Тема 1.Сутність та функції грошей

Гроші – це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом вартості товарів.

Уже в своїй найпростішій формі гроші виконували дві базові функції грошей – засіб вимірювання вартості та засіб обігу. В міру розвитку товарного виробництва вимоги до грошей зростали, що привело до розмежування природної споживної вартості грошового товару (здатність задовольнити певну потребу людини) і специфічної споживної вартості – здатність задовольнити будь-яку потребу людини, знеособлену абстрактну людську потребу як таку.

В цьому різниця товару, який виступає як гроші, від звичайного товару.

Підведемо підсумок викладеному.

1. Виникнення та розвиток грошей це тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну.

2. Гроші за походженням – це товар, але не просто товар, а такий який виступає загальним еквівалентом вартості товарів.

3. Гроші прямо не задовольняють які-небудь фізичні чи духовні потреби людини, а тільки опосередковано – через відчуження їх – на купівлю звичайних товарів чи послуг.

4. Суть грошей заключається в тому, що це специфічний товар з натуральною формою якого зрослася суспільна функція загального еквівалента.

5. Як результат тривалого еволюційного розвитку товарного виробництва і ринку гроші постійно розвиваються як по суті так і за формами існування.

6. Гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рішенням держави доти, поки існують адекватні їм суспільні відносини.

7. Еволюційна концепція походження грошей не заперечує ролі держави в їх творенні. Держава не створює гроші як економічне явище, але вона може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей, тобто виливати на їхню форму (надання металевим грошам форми монети, заміна золотих грошей неповноцінними кредитними грошима).

 

 

Форми грошей та їх еволюція

В ході історичного розвитку форма і зміст грошей суттєво мінялися. В обороті гроші функціонують реально і тому повинні мати певну форму, яка б забезпечувала їм довіру з боку суб¢єктів ринку та створювала достатні зручності останнім. З розвитком ринкових відносин ускладнювалися вимоги до грошової форми, вона постійно вдосконалюється.

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші).

У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима.

Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. У цей період в одних країнах використовували повноцінні гроші, в інших – неповноцінні (паперові). Крім того, в одних і тих самих країнах поряд з повноцінними монетами нерідко використовувалися неповноцінні – білонні – монети, а також паперові знаки грошей (банкноти). Останні не мали внутрішньої вартості і були за формою ідентичні неповноцінним грошам. Проте вони тривалий час вільно обмінювалися на повноцінні монети і їх вартість, що формувалася в обміні, зближалася з вартістю металу, на який вони обмінювалися. Тому такі банкноти були тотожні повноцінним грошам.

У своїй еволюції гроші виступали у таких формах:

- товарні;

- металеві;

- кредитні.

 

Як було вже сказано, в історії людства гроші вперше з¢явилися у вигляді товарів (худоба, зерно, сіль і т. п.).

З часом товарні гроші майже повністю були витіснені металевими із срібла і золота. Спочатку металеві гроші виступали у формі зливків срібла чи золота, а згодом у формі монети. Металеві гроші у формі зливків мали свої недоліки: їх потрібно було зважувати визначати пробу і ділити на частини. Спочатку на зливках найвідоміші купці ставили своє тавро, яке засвідчувало вагу і пробу металу. Але авторитет купця обмежений. тому з часом ця функція перейшла до держави, як найбільш авторитетної особи.

Держави стали виготовляти за встановленою формою зливки металу, вагу і пробу яких засвідчували своїм штемпелем. Такі зливки дістали назву монети.

Монета з¢явилася в ІІІ ст. до н. е., після закріплення ролі грошей за металами срібла і золота.

Але є відомості, що ще у VIII – VI ст. до н.е. в Китаї та країнах Близького Сходу з¢явилися перші мідні монети.

Монета виявилася найдосконалішою формою справжніх повноцінних грошей; вона використовувалася людством протягом багатьох століть.

Чому золоті і срібні монети це повноцінні гроші?

Тому що вони мали внутрішню реальну вартість (реальний вміст відповідає номінальній вартості).

Приклад.

Фунт стерлінгів – фунт срібла (фунт – 0,4 кг)

1 $ США (1792р.) – 371, 25 гран срібла, або 24, 75 гран золота

(1 гран – 0,0648 г.)

пізніше до 1971 р. 1 $ = 0, 88 г золота

1 гривня (ІХ ст., Київська Русь) – 0,5 фунта срібла

1 рубль – рублена гривня (гривня рубалася навпіл).

Оскільки за своїми вартісними і фізичними властивостями золото краще пристосоване виконувати роль грошей найпоширенішою була золота монета. (Золоті монети на Русі почали карбувати за Петра І). але при цьому паралельно карбувалися і срібні монети. В умовах золотомонетного стандарту монети карбувалися із золота з невеликою домішкою (для міцності) інших металів (не> 10%). вага таких монет визначала їхню вартість.

На території України за різних часів використовувалися такі монети: гривня, карбованець, шаг.

Гривня – найстаріша шестикутна монета ( 1 фунт), вона була золотою і срібло. Срібна удвічі важча.

Карбованець (від слова “карбувати”) в 1534 році в Київській Русі 1 крб. містив 68 г срібла. Він поділявся на 100 копійок або 200 шагів. З кінця 18 ст. 1 крб. = 18 г срібла. з часом вміст срібла в 1 крб. зменшувався (більше домішок).

Новий етап у розвитку монети пов¢язаний із виникненням білонної чи розмінної монети. Номінальна вартість таких монет як правило перевищує їх реальну вартість. Розмінна монета карбувалася спочатку із дорогоцінного металу, а потім із сплавів звичайних металів (мідь, бронза, нікель). Білонні монети функціонували в обігу як знаки вартості повноцінної монети. Емісія (випуск) таких монет є прибутковою справою від різниці між номінальною вартістю таких грошей та витратами на їх емісії називається сеньораж ( монетний дохід).

Переваги білонної монети допомогли їй залишитися в обігу і до сьогодні, коли гроші є неповноцінними.

Демонетизація золота.

Еволюція металевих грошей досягла свого апогею в період капіталізму вільної конкуренції. Як не міг завершитися розвиток суспільних відносин епохою капіталізму вільно конкуренції, так не міг закінчитися і розвиток грошей закріпленням їх за золотом. Ті ж самі еволюційні процеси в суспільному житті зумовили неспроможність золота назавжди закріпитися в ролі грошей та підготували передумови для переходу до якісно нового типу грошей – неповноцінних.

По-перше, швидко посилювалися вимоги щодо зростання обсягів відтворення грошового товару відповідно до інтенсивно зростаючих масштабів суспільного виробництва й обігу.

По-друге, зростали вимоги щодо скорочення витрат на виготовлення грошей для мінімізації суспільних витрат обігу, які постійно зростали в міру розширення масштабів виробництва та обігу і спричиненого цим збільшення маси грошей.

По-третє, а саме вартість грошей у нових умовах, що вимагали активного втручання держави в економічне життя суспільства, повинна була стати більш гнучкою, більш податливою до державних регулятивних заходів.

Відбувся процес демонетизації золота: спочатку з обігу були вилучені золоті монети, замість них сферу обігу стали обслуговувати неповноцінні гроші, а згодом повністю було зупинено обмін неповноцінних грошей на золото в будь-якій формі.

Процес демонетизації золота розпочався під час І світової війни (1914-1918 р.р)

Припинено обмін паперових грошей на золото майже в усіх країнах. Повністю золото перестало відігравати роль грошей всередині окремих держав у 30-х роках 20 ст. У сфері міжнародних відносин золото відігравало роль грошей до 1978 року, коли вступила в дію Ямайська угода Міжнародного валютного фонду (1975 р.)

Вартість грошей

Гроші – це товар, товар специфічний, але як будь-який товар мають свою вартість.

У теорії грошей чи не найскладнішим питанням є питання про їх вартість. Особливо ускладнилося воно після того, як наявною формою стали кредитні гроші, що не мають власної внутрішньої вартості.

Поки гроші були повноцінними, тобто мали товарну форму, їх вартість визначалася вартістю товару, який виконував роль грошей.

Розмінні паперові гроші (розмінні на золото чи срібло) не маючи власної вартості представляли вартість монетарного товару, тобто 1 паперовий карбованець = вартості золотої монети 1 карбованець.

На відміну від повноцінних грошей сучасні готівкові гроші (кредитні) мають відносну вартість. Вони функціонують як законні платіжні засоби завдяки тому, що є декларованими державою грішми. Але держава не може продекларувати їх вартість.

Вартість сучасних формується стихійно під впливом ринкових сил. Держава може тільки регулювати в деякій мірі ці сили.

Сучасні кредитні гроші виражають вартість сукупної товарної маси що обертається в даний момент на ринку. Вони є носіями мінової вартості, оскільки через обмін грошей на звичайні товари можна виміряти вартість.

Як же формується вартість кредитних грошей?

Якщо, наприклад, в черговому циклі обміну виявиться товарів менше, ніж було в попередньому при тій самій грошовій масі, або, навпаки, в обігу є зайва маса грошей при тій самій масі товару, то виникне нове співвідношення, в якому попит на товари перевищує пропорцію. Тобто грошова маса знеціниться порівняно з товарною, ціни на товари зростуть, а вартість грошей відповідно знизиться.

І навпаки. Якщо товарів більше ніж грошей, тобто пропозиція перевищує попит, ціни впадуть, вартість грошей підвищиться.

Отже, мінову вартість грошові знаки одержують у самому обігу, рівень цієї вартості визначається станом економіки взагалі і кон¢юнктури ринку зокрема. (Кон¢юнктура – ситуація, яка склалася на момент в якій-небудь сфері суспільного життя).

Відносна вартість кредитних грошей визначається опосередковано як їх купівельна спроможність.

В сучасній економічній теорії вважається, що вартість грошей визначається вартістю тих матеріальних благ, які можна виміняти на гроші. Отже вартість грошей виражається в купівельній спроможності.

Приклад.

Якщо облігація (ОВДП) приносить 10% різних, то утримуючи 10 млн. грн. готівкою власник щорічно втрачає 1 млн грн доходу і навпаки.

Отже, вартість грошей у формі фінансових активів визначається через величину винагороди у вигляді відсотка.

Норма відсотка є показником вартості грошей як капіталу.

Однією із форм вартості грошей (як грошей) є валютний курс.

(Валютний курс – кількість однієї валюти в одиниці іншої валюти).

Існує така проблема, як проблема часу у вартості грошей. Згідно часовій теорії грошей, гроші в різні проміжки часу – це різні гроші. Розрізняють теперішню і майбутню вартість грошей.

 

Функції грошей

Суть грошей як економічної категорії проявляється в їхніх функціях. Мається на увазі конкретне призначення грошей в економіці.

Функція грошей – це певна дія чи “робота” грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного виробництва.

Вітчизняна економічна література виділяє 5 функцій:

- міра вартості

Гроші слугують еквівалентом вартості всіх товарів;

- засіб обігу

Гроші слугують посередником в обміні товарів;

- засіб нагромадження

Виступають як резерв багатства, регулюють грошовий обіг;

- засіб платежу

Забезпечують погашення боргових зобов¢язань;

- світові гроші

Виступають як міжнародний засіб платежу.

В іноземній літературі визначено 3 функції грошей:

- міра вартості

- засіб обігу

- засіб нагромадження.

Особливих розбіжностей тут нема: засіб обігу і засіб платежу як одна функція, а світові гроші не виділяють в окрему функцію, оскільки національні валюти західних країн вільно конвертовані і однаково функціонують як на внутрішньому так і на зовнішньому ринку.

 

І. Міра вартості

Ця функція грошей, в якій вони забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їм форму ціни.

Грошовим виразом вартості товару є ціна, яка залежить від вартості товару та вартості самої грошової одиниці.

Виміряти величину вартості товарів у грошах, дати їй кількісну характеристику можна за допомогою масштабу цін.

ІІ. Засіб обігу

Це функція грошей, в якій вони виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Функція грошей як “засобу обігу” органічно пов¢язана з функцією грошей як “міра вартості”. Саме ці дві функції зумовлюють сутність грошей. Адже мінова вартість товару набуває загального визначення тільки в результаті обміну товарів на гроші. Передумовою товарного обміну є ціна.

Процес товарно-грошового обміну здійснюється за формулою:

Т₁ – Г – Т₂

Товаровиробник обмінює свій товар спочатку на гроші, а потім гроші на інший товар. Гроші постійно приводять в рух товари зумовлюють їх обіг.

Гроші – ідеальний засіб товарного обміну.

Особливість споживної вартості грошей – це їхня здатність обмінюватися на будь-який товар.

Бажання мати гроші виникає тільки тому, щоб задовольнити свої потреби, тобто придбати певні товари або послуги.

Для того, щоб бути засобом обігу, гроші мають користуватися загальним визнанням суб¢єктів ринку. Якщо цього немає, то виробники вдаються до бартерного обміну.

Гроші тільки тоді виконують функцію обігу, доки їх купівельна спроможність залишається відносно стабільною. Як засіб обігу гроші дають змогу суспільству уникнути незручностей бартерного обміну (економія ресурсів і часу), розірвати вузькі межі бартерного обміну (використання грошей за іншим призначення), відкриває можливість нагромадження грошей, створення капіталу.

У нашій країні інфляційні процеси, в період переходу до ринкової системи господарювання, звузили функцію грошей як засобу обігу: стихійно поширилися бартерні угоди, у сферу обігу проникла інфляція валюти. Але з розвитком і стабілізацією грошово-кредитної системи попит на гроші як засіб обігу зростав.

 

ІІІ. Засіб платежу

 

Це функція грошей, яка полягає в обслуговуванні погашення різноманітних боргових забов¢язань між суб¢єктами економічних відносин.

Гроші виконують функцію платежу коли має місце купівля –продаж товарів у кредит, тобто з відстрочкою платежу. Це значить, що товари безпосередньо продаються не за гроші, а під боргові зобов¢язання покупця (вексе6ль, чек).

Продавець є кредитором, а покупець боржником. Цей процес можна відобразити таким чином Т – 3 … 3 – Г.

Отже, гроші тільки завершують акт купівлі-продажу, тобто відбувається відносно самостійний рух грошей відносно товарів.

Незважаючи на особливості функції грошей “засіб платежу” вона нероздільно пов¢язана з іншими функціями. Тому, що в цій функції гроші можуть бути використані тільки при умові їх функціонування як міри вартості і засобу обігу. В свою чергу ця функція грошей вимагає наявності іншої функції – “засобу нагромадження” (для виконання платежів потрібен резервний фонд).

Як засіб платежу гроші використовуються при виплаті заробітної плати, трансфертних платежів (стипендії, пенсії), сплата податків і т.п.

Трансфертні платежі – виплати, які здійснює держава і які не являють собою яку-небудь компенсацію за послуги на користь держави.

 

ІУ. Засіб нагромадження

Це функція грошей, пов’язана з їхньою здатністю бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства.

Нагромадження грошей має таке призначення:

- збереження вартості;

- створення резерву платіжних засобів;

- розширення виробництва і одержання додаткового прибутку.

На певний час гроші вилучаються із товарного обігу і нагромаджуються (на банківських рахунках). Це об¢єктивна потреба розвитку ринкового господарства. Частина прибутку, кошти різних фондів (резервного, амортизаційного, цільових) нагромаджуються в грошовій формі, щоб при потребі ці кошти можна перетворити у споживчу вартість.

Отже, нагромадження розглядається як необхідна умова розвитку товарного виробництва.

Потрібно відмітити, що гроші реалізують себе у ролі нагромадження тільки при умові, якщо вони стійкі і стабільні. В умовах інфляції гроші як засіб нагромадження втрачають свою привабливість, незважаючи на їхню високу ліквідність.

Ліквідність – можливість використання активу в ролі засобу платежу і здатність зберігати свою номінальну вартість незмінною.

 

У. Світові гроші

Це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

У функції світових грошей гроші обслуговують економічні відносини між суб¢єктами економіки різних країн. Такі відносини складаються в зв¢язку з зовнішньою торгівлею, туризмом, культурними, політичними зв¢язками між країнами.

Якщо національна валюта країни вільно конвертується, то для зовнішніх зв¢язків не потрібна нова форма грошей. Якщо національна валюта не конвертується, то зовнішні зв¢язки обслуговуються іноземною валютою, яка виступає у ролі світових грошей..

Якісні властивості грошей

Щоб відповідати ринковим вимогам, гроші повинні мати специфічні властивості, які адекватні сутності грошей, надають грошам якісну відмінність від звичайних активів.

Сьогодні найбільш актуальними є такі властивості грошей:

- стабільність;

- економічність;

- тривалість використання;

- однорідність;

- подільність;

- портативність.

Основною властивістю грошей, наявність якої робить певний предмет здатним виконувати функції грошей, є стабільність вартості.

Стабільність грошей полягає в постійності рівня їх купівельної спроможності щодо товарів та іноземної валюти.

У міру розвитку потреби в нагромадженні капіталу країни змушені були відмовитися від грошових форм з нестабільною вартістю і визнати грошима лише золото.

Проте в міру розвитку економіки стабільність цінності золота виявилась недостатньою для забезпечення вказаної вище властивості грошей. Коливання попиту і пропозиції на золото на міжнародних ринках спричинило суттєві зміни вартості повноцінних грошей. Це стало однією з причин переходу до кредитних грошей, стабільність яких можна підтримувати на потрібному рівні зусиллями держави та міждержавних органів.

Головним механізмом вирішення цього завдання стало регулювання попиту і пропозиції грошей на грошових ринках зусиллями уповноважених державою органів, насамперед центральних банків. Підтримання постійно стабільної цінності грошей стало в нових умовах одним із ключових завдань сучасних держав.

Властивість грошей — економічність — дає змогу мінімізувати витрати на виготовлення грошей і забезпечити потреби обороту.

Коли гроші були повноцінними, це питання вирішити було неможливо, оскільки зниження витрат на забезпечення обороту грошима визначалося вартістю золота. Це і стало ключовою причиною демонетизації золота і появи неповноцінних грошей.

Але вимога економічності грошей після демонетизації золота не була знята, бо виготовлення банкнот і монет вимагає достатньо значних витрат, в зв'язку з чим готівка поступово замінюється депозитними грошима.

Але забезпечення обороту депозитними грошима також вимагає певних витрат, тому сьогодні для їх скорочення рух депозитних грошей здійснюють засобами електронних технологій. Втім, не зважаючи на широке використання депозитних (електронних) грошей відмовитися від готівки, а, відповідно, і від витрат на неї, сьогодні не можна.

Наступна властивість грошей — довгостроковість їх використання. Це відноситься тільки до готівкових грошей. Щоб забезпечити їх довгострокове використання, банкноти виготовляють з надміцного паперу, або ж у вигляді монет.

Однорідність грошей полягає у рівнозначності грошової одиниці незалежно від форми грошей, які є в обороті.

В сучасних умовах неоднорідність грошей проявляється через різний ступінь довіри до форм грошей та емітентів (готівка, ЦБ; депозитні гроші, КБ).

Гроші повинні мати і таку властивість як подільність, яка полягає у вільному розподілі більшої грошової купюри на менші для здійснення будь-якого платежу, тобтовільно ділитися на будь-які частини (випуск монет різних номіналів).

 

Портативність грошей полягає в тому, що ними можна зручно користуватися і легко носити.

Високу портативність мають сучасні готівкові гроші, проте чекова книжка, яка забезпечує рух депозитних грошей, значно портативніша, ніж готівка. В свою чергу пластикові карти, які використовуються для переведення грошей каналами електронного зв'язку, ще портативніші, ніж чекові книжки.

В літературі ще подеколи згадується така властивість грошей, як загальна прийнятність. Але це скоріше ознака грошей, а не їх властивість, тому що якщо гроші перестають прийматися як платіж (тобто є неприйнятними), вони перестають бути грошима взагалі.

 

 

 

 

Тема 1.Сутність та функції грошей

1. Походження грошей, їх сутність. Гроші як гроші і гроші як капітал.

2. Форми грошей та їх еволюція.

3. Вартість грошей.

4. Функції грошей.

5. Якісні властивості грошей.

 

1. Походження грошей, їх сутність. Гроші як гроші і гроші як капітал.

 

Розуміння та визначення суті і механізмів функціонування таких категорій як “гроші” та “кредит” в економічній науці є однією з найбільш важливих проблем.

На використанні цих категорій базується більшість інструментів ринкового господарювання:

- ціноутворення;

- банківська діяльність;

- комерційний розрахунок;

- фондовий і валютний ринки;

- розрахунково-валютні відносини.

Нема нічого більш важливого для розуміння функціонування ринкової економіки, ніж чітке розуміння ролі грошей. Їх називають “мовою ринку” Це дійсно так. Вся статистична, комерційна і виробнича інформація стосовно процесів, що відбуваються в ринковій економіці, подається через вартісні показники в їх грошовому вираженні.

Гроші виступають як судинна система ринкової економіки, вони забезпечують обіг доходів і витрат суб¢єктів ринку, життєдіяльність кожної із цих структур. Дієздатна грошова система сприяє ефективному використанню ресурсів, стійкому зростанню виробництва, його збалансованості.

 

Що таке гроші?

Гроші – засіб оплати товарів і послуг, засіб вимірювання вартості і засіб зосередження вартості (накопичення).

 

Щоб зрозуміти суть грошей, дати науково достовірне визначення грошей необхідно вияснити, як і чому з¢явилися гроші, тобто з¢ясувати їх походження.

Існують дві концепції походження грошей: раціоналістична та еволюційна.

До ХVIII ст. була поширена раціоналістична теорія. Суть її полягає в тому, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або були запроваджені законодавчими актами для полегшення обміну товарами.

Але гроші в своїх найпростіших проявах виникли ще на ранніх ступенях розвитку суспільства, поки такі фактори як взаємна домовленість, а тим більше державна влада не могли відігравати значиму роль і формуванні економічних відносин, тим більше запровадити таку їх складну форму як гроші.

Безпідставність, помилковість цієї концепції довели класики політичної економії А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс. Їх концепція, в основі якої лежить науковий аналіз походження та природи грошей, дістала назву еволюційної концепції. Згідно цієї концепції гроші мають товарну природу походження, вони об¢єктивно з¢явилися як результат стихійного розвитку товарного обміну.

Гроші існують так давно, як існує людська цивілізація. На ранніх стадіях розвитку суспільства вони виступали в найпростіших своїх проявах. Протягом віків гроші постійно змінювалися і сьогоднішній їх стан і форми не являються кінцевими.

Добре відомо, що появі грошей передувала епоха товарного. або бартерного обміну. В замкнутому натуральному господарстві всі необхідні продукти вироблялися і споживалися у власному господарстві, або обмінювалися один на другий.

З виникненням натурального мінового господарства (обмін товарів), тобто коли виробники почали одержувати надлишки продуктів своєї праці і з¢явилася потреба в обміні товарам и, виникла проблема, яка заключалася в тому, щоб замінити прямий обмін товарами на обмін на такий товар, який потрібен кожному, тобто який має найбільший попит. Такий товар потім легко обміняти на необхідний собі.

До прикладу, власник зерна (виробник зерна) хоче обміняти свій товар на сільськогосподарське знаряддя праці (сокиру, косу та ін.), але власнику цього знаряддя не потрібне зерно. Зате є товари, які потрібні всім (сіль, хутро, худоба). Тому власник зерна обмінює свій товар на сіль чи хутро. а потім ці товари (проміжкові, найбільш ходові) обмінює на сокиру чи косу.

Отже, в даному випадку сіль чи хутро є засобом обміну, тобто виконує найпростішу функцію грошей.

Так виникла ідея грошей і почалися пошуки того, що б могло бути універсальним товаром, який був би загальним еквівалентом. Такими товарними грішми спочатку були худоба, хутро, сіль. Потім їх замінили ракушки, кольорові камінці (як прикраси), а потім метали – спочатку звичайні (залізо, мідь) пізніше дорогоцінні (золото, срібло). А значно пізніше, в середині 20 ст. роль грошей була передана нематеріальному носію.

Така заміна товарів, які виступали в ролі грошей, була об¢єктивною. В міру розвитку товарного виробництва, розширення територіальних меж розвитку підвищувалися і вимоги до грошового товару.

Товар, який служив, як засіб обміну повинен мати такі властивості:

- повинен бути загальнопризнаним

- повинен ділитися. бути зручним для транспортування і збереження

- не втрачати своєї вартості

- повинна бути забезпечена надійність проти його підробки.

Отже, з безлічі товарів стихійно відокремився товар, який за своїми фізичними властивостями був найпридатніший виконувати роль загального еквівалента.

Виходячи з вищесказаного: