Що робити, якщо Ваша дитина жадує?

· У жодному разі не називайте її «жаднюгою».

· Не просіть дитину поділитися іграшкою, якою вона сама ще не встигла награтися.

· Заохочуйте «добрі» учинки, говоріть, що Вам подобається, коли маля чимось поділилося.

· Залучайте дитину до підготовки свят і придумування сюрпризів для близьких і друзів.

· Демонструйте приклад власної доброти й щедрості.

 

ЗАБІЯКА

Кожна людина хоч раз у житті відчувала бажання кого-небудь ударити. Наприклад, за завдану образу. І, звичайно, кожна людина не один раз у житті потрапляє у стресову ситуацію. На такі екстремальні ситуації кожна людина реагує по-своєму. Природно, що є два типи реагування — агресивний і депресивний. І вже в ранньому дитинстві зрозуміло, який із типів більш властивий Вашій дитині. Якщо Ваш малюк обрав перший шлях і найчастіше відповідає на образу ударом, на агресію — агресією, то за відсутності контролю цього процесу проблеми Вам забезпечені.

Остерігайтеся заохочувати агресивні витівки, зворушуватися ними. Досить часто можна почути від мами пустуна й забіяки: «Це ж треба, який шустрий!» Дитина все чує і реагує адекватно. Мамі подобається,— отже, так і буду поводитися. Звичайно, дитину необхідно присоромити, але все-таки пам'ятайте, що вона поки не здатна контролювати свої пориви. Якщо, наприклад, малюк утомився від зборів на прогулянку й париться в комбінезоні, поки Ви вовтузитеся з його черевиками, він може і ударити. На жаль, це нормально. Намагайтеся в критичних ситуаціях діяти швидко й спритно, не створюючи додаткових проблем.

Часто діти поводяться агресивно в період адаптації до садочка або школи. Адже для них зміна обстановки, колективу — це великий стрес.

 

Крім того, малюк вважає, що мама його кинула, коли залишила в дитячому садочку. Найчастіше малюк просто не вміє поводитися в новій групі однолітків. Тому, перш ніж піти до дитячого садочка, намагайтеся привчити дитину до нормального спілкування, наприклад, у пісочниці у дворі. Розкажіть та покажіть, як потрібно спілкуватися, як правильно відповідати кривдникам без застосування сили.

Як бути, якщо ніякі умовляння та пояснення не допомагають?

 

Іноді батьки вважають, що потрібно покарати дитину фізично, щоб вона на собі відчула, що таке біль.

 

Але цей спосіб небезпечний тим, що фізичне покарання може зумовити тільки напад відповідної агресії, і така поведінка закріпиться ненадовго.

У ситуації, коли необхідно зупинити забіяку, дії батьків майже завжди спрямовані на те, щоб зупинити ситуацію, а не на те, щоб зрозуміти дитину. А необхідно робити навпаки. Зробіть паузу. Покарати завжди встигнете. Подумайте, чому Ваша дитина так вчинила. Образилася на малюка, з яким гралася, за те, що той відібрав улюблену іграшку?

Іноді причина агресивної поведінки глибша, і приховується вона в сімейних взаєминах. Як дізнатися, у чому саме справа? Часом потрібна консультація психолога, а іноді Ви можете виявити взаємозв'язок самі. Наприклад, старша дитина стає агресивною і б'ється в пісочниці з іншими дітьми після того, як Ви приголубили молодшу і приділили їй більше часу. Тоді потрібно не карати старшу, а якщо Ви розумієте причину, приділити їй трохи більше часу та частіше говорити, як Ви її любите.

Якщо в родині часті конфлікти між домашніми, дитина теж може відреагувати на такі події агресивною поведінкою. Але агресія буде спрямована зовсім не на маму або тата, тому що це неможливо. Не може дитина вдарити дорослого! Просто через певний час Ви будете вислухувати скарги виховательки, що Ваш син не знаходить спільної мови і з іншими дітьми.

 

 

 

Однак не завжди агресивна поведінка є наслідком прихованого щиросердечного дискомфорту. Іноді причина поверхнева, але для її усунення також будуть потрібні певні зусилля. Наприклад, дитина може бути забіякуватою, якщо в її родині прямо або побічно заохочується жорстокість. Для неї немає перешкод до того, щоб когось ударити — навпаки, це цілком нормальний варіант спілкування. Подумайте, чи не перегинає палицю тато, виховуючи із сина «справжнього чоловіка». Чи часто Ви пояснюєте малюкові прості істини про те, що бити іншу людину можна лише в самому крайньому випадку, тільки коли вичер­пані всі мирні способи? І чи знає взагалі Ваше маля про ці способи? Чи вміє дитина миритися? Чи навчили Ви її гуманно ставитися до маленьких, до людей похилого віку?

Іноді дитина б'ється тому, що одного разу зрозуміла, наскільки зручно в певних ситуаціях розв'язувати в такий спосіб свої проблеми. Відучити її користуватися таким способом розв'язання проблеми досить складно.