Дисеміноване згортання крові (ДВЗ-синдром)

ДВЗ-синдром — це гострий або хронічний процес, який характеризується широкою активацією системи згортання крові, внаслідок чого в дрібних судинах по всьому організму утворюються тромби. Це призводить до порушення кровопостачання тканин і, врешті-решт, до поліорганної недостатності. Крім того, процес згортання крові споживає фактори згортання крові та тромбоцити, у результаті чого порушується процес нормального згортання крові і може виникнути важка кровотеча з різних ділянок організму. ДВЗ-синдром не виникає сам по собі, а є ускладненням іншої патології, зазвичай пов’язаної з критичним станом організму. Поєднання поширеної ішемії тканин і одночасної кровотечі підвищує ризик настання смерті на додаток до ризику, зумовленого основним захворюванням. Лікування в основному залежить від первинної патології.

 

Фактори ризику

Гостра форма ДВЗ-синдрому пов’язана з сепсисом, травмою, реакцією на переливання препаратів крові, опіками, гіпертермією, рабдоміолізом і гострими акушерськими ускладненнями, а хронічна — із злоякісними пухлинами, захворюваннями печінки, судин, колагенозами або акушерською патологією (наприклад, синдром мертвого плода).

Лікування

Лікуйте первинну патологію. При кровотечі треба переливати еритромасу, тромбоцитарну масу, фактори згортання крові (свіжозаморожену плазму), інфузійні розчини. При ДВЗ-синдромі інгібітори фібринолізу (такі як транексамова кислота) зазвичай протипоказані, оскільки тромботичні ускладнення найбільше пов’язані із смертністю.

Примітки

У пацієнтів з ДВЗ-синдромом прогноз несприятливий. Розвиток ДВЗ-синдрому ускладнює перебіг важкого захворювання чи травми та значного ушкодження тканин. У стаціонарних хворих з травмою смертність підвищується з 14% у пацієнтів без ДВЗ-синдрому до 59% у хворих з цим ускладненням.

Прогноз залежить від первинного захворювання і поширеності внутрішньосудинного тромбозу (згортання крові). Прогноз у пацієнтів з ДВЗ-синдромом, незалежно від його етіології, часто несприятливий: 10–50% пацієнтів помирають (1).

 

Евакуація

Вступ

При догляді за пацієнтом фаза евакуації є надзвичайно важливою для стану пацієнта. Здатність надати пораненому допомогу, правильно розсортувати поранених для евакуації, передати командиру запит на евакуацію, зробити запит про евакуацію «9 пунктів» (або аналогічний), продовжувати догляд за пацієнтом, правильно спакувати пораненого, щоб захистити його стан і рани від впливу зовнішнього середовища, підтримувати зв’язок з евакуаційною командою та переміщатися є складним та багатогранним процесом. Жоден військовий медик не буде успішним, якщо не тренуватиметься з командою у несприятливому та ворожому середовищах з допоміжним обладнанням. Необхідно постійно відпрацьовувати повне надання допомоги пораненому та евакуацію.

Незалежно від того, чи це евакуація з поля бою на носилках, чи з використанням стандартного гвинтокрилого (гелікоптери) транспорту НАТО – стандартизований підхід, форма зв’язку та основні принципи попереднього планування, планування та пакування є універсальними. Україна стикається з великою кількістю проблем при евакуації та тактичній воєнно-польовій допомозі; не вистачає багатьох ресурсів. Проте базові принципи діють незалежно від того, яке спорядження у вас наявне. Оскільки Україна починає сумісні стандартні тренування НАТО та операційну сумісність НАТО, потрібно знати ці стандарти, щоб могти врятувати життя та кінцівки поранених. Цей розділ детально описує процес, який військовий медик повинен знати та регулярно відпрацьовувати у своїх підрозділах.

 

Цілі попереднього планування

Попередній контрольний список:

· Карта місцевості з позначеними важливими місцями

· Лікарні та їх можливості (травматологія, барокамера, опіковий центр, ветеринарія тощо)

· GPS координати

· Орієнтири

· Джерела їжі/води

· Джерела спорядження (лікарні, клініки, аптеки)

Перевірка спорядження:

· Медичний рюкзак (так само важливо, як і набої)

· Додаткове спорядження для індивідуальних аптечок ваших бійців

· Індивідуальна аптечка IFAK

Транспортування пацієнта

Необхідно часто перевіряти зв’язок, щоб знати, що він буде доступним при потребі. Можна використовувати мобільні телефони, рації, супутникові телефони, інтернет чи соціальні мережі – залежно від поточного джерела зв’язку, яким користується Міністерство оборони. Перед виїздом переконайтеся, що ви знаєте і перевірили усі постійні та запасні частоти чи засоби зв’язку. Ніколи не їдьте на завдання з лише одним типом зв’язку. Якщо є окрема частота, канал чи номер телефону, які використовуються саме для евакуації, медик повинен записати їх і перевірити на випадок потреби. Форма зв’язку з наземною евакуацією може відрізнятися від способу зв’язку з повітряною евакуацією, тож слід записати обидва. По прибутті на місце дислокації необхідно негайно вийти на зв’язок, оскільки може знадобитися певний час для того, щоб встановити зв’язок з евакуаційними підрозділами в АТО чи за межами АТО.