Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Ефективність і тактики застосування ангіпертензивних препаратів при АГ
1. Спочатку у хворих на АГ проводять монотерапію, а при відсутності ефекту — комбіноване лікування, котре підвищує ефективність лікування, посилює антигіпертензивну дію та зменшує побічні реакції препаратів. У випадку, коли рівень АТ у хворого перевищує цільовий на 20/10 мм рт. ст. і більше, доцільним є призначення двох лікарських препаратів. Такий підхід не тільки підвищує ефективність терапії, але і зменшує економічні затрати. 2. Інгібітори АПФ здатні знижувати ризик виникнення ускладнень у хворих на АГ з цукровим діабетом (рівень доказів А). У РКД РАСК [1989] встановлено, що при гіпертонічній хворобі не слід застосовувати клофелін і адельфан. БАБ рекомендують для ініціального лікування АГ у хворих з ІХС і СН. Однак БАБ можуть мати обмежене застосування у людей похилого віку з ізольованою систолічною АГ. Поряд з цим недопустимим є ініціальне застосування альфа-адреноблокаторів при АГ, оскільки вони здатні підвищувати ризик виникнення кардіоваскулярних ускладнень (рівень доказів А). Використання інгібіторів АПФ особливо ефективне у чоловіків похилого віку білої раси з АГ. Однак у представників негроїдної (на відміну від білої") раси використання інгібіторів АПФ у комбінації з тіазидовими діуретиками недоцільне. 3. Ще в 1998 р. було встановлено, що дієвість та ефективність усіх анти-гіпертензивних препаратів при АГ майже однакова, тоді як вартість різна. В економічно слабких країнах слід призначати такі ефективні та недорогі препарати, як діуретики та БАБ, а в економічно розвинутих країнах (в яких люди більш економічно спроможні) — АК, вартість яких значно вища, інгібітори АПФ, БРА II тощо. 4. Актуальним питанням є з'ясування, деякого рівня необхідно понижувати АТ.В останніх програмних документах [Європейське товариство з гіпертонії, 2003] за цільові рівні АТ прийнято значення < 140/90 мм рт. ст., а у хворих на ЦД — < 130/80 мм рт. ст. Встановлено, що ризик розвитку ускладнень корелює з величиною систолічного та діастолічного АТ. Згідно з цими рекомендаціями, пацієнтам з АГ антигіпертензивну терапію можна розпочинати як з монотерапії, так і з низькодозової комбінації двох препаратів. Таким хворим (у 80% випадків) для досягнення цільового рівня АТ потрібно застосовувати два і більше препарати. Усім пацієнтам, у яких АТ перевищує 160/90 мм рт. ст., необхідно відразу розпочинати лікування з комбінованої терапії.
5. Згідно з даними, отриманими під час численних рандомізованих досліджень із доказової медицини, однією з найкращих комбінацій антигіпер-тензивних препаратів є інгібітори АПФ і АК [ASC.IT, 2004]. БАБ не можна комбінувати з діуретиками, оскільки вони прискорюють розвиток цукрового діабету. 6. Гіпотензивна терапія тіазидовим діуретиком хлорталідоном у більшій мірі знижує частоту розвитку ССЗ і вимагає менше затрат на лікування у порівнянні з терапією інгібітором АПФ лізиноприлом чи АК амлодипі-ном, тому діуретики слід вважати гіпотензивними препаратами першого ряду [АІХНАТ, 2002]. 1. Мета-аналіз РКД (160000 хворих на АГ) з визначенням ефективності антигіпертензивних препаратів показав, що застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II, діуретиків, АК і БАБ в однаковій мірі впливає на загальну частоту розвитку ССЗ. Однак АК менш ефективно запобігають розвитку СН, хоч можуть відвертати розвиток інсульту. Більш виражена антигіпертензивна терапія призводить до зниження частоти виникнення інсульту і загальної частоти розвитку ССЗ. Зниження AT тісно пов'язане зі ступенем розвитку ССЗ (за виключенням СН). Ступінь зниження AT є більш важливим фактором, що визначає клінічний перебіг, у порівнянні з вибором антигіпертензивного препарату. 8. Згідно з рекомендаціями Об'єднаного національного комітету США з про- • Застосування аспірину в малих дозах можливе тільки при досягненні бажаного зниження рівня AT (на фоні високого AT аспірин розглядається як фактор ризику розвитку геморагічного інсульту). • При ІХС у поєднанні з АГ застосовують БАБ, а при розвитку гострого коронарного синдрому додають інгібітори АПФ. Доведено, що після перенесеного ІМ найбільш ефективні інгібітори АПФ, БАБ та антагоністи альдостерону.
• У хворих на АГ без СН слід застосовувати інгібітори АПФ і БАБ, а при розвитку СН ті ж препарати та допоміжно блокатори рецепторів ангіотензину II, антагоністи альдостерону та петльові діуретики. 9. У РКД INVEST [1998] вказується, що при АГ у поєднанні з ІХС гіпотензивна терапія грунтується на застосуванні АК верапамілу, який знижує смертність, розвиток ІМ та інсульту в тій же мірі, як стандартна терапія, заснована на застосуванні антигіпертензивних препаратів інших класів, і може застосовуватись у якості альтернативного лікування при непереносимості стандартної терапії. 10. Поєднане застосування лозартану та аспірину в оптимальних дозах знижує комбінований показник частоти розвитку ІМ, інсульту і смертності від ССЗ [LIFE 2003]. За даними РКД FCCOMPLISH, у хворих на АГ комбінація інгібітора АПФ беназеприлу та АК амлодипіну дозволяє успішно контролювати AT і більш ефективно запобігати ССЗ, ніж комбінація беназеприлу і тіазидового діурети-ка гідрохлортіазиду. У більшості випадків при лікуванні АГ використовують комбіновану терапію, коли CAT і ДАД перевищують відповідно > 20 / > 10 мм рт. ст. вище цільового. Лікування резистентної форми гіпертонічної хвороби згідно з рекомендаціями доказової медецини представлено в табл. 2.46.
Таблиця 2.46
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 101; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.224.39.74 (0.005 с.) |