Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Нема на світі України, немає другого Дніпра
Нема на світі України, Немае другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра. І мертвим, і живим, і ненарожденним...
Українська національна ідея – свята і вимагає від нас усіх, що живемо на Богом даній нам землі, відповідного ставлення до неї. Нині вона змінилася, як міняємося й ми. Але в одному є незмінною. У нас немає ні «другої України, ні другого Дніпра». Без поваги до себе нас ніколи ніхто і ніде не поважатиме. Вовканич С. Щоб жить – ні в кого права не питаюсь // Час. – 1995, 22 грудня. — Щерб. 2001, 267–268.
Нема ні пекла, ані раю Якби ви вчились так, як треба, То й мудрость би була своя. А то залізете на небо: «І ми не ми, і я не я, І все те бачив, і все знаю, Нема ні пекла, ані раю. Немає й Бога, тілько я!» І мертвим, і живим і ненарожденним...
Давно вже ясно всім на світі: Немає правди на землі, І сонцем радості зігріті Однаково і добрі, й злі. Нема ні пекла, ані раю, Нікого й доля не карає. Окрім тих сиріт та калік, Що їх не займе й чоловік. Чернявський М. Монолог. –К., 1959. – С. 240. — Щерб. 2001, 268–269.
Нема Січі» пропав і той, Хто всім верховодив! Б'ють пороги; місяць сходить, Як і перше сходив... Нема Січі, пропав і той, Хто всім верховодив! До Основ'яненка
Куля і навіть шабля не брали нас у бою, тому що ніхто з нас не озиравши. А що ж ми тепер чуємо? Нема Січі, нема й Чорноморії; пропав і той, хто ними верховодив. А ми рідні козаки, їм відповідаємо: ні, не так. Лихоносов Б. Біля пам'ятника пращурам // Україна. – 1990. – № 51–52. — Щерб. 2001, 269.
Не минайте ані титли, Ніже тії коми Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми. І мертвим, і живим, і ненарожденним...
Коли б ти знав, як титлу й кому. Коли яку чіплять ікону, Кого кохати, з ким іти До шлюбу, де й коли помреш ти. А що, як вищезли б до решти Стихійний ритм серцебиття. Раптові зустрічі і втрати, – Чи ви б хотіли, друзі грати Зрежисуроване життя? Світличний І. А що коли б... // Вітчизна. – 1990. – № 6. — Щерб. 2001, 269–270.
Не нам на прю з тобою стати! Не нам на прю з тобою стати! Не нам діла твої судить! Нам тілько плакать, плакать, плакать І хліб насущний замісить Кровавим потом і сльозами. Кавказ
… Євген Концевич … прикутий до ліжка, зробив те, на що не наважувались десятки, а то й сотні літераторів, став на «прю» із всемогутньою «імперією зла», відхилив її рожеві приманки. ДомчичВ. Талант, помножений на честь // Час. – 1997, 24 січня.
ФРАЗЕЛОГИЗм – пример — Щерб. 2001, 270.
Неначе й не було мене Бо вже б, здавалося, пора: Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я «Кобзаря», А їм неначе рот зашито, Ніхто й не гавкне, не лайне, Неначе й не було мене. Не похвали собі, громадо! Без неї, може, обійдусь, А ради жду собі, поради! Та, мабуть, в яму перейду Із москалів, а не діждусь! «Хіба самому написать...».
Либонь дивиться козак Іван <Хоменко> з тієї високої високості, куди ввійшла його неспокійна душа, на нашу метушливу заклопотаність собою й сумно повторює Шевченкове: «Ніхто й не гавкне, не лайне, так ніби й не було мене». А він таки був, і дар душі його – поезія, таки є. Міщенко Д. Лебедина пісня козака Івана // Літературна Україна. – 1995, 24 серпня. — Щерб. 2001, 271.
Неначе писанка, село.. Село! І серце одпочине: Село на нашій Україні – Неначе писанка, село. Зеленим гаєм поросло. Княжна «Неначе писанка село...» – назва розповіді Скуратівського В. про українські писанки, вміщеної у настільній книзі для молодшого шкільного віку «Дванадцять місяців». – К., 1993. — Щерб. 2001, 272.
Неначе цвяшок, в серце вбитий Неначе цвяшок, в серце вбитий Оцю Марину я ношу. Марина
«Неначе цвяшок, в серце вбитий...» – назва статті // НовиченкоЛ, Стаття в журн. «Київ». – 1988. № 4. — Щерб. 2001, 272.
Непробудимий Китай В непробудимому Китаї, В Єгипті темному, у нас, І понад Індом і Євфратом Свої ягнята і телята На полі вольнім вольно пас Чабан, було, в своєму раї. Саул
Може хтось із тих семисот тисяч китайців став домагатися в автора, чому його прізвище читається на Україні Загребельний, а не Тлаглебелні, як у них? І не тому домагатися, що Китай, як писав Шевченко в «Саулі», «непробудимий», а просто через те, що в китайській мові відсутній звук «Р», а «З» на початку слова ніколи не вживається. Загребельний П. На Вкраїні милій // Українська Гкзета. – 1996. – № 4. — Щерб. 2001, 272–273.
Нерозумні діти
Сини мої, гайдамаки! Світ широкий, воля – Ідіть, сини, погуляйте, Пошукайте долі. Сини мої невеликі, Нерозумні діти, Хто вас щиро без матері Привітає в світі? Шйдамаки За народними приповідками, святий Михайло завжди приїздить па білому коні. От і цього року він не А вітер шумите лакуючи велику людину України – Костянтина Мосієвича, бам| ста, підло вбитого німецькими наїздниками, а ми, «нерозумні діти», не збагнемо фальші історії, все надіємось, що її хтось нам шіИИ розкаже. Олійник В. Пам'яті Костянтина Мосієвича // Українське Слово. – І 15 січня. — Щерб. 2001, 273–274.
Несите око У всякого своя доля І свій шлях широкий, Той мурує, той руйнує, Той неситим оком – За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Сон («У всякого своя доля...»)
Хто в рабській покорі, а неситим оком оглядає рідний край, та гарячково думає, що б і і. загарбати та продати (бо в домовину таки брати нічого не збИ«рається). Шевченком. Край талантів. Край печалі...(Шевченківське свято очима одного| організаторів) // Літературна Україна. – 1998, 4 червня. — Щерб. 2001, 274.
Не стане знаку на землі Погибнеш, згинеш, Україно, Не стане знаку на землі, А ти пишалася колись В добрі і розкоші! Вкраїно! Осія. ОіаваХІУ
…Україна завжди перебувала в небезпеці й біді. … Всі грабували, обідали, катували, убивали й нещадно палили... Щоб не було і знаку на землі від неї. Та Україна оживала й виростала з попелищ та руїни, як неопалима купина. Плачинда С. Україна в небезпеці // Літературна Україна. – 1991, 14 березня. — Щерб. 2001, 276.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 318; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.147.238.70 (0.011 с.) |