Група. Класифікація груп та їх характеристика.

1. Лабораторні-природні (натуральні) - групи, які спеціально створюються для виконання експериментальних завдань у лабораторних умовах, та групи, які існують у реальних життєвих ситуаціях, мають певну історію, сформовану структуру, рівень розвитку.

2. Формальні-неформапьні (організовані та спонтанні) - йдеться про спосіб утворення групи.

Формальні - є осередком більш широкої соціальної спільності, їхнє виникнення зумовлене суспільною потребою досягнення конкретних соціальних цілей

Неформальні - виникають самочинно. Головний стимул їхньої діяльності - спільні бажання, інтереси, потреби членів групи у спілкуванні, взаємні симпатії один до одного.

3. Первинні-вторинні групи. Відрізняються силою впливу на особистість, значущістю для члена групи, роллю в соціалізації особи.

Первинні - кола найближчого оточення (сім'я, шк. клас, студ. група).

Вторинні - кола дальшого і ширшого оточення, де спілкування відбувається не так інтенсивно (школа, факультет, завод).

4. Закриті-відкриті групи. Класифікаційною засадою є міра відкритості, доступності групи до широкого соціального середовища (трудова колонія - колектив заводу, цивільний вуз -військовий вуз).

5. Групи членства - референтні групи. Видокремлення групи грунтується на визнанні того, наскільки вона є значущою для особи в орієнтації на певні цінності, норми і впливає на поведінку людини.

- соціально-економічні; вікові;

- соціально-політичні; статеві; аматорські (самодіяльні); територіальні;

- національні; побутові...

Референтні групи та особистість.

Серед різних видів груп спеціально виділяють референтну групу. Референтна (еталонна) група — це реально існуюча або умовна (уявлювана) група, погляди, норми якої є зразком для особистості.

Особистість намагається входити в контактну, референтну для неї групу, норми, ціннісні орієнтації якої вона визнає, підтримує і вважає найоптнмальнішими. Тоді суб'єкт не лише сам дотримується цих норм, а й спонукає до аналогічної поведінки інших. Буває так, що юнак є учнем шкільного класу, товаришує з однокласниками, але референтною для нього є група друзів з мікрорайону, в якому він мешкає, чи спортивна команда, чи музичний ансамбль.

Інколи референтна група є умовною. Наприклад, для підлітка такою може бути уявлювана група "сильних" чоловіків (кіногерої Сталлоне, Шварценеггера). Частіше такі групи придумують для себе замкнуті, некомунікабельні, інтровертовані люди.

Соціометрія та референтометрія.

Соціометрія. Сощометрична Методика — спосіб дослідження емоційно безпосередніх взаємин у середині малої групи розроблений американським психологом Джоном Морено). Методика дає змогу виявляти симпатії-антипатії між членами групи, а також соціально-психологічні статуси окремих її членів.

Особливим варіантом соц'юметричного дослідження групової- диференціації є референтометрія — експеримен­тальна процедура, за допомогою якої можна виявити коло осіб, значущих (референтних) для суб'єкта стосовно оцінок якостей його особистості, способів поведінки, думок, ціннісних орієнтацій, що не вдається виявити соціометричним тестуванням. Суть референте метричного тесту зводиться до наступного. Спочатку група виконує завдання експе­риментатора щодо взаємного оцінювання. Всі отримані оцінки розкладаються в окремі конверти з позначенням прізвища того, хто їх надав. Потім досліджуваному пропонують ознайомитися з думками однокласників, які його оцінювали в експерименті. Але з 30-40 однокласників суб'єкт може вибрати лише трьох-чотирьох.

Як і передбачалося, за таких умов досліджуваний прагне ознайомитись з думкою найбільш значущих для нього осіб і тим самим більш-менш довільно чи мимовільно виявляє референтне для нього спілкування