Не забудьте пом'янути незлим тихим словом

І мене в сем'ї великій, В сем'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом.

Заповіт

 

Закликаю вас, шановні творці наших національних символів – облиш- н* цю ганебну справу, не робіть нерозважливих кроків.... Потім знову будемо повертатися до старого варіанту, а вас згадають злим і не тихим словом. … Згадайте скільки було розмов навколо синьо-жовтого прапора! Але нарід прийняв його скоріше, ніж хтось би того сподівався. Те саме буде і з гімном «Ще не вмерла Україна», неодмінно буде!!! Рятуйте, люди, пісню // Старожитності. – 1992. – № 2.

«Не забудьте пом'янути» – назва збірки херсонських письменників-фронтовиків // Літературна Україна. – 1994, 1 грудня.

— Щерб. 2001, 259.

 

Незамкнута тюрма

Чи довго буде ще мені В оцій незамкнутій тюрмі,

Понад оцим нікчемним морем Нудити світом?

«І небо невмите, і заспані хвилі...»

 

В морській таємній глибині Цвітуть не знані нам рослини. Живуть істоти водяні, Насельці темної країни. Усе життя їх там, на дні Вони там родяться й вмирають І світу іншого не знають, Не ваблять сонця їх вогні. Чи не отак і ти, мій люде, На дні життя живеш у тьмі, – Сидиш в незамкненій тюрмі І з неї сам не йдеш нікуди. Чернявський М. В морській таємній глибині... – К.. 1959. – С. 235.

— Щерб. 2001, 259–260.

 

Не за Україну» А за її ката довелась пролить Кров добру, не чорну

І тебе загнали, мій друже єдиний, Мій Якове добрий! Не за Україну, А за її ката довелось пролить Кров добру, не чорну. Довелось запить З московської чаші московську отруту! О друже мій добрий! друже незабутий! Живою душею в Украйні витай.

Кавказ

 

Щодо українців, які воювали в складі «Красной Армии», то правдиво і іні сучасному про них звучать слова Великого Кобзаря: «Не за Україну, а за її ката довелось пролить кров добру, не чорну». Місто Івано-Франківськ. Газ. «Українське Слово». – 1995, 4 травня.

— Щерб. 2001, 260–262.

 

Незлим тихим словом

І мене в сімі великій, В сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом.

Заповіт

 

І як полтавець хочу і сам звернутись насамперед до громадськосте П плтавщини, щоб і вона якось «не злим тихим словом» з нагоди 100- І«і ічя від дня народження <українського вченого Симона Наріжного>, ЗО січня 1998 року згадала свого незаслужено м«шаного краянина, який так багато зробив для утвердження ук- і«Енської національної ідеї. Нюбченко В. Страдницький шлях Симона Наріжного // Літературна Україна. – ніч/ 4 вересня.

— Щерб. 2001, 262–263.

 

Незрячі прозрять

Тойді, як, господи, святая На землю правда прилетить Хоч на годиночку спочить, Незрячі прозрять, а кривиє, Мов сарна з гаю, помайнуть. Німим отверзуться уста;

Ісаія. Піава 35

 

Господи, шляхи твої несповидимі. Тож просвіти незрячим опам'ятай їх, хоч вони не ті, що не знають, що чинять. Вербовий М. Фарисеї // Українське слово. – 1997, 18 вересня.

— Щерб. 2001, 263–264.

Незрящі, гречкосії

Кричите, Що Бог создав вас не на те, Щоб ви неправді поклонились!.. І хилитесь, як і хилились! І знову шкуру дерете З братів незрящих, гречкосіїв.

І мертвим, і живим, і ненарожденним...

… І.Франко писав: «Не маючи в душі цього національного ідеалу, найкращі українські сили тонули в общеросійсько- му морі...». Тож саме націоналізм мав стати тим історичним ферментом, що мав би пробудити «рабів незрячих, гречкосіїв» і повести їх з рабства Терен В. До 70-річчя ОУН // Українське слово». – 1998, 18 червня.

— Щерб. 2001, 264–265.

 

Не ложними устами

Моя порадонько святая! Моя ти доле молодая! Не покидай мене. Вночі, І вдень, і ввечері, і рано Витай зо мною і учи, Учи неложними устами Сказати правду.

Муза

 

Коли ціну втрачають піт і кров, Тоді ціну втрачають честь і совість, Пора струсити цвіль із корогов, Неложними устами слово мовить. Мушкетик Ю. Коли ціну втрачають піт і кров // Збірка «Чорний вершник. – К. –1992. –С. 14.

Про свої звитяги, як і про свою недолю, народ України має сказати І найнятими, а власними неложними устами. Сказати виважено 1 стойно, аби Дні Скорботи і Пам'яті відгукнулися печальним набатоМ кожному домі, у кожному людському серці... Мусієнко О. 1933: знищення народу катами України 11 Українська Г&зети, \ 1993, 10 червня.

… місце твоє. Патріарше, у храмі Народної слави і в наших серцях, І так воно буде розвіяно страх, Неложними воля говорить устами. Відмарович Д. Ще свіжа могила, ще свіжі вінки… Переклад з хорватської Леоніда Талалая // Літературна Україна. –< 1997, 12 червня.

— Щерб. 2001, 265–266.