Список слів, вимова і написання яких засвоюються

протягом навчання в 3-4 класах:

Адре́са а́йстра бага́тий Батьківщи́на бджола́ бі́гти бі́льший бліди́й боротьба́ брова́ важли́вий вве́чері вели́кий вго́ру вде́нь ведмі́дь ве́чір взи́мку взува́тися вікно́ Вітчи́зна влі́во влі́тку вовк вого́нь воло́сся восени́ вра́нці вугі́лля ву́дити ву́дка вузьки́й ву́лиця ву́са ву́хо гаря́чий глибина́ глибо́кий гли́боко гли́бший го́лка горі́х го́стрий гра́тися гримі́ти грім де́рево (мн. дере́ва) джміль дзвіно́к Дніпро́ до поба́чення доло́ня допомага́ти дощ дру́зі дя́кую (тобі́, вам) жа́йворонок жо́втень жо́втий за́єць залі́зний здра́стуйте знайо́мий зозу́ля і́грашка і́ній йод йти (іти) карто́пля квасо́ля

Ки́їв (з Ки́єва, до Ки́єва) кише́ня коло́сся кра́щий крини́ця кропивá кукуру́дза кущ ли́стя лля́ти м’яки́й ма́йже ма́йстер ме́нше мете́лик мо́рква навесні́ неді́ля нести́ но́жиці обли́ччя о́вочі огіро́к одяга́тися письме́нник пізні́ше піти́ пло́ща по́друга прийти́ прі́звище проїзни́й пшени́ця ра́йдуга рані́ше риба́лка рі́дкісний робо́та Росі́я свя́то слу́хати соло́дкий соло́дший субо́та сусі́д сусі́дній сього́дні танцюва́ти ти́ждень ти́хше това́риш топо́ля триво́га Украї́на у́сний фарту́х хоро́брий цибу́ля часни́к черво́ний череви́ки чолові́к чо́рний ши́ти (ши́ю) ши́я ща́стя щока́ я́блуко я́блуня.

Автор:

Хорошковська О.Н., завідувач лабораторії навчання української словесності у школах національних меншин України і діаспори Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук

 

 

літературне ЧИТАННЯ

українською мовою

 

2-4 класи

загальноосвітніх закладів

з навчанням російською мовою

 

Пояснювальна записка

 

Курс літературного читання вивчається у 3-4 класах і є комплексним розділом навчання української мови як державної у початкових класах шкіл з російською мовою викладання, органічною складовою освітньої галузі "Мови й літератури" Державного стандарту початкової загальної освіти.

Основною метою курсу є формування читацької компетентності молодших школярів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної компетентностей, ознайомлення учнів з українською дитячою літературою як мистецтвом слова, підготовка їх до систематичного курсу української літератури в основній школі.

Читацька компетентність є інтегрованим результатом взаємодії знань, умінь і навичок та ціннісних ставлень учня, що набувається в процесі засвоєння курсу "Літературне читання" у 3-4 класах.

У процесі навчання читати українською мовою відбувається становлення юного читача, здійснюється його мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток, формуються морально-естетичні, морально-етичні уявлення й поняття, почуття громадянськості, виховується цікавість до читання українською мовою.

Для досягнення мети мають реалізуватися такі завдання:

– удосконалення й розвиток техніки читання українською мовою вголос і мовчки;

– розвиток умінь самостійно читати незнайомі, але доступні за формою і змістом твори українських дитячих письменників, розуміти логічний й образний зміст текстів, співпереживати, чутливо реагувати на художню красу твору;

– формування уявлень літературознавчого характеру, знання про особливості книжки, авторів українських дитячих книжок тощо;

– розвиток умінь створювати власні висловлювання за змістом прочитаного, навички спілкування, оцінні судження, роботи в парах і групах;

– розвиток мислення, уваги, оперативної пам’яті;

– естетичне, моральне й громадянське виховання;

– виховання цікавості до української культури, знань народознавчого та країнознавчого характеру, поваги й толерантного ставлення до інших національних культур.

Зміст літературного читання визначається на основі таких принципів: тематично-жанрового, художньо-естетичного, літературознавчого.

Тематично-жанровий та художньо-естетичний принципи є визначальними у виборі творів для читання. Коло читання охоплює доступні цій віковій групі учнів художні, науково-художні, науково-пізнавальні та фольклорні твори української літератури.

Тематика і зміст творів відображають різні сторони життя людей, зокрема дитини, сприяють розширенню світогляду школярів, поповненню їхніх знань, засвоєнню морально-етичних і загальнолюдських цінностей, вихованню любові до рідної землі, мови, природи, шанобливого ставлення до батьків, людей, цікавості і поваги до національних традицій українців, їхньої мови, культури, а також мови й культури інших народів України.

Художньо-естетичний принцип передбачає відбір художніх творів за критеріями їх естетичної цінності. Їх зміст розкриває перед читачем різноманітність навколишнього світу, людських взаємин, сприяє розвитку почуттів гармонії і краси, формуванню особистісного ставлення до дійсності.

Літературознавчий принцип передбачає ознайомлення дітей з елементарними літературознавчими поняттями, які засвоюються практично (на рівні уявлень). Він реалізується в процесі елементарного аналізу літературного тексту. Об’єктом уваги читача стає слово, що осмислюється ним як засіб створення словесно-художнього образу, за допомогою якого автор виражає свої почуття, ідеї, ставлення до світу. Упровадження цього принципу передбачає усвідомлення учнями на практичному рівні таких понять, як тема, ідея, жанрові особливості твору, його персонажі, засоби художньої виразності.

Формування читацьких умінь здійснюється в нерозривній єдності з мовленнєвими. Якщо система читацьких умінь відображає закономірності процесу сприймання твору, то мовленнєві уміння – закономірності процесу створення власного висловлювання за прочитаним (прослуханим).

Цілеспрямоване формування читацької діяльності молодших школярів знаходить своє продовження й розвиток в організації самостійної роботи з текстом, дитячою книжкою, роботи з інформацією як на спеціально відведених заняттях у класі, так і в позаурочний час.

Програму структуровано за такими змістовими лініями:

1. Коло читання.

2. Формування й розвиток навички читання.

3. Літературознавча пропедевтика.

4. Досвід читацької діяльності (робота з дитячою книжкою, інформацією).

5. Розвиток літературно-творчої діяльності учнів на основі прочитаного.

Робота за цими змістовими лініями здійснюється комплексно. Тобто кожен художній твір розглядається і з точки зору жанру, і з точки зору його сюжету, структури, аналізуються його персонажі, їхні характери і вчинки, художні засоби і таке інше. Разом з тим кожен твір є засобом формування читацьких умінь і навичок, розвитку мовленнєвих умінь, засвоєння морально-етичних цінностей.

Коло й тематика читання. Коло читання охоплює усну народну творчість – дитячі пісні, скоромовки, ігри, прислів’я та приказки. Народні та літературні казки й легенди, ліричні й прозові твори українських письменників та деяких зарубіжних. Крім того, учні знайомляться з науково-художньою літературою, в якій пізнавальна інформація розкривається за допомогою сюжету, змалювання образів, подій, явищ. Це можуть бути вірші, оповідання про явища природи, історичні події, технічні досягнення тощо. Дитяча періодика (журнали і газети). Довідкова література (словники, довідники, енциклопедії).

Тематика читання – про навчання, дружбу, товаришування дітей, взаємини в сім’ї, пригоди, випадки з життя дітей і дорослих, а також про Україну як багатонаціональну державу, видатних діячів України, письменників, українські народні звичаї і свята, світ природи та необхідність її збереження, твори морально-етичного характеру, гумористичні й пригодницькі.

 

Формування і розвиток навички читання

Протягом навчання в початковій школі учні оволодівають повноцінною навичкою читання, яка характеризується злиттям технічної і смислової її сторін.

Техніка читання охоплює такі компоненти, як спосіб читання, правильність, виразність, темп. Кожний з них окремо і в сукупності підпорядкований смисловій стороні читання, тобто розумінню тексту. Ця якість, що є провідною, передбачає розуміння учнями більшої частини слів у тексті, вжитих як у прямому, так і в переносному значеннях, змісту речень, смислових зв’язків між ними і частинами тексту, його фактичного змісту і основного смислу.

Під час навчання молодші школярі оволодівають двома видами читання – вголос і мовчки. Читання вголос – це чітке, плавне, безпомилкове, достатньо виразне читання цілими словами у відповідному темпі. Читання мовчки – читання “очима”, без зовнішніх мовленнєвих рухів, характеризується активізацією процесів розуміння, запам’ятовування і засвоєння прочитаного, а також зростанням темпу, порівняно з читанням уголос.

Уроки літературного читання є початковою ланкою літературної освіти учнів. Вони забезпечуються спеціально підібраними творами та системою запитань і завдань для роботи над текстом.

Як і на уроках російського, так і на уроках українського читання, школярів навчають читати і розуміти зміст прочитаного, виявляти взаємозв’язки між характером героїв і їх вчинками, відрізняти головне від другорядного, розуміти мотиви поведінки персонажів, авторське ставлення до зображених подій і героїв тощо, а також визначати головну думку твору, формувати власне ставлення до прочитаного.

Забезпечуючи один з основних принципів навчання української мови у школах з російською мовою викладання – принцип міжпредметних зв’язків, – учитель має формувати уміння застосовувати знання й уміння роботи над текстом, жанрами, художніми засобами, одержаними на уроках російського літературного читання, у процесі роботи над текстовим матеріалом творів української дитячої літератури.

На уроках українського читання, як і на уроках російського, учні оволодівають двома видами читання – вголос і мовчки. Розвиток умінь читання вголос передбачає читання з належною силою голосу, плавність, правильність, читання в темпі розмовної мови.

Плавність читання – це читання цілими словами, не роблячи помітних пауз після кожного з них. Правильність забезпечується дотриманням норм вимови та наголошування, відсутність повторів та перекручування слів (перестановка букв, складів).

Невід'ємною складовою читання є розуміння прочитаного – окремих слів, виразів, речень і тексту в цілому. Для цього рекомендується проводити попередню словникову роботу, яка забезпечує розуміння. Як правило, слова і вирази, які необхідно пояснити, учитель записує на дошці, ставить наголоси, читає й пояснює найчастіше шляхом перекладу на російську мову, а описово – із збагаченням словникового запасу. Щоб учні запам’ятали нові слова й вирази, вони мають їх прочитати (разом з учителем) уголос 2-3 рази. Після читання певних уривків та всього тексту ставляться запитання на виявлення розуміння прочитаного.

Крім плавності й правильності читання вголос, важливою якістю читання є його виразність. Як правило, перше читання тексту проводиться учителем, який дає зразок правильності й виразності. Учитель, голосом виділяючи слова, які несуть смислове навантаження, забезпечує розуміння прочитаного, його емоційне сприйняття, викликає співпереживання героєві чи героям.

Формуючи уміння читати виразно, учитель, крім зразка, має ознайомити дітей з основними вимогами, які ставляться до виразного читання, зокрема володіння силою голосу, чіткістю і правильністю вимови, плавністю, читання належним темпом (не надто швидко і не повільно), дотриманням пауз на місці розділових знаків, а також підвищенням сили голосу на початку речення та його зниженням – у кінці, умінням відчувати і голосом виділяти слова, які несуть смислове навантаження. Сприятиме формуванню виразності й розмітка текстів, які робить спочатку вчитель, а потім і учні – самостійно.

Особливістю читання вголос є його комунікативна спрямованість, що передбачає уміння донести зміст і почуття, закладені в тексті, до слухачів. У зв’язку з цим необхідно орієнтувати учня, щоб він читав не для вчителя, а для однокласників, аби вони почули і зрозуміли прочитане, оцінили чи зумів читач голосом передати почуття, закладені в тексті.

Важливим завданням уроків читання є навчання читати мовчки. Однак формування цього уміння слід розпочинати після того, як учні оволоділи умінням читати правильно цілими словами та розуміти прочитане.

Читання мовчки – це уміння читати тільки очима без внутрішнього проговорювання. Таке читання передбачає уміння читати швидко й слідкувати за ходом думки, вираженої в окремих реченнях і тексті в цілому. Це передбачає формування не лише швидкості, але й розуміння прочитаного мовчки.

Формування уміння читати мовчки припадає в основному на 4 клас. З цією метою учні виконують спеціальні завдання, спрямовані на розвиток швидкості читання і розуміння прочитаного, так і завдання на швидкий перегляд речень та усього тексту, щоб зорієнтуватися в розділових знаках, знайти окремий абзац, вираз, опис героя, пейзаж тощо.

Реалізація ідей особистісно зорієнтованого навчання потребує індивідуалізації читацької діяльності учнів. Це зумовлює необхідність систематичного застосування диференційованих і творчих завдань, завдань на вибір, врахування під час оцінювання навчальних досягнень, зокрема швидкості та правильності читання, виразності, індивідуальних особливостей учнів.

Формуючи читацьку компетентність, важливо приділяти увагу розвитку вмінь читати самостійно незнайомі їм художні твори різних жанрів, оскільки саме таке читання необхідне людині в житті. Самостійне читання передбачає його мотивацію учителем, попереднє пояснення окремих виразів, слів, а також подій, про які йтиметься в тексті тощо. При цьому рекомендується давати учням запитання за змістом, на які вони повинні будуть знайти відповіді. З цією метою доцільно практикувати попереднє самостійне читання (вдома) твору, який буде опрацьовуватись у класі. Таке читання рекомендується розпочинати з ІІ півріччя 3 класу і продовжувати в 4-му. Попереднє самостійне читання тексту учнями не виключає його виразного читання учителем та учнями в класі. Адже виразне читання вчителем не лише зразок для наслідування, але й сприяє глибшому розумінню змісту тексту, його основної думки, характеру героя, справляє великий емоційний вплив.

Літературознавча пропедевтика. У процесі роботи над художніми творами учні вчаться визначати тему та основну думку художнього твору, його сюжет і композицію (без уживання термінів), розглядати факти, події, визначати персонажі та їхні характери й учинки, практично розрізняти жанри художніх творів, здійснювати структурний аналіз тексту. Роботу над літературознавчою пропедевтикою рекомендується здійснювати у взаємозв’язку з відповідною роботою на уроках російського літературного читання. Адже літературознавчі поняття є спільними, а вміння застосовувати одержані знання й уміння на іншому матеріалі є свідченням високого рівня їх сформованості, з іншої сторони – свідченням літературної компетентності молодших школярів.

У визначенні теми й основної думки, а також структури художнього тексту (зачин (зав’язка), основна частина, кінцівка), учителю слід встановлювати зв’язки і з уроками української мови, оскільки відповідні уміння формуються під час вивчення розділу "Текст".

Досвід читацької діяльності. Навчання читати у 3-4 класах передбачає розвиток умінь працювати з книжкою, формування культури читача. Так, учень повинен вчитися запам’ятовувати автора книжки, яку читає, знати елементи книжки, вчитися орієнтуватися на її сторінках, користуватися змістом, за малюнком на обкладинці здогадуватися й висловлювати своє міркування про зміст книжки. Учень-читач знайомиться з книжками (збірками творів) одного автора (оповідання, вірші) чи багатьох (збірки творів на певну тему). Самостійне читання українською мовою може бути утруднене, оскільки в учнів невеликий словниковий запас, багато слів і виразів можуть бути незрозумілими. Саме тому зростає важлтвість роботи з довідковою літературою (перекладні, тлумачні словники, енциклопедії), якою слід навчити учнів користуватися як на уроках, так і під час самостійного читання в позаурочний час.

Для формування навички самостійного читання творів української дитячої літератури надзвичайно велике значення мають уроки позакласного читання. Такі уроки проводяться один раз на місяць. Їх методика така ж, як і російського позакласного читання. Вони можуть бути проведені не тільки в класі, але й у шкільній чи районній бібліотеці. При цьому українську дитячу літературу на певну тему чи виставку творів певного автора учитель готує разом з бібліотекарем, залучаючи до цього й кращих учнів. Урок позакласного читання може бути й у класі, проведений як підсумковий з певної теми. На такому уроці учні розповідають про самостійно прочитані оповідання чи вірші того чи іншого автора на задану тему, висловлюють свої міркування з приводу прочитаного, читають напам’ять вірші. Урок літературного читання може бути організований і як літературний ранок, наприклад: "Свято книжки", "У гостях у казки" або проведений як конкурс. Важливо, щоб учні зацікавлено ставилися до цих уроків, готувалися до них. Визначаючи тематику позакласного читання української дитячої літератури, учитель має враховувати бібліотечні ресурси, наявність казок або творів того чи іншого письменника у домашній бібліотеці й відповідно організовувати роботу з позакласного читання.

Розвиток літературно-творчої діяльності. Уроки літературного читання у 3-4 класах передбачають розвиток творчої діяльності. У школах з російською мовою навчання це передусім розвиток мовленнєвих умінь і навичок, зокрема комунікативних, які включають як аудіативні уміння, так і роботу над збагаченням й активізацією словникового запасу (умінь вживати нові слова й вирази в процесі мовлення), а також розвиток умінь формулювати й висловлювати думку за змістом прочитаного, ставити запитання й відповідати на них, переказувати прочитане, інсценізувати, читати в ролях, а також створювати за допомогою вчителя власні невеликі тексти, казки, вірші. Добре, якщо їх створенню передують екскурсії в природу.

Художня література має тісний зв’язок з музикою й образотворчим мистецтвом, які разом з мистецтвом слова пробуджують і збагачують емоційні відчуття учнів, вводять їх у світ прекрасного, виховують естетичні смаки. Тому вивчення ліричних творів, зокрема присвячених порам року, доцільно супроводжувати слуханням музики, розглядом картин українських художників тощо. Написання під керівництвом учителя творчих робіт з використанням вражень від різний видів мистецтв наповнює їх новим змістом.

Часто творчі роботи вимагають оформлення у письмовій формі. Тому рекомендується ведення зошитів для творчих робіт на уроках літературного читання, а краще – альбомів, у які учні записують вірші, що найбільше сподобалися, образні вирази, самостійно або колективно складені вірші, загадки, казки, ілюструють такі альбоми аплікаціями або власними малюнками, розповідають про свій альбом, його зміст і оформлення. Учитель має час від часу цікавитись записами, висловлювати своє схвалення за гарне оформлення й акуратність записів, підтримувати тих, хто старається, заохочувати тих, хто ще байдужий до такої роботи, влаштовувати виставку альбомів.

На розвиток творчої діяльності (написання творчих робіт) на уроках літературного читання у 3 класі доцільно відвести 6 годин, у 4-му – 8 год. протягом року. Такі уроки можуть проводитись як спарені й об’єднуватися з написанням творчих робіт на уроках мови. На першому з них іде підготовча робота, на наступному – написання (під керівництвом учителя) твору.

 

3 клас

(70 год. на тиждень. Резервний час – 3 год.)