Лікування дискінезії жовчовивідних шляхів

Розпочинають з дієтичних рекомендацій. При гіперкінетичній дискінезії жовчного міхура різко обмежують продукти, які стимулюють його скорочен­ня (тваринні жири, наваристі м'ясні, рибні, грибні бульйони, рослинні олії). При гіпотонічній дискінезії хворі добре переносять бульйони, сметану, яйця, рослинні олії. Для зменшення невротичних та діенцефальних розладів слід створити сприятливі умови праці, усунути конфліктні ситуації. Для нормалі­зації функціонального стану ЦНС показане призначення, залежно від ситуації, седативних або тонізуючих засобів.

Застосування жовчогінних препаратів при пошкодженнях жовчовивідної системи розглянуто в алгоритмі 4.21 та табл. 4.20.

Алгоритм 4.21. Стандарти застосування жовчогінних препаратів у залежності від типу пошкодження жовчовидільної системи [12]

/. Загальні принципи дієти: 5-6-разове харчування сприяє нормаліза­ції тиску в дванадцятипалій кишці, регулює випорожнення жовчного міхура та протокової системи. Із раціону виключають страви, які можуть виклика­ти спазми сфінктера Одді. При гіперкінетичній формі дискінезії обмежують вживання продуктів, які стимулюють скорочення жовчного міхура, — тваринних жирів, рослинних масел, наваристих м'ясних, рибних і грибних бульйонів; при гіпотонії жовчного міхура хворі добре переносять неміцні та рибні бульйони, вершки, сметану, варені яйця. Рослинне масло призначають по 1 чайній ложці 2-3 рази на день за ЗО хв до їжі протягом 2-3 тиж. Для запо­бігання закрепам рекомендують страви, які сприяють випорожненню кишеч­ника (морква, гарбуз, кабачки, кавуни, чорнослив, курага, апельсини, груші, мед). Ці заходи сприяють покращенню травлення, зниженню внутрішньоче­ревного тиску та нормальному надходженню жовчі в дванадцятипалу кишку. Використання харчових висівок покращує моторику кишечника та біліарного тракту, особливо жовчного міхура, в якому визначається осадок

2. При гіпотонічній формі дискінезії застосовують холецистокіне-
тики, які посилюють моторику жовчного міхура:

— циквалон по 100 мг (1 табл.) З рази на день протягом 3-4 тиж.;

— сорбіт, ксиліт — по 50-100 мл 10%-ного розчину 3 рази на день за 30 хв до їди протягом 1-3 міс;

— магнію сульфат по 1 столовій ложці 25%-ного розчину натще протягом 10 днів;

— берберину сульфат по 5-10 мг (1-2 табл.) З рази на день перед їдою протягом 3-4 тиж.;

— мінеральні води: Морніинська(сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієва вода джерела № 6 у розведенні 7 або 14 г/л), Трускавецька або Збру-чанська Нафтуся. Для посилення виділення жовчі із жовчного міхура в кишки призначають «сліпі» зондування з сорбітом, ксилітом; високомінералізовані води (Єсентуки № 17, Арзні, Баталінська) кімнатної температури (19-22°С) по 150-200 мл 2-3 рази на день за 30-90 хв до їди (залежно від секреції шлунка);

— препарати рослинного походження (хофітол, флавін, холагогум, куку­рудзяні приймочки тощо)

— Рекомендується використання препаратів, яким властива прокінетич-на дія (мотиліум, дебридат), та міотропних спазмолітиків (дицител, спазмо-мен, дюспаталін, галідор, но-шпа) в малій дозі, які зменшують тонус сфінк­тера Одді та тиск у дванадцятипалій кишці

Використовують також препарати, які зменшують запалення та вісце­ральну гіпералгезію (НПЗП: диклофенак, диклоберл, наклофен, кетанов, німесулід (найз), моваліс, цембрекс та низькі дози трициклічних антидепре­сантів (коаксил, саротен)

3.При гіпертонічній дискінезії застосовують такі холеспазмолі-
тичні жовчогінні засоби:

— оксафенамід по 0,25-0,5 г (1-2 табл.) З рази на день перед їжею про­тягом 1-2 тиж.;

— холензим по 0,6 г (2 табл.) З рази на день після їжі протягом 3-4 тиж.;

— оліметин по 2 капе. 2 рази на день до їди протягом 1-2 міс;

— фітотерапія: безсмертник, кукурудзяні приймочки, м'ята перцева;

— мінеральні води: Моршинська джерел № 1, № 6 у розведенні 3,5 г/л, Трускавецька або Збручанська Нафтуся

Для зменшення дискінезії жовчного міхура, спастичного болю, покра­щення жовчного відтоку після проведеної операції жовчнокам'яної хвороби призначають нступні препарати [25]:

— мебеверин (дюспаталін) по 200 мг 2 рази на день протягом 14 днів;

— цизаприд (координакс) по 10 мг 3-4 рази на день;

— домперидон (мотиліум) по 10 мг 3-4 рази на день;

— дсбридат (триметибутин) по 100-200 мг 3-4 рази на день;

— дротаверин (но-шпа) по 40 мг 3 рази на день;

— бускопан (гіосцина бутилбромід) по 10 мг 2 рази на день;

— нікошпан (но-шпа + вітамін РР) по 100 мг 3 рази на день

Таблиця 4.20

Вибір жовчогінних препаратів у залежності від типу пошкодження жовчовивідної системи [адаптовано за М. Ногалер, 19891

 

Тип пошкодження жовчовивідної системи	Рекомендовані препарати	Механізм дії
Гіпотонічна дискінезія	Циквалол, петрушка, сорбіт, ксиліт, магнію сульфат, берберин, Моршинська сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калісва вода джерела № 6, № 7 у розведенні або 14 г/л, Трускавецька, Збручанська Нафтуся	Холсцисто-кінетичний
Гіпертонічна дискінезія	Оксафенамід, оліметин, холензим, без­смертник, кукурудзяні приймочки, м'ята перцева, шипшина і препарати, що містять жовч та жовчні кислоти (фестал, панзинорм форте, холензим), Моршинська мінеральна вода джерел № 1, № 6 у розведенні 3,5 г/л, Трускавецька та Збручанська Нафтуся	Холеспазмо-літичний
Хронічні запальні захворювання (холецистит, холангіт)	Алохол, ліобіл, холензим, циквалон, окса­фенамід, оліметин, шипшина	Холеретичний у поєднанні з проти­запальною та проти­мікробною дією
Підвищена літогенність жовчі	Алохол, ліобіл, нікодин, берберин, моршин­ська вода джерела № 6, Трускавецька та Збручанська Нафтуся	Підвищення колоїд­ної стійкості жовчі, збільшення вмісту в ній холатів; холекі­нетична дія

На фоні лікування основного захворювання хворим на гіперкінетично-гіпертонічну дискінезію жовчних шляхів призначають М-холінолітичні за­соби (атропіну сульфат, метацин, платифіліну гідротартрат, ксантини (теофі­лін)), холеспазмолітичні засоби (но-шпа, папаверину гідрохлорид). Хворим ре­комендують вживати слабкомінералізовані води (Трускавецька і Збручанська

Нафтуся, моршинська № 6 у розведенні 3-5 г/л (сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієво-калієва) у теплому або гарячому вигляді по 100-150 мл 3-6 разів на добу за 30 хв до їди. Під впливом цих вод зменшується тонічне напруження сфінктерів жовчовивідних шляхів, нормалізується рухова функція жовчного міхура та стимулюється холестаз (синтез печінкою жовчі). З-поміж фізіотера­певтичних засобів показаний електрофорез папаверину гідрохлориду або пла-тифіліну гідротартрату на ділянку правого підребер'я, а також аплікації озо­кериту, пелоїду.

При гіпокінетично-гіпотонічній дискінезії жовчних шляхів, навпаки, протипоказані теплові процедури (аплікації озокериту, пелоїду). Таким паці­єнтам призначають холекінетичні засоби (магнію сульфат, оливкова олія, сор­біт, ксиліт). Швидко, через 5 хв після приймання цих ліків, розслаблюється за­микач Одді, скорочується жовчний міхур. Таким хворим показані мінеральні води з високою мінералізацією (Моршинська № 6 у розведенні 14 г/л у теплому вигляді по 150-200 мл 3 рази на добу за 30 хв до їжі, а при вираженій гіпотонії жовчного міхура з метою посилення міхурного рефлексу на момент прийман­ня їжі рекомендують за 1,5 год до їди приймати цю воду. Рекомендують також фізіотерапевтичні засоби (струми Бернара, електростимуляція правого діа-фрагмального нерва), ЛФК. їжу приймати 4-5 разів на добу.

Профілактика. Розвиток дискінезії жовчних шляхів зменшують раціональ­не харчування, загартування організму, заняття ЛФК і спортом, покращення якості життя. При вторинній дискінезії жовчних шляхів проводять етіологічне та патогенетичне лікування основного захворювання.

 

4.9. ХРОНІЧНИЙ БЕЗКАМ'ЯНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ

Визначення. Хронічний безкам'яний (некалькульозний) холецистит —

це хронічне запалення жовчного міхура (переважно в ділянці шийки), що пе­ребігає з функціональними порушеннями його мускулатури, сфінктерного апарату, циркуляції жовчі з фізико-хімічними та біохімічними змінами її влас­тивостей.

Етіологія. Хронічний безкам'яний холецистит може спричинятись:

— умовно-патогенною флорою (ешеріхією, стрептококом, стафілококом, рідше протеєм, ентерококом, синьогнійною паличкою);

— паразитарними інвазіями (лямблії, опісторхії, стронгілоїди, клонорхії);

— пошкодженням стінки жовчного міхура панкреатичними ферментами, які надходять у результаті рефлюксу панкреатичного секрету;

— травмами живота, опіками, порушеннями кровообігу в стінці жовчного міхура.

Патогенез. У розвитку цього захворювання відіграють роль такі механізми:

1. Мікроби та паразитарні збудники потрапляють у жовчний міхур гема­тогенним, лімфогенним та висхідним шляхом з кишечника по загальній жовчній та міхуровій протоці. Запаленню жовчного міхура сприяють застій в ньому жовчі і зміни її хімічних властивостей.

2. Під впливом мікроорганізмів відбувається запалення жовчного міхура, ущільнення його стінок з наступним виникненням атрофії слизової оболонки та утворенням поліпоподібних складок.

З Запальні процеси в жовчному міхурі призводять до утворення дрібних лімфомакрофагальних інфільтратів з включенням в патологічний процес сег-ментоядерних і еозинофільних лейкоцитів.

4. Хронічне запалення жовчного міхура може бути катаральним, флегмо­нозним і гангренозним.

5. Зміни в жовчному міхурі нерідко призводять до втягнення в патологіч­ний процес інших органів травлення (печінки, підшлункової залози).

Класифікація хронічного холециститу [Галкин В. А., 1986]

1. За клінічними особливостями:

— з перевагою запального процесу;

— з перевагою дискінезії;

— з наявністю каменів (калькульозний).

2. За перебігом:

— рідко рецидивуючий;

— часто рецидивуючий;

— постійний (монотонний) перебіг;

— переміжний (з періодами загострення).

3. Стадія захворювання:

— загострення;

— ремісії (стійкої, нестійкої).

4. За ступенем важкості:

— легкий;

— середньої важкості;

— важкий.