Що робити, якщо у вашій родині більше дітей, ніж одна.

· Розповідайте старшій дитині заздалегідь про те, що незабаром у неї з'являться братик або сестричка.

· Ніколи не порівнюйте дітей.

· Не сваріть дітей за прояви агресії один до одного. Намагайтеся пояснювати особистим прикладом, як можна знаходити спільну мову одне з одним.

· Якщо у Вас тільки що з'явилася друга дитина, перерозподіліть обов'язки в родині так, щоб і перша дитина не страждала від нестачі уваги.

· Покладіть на старшу дитину якісь нескладні обов'язки щодо догляду за маленькою. Вона буде почувати відповідальність і ніжність стосовно маляти.

 

БРЕХУН

Давайте заздалегідь домовимося, що в цьому випадку кожна ситуація — особлива. І навчимося її розбирати та розуміти, що ж робити далі.

Отже, малюк Вам збрехав. А раптом для нього це зовсім ніяка не брехня? Адже дитячий мозок улаштований особливо, і вигадані дитиною образи здаються їй такими ж яскравими, як дійсні. «Це не я розбив чашку! Це ворона прилітала!». Не сердьтеся. Згадайте, що Ви почували в дитинстві в подібній ситуації, і Ваша пам'ять миттєво покаже Вам подібну картинку. Навчайтеся відрізняти корисну фантазію й бажання уникнути покарання.

Іноді маля просто вигадує якісь казкові сюжети, розповідає про те, що з ним ніколи не відбувалося.

 

Для батьків такі фантазії — чудесний матеріал для того, щоб краще зрозуміти свою дитину. Послухайте, чого в цих текстах більше? Яскравих, барвистих описів або страхів, негативних сюжетів? Через такі фантазії дитина передає свої переживання нам, дорослим.

У будь-якій ситуації, коли Ви сумніваєтеся, сварити малюка чи ні, намагайтеся знайти причину нечесної поведінки дитини. Цілком можливо, що вона обманює тільки з бажання бути ще кращим для мами або тата. «Сьогодні я краще всіх їв у дитячому садочку»,— роз­повідає маля. А Ви прекрасно знаєте, що це не так, тому що поговорили з вихователькою. Зовсім непотрібно «виводити дитину на чисту воду» і говорити: «Ні, Марія Іванівна мені розповіла, що ти три години просиділа над своєю тарілкою». Краще подумайте про те, що давно не хвалили свого малюка. А він тепер вигадує, що добре їв або красиво писав букви, щоб почути від найважливіших людей, який він «найкращий, найрозумніший або найкрасивіший».

«Я не хочу бути поганим в очах мами або тата»,— от навіщо маля обманює дорослих. «Якщо я збрешу, то мене не покарають за мою витівку»,— така нехитра думка частенько знаходиться за дитячими відмовками.

Мудрість, послідовність і терпіння — Ваш ключик до розв'язання проблеми. Ніколи не приймайте рішення зопалу. Кожна ситуація унікальна. Учіться самі і показуйте приклад дитині — відкрито обговорюйте проблему.

 

Не кваптеся з покаранням. Швидше за все, малюк збрехав сьогодні тому, що Ви покарали його минулого разу або пригрозили:

 

«Зробиш те або те,- покараю». І от результат. Марне заняття - запитувати в дитини: «Ти навіщо мені брешеш?!» Це ми з Вами розуміємо приховані причини дитячої поведінки. А малюк просто намагається врятувати свій внутрішній світ. От і намагайтеся йому допомогти, а не зашкодити.

 

Що робити, якщо малюк обманює?

· Намагайтеся зрозуміти причину.

· Не сваріть, навіть якщо піймали на брехні.

· Не намагайтеся будь-як «вирвати» зізнання.

· Якщо дитина сама визнала свою провину, обов'язково похваліть її.

· Обговоріть ситуацію з малюком наодинці і намагайтеся разом знайти вихід.

· Краще не розповідайте про це нікому, тому що маляті буде неприємно слухати, що обговорюють його промахи.

· Не порівнюйте дитину з іншими дітьми,— це не матиме користі.

· Демонструйте позитивний приклад – будьте щирим із дитиною в почуттях і вчинках.

 

ГАРНІ МАНЕРИ

Як іноді хочеться батькам, щоб у присутності сторонніх дитина поводилася виховано! Здоровалася, дякувала, не перебивала співрозмовника, не грубила і ще багато різноманітних «не»...

Насправді ж із дітьми часто трапляються дивні історії. Наприклад, до Вас у гості прийшла Ваша давня приятелька, а малюк ніяк не хоче знайомитися з незнайомою тіткою і говорити їй: «Здрастуйте!» Вам ніяково, Ви сварите дитину, а вона зовсім не винна. У такому вчинку немає ні краплі невихованості. Іноді малятам властиво лякатися незнайомих людей. Якийсь час вони звикають, і тільки потім можуть вільно та невимушено спілкуватися.

Буває і так, що Ваші родичі подарували дитині подарунок. А дитина засмутилася і сказала, що хотіла у подарунок щось інше. Швидше за все, це через дитячу щирість, а зовсім не бажання виявити невдячність. Тому не потрібно вбачати у всіх учинках маляти просту невихованість.

Що ж таке насправді «гарні манери»? Багато чого з того, що ми так називаємо,— просто здоровий глузд і звичайна ввічливість стосовно оточуючих. І для того, щоб ці гарні манери стали для дитини природними, вона повинна постійно в них практикуватися.

 

Тобто поводитися чемно і виховано не тільки «на людях», але й вдома.

Батьки — найкращий приклад для дітей. І якщо тато вчора був нечемний із продавщицею в магазині, то сьогодні дитина може так само розмовляти із ким завгодно, навіть із мамою, тому що так розмовляв тато. І маля прагне повторити татову поведінку і говорити так само. І тому батьки, що прагнуть прищепити дитині гарні манери, повинні, насамперед, почати із себе.

Гарні манери — це ще й знання того, як потрібно розмовляти з людьми та робити компліменти, здатність реагувати на почуття іншої людини, бути чуйним, дружелюбним і терпимим.

 

Тому просто навчити дитину говорити «Здрастуйте» або «Спасибі» замало. Важливо пояснювати і показувати, як потрібно ставитися до тих, хто молодший або слабший, до літніх або незнайомих людей.

Дорослі чудово розуміють, що вміння поводитися виховано залежить від того, наскільки людина володіє собою, контролює свою поведінку. Тому немає сенсу вимагати від дворічного малюка, щоб він не колупав у носі в присутності гостей, хоча пояснити потихеньку обов'язково потрібно. А от дитина 5-6 років уже цілком здатна контролювати свою поведінку, її можна попросити їсти акуратно, ділитися цукерками і не розмовляти голосно в театрі. Починати навчати гарних манер можна в будь-якому віці, але фахівці вважають, що Ви полегшите завдання, закладаючи основи поведінки до 7-8 років, потім протягом наступних декількох років будете продовжувати навчання.

Не намагайтеся навчити свою дитину гарних манер експрес-методом. Звичайно, хочеться, щоб на найближчому дні народження вона гідно трималася і поводилася пристойно. Але, швидше за все, дитина просто розгубиться і навряд чи застосує нові знання на практиці.

Даремно, навчаючи гарних манер, порівнювати свою дитину з іншими. Такі зауваження, як: «От Сергійко привітався, а ти що, не вмієш, чи що?» замість гарної поведінки, швидше за все, викличуть у дитини злість або ревнощі.

Почніть із головних, на Вашу думку, правил. Наприклад, Ви йдете з дитиною до театру. Навряд чи в неї є багатий досвід відвідування таких заходів. Тому поясніть малюкові, як потрібно поводитися в театрі, чому не слід голосно розмовляти або вставати під час спектаклю.

Не слід сварити дитину, якщо вона щось зробила не так. Особливо Це шкідливо робити в присутності оточуючих. Краще придумайте Умовний знак і домовтеся з дитиною, що якщо вона забуде, як поводитися або зробить щось не так, Ви непомітно покажете їй цей знак.