Класифікація та види мислення.

ВИДИ МИСЛЕННЯ.

ЗА ФОРМОЮ: предметно-дійове, наочно-образне, словесно-логічне.

Наочно-дійове мислення - розв'язання завдання безпосередньо включається в саму діяльність. найбільш ефективне коли розв'язання завдання можливе саме в процесі практичної діяльності.

Наочно-образне мислення виявляється в тому, що людина оперує образами предметів та явищ, аналізуючи, порівнюючи чи узагальнюючи у них істотні ознаки.

Словесно-логічне мислення (або абстрактне) відбувається у словесній формі за допомогою понять

ЗА ХАРАКТЕРОМ РОЗВЯЗАНИХ ЗАДАЧ: теоретичне і практичне. розрізняють теоретичне і практичне мислення за типом розв'язуваних завдань і залежних від цього структурних та динамічних особливостей. Теоретичне мислення - це пізнання законів, правил.

ЗА СТУПЕНЕМ НОВИЗНИ ТА ОРИГІНАЛЬНОСТІ: репродуктивне, творче.

ЗА СТУПЕНЕМ РОЗГОРНУТОСТІ: дискурсивне, інтуїтивне.

Індивідуальні відмінності у мисленні людини.

Індивідуальні особливості проявляються в таких якостях розуму: глибина (здатність виділити суттєві ознаки), поверховість (відображення несуттєвих, випадкових ознак), гнучкість (вміння змінити припущення та обраних шлях вирішення), інертність, або ригідність (здатність мислити звичним способом), стійкість (постійне орієнтування на характеристики об’єкта), нестійкість (необґрунтований відхід від суттєвих характеристик), усвідомленість (розуміння та здатність виразити в слові), неусвідомленість (труднощі при мовному відображенні), самостійність (прагнення самостійно проаналізувати задачу, чутливість до підказок), наслідуваність (постійне копіювання відомих способів міркування), критичність (усвідомлюваний контроль за перебігом інтелектуальної діяльності), навіюваність (схильність до цілеспрямованого впливу іншої людини).

Ці якості розуму проявляються в: умінні бачити проблемну ситуацію; формулюванні й аналізі задачі; цілеутворенні; виробленні гіпотез; прийнятті рішення.

Мислення як процес розв’язання завдань.

1. Мотивація – бажання вирішити проблему.

2. Аналіз проблеми (виділення вихідних даних та завдань, які треба виконати).

3. Пошук рішення: на основі одного відомого алгоритму; вибір оптимального варіанту з числа відомих алгоритмів; на основі комбінації варіантів; пошук принципово нового рішення. У випадку невдачі може бути відчай або «дозрівання ідей».

4. Логічне обґрунтування знайденого варіанту рішення.

5. Реалізація рішення.

6. Перевірка правильності знайденого рішення.

7. Корекція рішення в разі необхідності. Можливе повернення до другого етапу.

Поняття про уяву як вищий пізнавальний процес. Фізіологічна основа уяви.

Уява (імажинативний процес) – це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду. Уява як особливий психічний пізнавальний процес знаходиться дещо осторонь від інших пізнавальних процесів, а разом з тим займає проміжне місце між сприйманням, мисленням та пам’яттю

Фізіологічні механізми:

1. Діяльність кори головного мозку.

2. Глибокі відділи мозку, а саме: гіпоталамо-лімбічна система та підкіркові ділянки мозку.

 

Прийоми (способи) створення образів уяви.

1. Аглютинація (склеювання) – це створення образів за допомогою комбінування частин та елементів інших образів.

2. Гіперболізація – це збільшення предметів чи кількості елементів в тому чи іншому об’єкті.

3. Літота – це зменшення величини образу або його частин, елементів.

4. Загострення, або акцентуація – підкреслення (акцентування) певних частин образу чи якостей.

5. Типізація – це виділення однорідних елементів в предметах, фактах, явищах.

6. Схематизація – це виділення та підкреслення рис схожості, зменшення елементів розбіжності (приклад – орнамент).

 

Класифікація та види уяви.

За метою: мимовільна (уява, яка не керується спеціально визначеною метою), довільна (образи, які людина створює вольовим зусиллям, довільно).

Залежно від характеру діяльності довільну уяву поділяють на: відтворюючу, або репродуктивну, - це створення образів, які відповідають певному опису, схемі, шаблону; творчу – це створення нових образів.

За активністю: активна уява (спрямована на виконання логічного або творчого завдання, проявляється як творча або відтворююча); пасивна уява (створення образів, які не втілюються в життя, вона може бути мимовільна – сни, довільна – марення, вигадки).

За змістом:художня уява (базується на чуттєвих образах), наукова (базується на плануванні досліджень, висуненні гіпотез), технічна (оперування образами просторових відношень).

Мрія – уява, спрямована на майбутнє.

Антиципуюча уява (передбачення) – здатність людини передбачати майбутні події.