 р. – битва при Крусах;

1830-1851 рр. – правління Петра ІІ Негоша;

1851-1869 рр. – правління Данила Петровича-Негоша;

1852 р.- проголошення Чорногорії світським князівством;

1860-1918 рр. – правління Ніколи Петровича-Негоша;

1878 р. – визнання незалежності Чорногорії;

 

1905 р. – князь Нікола дарував Чорногорії Конституцію;

1910 р. –проголошення Чорногорії королівством;

1912 р. – вступ Чорногорію у Першу Балканську війну.

 

Завдання та вправи для самостійної роботи:

1. Заповніть таблицю «Сербські повстання»

 

Назва	Дата/Лідери	Причини повстання	Основні події	Результати, наслідки
Перше сербське повстання
Друге сербське повстання

 

2. Вивчивши рекомендовану літературу (особливу увагу верніть на текст Конституцій, наведений у «Хрестоматії з історії південних та західних слов’ян), заповніть таблицю «Конституції Сербії»

 

Рік прийняття Конституції	Структура органів влади	Права та обов’язки громадян
1835р., Сретенська
1838 р., Турецька
1869 р.
1888 р.

 

3. Сербську делегацію на Берлінському конгресі очолював міністр закордонних справ Йован Рістич. Після завершення конгресу в липні 1878 р. він, виступаючи на таємному засіданні Народної скупщини, проголосив: «Визнана незалежність Сербії. Не слід думати, що отримання незалежності – незначне досягнення. Не слід це досягнення розглядати з точки зору матеріальної і говорити: «Не будемо більше сплачувати 40 тисяч дукатів щороку і все!». Ні, ми набули набагато більшого. Все, що значить свобода для окремої людини, те ж саме - для незалежної держави».

Поясніть, чому значна частина сербських політиків була невдоволена результатами і Сан-Стефанського, і Берлінського конгресів, вважаючи, що «отримання незалежності – незначне досягнення»?

4. Наведіть конкретні факти, які свідчать про те, що політичне життя у незалежній Сербії відрізнялося нестабільністю.

 

Заняття 1.

 

1. Політичне та економічне становище південнослов’янських земель наприкінці XVIII – першій третині ХІХ ст.

2. Військовий кордон і питання про його демілітаризацію.

3. Національний рух у південнослов’янських землях.

4. Південнослов’янські землі Австрійської імперії у період революції 1848-1849 рр.

 

Заняття 2.

 

1. Хорватське національне відродження середини ХІХ ст. Ілліризм.

2. Реформи 50-60-х років ХІХ ст. в Австрійській імперії та їх реалізація в Хорватії.

3. Хорватсько-угорська угода 1868 р. Військовий кордон.

 

Література:

Балканы в конце XIX – начале ХХ вв.: очерки становления национальных государств и политической структуры в Юго-Восточной Европе. – М., 1991.

Балканские народы и европейские правительства в XVIII – начале ХХ вв. (документы и исследования). – М., 1982.

Балканские страны в новое и новейшее время. Сборник статей. – Кишинев, 1977.

Історія південних і західних слов'ян. - К., 1987.

История Югославии. В 2х тт. Т.1. - М., 1963.

История южных и западных славян: Курс лекций. – М., 1979.

На путях к Югославии: за и против. Очерки истории национальных идеологий югославских народов. Конец XVIII – начало ХХ вв. – М., 1997.

Писарев Ю.А. Великие державы и Балканы накануне Первой мировой войны. – М., 1985.

Стрельчук Н.В.Македонія: Нарис історії національно-визвольного руху (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.). – Чернівці, 1999.

Костелянов Ю.В. Сербские граничары // Вопросы истории. – 1997. - №5.

 

Хорватія

1868 р. – укладення хорватсько-угорського договору;

1873-1880 рр. – І.Мажуранич – бан Хорватії;

1883-1903 рр. – К.Хедерварі – бан Хорватії;

1905 р. – створення серсбсько-хорватської коаліції;

1918 р. – створення Королівства сербів, хорватів, словенців.

 

Завдання та вправи для самостійної роботи:

1. Чому саме на 20-30-ті роки ХІХ ст., коли в австрійській імперії панувала політика жорсткої централізації і наступу на всі вільнодумні сили, прийшовся розквіт хорватської національної ідеології і культури?

2. Чому в хорватській історіографії період осені 1848 – літа 1849 рр. отримав назву хорватсько-угорської війни?

3. Вивчіть уривки із брошури «Які є наміри іллірів», написаної у 1844 р. Богославом Шупеком – ліберальним діячем ілліризму (Див. Хрестоматія з історії південних та західних слов’ян. – Т.2. – с.30-31.) і дайте відповідь на запитання: що таке «муніципальні права Хорватії і Славонії»? Чи згодні Ви з автором цієї брошури у тому, що муніципальні права були основою хорватського і славонського королівств?

4. Визначте, при яких обставинах в Хорватії, Словенії та Далмації виник ілліризм. Чому ілліризм так і не став об’єднувальною ідеєю для слов’ян, що мешкали у кордонах Австро-Угорської імперії?

5. Як, на Вашу думку, змінився статус і становище Хорватії після перетворення Габсбургської імперії на дуалістичну монархію? Наведіть факти, що доводять Вашу точку зору.

6. Складіть таблицю: «Хорватія після підписання хорватсько-угорського договору 1868 р.». Визначте сфери, в яких сталися зміни. Чому хорвати залишилися невдоволені умовами цього договору?

7. Охарактеризуйте економічне становище Триєдиного королівства в останній чверті ХІХ ст. Порівняйте його із становищем інших південнослов’янських земель.

 

 

І семестр

Тема 1. Походження і розселення та перші державні формування давніх слов’ян.

1. Проблема етногенези слов’ян в історичних джерелах та науковій літературі. Слов'яни на карті Європи в VI - VII ст.

2. Суспільний лад і господарчий побут слов'ян за даними археологічних і письмових джерел.. Релігія давніх слов’ян.

3. Перші політичні об'єднання слов'ян: держава Само, «Славінії».

4.Особливості розвитку полабський і поморських слов’ян у ІХ – ХІ ст. Німецька агресія на землі полабських і поморських слов'ян.

 

Література:

Хрестоматия по истории средних веков. В 3 т. - М.Л 961-1963. – Т.1

Історія південних і західних слов'ян. - К., 1987.

Кобичев В.П. В поисках прародины славян. - М., 1973.

Королюк В.Д. Славяне и восточные романцы в зпоху раннего средневековья. Политическая и этническая история. - М.,1985.

Нидерле Л. Славянские древности. -М., 1956.

Петров В.П.Етногенез слов'ян. - К.. 1972.

Проблемы зтногенеза славян. - К., 1972.

Седов В.В. Происхождение и ранняя история славян. - М.,1979.

Седов В.В. Славяне в древности, - М., 1994.

Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период. – К., 1990.

«Дранг нах Остен» и народы Центральной и Восточной Европы. – М., 1977.

Бирнбаум X. Славянская прародина: новые гипотезы //Вопросы язьыкознания.-1998.-№ 5.

Горский А, Ветви славянского дерева //Родина.-2001.-№ 9.

Щавелева Н.И. Происхождение и ранняя история славянских народов // Преподавание истории в школе. – 1990. - № 1.

 

Методичні рекомендації до підготовки до семінару. Вивчаючи джерела та літератури з теми семінару слід звернути увагу на те, що проблема походження і розселення слов’ян в сучасній історичній науці залишається дискусійною. Етногенез слов’ян становить собою тривалий процес, до якого були залучені як слов’янські, так і неслов’янські компоненти. Досить важливе місце в історії слов’ян займає V – VI ст., коли вони, захоплені могутніми міграційними потоками народів, що переселялися, пересуваються в різних напрямках. Вони розселяються на захід, в райони Одеру та Ельби, піднімаються на північ, до узбережжя Балтика, охоплюють значні простори Східної Європи. На півдні слов’яни займають придунайські землі та центральну частину Балканського півострова. На сьогодні сформовано декілька концепцій про етногенезу слов’ян, серед яких найбільш обґрунтованими є дунайська, вісло-одерська, верхньодніпровська та концепція азіатського походження.

Необхідно звернути увагу на роль зовнішнього фактора в процесі створення слов’янських переддержавних об’єднань. На перше місце слід поставити контакти с високорозвиненою Візантійською імперією. По-друге, значний вплив на долю народів Центральної та Південно-Східної Європи в VII ст. мав Аварський каганат. По-третє, в VII ст. слов’яни починаюсь відчувати тиск з боку західних сусідів, перш за все франків.

Окреме питання присвячено вивченню історії полабський і поморських слов’ян, які проживали в басейні річок Ельби та Одеру та на узбережжі Балтійського моря. Їх доля склалася винятково трагічно: від полабських слов’ян збереглася лише незначна група лужицьких сербів, що зараз проживають у Німеччині, а від поморських слов’ян - невелика група кашубів, які увійшли до складу польської нації.