Відомості з мови й правопису.

(70 год. (2 год. на тиждень). Резерв часу – 2 год.)

І. Мовленнєва діяльність (протягом року)

Сфери мовленнєвої діяльності: особистісна (Я, мої друзі. Знайомство. Дружба. Роди́на); навчальна (Класний колектив. Урок. Перерва (ігри, розваги). Бібліотека); соціально-побутова (Дім (квартира). Магазини. Їдальня (шкільна). Кав’ярня. Народні звичаї, свята, обряди.); природа (Пори року. Погода. Доба. Рослинний і тваринний світ). професійна (Професії батьків та знайомих); публічна (Україна. Державні символи. Місто. Село. Грошова одиниця. Транспорт. Екскурсії. Театр)
Зміст навчального матеріалу	Дер­жа­в­ні ви­мо­ги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
	1. Розвиток аудіативних умінь	Учень (учениця):
	Розрізнення слів російської й української мов, які мають спільне лексичне значення, але деякі відмінності у вимові.	– розрізняє слова української й російської мов;
	Сприймання та розуміння з першого разу, в окремих випадках з другого, зміст усних завдань учителя, інструкцій до вправ тощо.	– сприймає і розуміє завдання та інструкції, які дає вчитель;
	Слухання рядів слів, розрізнення і класифікація їх за певними ознаками (тематичними, лексичними, орфографічними, граматичними та ін.). Виховання уваги до неправильно вимовлених звуків, неправильно вжитих слів (росіянізмів), закінчень, перекручених слів тощо.	– розуміє лексичне значення слів, класифікує їх; – помічає і виправляє помилки у власному мовленні і однокласників;
	Визначення слів із орфограмами у сприйнятих на слух реченнях, текстах.	– визначає на слух слова з орфограмами;
	Розрізнення за інтонацією розповідних, питальних, окличних речень.	– розрізняє розповідні, питальні, окличні речення;
	Сприймання й розуміння з першого разу на слух змісту невеликих текстів.	– розуміє зміст текстів, сприйнятих на слух, відповідає на тестові запитання за їх змістом;
	Визначення в текстах, сприйнятих на слух образних слів, синонімів й антонімів, слів, ужитих у переносному значенні, споріднених слів, слів з експресивними суфіксами тощо.	– визначає образні слова і вирази, слова з експресивними суфіксами, переносним значенням тощо;
	Визначення теми й основної думки сприйнятого на слух тексту, послідовності зображених подій.	– визначає тему й основну думку тексту, послідовність зображених подій, явищ тощо;
	Розрізнення в текстах, сприйнятих на слух, діалогу і монологу (без уживання термінів).	– розрізняє в тексті діалог (роз­мова двох) і монолог;
	2. Говоріння
	Повторення та закріплення умінь, що формувалися в 2 класі.	Учень (учениця):
	Культура усного мовлення. Закріплення умінь літературної вимови, форм звертання до однолітків і дорослих, етикетної лексики. Інтонація мовлення, темп, сила голосу (на матеріалі скоромовок, віршів, казок, опрацьованих у 2 класі); умінь вести діалог. Розвиток умінь говоріння у зв’язку із сферами мовленнєвої діяльності	– правильно вимовляє звуки української мови; – ввічливо звертається до дорослих й однолітків; – вживає етикетну лексику; – вибирає потрібний тон, силу голосу, темп мовлення; – вступає в діалог і під­три­му­є його; – правильно інтонує речення (репліки) в процесі усного мовлення;
	Складання запитань і відповідей за змістом текстів, малюнків тощо. Пояснення значень слів.	– запитує й відповідає на запитання, пояснює значення слів;
	Розвиток умінь встановлювати соціальні контакти: вести діалог у зв’язку з ситуаціями, що виникають у класі, та уявними (на вулиці, у транспорті, в магазині, аптеці, бібліотеці тощо), а також за ситуативними малюнками.	– вступає в соціальні контакти, розпочинає діалог і підтримує його;
	Дослівне й вибіркове переказування невеликих текстів, сприйнятих на слух чи прочитаних самостійно.	– переказує дослівно і вибірково (уривки) невеликі тексти, сприйняті на слух чи прочитані;
	Формування умінь розповідати за окремим малюнком і серією, ситуацією (розповідь, опис, міркування), а також розповідати про себе, свою родину, подругу чи друга.	– розповідає за окремим малюнком чи серією малюнків, за ситуацією в класі; – розповідає про себе, свою родину, друзів тощо.
	3. Читання(на уроках мови)
	Читання вголос художніх, науково-популярних та навчальних текстів (завдань, приміток, словників, таблиць, опорних схем) та розуміння їх. Розвиток умінь:	Учень (учениця): – читає вголос тексти підручника;
	– читати мовчки й розуміти прочитане завдання, інструкцію, схему, текст вправи;	– читає мовчки і розуміє завдання, інструкції, схеми;
	– читаючи мовчки, швидко знаходити “зайві” слова в логічному ряду, групувати слова за певними ознаками;	– класифікує слова за певними ознаками;
	– читати речення тексту без розділових знаків, здогадуючись (за змістом), які це речення за інтонацією, встановлювати межі речень та правильно інтонувати їх;	– встановлює межі речень та правильно інтонує їх;
	– читаючи мовчки, знаходити в тексті слова з орфограмами, синоніми й антоніми, споріднені й багатозначні слова тощо, речення відповідного типу;	– знаходить у тексті слова з орфограмами, синоніми й антоніми, споріднені й багатозначні слова тощо та речення, різні за інтонацією і метою висловлювання;
	– доповнювати прочитане речення словами відповідно до змісту; читаючи, змінювати слова, подані в дужках, замінювати слова синонімами чи антонімами тощо.	– доповнює прочитане речення, вживає слова у потрібній граматичній формі, замінює окремі слова синонімами чи антонімами;
	4. Письмо. Техніка письма й культура оформлення записів у зошиті
	Культура писемного мовлення. Вимоги до ведення зошитів, культури записів.	Учень (учениця): – знає вимоги до ведення зошитів і культури записів і застосовує знання й уміння, щодо культури записів;
	Повторення рукописних букв Іі, Єє, Її, Ґґ. Письмо слів з буквами і, и, е, є, ґ, ьо, апострофом, вжитими окремо і в реченнях.	– вживає букви и, Іі, Ее, Єє, Її, Ґґ, ьо, апостроф під час письма;
	Удосконалення вмінь списувати тексти прозові й віршовані з різними розділовими знаками, діалогом та правильно розміщувати їх на сторінці зошита. Записувати з пам’яті (зорові диктанти), з голосу вчителя (53-55 слів). Розвиток швидкості письма (25-30 слів за хв.). Письмо під рахунок. Розвиток письмово мовлення. – формування умінь самостійно записувати слова з вивченими буквами, що є іменами дітей чи дорослих, назвами продемонстрованих предметів, малюнків;	– списує прозові й віршовані тексти без пропусків і заміни букв українського алфавіту російським, дотримується культури запису;     – списує, дотримуючись вимог до швидкості письма;
	– самостійно записує імена дітей та дорослих, слова – назви предметів;
	– складати й записувати речення за малюнком, опорними словами, на задану тему тощо;	– складає і записує речення за малюнком, опорними словами, на задану тему;
	– формулювати й записувати запитання за змістом тексту, малюнка, а також відповіді на запитання;	– формулює й записує запитання за змістом тексту, малюнка та відповіді на них;
	– відновлювати деформований текст і записувати його;	– відновлює деформований текст;
	– колективно записувати переказ (на дошці і в зошитах);	– колективно записує переказ;
	– записувати (на дошці і в зошитах) колективно складений текст за поданим чи колективно складеним планом, малюнком і заголовком, малюнком і поданим планом, малюнком і опорними словами тощо;	– складає і записує текст за колективно складеним планом, малюнком і заголовком, малюнком і опорними словами;
	– удосконалювати текст: знаходити слова, що повторюються, і замінювати їх синонімами та іншими словами;	– удосконалює (редагує) створений чи поданий текст;
ІІ. Відомості з мови й правопису
	Розвиток уявлень про різноманітність мов, російську й українську мови як споріднені, спільне й відмінне в них (на прикладах лексики, вимови, алфавіту тощо), українську мову як державну.	Учень (учениця): – знає,що у світі існує багато мов, що українська мова є державною мовою, що українська і російська – споріднені мови;
	Повторення й активізація знань про речення, розділові знаки в кінці речень, їх інтонування та текст як групу речень, пов’язаних між собою одним змістом (темою) і логічно.	– складає речення, установлює їх межі, ставить потрібні розділові знаки; – складає і записує текст з деформованого; – визначає тему тексту.
	1. Звуки і букви. Норми літературної вимови й правопису
	Звуки слова. Норми вимови. Правопис. Позначення звуків на письмі буквами. Український алфавіт. Уміння швидко відшукувати слова в навчальному словнику, користуючись алфавітом.	– знає український алфавіт, вміє позначити звуки відповід­ними буквами; – уміє користуватися словником;
	Ознайомлення і засвоєння термінів: голосний, приголосний звук, склад, наголос.	– знає терміни: ­голосний звук, приголосний звук, склад, наголос;
	Голосні звуки. Позначення їх буквами. Склад. Наголос. Ознайомлення зі словами, у яких наголос не збігається в російській і українській мовах (дóшка, топóля, дрóва). Розвиток умінь правильно наголошувати такі.	– позначає, голосні звуки, знає про відмінності у їх позначенні в російській та українській мовах; – правильно вживає букви і, и, е, є, ї під час письма; – знає слова, наголос у яких не збігається в російській та українській мовах; правильно наголошує такі слова;
	Приголосні звуки і позначення їх буквами.
	Звуки [г] і [ґ], позначення їх буквами г, ґ; звуки [дж], [дз], [дз´], позначення їх буквами дж, дз; звукосполучення [шч], позначення його буквою щ. Розвиток умінь правильно вимовляти й позначати ці звуки на письмі.	– правильно вимовляє і позначає на письмі зазначені приголосні звуки;
	Тверді і м’які приголосні звуки. Удосконалення навичок твердої вимови звуків [ч], [шч] та [б], [п], [в], [м], [ф], [р] (у кінці слів).	– розрізняє тверді і м’які приголосні; – диференціює тверді і м’я­кі приголосні в російській та україн­ській мовах; – правильно вимовляє звуки [ч], [шч] та [б], [п], [в], [м], [ф], [р] у кінці слів;
	Твердий звук [ц] і м’який [ц´]. Розвиток умінь правильно вимовляти звук [ц´]. Уживання м’якого знака для позначення м’якості звука [ц´] і його відсутність після букв, що позначають тверді приголосні звуки б, п, в, м, ф та р (у кінці слова), ж, ч, ш.	– м’яко вимовляє звук [ц´] і використовує м’який знак на позначення м’якості звука [ц´] у кінці слів; – не вживає на письмі ь після твердих б, п, в, м, ф та р (у кінці слова), а також ж, ч, ш;
	Використання м’якого знака для позначення м’якості приголосних звуків перед голосним [о]. Розвиток умінь робити звуковий аналіз слів з ь перед о та правильно писати їх, переносити з рядка в рядок.	– робить звуковий аналіз слів та вживає ь для позначення м’якості приголосних перед о; правильно переносить слова з м’яким знаком перед о;
	Вимова і письмо слів із буквосполученням йо. Звуковий аналіз таких слів. Перенос їх з рядка в рядок.	– правильно вимовляє і пише слова з буквосполученням йо, робить звуковий аналіз таких слів. Розуміє, що буквосполучення йо становить склад, який при переносі слів розривати не можна;
	Подовження м’яких приголосних звуків і позначення цього явища на письмі. Уміння правильно вимовляти й писати слова з подовженими приголосними, переносити їх з рядка в рядок.	– правильно вимовляє подовжені м’які приголосні і позначає їх на письмі двома буквами;
	По­м’як­шення твердих приголосних звуків перед голосним [і]. Розвиток умінь вимовляти, слухати й чути по­м’як­шені звуки. Вживання букв и, і після г, к, х та ж, ч, ш, щ. Уміння правильно вимовляти й писати слова з ними, орієнтуючись на вимову.	– вимовляє тверді та пом’якшені приголосні перед [и], зокрема у граматичних формах (ру к и, доро г и), перед і (жінка, шість); – вживає на письмі після букв на позначення пом’якшених та твердих приголосних букви і, и, орієнтуючись на вимову;
	Апостроф. Розвиток умінь вживати апостроф після букв б, п, в, м, ф, р перед я, ю, є, ї, що позначають два звуки, переносити слова з апострофом.	– робить звуковий аналіз слів з апострофом, вживає апостроф на позначення звука [й] перед [а, о, у, і], що на письмі позначаються буквами я, ю, є, ї.
	Робота з орфографічним словником. Формування умінь користуватися ним для перевірки написання слів.	–знаходить в орфографічному словнику потрібне слово.
	2 Слово. Номінативне значення слова Слова, що називають предмети, їх ознаки, дії. Складання рядів слів, за цими ознаками. Збагачення мовлення учнів такими словами. Слова, що служать для зв’язку з іншими: прийменники під, над, з, біля (кого), в (у), на, сполучники (і, а, але, що, щоб) (без використання термінів). Формування умінь вживати їх для зв’язку слів під час побудови речень. Робота з перекладним українсько-російським словником.	Учень:   – знає, що в кожній мові назви предметів, їх ознак, дій, кількості тощо названо словом (складає ряди таких слів), знає слова які служать для зв’язку з іншими; вживає такі слова для зв’язку з іншими у реченні;   – вміє знайти потрібне слово в перекладному словнику, щоб довідатись про його значення.
	3. Лексичне значення слова	Учень (учениця):
	Спостереження за лексичним значенням слова.	– пояснює лексичне значення слів;
	Розрізнення слів, близьких за звучанням, але різних за значенням у російській та українській мовах.	– розрізняє значення схожих за звучанням, але різних за значенням слів російської й української мов (луна – эхо, чоловік – муж, місто – го́род, горóд – огород);
	Спостереження за мотивованим значенням слова. Походження деяких слів, назв міст, імен.	– знає, чому слово так називається (слова, значення яких вмотивоване: підберезовик, під­віконня); знає про поход­ження деяких слів;
	Спостереження за випадками багатозначності слова.	– розрізняє слова, які мають одне значення і багатозначні;
	Слова, близькі за значенням (синоніми). Розвиток умінь вибирати слова, близькі за значенням, з групи поданих слів та добирати їх самостійно, складати ряди синонімів (3-4 сл.) Слова, протилежні за значенням (антоніми). Добір антонімічних пар.	– добирає синоніми й антоніми самостійно і за допомогою словників; – складає ряди синонімів; вибирає з ряду синонімів найбільш влучний; – добирає антонімічні пари;
	Словники синонімів і антонімів, перекладні та тлумачні словники.	– користується словниками (тлумачним, синонімів і антонімів) при доборі синонімів чи антонімів для з’ясування значення слова.
	5. Будова слова. Правопис	Учень (учениця):
	Засвоєння термінів: основа сло­ва, закінчення, корінь, префікс, суфікс, споріднені (однокорінні) слова. Основа слова і закінчення (фор­ма слова). Їх графічне позначення. Роль закінчень у слові. Змінювання закінчень у зв’язку з запитаннями (на прикладі словосполучень). Залежність закінчень від твердості-м’якості кінцевого приголосного (школа – школою, земля – землею). Розрізнення закінчень у словах російської й української мов, що є подібними.	– знає і вживає терміни: основа сло­ва, закінчення, корінь, префікс, суфікс, споріднені (однокорінні) слова; – визначає основу і закін­чення; змінює закінчення слова у зв’язку з іншим; – розрізняє закінчення у подібних словах російської й української мов;
	Корінь слова і його графічне позначення. Споріднені слова. Розвиток умінь добирати їх, групувати (за спорідненістю). Розвиток умінь роз­різняти споріднені слова і слова, близькі за значенням (синоніми), форму слова й споріднені слова.	– визначає корінь слова; – добирає споріднені слова; – розрізняє споріднені слова і слова, близькі за значенням; форму слова і споріднені слова;
	Спостереження за чергуванням голосних і приголосних звуків у корені слова. Розвиток умінь змінювати звуки [о, е – і] та [г, к, х] на [з´, ц´, с´] при словозміні і словотворенні.	– знає про чергуванням кінцевих звуків основи [г, к, х – з’, ц’, с’] та [о, е – і] в корені при зміні слів і словотворення; – змінює зазначені звуки (голосні і приголосні) при словозміні та словотворенні;
	Складові основи: корінь, префікс, суфікс і їх графічне позначення. Суфікс. Спостереження за зміною значення чи відтінків у значенні, яких надають суфікси: продавати – продавець, дівчина – дівчинка. Суфікси пестливості, ласкавості -еньк-, -есеньк-, -ісіньк- та згрубілості -езн-, -енн-, -ище- (величезний, сташенний, вовчище). Творення споріднених слів за допомогою суфіксів. Розвиток умінь правильно вимовляти й писати суфікси: -ець-, -ськ-, -зьк-, -цьк-. Правильне наголошування слів з суфіксом -еньк- (мале́нький) і суфіксами -ськ-, -цьк- -зьк-.	– визначає корінь, префікс і суфікс у словах;   – розуміє і пояснює відтінки та нове значення, яке надають суфікси словам (продавати – продавець); – утворює споріднені слова за допомогою суфіксів; – правильно вимовляє і пише слова із суфіксми;     – правильно наголошує та записує слова з суфіксами -еньк-, -ськ-, -цьк-, -зьк-: мале́нький, росі́йський, украї́нський;
	Префікс. Спостереження за роллю префіксів у словах. Творення споріднених слів за допомогою префіксів. Увага до їх значення. Правопис префіксів роз-, без-, з-(с-). Апостроф після префіксів. Розрізнення однозвучних префіксів та прийменників (практично).	– розуміє і пояснює значення слів, які надають їм префікси; – утворює споріднені слова за допомогою префіксів; – правильно пише префікси з- (с-), вживає апостроф після префіксів перед я, ю, є, ї; – розрізняє однозвучні префікси і прийменники;
	Правопис голосних і приголосних у корені слова: – ненаголошені голосні звуки [е], [и]; – дзвінкі і глухі приголосні звуки в корені слів. Розвиток умінь правильно вимовляти дзвінкі приголосні звуки (крім [г] в окремих випадках) у кінці та в середині слова й позначати їх, орієнтуватись на вимову. Одзвінчення глухих [т´], [с´] та оглушення дзвінкого [г] у деяких словах. Добір під час письма перевірних слів з такими приголосними шляхом зміни слова (моло[д´]ба – молотити – молотьба).	– розпізнає ненаголошені [е], [и] в корені, вибирає перевірні з ряду споріднених слів;   – розпізнає глухі та дзвінкі приголосні; правильно вимовляє слова із дзвінкими приголосними;     – вміє перевіряти написання одзвінчених шляхом зміни слова;
	Правопис слів типу сонце, серце, чесний.	– розрізняє написання слів зі спрощенням приголосних у російській та українській мовах, правильно пише такі слова;
	Правопис слів типу клас, група, колектив.	– записує слова без подвоєння, орієнтуючись на вимову;
	Синтаксичні відомості. Пунктуація Речення Ознайомлення з термінами та їх засвоєння: речення, розповідне, питальне, спонукальне, окличне речення; крапка, кома, знак питання, знак оклику; підмет, присудок, другорядні члени Види речень за метою висловлювання (і за інтонацію). Звертання в спонукальних реченнях. Кома при звертанні. Окличні речення. Розділові знаки в кінці речень залежно від інтонації. Речення-репліки. Стверджувальні й заперечні слова-речення (Так. Ні.), спостереження за вживанням таких речень у діалозі. Розвиток умінь вживати речення, різні за метою висловлювання й інтонацією, щоб розповісти, одержати інформацію про когось, щось, місце, час дії, спонукати когось до якоїсь дії, вживання речень-реплік у діалогах.	Учень (учениця):
	– володіє термінами: речення, розповідне, питальне, спонукальне, окличне речення; крапка, кома, знак питання, знак оклику; підмет, присудок, другорядні члени;   – уживає речення, різні за метою висловлювання й інтонацією в усному монологічному мовленні і правильно оформляє їх на письмі; – уживає речення-репліки, стверджувальні й заперечні слова (так, ні) в діалогах;   – вживає речення, різні за метою висловлювання з комунікативною метою;
	Розвиток умінь будувати речення різних видів з уживанням сталих народних виразів (фразеологізмів).	– будує речення, вживаючи сталі народні вирази;
	Головні (підмет і присудок) та другорядні члени речення (без засвоєння термінів). Речення, що складаються тільки з головних членів (не поширені). Формування умінь складати такі речення й поширювати їх.	– визначає головні члени речення; – складає і поширює речення тощо;
	Ознайомлення зі складним реченням. Уміння будувати складні речення з двох простих за зразком, графічною схемою тощо, вживати сполучники і, що, щоб, який (-а, -е), бо. Кома перед сполучниками (крім і, якщо він не повторюється).	– будує складні речення (з двох простих) за поданим зразком, схемою, вживаючи сполучники, ставлячи коми перед ними (крім і).
	Текст	Учень (учениця):
	Активізація знань про текст та його структуру, його тему та основну думку, добір заголовка. Спостереження за способами зв’язку між реченнями. Уміння використовувати їх в процесі складання власних текстів.	– знає основні ознаки тексту; – визначає тему й основну думку тексту, добирає заголовок; – відновлює деформований текст; – визначає способи зв’язку між реченнями тексту; – будує текст, використовуючи одержані знання;
	Поділ тексту на логічно завершені частини. Абзац. Структура і план тексту.	– ділить текст на логічно завершені частини, складає план тексту;
	Типи текстів (розповідь, опис, міркування). Особливості їх будови.	– розрізняє тексти-розповіді, описи, міркування, знає, як розпочинається вступ у тексті-описі і як закінчується такий текст; –
	Спостереження за оформленням на письмі тексту з діалогом. Уміння правильно списувати такі тексти.	– складає тексти різних типів; – визначає в тексті діалог; – списує тексти з діалогом;
	Колективне складання текстів різних типів (усно й письмово) за опорними словами, малюнками, даним початком і т.п.	– колективно складає тексти різних типів.
	Повторення в кінці року.

Соціокультурна лінія

Закріплення і розширення знань, одержаних у 2 класі: про Україну як незалежну багатонаціональну державу, її державні символи, про Київ – столицю України, її розташування на Дніпрі. Гривня – грошова одиниця України. Зображення на гривні видатних діячів історії і письменників. Визначні українські письменники – Т. Г. Шевченко, Леся Українка.   Українська культура: народні символи і обереги, пошана батьків, пошанна форма звертання.   Народні звичаї, зустріч Різдва, страви, колядки, щедрівки, Великдень, писанки і писанкарство, закликання весни, обрядове печиво, веснянки. Українські дитячі ігри-співанки. Етикетна лексика, словесні форми на вираження привітання й прощання, побажання, доброзичливості. Встановлення соціальних контактів з однолітками й дорослими у зв’язку з різними життєвими обставинами (на пошті у магазині, бібліотеці, на вулиці, у транспорті тощо).

Учень (учениця): – знає, що Україна – багатонаціональна держава, що столиця України – Київ; – знає державні символи: Герб, Прапор, знає Гімн напам’ять; – знає грошову одиницю в Україні, називає окремих історичних осіб і письменників; – узгоджує слово гривня зі словами-назвами кількості (1 гривня, 2 гривні, 5-20 гривень); – знає народні символи, обереги й розповідає про них; – знає пошанну форму звертання в Україні до батьків і до дорослих і вміє шанобливо звертатися до них; – знає народні звичаї зустрічати Різдво, Новий рік, засівання, щедрівки, колядки; – знає, як закликають весну, веснянки, дитячі ігри весною;   – засвоїв етикетну лексику і словесні формули на вираження привітання, прощання, подяки, вибачення, прохання, побажання тощо;     – вміє встановлювати соціальні контакти: (розігрувати ролі) учень – учень, учень – учитель, учень – бібліотекар, учень – перехожий, продавець – покупець.

 

 

Клас