Як хочете зрозуміти дитячий малюнок?

· Виберіть момент, коли в дитини буде гарний настрій, і запропонуйте їй помалювати.

· Запропонуйте маляті намалювати Вашу родину або родину яких-небудь звірят.

· Не будьте поруч із дитиною, коли вона буде малювати.

· Не обговорюйте при маляті результати малювання,— йому це зовсім ні до чого.

· За допомогою своєї інтуїції намагайтеся побачити в малюнку все те, що маля хотіло Вам сказати.

 

 

ДИТЯЧИЙ САДОЧОК

Є діти, які ходили або ходять до дитячого садочку. А є такі малята, які в дитячому садочку ніколи не були й ніколи туди не потраплять. Так що ж краще для дитини — ходити туди або бути вдома під надійним доглядом?

Серед батьків є приблизно нарівно прихильників обох точок зору. Мами, які «захищають» виховання в дитячому саду, звичайно, міркують дуже логічно. Де, як не в дитячому садку, малюк навчиться будувати відносини з дітьми? Адже мало хто із батьків здатний навчити домашню дитину розв'язувати конфліктні ситуації, домовлятися, знайомитися. Особливо дитячий садочок необхідний екстравертам — сангвінікам і холерикам. Вони сприймають інформацію про світ і про себе за допомогою спілкування з оточуючими. Саме тому таким малятам потрібна група дітей, а не один-два друга. І домашнє спілкування з дорослими не може компенсувати спілкування з однолітками. Тільки в садочку в маляти формується досвід нормального спілкування. У тому числі — і з дорослими. Але не з батьками, а з вихователями. Але ж з ними дитина будує зовсім інші відносини, ніж зі своїми домашніми. Тут і дистанція більша, і робити можна далеко не все.

Крім того, мало хто з батьків здатний привчити «домашню» дитину до режимних моментів — раннього ранкового підйому, вживання їжі та занять за розкладом. А дитині це необхідно. У дитячому садочку це відбувається практично саме по собі.

Не всі батьки можуть спокійно займатися зі своїми малятами. Набагато простіше погратися, просто поспілкуватися. Як тільки починаються заняття, мами нервують і сваряться. От у садочку день дитини наповнений цікавими заняттями, які відбуваються в ігровій формі. І, головне, що вона займається не одна, а разом з іншими дітьми.

Перші виступи на дитячих ранках дають малюкові початковий досвід публічних виступів. Він стає сміливим. Його вже навряд чи злякає велика кількість слухачів або громадська увага.

Але й ті мами, які виступають за «домашнє» виховання, почасти праві. Кожна дитина індивідуальна. Зустрічаються такі малята, які ніяк не можуть звикнути до садка. Минають два, три тижні, а вони все плачуть, не відпускають маму. їм невесело в групі, ігри й заняття їх не цікавлять. Тому, якщо Ваше маля хворіє і надмірно вразливе, якщо його реакція на садочок неадекватна (блювота, істерики),— краще відмовтеся поки від відвідування дитячого садочку хоча б на певний час.

Складніше всього переносять похід у дитячий садочок діти-інтроверти. Їм складно звикнути до нової обстановки, їм важко налагодити контакти з іншими дітьми.

 

 

Тут потрібний особливий підхід: знайомство з дитячим садочком потрібно починати потроху, приводити не на цілий день, а на годинку тощо. Якщо Ви зазнали невдачі, то тоді потрібно почекати кілька місяців і спробувати ще раз.

 

Не слід відразу ставити знак рівності між дитячим садочком і хворобами. Зустрічається чимало випадків, коли маля, приходячи до дитячого садочку, перестає хворіти. Тому, запланувавши похід до дитячого садочку, не думайте про те, як часто буде хворіти Ваша дитина. Краще займіться загартовуванням. Позитивні думки батьків допоможуть маляті скоріше адаптуватися.

Чи віддавати дитину до дитячого садочку?

• Якщо малюк активно хоче спілкуватися з дітьми та досить самостійний, можете сміливо віддавати його до дитячого садочка.

• Якщо в перші дні дитина вередує і не відпускає маму, наберіться терпіння та намагайтеся заспокоїти її.

• Перший час забирайте її раніше.

• Якщо минуло вже дві-три тижня, а малюк так і не адаптувався до нової обстановки, потрібно повернути його додому та повторити все через якийсь час.

• Якщо Ви вирішили віддати дитину до садочку, якомога раніше займіться загартовуванням.

• Якщо Ви вирішили виховувати малюка вдома самостійно або за допомогою няньки, обов'язково стежте за тим, щоб у маляти була можливість спілкування з його однолітками.

 

 

ДІВЧАТКА

Про «жіночу логіку» так багато написано... Всім чоловікам зрозуміло, що жінка мислить дещо інакше. Так вона ж все робить інакше! Виявляється, якщо проаналізувати взаємодію електричних потенціалів різних областей кори головного мозку, можна зробити висновок, якої статі дитина.

Цікаво, що з перших років життя в дівчаток міцніший зв'язок між півкулями головного мозку на відміну від хлопчиків, у яких кожна півкуля працює практично в автономному режимі. Звідси і випереджена «дивність» жіночого мислення.

 

Із самого народження для дівчат найважливішим є емоційний контакт. Говорити вони починають раніше хлопчиків. Дівчатка частіше, ніж хлопчики, грають у сюжетні ігри. «Дочки-матері» — улюблена гра, що допомагає відпрацьовувати майбутні ролі і, по суті, закладає особливості майбутніх сімейних стосунків.

Дівчатка поводяться часто набагато тихіше хлопчиків, вони акуратні та посидющі. Крім того, вимоги до дівчаток звичайно виявляються не такими високими, як ті, що батьки висувають стосовно хлопчиків. Так, наприклад, дівчинку, що плаче, дорослі пожаліють, а от хлопчикові обов'язково скажуть: «Ти ж чоловік, не плач!» Дівчаток намагаються позбавити від надмірних навантажень уже тільки тому, що вони — дівчатка.

Коли дівчинка йде до школи, складається враження, що їй усе дається набагато легше, ніж хлопчикові такого ж віку. Навчальні предмети легше засвоюються, і стосунки з однокласниками вона будує без особливих проблем.

Звичайно, головна людина, з якої дівчинка бере приклад,— це мама. І якщо мама це розуміє, то з такого наслідування можна отримати велику користь. Копіюючи маму, дівчинка вчиться поводитися в різних ситуаціях, навчається побутових навичок: готувати, виховувати дітей, прибирати.

А от стосунки дівчинки з татом побудовані інакше. Ні для кого не секрет, що стосунки із чоловіками дівчинка, що підростає, буде будувати, беручи до уваги моделі своїх стосунків із батьком. Тому татові потрібно частіше виявляти ніжність щодо дочки, підтримувати її самооцінку теплими словами, розповідати, як він її любить. Все це закладає основу успішних стосунків із протилежною статтю.

У дівчаток у дошкільному і молодшому шкільному віці звичайно краще розвинене мовлення, часто вони є сильнішими від хлопчиків фізично, їхній біологічний вік більший. Але їхні відповіді одноманітніші, та, скоріше за все, їхнє мислення однотипне. Серед хлопчиків — більше варіантів індивідуальності, вони нестандартно і цікаво мислять, але їхній внутрішній світ часто прихований від нас,

 

тому що вони рідше розкривають його за допомогою слів. Вони мовчать, і нам здається, що вони не думають, не шукають рішень, а пошук відбувається. Він цікавіший й багатший, ніж ми можемо собі уявити.

 

Звичайно, це не означає, що жодна дівчинка ніколи не висуне нової ідеї, але тенденція простежується дуже чітка. Встановлено, що чоловіки краще виконують пошукову діяльність, висувають нові ідеї. Вони краще працюють, якщо потрібно розв'язати принципово нове завдання, але вимоги до якості, старанності, акуратності її виконання або оформлення невеликі. Жінки звичайно краще виконують шаблонні завдання. Отже, докладне пояснення більше потрібне для дівчаток, а хлопчикові необхідно трішечки недопояснити і наштовхнути його самого на знаходження принципу розв'язання. Нехай його відразу складно навчити акуратно та послідовно записувати в зошиті, але як тільки він зрозуміє суть проблеми, то відразу знайде і надійно запам'ятає принцип її розв'язання.

Як виховувати дівчинку?

· Якщо Вам доводиться сварити дитину, то враховуйте її стать. Сварячи дівчинку, не поспішайте висловити своє ставлення до неї — бурхлива емоційна реакція зашкодить їй зрозуміти, за що її сварять.

· Пам'ятайте, що у Вас з'явилося не просто маля, а хлопчик або дівчинка, і кожний із них потребує індивідуального підходу.

· Ніколи не порівнюйте різностатевих дітей і тим більше не ставте одних у приклад іншим.

· Виховуючи дівчинку, не обмежуйтеся участю однієї мами. Тато не менш важливий у процесі виховання дочки.

 

 

ДІД МОРОЗ

Із наближенням Нового року ми все частіше говоримо маляті: «От будеш себе добре поводити, Дід Мороз принесе тобі подарунки». А потім настає момент зустрічі із самим Дідом Морозом — на ранку в дитячому садочку або вдома. Досить часто буває, що діти лякаються «доброго дідуся». Чому це відбувається?

Спробуємо розібратися. Дитина бачить велику незнайому людину з великим мішком, червоним носом і бородою, що закриває половину обличчя. Як правило, в акторів, що грають роль Діда Мороза, гучний, добре поставлений голос. Чому ж малюк повинен радіти приходу такого дідуся й не повинен лякатися? Його реакція абсолютно нормальна. Забратися до мами або тата на руки і сховати обличчя, відмовитися розповідати віршик, навіть, незважаючи на обіцянки безцінних подарунків тощо.

Перш, ніж Ви вирішите, чи запрошувати Діда Мороза, добре зважте всі «за» й «проти». Якщо дитина ще занадто мала, досить буде якої-небудь зимової казки, Діда Мороза у вигляді ляльки-іграшки або навіть картинки в книжці. Тато теж може пограти в Діда Мороза й надягти яскраву шапочку. Але й тільки.

Крім того, потрібно обов'язково враховувати індивідуальні особливості дитини. Якщо малюк активний, товариський, легко йде на контакт із дорослими, не лякається незнайомих людей і швидко адаптується до незнайомих умов, можете спробувати запросити Дідуся Мороза. Не забудьте заздалегідь домовитися, які конкурси можуть зацікавити Вашу дитину, чого вона може злякатися, до чого звикла.

Якщо маля боїться, тримається за маму, коли потрапляє в яке-небудь нове місце, лякається чужих людей,— тоді потрібно почекати наступного Нового року.

 

Замість свята й радості Ви отримаєте сльози й переляк.

Дуже часто буває, що навіть на святі в дитячому садочку перебуває пара малят, які голосно плачуть, побачивши Діда Мороза. А вже вірші почитати під ялинкою їх не вмовиш ні за які пряники. Якщо Ви припускаєте, що події можуть розгортатися таким чином, намагайтеся підготувати дитину заздалегідь. По-перше, розповідайте їй, хто такий Дід Мороз, де живе, коли і до кого приходить. Почитайте разом казки про Діда Мороза, подивіться мультфільми. По-друге, якщо захочете, напишіть разом із дитиною лист Дідові Морозу, адже його адреса тепер є в Інтернеті. Якщо Ви відправите такий лист електронною поштою, то незабаром отримаєте відповідь — листівку від Дідуся Мороза. Тоді на ранку підготовлена дитина не злякається загримованого актора, а буде сприймати образ таким, як потрібно,— справедливим, добрим дідусем, що приносять дітям подарунки.

 

 

Якщо Дід Мороз прийшов, а маля відмовляється розповідати вірш, не наполягайте. Зустріч із новим персонажем і так є стресом для дитини.

 

Нічого страшного, у наступному році вона обов'язково розповість цей вірш і не буде вередувати.

Багато батьків цікавляться, коли дитині необхідно говорити про те, що Дід Мороз - усього лише вигаданий персонаж. Не кваптеся! Адже такі ілюзії допомагають дитині розвиватися. Завдяки Дідові Морозу діти отримують можливість ставити мету та реалізовувати її. Наприклад, маля знає, що якщо буде добре поводитися, то Дід Мороз принесе в подарунок саме те, що він просив. І дитина намагається щосили.

А коли настане час, Вам і розповідати нічого не потрібно буде: мовляв, немає ніякого Діда Мороза, - це мама з татом тобі подарунки приносять і під ялинку кладуть. Зате в пам'яті дитини на все життя залишаться чарівні моменти дитинства.