Рекомендації батькам щодо взаємодії з дитиною

 

• Почнемо з того, що підмовимося розглядати дитину як об’єкт виховання. Дитина – це особистість. Вона має право на любов і повагу до себе – такої, якою вона є. Поводитися з нею треба дбайливо, щоб вона розвивалася у згоді з самою собою. Для цього потрібно, передусім, щоб батьки зробили зупинку в своїй життєвій гонитві за манівцями (грошима, кар'єрою, успіхами) і спробували побачити спою дитину і все прекрасне в ній.

• У дитині приховано безліч можливостей і талантів. Для того, щоб виявляти себе, втілювати свої можливості в життя, їй потрібне визнання і підтримка близьких. Віра батьків в обдарування дитини до­помагає їй повірити в себе і виявити здібності. Дитина повинна бути упевнена в батьківській любові незалежно від своїх сьогоднішніх успіхів і досягнень.

• Формула істинного батьківського прийняття – це не „люблю, тому, що ти хороший”, а „люблю, тому, що ти є, люблю такого, який є”.

• Спілкуватись з дитиною необхідно на рівних, не принижуючи її гідність, не підвищуючи голосу, не ставлячи її в залежність від вашого стану чи настрою.

• Виробіть для себе правило не оцінювати негативно особистість дитини, а піддавати критиці тільки неправильно здійснену дію або не­ продуманий вчинок. Наприклад, замість „Ти дуже жадібний хлопчик” можна сказати „Мені шкода, що ти не поділився з сестрою іграшками”.

• У спілкуванні з дитиною бажано використовувати не узагаль­нення: „Ти вічно кидаєш рюкзак де попало”, а ситуативні зауваження: „Сьогодні твій рюкзак лежить не на місці”. Постійна мова формує образ – Я дитини. Краще в постійній формі оцінювати чесноти її особис­тості, а у тимчасовій - негативні вчинки.

• Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Більшість дітей хвороб­ливо ставиться як до негативних порівнянь, так і до схвалення дій інших дітей, сприймаючи це як нелюбов до себе. Краще порівнювати поведін­ку дитини з її поведінкою вчора, акцентуючи увагу на позитивних мо­ментах.

• Намагайтесь частіше ставити дитину в ситуації, коли вона само­стійно робить вибір, довіряйте робити те, що вона може зробити сама. Створюйте сприятливі умови для дитини, щоб вона сама могла домог­тись успіху. Це привчає дитину до самостійності, формує віру в себе.

• Якщо ви використали більшість методів впливу на дитину, а її негативна поведінка повторюється, реагуйте на це нейтрально та неемоційно, уникайте конфлікту з дитиною. Необхідно пам’ятати, що нерідко дитина свідомо припускається поганих вчинків з єдиною метою – до­могтись уваги дорослої людини. У цій ситуації дайте відчути, що більш ефективний спосіб привернути до себе вашу увагу – це добре себе по­водити.

• Зверніть увагу на те, які норми і цінності ви передаєте дитині своєю поведінкою. Який приклад ставлення по людей, до життя ви їй показуєте.

Який спосіб взаємодії з дитиною ви виберете – справа вашого сма­ку, характеру, освіти, але – головне – питайте себе частіше: „Якою я хочу бачити свою дитину в майбутньому? Що я можу зробити для того, щоб вона росла в гармонії з собою?”

Шляхи досягнення мети можуть бути різними, але у кінцевому результаті процесу взаємоспілкування з батьками кожній дитині необхідно отримати самостійність і свободу думки, набути любов до світу і бажання його пізнавати.

 

Додаток 6

 

Пам’ятка батькам першокласників

1. Любіть дитину. Не забувайте про тактильний контакт. Зна­ходьте радість у спілкуванні.

2. Нехай жоден день не мине без спільного читання книг.

3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся її справами і проблемами.

4. Дозвольте школярику малювати, розфарбовувати, виріза­ти, наклеювати, ліпити.

5. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.

6. Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.

Додаток 7

 

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь та дідусів

 

1. Дорогі дорослі, пам’ятайте, що ви самі «запросили» мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене мистецтва бути людиною.

2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Поясніть мені, що, коли і чому кожен із нас у ньому має робити.

3. Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яч.

4. Мої почуття ще незрілі – прошу, будьте чуйними до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

5. Щоб розвиватися, мені потрібна ваша увага і підтримка. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але тільки мої вчинки.

6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помил­ки, щоб я учився на них. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання.

8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій голосу, манери рухати­ся. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас че­рез мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між
поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомага­ти один одному в цьому безмежному світі.

9. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважати­
муть мені робити самостійні кроки.

 

Любі мої, я вас дуже-дуже люблю!!! Покажіть мені, що ви любите мене також.

 

Ваша донька (син).

 

 

Додаток 8

Як розвивати моторику: вправи та ігри

 

Вправи для розвитку тонкої моторики рук і зорово-рухових координацій

 

1. Перемальовування графічних зразків (геометричних фігур та візерунків різної складності).

2. Обведення за контуром геометричних фігур різної складності з наступним розширенням радіусу (за зовнішнім контуром) або його звуженням (обведення за внутрішнім контуром).

3. Вирізання за контуром фігур з паперу (особливо вирізання плавне, без відриву ножиць від паперу).

4. Розмальовування і штрихування (цей найвідоміший прийом удосконалення моторних навичок зазвичай не викликає цікавості у дітей молодшого шкільного віку і тому використовується переважно лише як навчальне завдання (на уроці). Однак, надавши цьому заняттю характер ігрового змагання, можна з успіхом застосовувати його і в позаурочний час.

5. Різні види зображувальної діяльності (малювання, ліплення, аплікацій тощо).

6. Конструювання і робота з мозаїкою.

7. Опанування ремесел (шиття, вишивання, плетіння, робота з бісером тощо).

 

Ігри і вправи для розвитку крупної моторики (сили, зграбності, координації рухів).

 

1. Ігри з м’ячем (різноманітні).

2. Ігри з гумкою.

3. Ігри типу „Дзеркало”: дзеркальне копіювання поз і рухів ведучого (роль ведучого можна передати дитині, яка сама вигадує рухи).

4. Ігри типу „Тир”: попадання в ціль різними предметами (м’ячем, стрілами, кільцями тощо).

5. Весь спектр спортивних ігор і фізичних вправ.

6. Заняття танцями. Аеробіка.

 

 

Додаток 9

 

Основні принципи правильного харчування дітей молодшого шкільного віку

1. Наявність у харчовому раціоні білків у достатній, але не надмірній кількості. Не менше 50% усіх білків мають бути тваринного походження.

2. Щодня в меню дитини мають бути свіжі овочі і фрукти.

3. Вуглеводи й жири, як енергетичний матеріал, можуть взаємозамінюватися, але з розрахунку 1 г жиру замість 2,5 г вуглеводів у межах 25%.

4. Дитина не повинна одержувати занадто багато рідини, особливо під час їди. Супи і бульйони слід давати в помірній кількості.

5. їда має бути смачною, естетично оформленою і простою, без надмірної кількості приправі прянощів.

6. Смаку дитини не слід потурати, але й не зважати на нього не можна.

7. Треба задовольняти потребу дитини в солодкому, але не варто давати такі ласощі, які застряють у зубах. Найкращі ласощі - природні продукти.

8. Дитині слід вживати певну кількість твердої їжі, овочів і фруктів у сирому вигляді.

 

Додаток 10

 

Анкета для батьків першокласників

 

Так Іноді Ні

 

1.Чи подобається Вам Ваша дитина?

2.Чи дослухаєтесь, про що вона говорить?

3.Чи дивитеся на дитину, коли вона говорить?

4.Чи намагаєтесь створити у дитини відчуття важливості того, про що вона говорить?

5.Чи виправляєте мову дитини?

6.Чи визнаєте право дитини на помилку?

7.Чи смієтеся разом із дитиною?

8.Чи знаходите кожного дня час для дитини (бесіда, спільне читання, прогулянка)?

9.Чи поділяєте дитячі інтереси, захоплення?

10.Чи є у дитини своя бібліотечка?

1 І.Чи є у дитини вдома власний куточок (кімната, стіл, поличка)?

12.Чи подаєте приклад у читанні газет, книг, журналів?

13.Чи дивитеся телевізор разом із дитиною?

14.Чи обговорюєте побачене і почуте разом?

15.Чи є у дитини можливість гратися, ліпити, малювати, займатись улюбленою справою?

16.Чи влаштовуєте сімейні прогулянки до лісу, парку, річки?

17.Чи намагаєтесь ознайомити дитину з визначними місцями рідного міста та краю?