Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Ізоглоси (германо-італійські, германо-кельтські, германо-італо-кельтські, германо-балто-слов’янські) ⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 7
ІЗОГЛОСА (від грец. ίσος — рівний, однаковий і γλωσσα — мова) — лінія, якою на лінгвістичних картах позначають межі поширення певного мовного явища (фонетичного — ізофона, морфологічного — ізоморфа, лексичного — ізолекса та інши). Ізоглоси можуть відноситися до окремих населених пунктів, окреслювати невеликі ареали або виділяти великі одиниці діалектного членування. У лінгвистичних атласах ізоглоси мають різне навантаження. Вони можуть використовуватися для посилення наочності карти і дублювати те, що відбите іншими засобами картографування (геометричними фігурами, площинами), а можуть бути одним з картографічних засобів і символізувати ареальні розрізнення, які усвідомлюються як більш віддалені від основного мовного рівня, картографованого знаками. Ізоглоса кентум-сатем
Лінія Спеція-Ріміні
Лінія Жоре
Лінія Іречека
2330-2а/п(203) Люксембурзька мова Самоназва: Lëtzebuergesch ['lətsəbuərjəʃ] Класифікація: Індоєвропейська сім'я, Германська група, Західногерманська підгрупа, Верхньонімецька підгрупа, Західно-центральна німецька група діалектів
Загальна характеристика люксембурзької мови: 1) Розвинулася на базі західномозельсько-франкського (середньонімецького) діалекту 2) Зародження - 10ст. (8ст. – у північно-східній ч. майбутнього Люксембургу говорили по-франкськи, а у південно-західній народна латинь поступово перетворилася на валлонські говори французської мови) 3) Сучасна кількість мовців — 300 000 людей 4) З них 250 000 людей — у Великому Герцогстві Люксембург (де тільки і є державною та офіційною мовою, а з 1984р. функціонує як «національна»), інші — у Бельгії (провінція Люксембург, поблизу м.Арлон-приблизно 10тис.осіб), у Германії (прикордонні області на юго-заході гір Эйфель під Бітбургом,коло Прюма і в долині Мозеля в околицях Тріра, земля Рейнланд-Пфальц), у Франції (частина департаменту Мозель під Тіонвилем, поблизу м.Диденхофен),у Румунії (Трансильванія), у США (штати Іллінойс та Вісконсин), де мова використовується у якості «сімейного», «домашнього» діалекту (його самоназва – «летцебургіш»-«Lëtzebuergesch»). Закон 1984 р. Про режим мов встановлює: "Люксембурзька мова є національною мовою люксембуржців". В юридичному сенсі терміну "офіційна мова" у країні немає, проте відповідно до Ст. 2 цього Закону мовою писаного законодавства є французька, тоді як мовами адміністративного управління та судочинства є люксембурзька, німецька і французька (Ст.3 Закону).
5) Літературна мова склалася на основі діалекту «койне» (надрегіональна мова повсякденного спілкування), що сформувався у другій пол. 19ст.(1870-80рр.) в індустріальному центрі країни, навколо столиці, в долині р.Альзет. Мова сучасної літератури спирається на «койне», хоча відображає і місцеві особливості. 6) Сучасні діалекти: Areler, Eechternoocher, Kliärrwer, Miseler, Veiner, Weelzer; два регіональні під діалекти – Гутланд та Еслінг. Та, авжеж, загальнонаціональне наддіалектне «койне». Теорія 4 піддіалектів(1855р. – Г. Клейн): басейнів річок Альзет (Захід, Південний Захід), Мозель (Південний Схід), Зауер (Північний Схід) та Еслінг (північно-західна частина країни). 7) Сучасні варіанти – це місцеві говори(говірки), межі яких співпадають с кордонами старовинних феодальних володінь (їх до 22). 8) Етапи розвитку: а) з Хст. по 1828 р. – безписемний західномозельсько-франкський діалект німецької мови. б) з 1829 по 1911рр. – писемний діалект нім.мови. 1847р. – виданий перший словник люксембурзької мови. в) з 1912 по 1944рр. – перетворення писемного діалекту у культивовуваний, розвивний діалект. 1912р. – введення викладання л.м. у початковій школі. 1936р. – заснування союзу «Hemechtssprooch» («Рідна мова») г) 1945-1984рр. і по теперішній час – перетворення культивовуваного діалекту у «розвивану(розвивну) мову» (термін Г. Клосса). 1975р. – офіційне прийняття орфографії Енгельмана – Вельтера (не надто віддалена від орфографії німецької мови). 9) Система консонантизму у цілому співпадає с німецькою – 20 приголосних. Голосних – 12, протиставляються за довготою-короткістю та відкритістю-закритістю.У французьких словах зустрічаються назалізовані звуки. Звук [у] характерний для запозичень з фр. та нім. мов. 10) Наголос динамічний(експіраторний). Під наголосом, як правило, знаходиться перший склад, а у словах, позбавлених префіксів – кореневий. У запозиченнях з франц.мови та валлонських говорів наголос падає, як правило, на останній склад. 11) За морфологічним типом можна зарахувати до аналітичних мов с незначним збереженням флексій. Можна виділити наступні частини мови: артикль, іменник, прикметник, дієслово, прислівник, прийменник, сполучник, вигук, частка. 12) Характеристики іменника: Відмінок (називний, родовий, давальний, знахідний) Рід (чоловічий,середній,жіночий) Число (однина,множина) Множина утворюється без суфікса та умлаута, з суфіксом –en, з суфіксом –er (з умлаутом та без), а також шляхом зміни кінечного приголосного. 13) Характеристики дієслова: Морфологічні типи(сильні, слабкі, претерітно-презентні та аномальні) Особа (перша, друга,третя) Число (однина,множина) Час (теперішній, майбутній, минулий – претеріт, перфект та плюсквамперфект) Спосіб (дійсний(індикатив), наказовий та умовний (кон’юнктив)) Стан (активний,пасивний) Утворюються дієприкметники. З дієслівних часів найбільш уживані презент і перфект; у претеритальних формах частіше використовуються допоміжні дієслова, як і у майбутньому часі. 14) Лексичний склад: Власне люксембурзька мова - приблизно 46% Запозичення з німецької – найчисленніші – приблизно 41% Запозичення з французької – приблизно 13% Фр. та нім. запозичення, як прямі – лексеми, так і непрямі (опосередковані,побічні) – слова-каліки, синтаксичні конструкції, морфологічні структури.
Презентация Студентки гр. 2330-2 а\п (203) Тарасенко Ирины ФАРЕРСКИЙ язык - официальный язык Фарерских о-вов В начале заселения Фарерских островов викингами они говорили на западноскандинавских диалектах. С IX по XV век фарерский язык, развиваясь в сравнительной изоляции, оставался, тем не менее достаточно близок к норвежским и исландским диалектам. Однако в 1538 году использование фарерского языка на письме было полностью запрещено. В 1854 В. У. Хаммерсхаймб издал свой вариант стандартной орфографии для фарерского языка. Официальный статус фарерский получил в 1948 году По количеству говорящих занимает последнее место среди германских языков. На нём говорит около 45 тыс жителей Фарерских островов, существует 6 диалектов фарёрского, из них три основных. Ведущим является диалект острова Стрейми (Streymoy), на котором находится столица островов. Центрально-фарёрское произношение в последнее время рассматривается как стандартное. В основе литературного языка лежит диалект города Торсхавн. Современная фарёрская лексика весьма богатая и чистая - в языке укоренились лишь небольшое число заимствований из датского, хотя ещё совсем недавно лексика датского происхождения составляла весьма внушительную часть фарёрского словаря. Такой состояние языка было достигнуто благодаря активной деятельности пуристов, которые стремились изгнать все иностранные слова, и в первую очередь - пришедшие из датского. Пуристическое движение на Фарёрах сильно и в настоящее время, однако исключение делается для исландской лексики. Хотя фарерский язык в основном сохранил древненорвежскую фонетическую систему (хотя и с некоторыми упрощениями), датское влияние в произношении отдельных звуков и в интонации ощущается достаточно явственно. Присутствует правило «слогового баланса», согласно которому долгие гласные встречаются только в открытых слогах, а краткие — лишь в закрытых. Алфавит содержит ряд специфических знаков (выделены красным).. Зеленым выделены знаки, используемые в заимствованиях.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-09-13; просмотров: 338; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.86.134 (0.016 с.) |