Тема: правопис та відмінювання українських прізвищ, імен, імен по батькові.

1. Особливості правопису власних імен людей.

2. Прізвища іменникові.

3. Граматичні особливості відмінювання іменникових прізвищ.

4. Прізвища прикметникові.

5. Особливості правопису імен.

6. Творення чоловічих та жіночих імен по батькові

 

Література

 

1. Антисуржик: вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити: посібник/ За заг. ред. О.А. Сербенської. – Львів, 1994.

2. Антонечко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К., 1991.

3. Ділова українська мова/ За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці, 1996.

4. Коваль А.П. Ділове спілкування. – К., 1992.

5. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К., 1982.

6. Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська мова і культура ділового мовлення. – К., 1995.

7. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К., 2000.

8. Український правопис/ НАН України, І-т мовознавства ім. О.О. Потебні. – К., 1998.

9. Чак. Є.Д. Складні випадки вживання слів. – К., 1984.

10. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: підручник. – К., 2003.

1. У службовій діяльності працівникам праводілової сфери досить час­то доводиться створювати різного роду документи, відтворюючи прізви­ща, імена та по батькові людей, з якими мають справу.

Як теоретична, так і практична підготовка працівників праводілової сфери вимагає постійного вміння і знання правил правопису прізвищ як українських, так і російських, а також імен по батькові щодо їх грама­тичної будови.

Тобто прізвище - це оформлена офіційними документами родо­ва назва людини, що приєднується до її імені. Своє прізвище людина одержує після народження або одруження, і, як правило, передає своїм нащадкам.

Незалежно від того, як виникло прізвище, від якого слова і яким спо­собом утворене, всі вони рівні перед законом стилістично та юридично.

Нині у ділових документах трапляються випадки написання пріз­вищ, в яких допущені помилки. Наприклад: Якимчук (Якімчук), Кирієнко (Кірієнко), Гринчук (Грінчук), Северин (Северін), Касьяненко (Касяненко), Васильєв (Васільєв), Линенко (Ліненко), Заєць (Заяць, Заїць), Чорновол (Чорновіл), Загородній (Загородний) та ін. Щоб пра­вильно їх записувати, слід опиратися на ряд правил щодо їх написання.

Українські прізвища відзначаються великим розмаїттям як до дже­рел виникнення, так і до їх граматичної будови. Вони належать до розряду іменників, але за походженням та будовою поділяються на дві групи: а) прізвища іменникового типу; б) прізвища прикметникового типу.

2. Серед прізвищ іменникового типу відомі:

1. Прізвища, утворені від імен та загальних назв без зміни їх форми: Мельник, Швець, Коваль, Шмат, Чиж, Череп, Пожар, Вітер, Стогін, Лис, Кучер, Столяр, Кобзар, Пиріг, Кваша, Гриб, Коляда, Зуб, Лось, Богдан, Ла­зар, Северин, Дорош, Ґринь, Лель та ін.

2. Прізвища, утворені за допомогою суфіксів: Щербак, Зубань, До-вгань, Лисак, Лисюк, Свистун, Дзюбак, Новак, Романюк, Гринчук, Данилко, Данилюк, Вітренко, Вітрук, Коваленко, Ковальчук та ін.

3. Прізвища, утворені складанням двох основ різних частин мови: Святоум, Вовкотруб, Богомолець, Довгошия, Шовкопляс, Голобородько, Рябошапка, Лихолоб, Су ходу б, Короїд, Вовкодав, Куйбіда, Непийвода, Давшора, Хилобокий, Палисвіт, Крутиголова, Білоніжко, Крутивус та ін.

Окрему групу становлять прізвища «спільного роду», які мають за­кінчення -а, -я: Лобода, Сирота, Воєвода, Писанка, Булка, Зоря, Ворона, Лагода, Діброва, Коляда, Чайка, Паляниця, Перепелиця, Крашениця тощо.

В українських прізвищах, як і в загальних назвах, вживається апостроф: Дем'яненко, Дерев'янко, Дуб'як, Стеф'юк, П'явка, Кир'ян, Мар'яненко, Лук'янець, Лук'янчук, Лук'яненко.

М'який знак у прізвищах вживається за загальними правилами:

а) у кінці слова на м'який приголосний: Кисіль, Лось, Рудь, Білокінь, Шуть, Швець, Заєць, Рябець;

б) у прізвищах, де м'який знак вживається у суфіксах як у кінці сло­ва, так і в кінці складу: Юхимець, Заєць, Коломієць, Богомолець, Братель, Полтавець, Білоцерківець, Біленький, Глухенький, Висоцький, Камінський, Старицький;

в) у середині слова після -л- перед м'яким приголосним: Загорулько, Синельник, Гаврильченко, Гальченко, Васильченко, Омельяненко та ін.

Подвоєння приголосних у прізвищах відбувається за загальними правилами правопису - при збігу однакових приголосних:

а) префікса і кореня: Піддубний, Беззубенко, Піддячий, Роззявенко;

б) кореня або основи на -н і суфікса -н (ий), -ник: Долинний, Пись­менний, Тютюнник, Линник, Заклунний, Закринний.

Прізвища на Ґ: Ґедзь, Ґудзь, Ґалаґан, Ґонґадзе;

Завжди незмінними є жіночі прізвища:

- із твердим чи м'яким кінцевим приголосним (Бондар, Кравчук, Біланчук, Сокур, Волик, Гончар, Мороз, Смаль, Луць, Коломієць, Рудь, Гончарук);

- із кінцевим -й (Салій, Повалій, Маковій, Купрій, Бабій, Гай, Со­ловей);

- із кінцевим -о (Коваленко, Микитенко, Савенко, Міняйло, Нечитайло, Покотило, Вітренко, Писаренко, Франко, Шевченко), тоді як усі ці самі прізвища чоловічого роду відмінюються за всіма відмінками української мови.

Іноді допускаються помилки при відмінюванні прізвищ на -о, які можуть мати паралельні форми на -а (Ломако і Ломака, Бандурко і Бан­дурка, Шкуліпо і Шкуліпа). Слід пам'ятати, що такі прізвища на -о від­мінюються, як і всі інші, а на -а - за першою відміною іменників:

Н. Іван Ломака Василь Ломако

Р. Івана Ломаки Василя Ломака

Д. Іванові Ломаці Василю (-еві) Ломаку (-ові)

3. Івана Ломаку Василя Ломака

О. Іваном Ломакою Василем Ломаком

М. при Іванові (у) Ломаці при Василю (еві) Ломаку (ові)

 

Незмінюваними в українській мові є іншомовні прізвища з нетипо­вим закінченням для української мови {Вільде, Трублаїні, Ле, Куїнджі).

3. Іменникові прізвища:

а) у родовому відмінку однини прізвища другої відміни завжди ма­ють закінчення -а (-я), хоча співвідносні з ними загальні іменники мо­жуть мати закінчення -у (-ю): Мороз - Мороза, Горох - Гороха, Буревій — Буревія (порівняйте: морозу, гороху, буревію);

б) голосний і в закритому складі, як правило, чергується з о, є у відкри­тому складі (Чорновіл - Чорновола, Сивокінь - Сивоконя, Корінь - Кореня), проте таке чергування може і не бути (Чміль - Чміля, Хміль - Хміля);

в) голосні о, є чергуються з нулем звука (Буренок - Буренка, Руде-нок - Руденка), проте у прізвищах на -оль, -ель о, є зберігаються, не ви­падають (Гегель - Гегеля);

г) прізвища з кінцевим -р відмінюються, як і відповідні загальні іменники, за трьома групами: твердою, м'якою та мішаною (Тур - Тура -Туром, Вітер - Вітра ~ Вітром, Бондар - Бондаря - Бондарем). Але в окремих випадках відбувається відхилення у відмінюванні прізвищ від усталених норм. Це стосується прізвища Гончар (Гончар - Гончара - Гон-чаром; порівняйте: гончар - гончаря - гончарем);

д) у прізвищах типу Швець, Жнець відсутня перестановка звуків, ха­рактерна для загальних іменників (Швець — Швеця - Шевцем; порівняй­те: Швець - Шевця - Шевцем).

 

4. До прикметникових прізвищ належать:

1) прізвища у формі повних прикметників і дієприкметників, що ма­ють у називному відмінку -ий, -ій у чоловічому роді: Моторний, Чорний, Крижний, Бідний, Рудий, Погорілий, Нижній, Крайній, Дорожній та -а, -я у жіночому: Моторна, Чорна, Погоріла, Крижна, Бідна, Руда, Городня, Нижня, Крайня, Дорожня.

Досить поширений різновид прізвищ цієї групи має суфікси -ськ, -цьк, -зьк: Яворівський, Хмельницький, Кальницький, Ковальський, Явлінський, Білощицький, Водолазький, Репецький, Маєвський, Корчинський та ін.;

2) прізвища, що походять від нечленних форм дієприкметників: Продай, Рубан, Куц, Бажан та ін. Жіночі прізвища цього типу не відмінюються.

3) прізвища, що мають форму присвійних прикметників, виникли як назви сина (дочки) від імені чи прізвиська матері або батька й утворили­ся за допомогою суфіксів: Семенів, Лесів, Андріїв. Сюди ж належать пріз­вища, утворені від назви матері: Іванишин (син Іванихи), Дячишин (син Дячихи), Панчишин (син Панчихи) та ін. Такі прізвища, як чоловічі, так і жіночі, відмінюються за всіма відмінками. Наприклад:

Чоловічі

Н. Яремчишин, Лесев

Р. Яремчишина, Лесева

Д. Яремчишину (-ові), Лесеву

3. Яремчишина, Лесева

О. Яремчишиним, Лесевим

М. При Яремчишину, Лесеву

Жіночі Н. Яремчишина, Лесева

Р. Яремчишиної, Лесевої

Д. Яремчишиній, Лесевій

З. Яремчишину Лесеву

О. Яремчишиною, Лесевою

М. при Яремчишиній, Лесевій

За орфографічними нормами української мови у відмінкових фор­мах прізвищ на -ів і закритого складу або чергується з о, є у відкритому складі, або може зберігатися без змін.

Проте у практиці написання відмінкових форм прізвищ на -ів пере­важають форми із незмінним голосним і. Це явище є цілком логічним, тому що заміна голосного і на о, є призводить до плутанини прізвищ на -ів із співвідносними з ними утвореннями на -ев, -ов (Косова, Косову, Косови, при Косову - невідомо: прізвище в називному відмінку Косов чи Косів).

5. Ім'я - це юридично зафіксоване слово, за допомогою якого здій­снюється індивідуалізація людини. Ім'я супроводжує людину протягом усього її життя і залишається після смерті.

Зі змінами в «Українському правописі» з'явилися і зміни в іменах людей, а саме: ім'я В'ячеслав - пишеться з апострофом (за загальними правилами вживання), Геннадій - має подвоєну -нн- тощо.

Особові назви - імена, пізніше імена і прізвища вирізняють одну лю­дину від іншої. Найдавніші українські імена здебільшого містили у собі побажання новонародженій дитині. Наприклад, Володимир - хай воло­діє світом, Святослав - хай славить свято, Всеволод - хай володіє всим, Доброслав - хай буде добрим тощо.

Політичні, релігійні та культурні зміни принесли із собою іншо­мовні імена. З найдавніших можна згадати княжі германські назви: Аскольд, Рудольф, Артур, Ігор, Олег, Ольга. З християнством дійшли до нас назви єврейського походження: Яків, Лазар, Марія; грецько­го - Афанасій, Стефан, Ірина, Пилип; латинські - Фелікс, Віктор (ія), Наталія та інші. Але українська система особових імен з часом замінила іншомовні імена певними відповідниками: Стефан - Сте­пан, Афанасій - Опанас, Евксенія - Оксана, ївга - Євгенія, Юліана - Уляна.

Спорідненими до українських імен є російські, хоч і між ними є деякі особливості. Зокрема, у російських іменах, як чоловічих, так і жіночих, приголосна подвоюється, в українських - ні. Наприклад:

Иннокентий - Інокентій, Ипполит - Іполит, Кирилл - Кирило, Сав-ва - Сава, Инесса - Інеса, Виолетта - Віолета, Камилла - Каміна.

Деякі чоловічі та жіночі імена іншомовного походження зберігають подвоєння як у російській, так і в українській мовах: Алла, Жанна, Інна, Елла, Маріанна, Ізабелла, Стелла, Нонна, Аполлон, Геннадій, Ганна, Пал­ладій, Аполлінарій та ін.

Як чоловічі, так і жіночі імена мають:

- початкову форму: Марія, Ольга, Надія, Віра, Тетяна, Олена, Ва­силь, Юрій, Петро, Іван, Сергій;

- пестливо-зменшену: Надя - Надійка, Галя - Галинка, Маруся - Марійка, Коля - Миколка, Вася - Василько, Петя - Петрик, Юрик - Юрасик;

- повне ім'я по батькові: Микола Іванович, Юрій Петрович, Віктор Валерійович, Надія Анатоліївна, Ольга Юріївна, Ніна Валеріївна;

- кличну форму: Оксано Василівно, Катерино Віталіївно, Романе Станіславовичу, Ігоре Вадимовичу Олеже Костянтиновичу, Вікторе Валерійовичу, Володимире Максимовичу, Андрію Григоровичу.

6. В українській мові ім'я по батькові утворюються таким чином:

- до основи власних імен чоловічого роду додається суфікс -ович (для осіб чоловічого роду): Анатолій + ович, Василь + ович, Ан­дрій + ович, Валентин + ович.

Кілька чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфіксів -ич, -іч: Лука - Лукич, Кузьма - Кузьмич, Хома - Хомич, Сава - Савич, Ілля - Ілліч.

При утворенні жіночих імен по батькові до основи власних імен чоловічого роду додаються суфікси -івна, -ївна: Сергіївна, Юріївна, Петрівна, Іллівна, Віталіївна, Вікторівна, Максимівна, Євгенівна (-іївна), Василівна, Миколаївна, Геннадіївна.

З відхиленням від загального правила творятися лише такі імена по батькові, як: Григорій - Григорівна, Яків - Яківна.

У діловому мовленні імена по батькові прийнято вживати у формі звертання.

Звертання - це слово чи словосполучення у реченні, до кого звер­нена мова. У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імен по батькові), обидва слова мають закінчення кличної форми: Олено Віталі­ївно, Тетяно Олександрівно, Ігоре Івановичу, В'ячеславе Костянтиновичу, Максиме Геннадійовичу, Світлано Сергіївно, Валентине Богдановичу.

У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, клич­ну форму має лише загальна назва: пане Андрійчук, пані Остапенко. Прізвище виступає у формі називного відмінка.