Тема №7: Одноразові витрати.

1. Характеристика інвестицій.

2. Поняття, склад та класифікація одноразових витрат.

3. Структура капітальних вкладень.

4. Методи визначення необхідного обсягу капітальних вкладень.

5. Шляхи найефективнішого використання одноразових витрат.

 

I. Капітальна інвестиція – господарська операція, яка передбачає прибуток основних фондів та нематеріальних активів. які підлягають амортизації.

Фінансова інвестиція – інвестиція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Пряма інвестиція – передбачає внесення коштів до статутного фонду підприємства на корпоративні права (більше 10%).

Портфельна інвестиція – пов’язана з придбанням цінних паперів за кошти на біржовому ринку (до 10%). Вони, як правило, довгострокові вкладення коштів.

Головні принципи формування інвестиційного портфеля – це безпечність та дохідність вкладень, а також їх ліквідність, оптимальне сполучення між ринком та доходом.

Інвестиції – це більш містка категорія, в порівнянні з одноразовими витратами і капітальними вкладеннями.

Одноразові витрати – сукупність витрат на придбання (відтворення) оборотних фондів, оборотних коштів та нематеріальних активів.

 

III. Капітальні вкладення – витрати на відтворення основних фондів, а саме на створення нових, розширення і реконструкцію діючих основних фондів, в результаті чого досягається соціальний, економічний ефект.

 

Склад капітальних вкладень:

1. Витрати на будівельні роботи.

2. Витрати на монтаж обладнання виробничих об’єктів (складання і установка технічно-енергетичного, транспортного та інших видів обладнання).

3. Витрати на придбання (незалежно від того підлягає монтажу чи ні).

4. Витрати на придбання інструменту та виробничого інвентарю.

5. Витрати на проектні, геологорозвідувальні, наукові, пошукові та інші роботи, зв’язані з будівництвом підприємств, будов і споруд.

6. Витрати на інфраструктуру і охорону навколишнього середовища.

7. Витрати на утримання дирекції, підготовку експлуатаційних кадрів підприємств, що будуються.

8. Інші витрати.

Класифікація капітальних вкладів:

З метою обліку, аналізу та планування капітальні вкладення

1. За цільовим призначенням об’єктів оборотні фонди, що створюються:

а). виробниче будівництво;

б). житлове будівництво;

в). будівництво культурно-побутових об’єктів;

г). будівництво адміністративних будов; д). геологорозвідувальні, пошукові та інші роботи.

2. За формами відтворення оборотні фонди:

а). нове будівництво:

б). технічне переозброєння підприємства:

в). реконструкція та розширення діючих підприємств;

г). модернізація обладнання.

3. За джерелами фінансування:

а). централізовані;

б). нецентралізовані.

4. За технологічною ознакою;

а). будівельні роботи;

б). придбання обладнання (меблів, інструментів та інвентарю);

в). монтажне обладнання;

г). інші роботи.

5. За характером участі в процесі відтворення оборотних фондів:

а). прямі;

б). непрямі.

6. За терміном вкладання:

а). довгострокові капіталовкладення (більше, ніж один рік):

· 1-а група – до 2-х років,

· 2-га група – 2-3 роки,

· 3-я група – 3-5 років,

· 4-а група – понад 5 років.

б).середньострокові;

в). короткострокові (до 1-го року).

7. За формою власності інвесторів:

а). приватні;

б). державні;

в). іноземні;

г). спільні.

8. За територіальним чинником:

а). в межах країни (внутрішні);

б). за межами країни (закордонні).

 

Склад капітальних вкладень:

1. Вартість буд-монтажних робіт.

2. Вартість усіх видів виробничого устаткування інструментів та інвентарю.

3. Інші капітальні роботи і витрати (вартість земельних ділянок, гіолого-розвідувальних робіт та науково-дослідні роботи, вартість тимчасових споруд).

 

Співвідношення між переліченими видами капітальних вкладень характеризує елементно-технічну структуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в цій структурі є збільшення частки витрат на устаткування, інструмент та інвентар і зменшення витрат на будівельно-монтажні роботи.

Прогресивність технологічної структури визначається збільшенням в складі капітальних витрат частки витрат на придбання активної частини ОФ.

Відтворювальна структура відображає співвідношення довгострокових витрат на просте і розширене відтворення ОФ. Оптимальним співвідношенням вважається 35% і 65%.

Головною тенденцією відтвореної структури в Україні є збільшення частки витрат на технічне переозброєння та реконструкцію підприємств.

Галузева структура характеризує розподіл капітальних вкладень по галузям народного господарства. Її удосконалення здійснюється шляхом збільшення капітальних вкладення в розвиток прогресивних галузей народного господарства.

Територіальна структура – це розподіл капітальних вкладень за областями.

Відповідно до перерахованих вище ознак капітальні вкладення розподіляють на: галузеву, територіальну, цільову структури; за джерелами фінансування: відтворювальні (відображають співвідношення довгострокових витрат: на нове будівництво – 15 – 25 %, розширення – 10 – 15 %, реконструкція і технічне переозброєння – 35 – 45 %, тобто форми з відтворення оборотних фондів; для розширеного відтворення – 70 – 75 %, просте відтворення – 25-30%.

Технологічна – співвідношення між основними частинами: витратами на будівельно-монтажні роботи - 35%, вартістю обладнання, машин і механізмів – 45 – 50 % та іншими капітальними витратами.

 

 

IV. Планування капітальних вкладень на підприємство включає 2 етапи:

1. Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій на розрахунковий період.

2. Визначення джерел фінансування.

Встановлення необхідного обсягу виробничих вкладень залежить від економічної ситуації на ринку:

1. Ринковий попит на продукцію підприємства задовольняється повністю, і це не вимагає нарощування обсягів виробництва на даному підприємстві

В цьому випадку повинно здійснюватись лише просте відтворення оборотних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань. Необхідний розмір капіталу визначається на основі даних про потребу в повному устаткуванні, цін на нього з врахуванням вартості вантажу.

2. Попит на продукцію підприємства є зростаючим, тому має зміст нарощування обсягів виробництва продукції, з метою збільшення приросту продукції.

В цьому випадку необхідне розширення відтворення оборотних фондів і нарощування виробничої потужності підприємства шляхом реконструкції, технічного переозброєння, розширення виробництва за попередньо розробленим проектом.

Такий проект складається за розділами:

I.Зведені техніко-економічні показники.

II.Заходи по окремим напрямам технічного, технологічного та організаційного розвитку.

III. Потреба в устаткуванні.

Для визначення необхідного обсягу капітальних вкладень в цій ситуації користуються методом прямих розрахунків за даними кошторису.

3. Попит на пропоновану підприємством продукцію різко зменшився (вона втратила конкурентоспроможність).

Підприємство повинно модернізувати виробництво для випуску нової продукції. В цій ситуації слід здійснити докорінну перебудову техніко-економічної бази підприємства.

Розрахунок необхідного обсягу капітальних вкладень проводять аналогічно попередній ситуації, але враховують значні обсяги капітальних витрат на маркетинг, дослідження, можливу диверсифікацію виробництва (нова техніка).

Таблиця 7.1 Джерела формування фінансових коштів підприємства

 

 

В умовах ринкової економіки розмір капітальних вкладень виробництва залежить

1) від очікуваної норми прибутку

 

2) від ставки банківського відсотка (якщо очікувана норма прибутку буде більше ставки банківського відсотка, то при інших рівних умовах інвестування з економічної точки зору є доцільним)

 

3) від темпів інфляції (при довгострокових інвестиціях значно знижується майбутній реальний розмір прибутку).

 

4) від розміру заощаджень (обсяг капітальних вкладень залежить від пропорції розподілу одержаного кожним робітником доходу на споживання і заощадження)

 

Ефективна реалізація вище вказаних чинників базується на виваженій державній політиці (інвестиційній):

· регулювання сфер і об’єктів інвестування;

· удосконалення системи оподаткування;

· удосконалення механізму амортизаційних відрахувань;

· підвищення ефективності приватизаційного процесу;

· забезпечення мотивації і захисту інвестиції.

 

V. Шляхи:

1. Поліпшення структури виробництва, що забезпечує найвищу рентабельність виробництва.

2. Поліпшення технічної структури за рахунок збільшення частки витрат на машини та обладнання.

3. Впровадження передової технології та прогресивного обладнання тобто досягнення технологічного прогресу.

4. Застосування індустріального будівництва

5. Скорочення тривалості виробництва.

6. Зниження собівартості будівельно-монтажних робіт і підвищення ефективності.

7. Удосконалення організації праці і виробництва на підприємстві.