На сторожі коло їх Поставлю слово

– Воскресну нині! Ради їх. Людей закованих моіх, Убогих, нищих.. Возвеличу Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх Поставлю слово.

Подражаніє 11 псалму

 

Мудро сказав митрополит Київський і всієї Руси-України Філарет: по- мтшсться той, хто вважає, що засоби масової інформації є четвертою? нмжо держави. Ні! Це є перша сила, бо першим було слово... Митропо- 'м.і і закликав на сторожі соборної державности поставити чесне ІІй гріотичне Слово. Лук'яненко Л. Г)зоші не винні // Самостійна Україна. – 1995, 11 серпня.

Ніжним і крицевим словом розбуджувала Леся Українка притлумлений дух свого народу, окраденого царськими визискувачами і – слідом ні Тарасом Шевченком – поставила це слово на сторожі коло «рабів німих». Літературна Україна. – 1991, 21 лютого.

— Щерб. 2001, 246–247.

 

Нас тут триста як скло! Товариства лягло!

– Наносили землі

Та й додому пішли,

І ніхто не згадає,

Нас тут триста, як скло!

Товариства лягло!

І земля не прийма.

В казематі. II

 

«Нас тут триста як скло» – назва статті Олекси Ваіценка в газеті «Час» за 24 листопада 1995 року про панахиду і мітинг на братній могилі в селищі Базар Народицького району на Житомирщині, де 21 листопада 1921 року за наказом Якіра і Затонського розстріляли 359 полонених українських козаків із 6-ї дивізії головної Волинської групи генерал-хорунжого Юрія 'Потюнника.

...Й допоки вже світу І ранків вогнистих, Допоки в розірваних Нервах єсть біль, Я в серці нестиму Отих, що «їх триста...», Що не повернулись З чернігівських піль... БулахГ. Крути 11 Україна. – 1995. – № 1–2.

<… мученики Соловків, розстріляні> з 3 по 7 листопада 1937 року, як повідомлялося, «по случаю празднования 20-й годовщиньї Великой Октябрьской социалистической революции», – «їх там триста, як скло товариства лягло!» – яким холодом і жахом відносить від цього переможного бенкетування! – кривавої учти комунізму… ТанюкЛ. Український мартиролог 11 Літературна Україна. – 1992, ЗО січня.

— Щерб. 2001, 247–248.

 

На своїм веселім полі

Над сином сидя, задрімала. І сниться їй той син Іван І уродливий, і багатий, Не одинокий, а жонатий На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі;

Та на своїм веселім полі

Свою таки пшеницю жнуть,

А діточки обід несуть.

Сон (На панщині пшеницю жала...)

 

Із тим, що селянинові треба дані повну свободу у його стосунках із землею, що без землі немає у лю- миии волі, а без волі немає й вільної землі, «веселого поля», охоче погоджувались усі. Україна. – 1990, № 3.

— Щерб. 2001, 248–249.

 

Начетверо розкопана, Розрита могила

Начетверо розкопана, Розрита могила,

Чого вони там шукали? Що там схоронили Старі батьки?

Розрита могила

 

ЦИТАТА Я дуже зацікавився могилою і спеціально вирушив пішки за 7 км, щоб оглянути її. Якщо розглядати мапу Київської области, то ця могила міститься якраз посередині між містами Березань і Яготин. … Могила – це насип не менш як 10 м висотою. Коли я піднявся па нього, – був здивований побаченим. Всередині могила розкопана і має вигляд кратера глибиною понад 10 м і діаметром більше 20 м. Стінки могили прямовисні і стрімкі, навхрест розкопані. Не було с умніву, що це та «Начетверо розкопана. Розрита могила», яку Шевченко описав 9 жовтня 1843 рої^г у вірші «Розрита могила», пе буваючи в Березані. Савойський В. Начетверо розкопана, розрита могила // Час. –1998.12 березня.

— Щерб. 2001, 249–250.

 

На чужому полі

Думав жити, поживати Та Бога хвалити, А довелось на чужині Тільки сльози лити! Більш нічого. Нудно йому На чужому полі! Всього надбав, роботяга, Та не придбав долі!

«Меж скалами, неначе злодій...»

... Дехто докоряв тоді представникам Руху (І.Драчеві, В.Дончику, В.Брюховецькому та ін.), що вони, погодившись на дискусію в прямому ефірі, заздалегідь були приречені на поразку «на чужому полі». Плющ В. П'ять «Д» Леоніда Кравчука для нової України // Літературна Україна. – 1991, 28 листопада.

— Щерб. 2001, 250.

 

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине...

Смійся, лютий враже! Та не дуже, бо все гине – Слава не поляже; Не поляже, а розкаже, Що діялось в світі, Чия правда, чия кривда І чиї ми діти. Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава України!

До Основ'яненка

 

Ми тепер певні, що наша рідна мова не вмре, не загине. Вона стала, ніс рівний з рівним у сусіднім культурнім житті всіх народів. … На сторожі мови, своєї рідної культури став новонароджений Кам'янецький університет. І.Огієнко, засновник і перший редактор Кам'янець-Подільського державного університету. Із промови на урочистому відкритті університету 22. 10. 1918 р. Цит. за: Сохацька Є. Ідея соборності в культурологічній спадщині Івана Огієнка // Українське слово. – 1997, 9 січня.

Не забути б тих, хто відбирав у нас віру. Не схилити б голови перед катами. Пам'ятати б про своїх великих і нескорених достойників. І доки буде ця віра, нація не вмре, не загине. Кресіна І. Свідомість і воля – основа нації, обличчя громадянина. До 120-річчя Володимира Старосольського // Час. – 1998. – № 1.

— Щерб. 2001, 251–252.

 

Не вмирає душа наша

Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день божий добрі ребра Й серце розбиває. Розбиває, та не вип'є Живущої крові – Воно знову оживає І сміється знову. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля.

Кавказ

 

Та не вмирає душа наша! Хай для святого діла прислужиться І ми сельчанська бібліотека «Українське відродження», яку починаємо ось цією правдивою книжкою – про материнську мову і її невмируще слони, Гоян Я. Воскреснемо! Передмова до збірки статей Михайла Г^ушевського «Про українську мову і українську школу». – К., 1991.

… у багатьох ожила українська історична пам'ять («не вмирає душа наша, не вмирає воля») й вони стали переконаними державниками, але більшість із них і не хоче, і не вміє розбудовувати українську державність. Не мають д ля цього внутрішніх переконань, уміння, навиків, стимулів. Косів М. Три аспекти сучасної трагедії України // Час. – 1995, 12 грудня.

— Щерб. 2001, 253–254.

 

Не вмре, не загине

Смійся, лютий враже! Та не дуже, бо все гине – Слава не поляже; Не поляже, а розкаже, Що діялось в світі, Чия правда, чия кривда

І чиї ми діти.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

До Основ'яненка

 

Чи гайдамащина дбає про славу, що ніколи «не вмре, не поляже»? Чи гайдамащина переживає таку руїну, якої дізналася Україна? Чи встояла де-небудь гайдамащина проти двох потужних і старих монархій, таких як Польща і Москва? Куліш П. Гадки... Газ. «Правда», 1869 р., число 11, 12, передрук із журн. «Україна». – 1995. – № 14.

З огляду на усе це особистість Сагайдачного непересічна, видатна і велична в південноруській історії. … Хай слава його не вмре не поляже, лицарство його всьому світові розкаже... Лворницький Д Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. – Дніпропетровськ, ІЄЮ1. – С. 63.

Оповідь про Олексу Гірника … ще один доказ непереможної правди: хай як не пр ють її людомори, а вона не вмре, не поляже, зрине на світ, нагадає людям страшні часи минулого. Доненко В. Спалах серед ночі // Літературна Україна. – 1993. 4 березня.

— Щерб. 2001, 254–256.

 

Невольничі діти

Не смійтеся, чужі люде! Церков-домовина Розвалиться... і з-під неї Встане Україна. І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти!..

Великий льох («Стоїть в селі Суботові...»} На майдані проносяться перші слова.

– Повертається правда і справедливість… – говорить кардинал Любачівський. – Нині, Владико, настав той час і той день, коли Твої «невольничі діти» можуть виконати Твою Волю і свій святий обов'язок живих. КирилюкВ. Повернення і І Літературна Україна. – 1992. 10 вересня.

— Щерб. 2001, 256.

 

Не жди сподіваної волі

Лихої, тяжкої години, Мабуть, ти ждеш? Добра не жди, Не жди сподіваної волі –

Вона заснула...

«Я не нездужаю, нівроку...».

 

…Симон Петлюра, який в епох сподіваної вол і, що прийшла в нашу Україну з моменту незалежності, повертається із забуття. Логвиненко О. Воля і крила. Відгук на книжку «Симон Петлюра та його родина» // Літературна Україна. – 1996, 5 вересня.

... ні для кого не є таємницею, що Конституція діє далеко не скрізь і далеко не завжди... Тож, як писав Шевченко, «не жди сподіваної волі» зверху. Терен В. Досвід і уроки ОУН. До 70-річчя ОУН // Українське слово. – 1998, 16 липня.

— Щерб. 2001, 258.