Допомоги особам, яким виповнилося 100 і більше років.

Виплачуються, коли місячний розмір пенсії таких осіб (з ура­хуванням усіх виплат до неї) не досягає визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Така допомога надається з 1 жовтня 2002 р. у розмірі, який визначається як різниця між зазначеним прожитковим мініму­мом та розміром пенсії (з урахуванням всіх виплат до неї).

Призначення допомоги проводять органи, які призначають пенсії. Виплата допомоги провадиться за рахунок коштів дер­жавного бюджету.

У разі збільшення прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, органи, що призначають пенсії, провадять перерахунок допомоги з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям —

щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям, в яких з поважних або незалежних від них причин середньо­місячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого для сім'ї. Вона виплачується у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукуп­ного доходу сім'ї.

Право на державну соціальну допомогу мають малозабезпе­чені сім'ї, які постійно проживають на території України.

199Тема 8

Державні соціальні допомоги

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньо­місячним сукупним доходом. Цей розмір не може перевищува­ти 75 % прожиткового мінімуму для сім'ї.

Державна соціальна допомога призначається на шість місяців.

Одиноким особам, визнаним за результатами медико-соці-альної експертизи непрацездатними, які не мають інших дже­рел до існування, державна соціальна допомога може бути при­значена на строк визнання особи непрацездатною. Одиноким особам, які досягли 65-річного віку і не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призна­чена довічно.

Заява про надання державної соціальної допомоги подаєть­ся уповноваженим представником сім'ї до органу праці та соці­ального захисту населення за місцем його проживання або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до органу праці та соціального захисту населення, який приймає рішення про призначення або про відмову у призначенні вказаної допомоги.

Державна соціальна допомога надається за рахунок асигну­вань, які враховані в розрахунках розміру коштів, передбаче­них з державного бюджету України до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у вигляді дотацій та нормативів відрахувань від загальнодержавних по­датків і зборів.

За рахунок місцевих бюджетів та спеціально створених ре­гіональних фондів соціальної допомоги органи місцевого само­врядування можуть проводити доплати до розмірів державної соціальної допомоги, виходячи із затвердженого регіонально­го прожиткового мінімуму.

У наданні державної допомоги малозабезпеченим може бути відмовлено:

а) якщо відсутні поважні або незалежні від сім'ї причини того, що вона має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї;

б) якщо у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї пе­ребуває:

— більше однієї квартири (будинку, крім дачного), за умо­ви, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім'ю;

— більше одного автомобіля, транспортного засобу (меха­нізму), при цьому не враховуються транспортні засоби, які згідно із законодавством не є об'єктами оподаткування;

в) якщо малозабезпеченою сім'єю або членом сім'ї протягом останнього року перед зверненням за наданням допомоги року було здійснено покупку на суму, що на час звернення пере­більшує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї.

У наданні допомоги органами праці та соціального захисту населення може бути відмовлено малозабезпеченій сім'ї (крім сімей, що складаються лише з осіб, які досягли 65-річного віку, а також інвалідів І та II групи) за результатами обстеження (за згодою вповноваженого представника цієї сім'ї), якщо в її влас­ності або володінні перебувають: земельна ділянка площею більше 0,6 га; підсобне господарство, що має приносити дохід.

Рішення про відмову в наданні допомоги приймається орга­нами праці та соціального захисту населення на підставі обсте­ження (за згодою вповноваженого представника сім'ї), яке здійснюється цими органами безпосередньо та через соціальних інспекторів.

Виплата раніше призначеної допомоги припиняється:

— якщо сім'єю приховано або навмисне подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встанов­лення права на допомогу та на визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти. Навмисне подання недо­стовірних даних, що вплинули або могли вплинути на встанов­лення права на допомогу та на визначення її розміру, тягне за собою позбавлення права на призначення та виплату допомоги протягом шести місяців з місяця виявлення порушення;

— у разі змін у складі сім'ї, що можуть вплинути на розмір допомоги, за поданням органів, що здійснюють облік громадян

Тема 8

Державні соціальні допомоги

за місцем постійного проживання, з місяця, наступного за міся­цем, в якому відбулися зміни;

— за заявою отримувача соціальної допомоги.

У разі невикористання сім'єю можливостей знаходження додаткових джерел до існування розмір допомоги, визначений згідно з частиною другою статті 5 Закону "Про державні соці­альні допомоги малозабезпеченим сім'ям", може бути поступо­во зменшений до 50 % її розміру (на 10 % при кожному наступ­ному зверненні за її призначенням) при повторному поданні інформації про відсутність доходів у працездатних осіб, які входять до складу сім'ї (крім осіб, які доглядають за інвалі­дами І групи або дітьми-інвалідами віком до 16 років та особа­ми, які досягли 80-річного віку; осіб, зареєстрованих у дер­жавній службі зайнятості як безробітні, які за інформацією центрів зайнятості не порушували законодавства про зай­нятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню протягом трьох останніх місяців), а також якщо середньомісячний розмір доходів залишається меншим від установленої мінімальної за­робітної плати.

Рішення про зменшення розміру призначеної державної соці­альної допомоги приймають органи праці та соціального захис­ту населення на підставі обстеження (за згодою вповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї), яке здійснюється цими органами безпосередньо та через соціальних інспекторів.

У разі прийняття рішення про відмову в наданні допомоги та зменшення її розміру, або припиненні її виплати органи, які призначають допомогу, письмово повідомляють про це вповно­важеного представника малозабезпеченої сім'ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення.

Якщо сім'єю приховано або навмисне подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встанов­лення права на допомогу та на визначення її розміру, внаслідок чого надміру виплачені кошти, то органи, що призначають на­звану допомогу:

1) визначають обсяг надміру виплачених коштів та вста­новлюють терміни їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї;

2) повідомляють уповноваженого представника малозабез­печеної сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та встанов­лені терміни їх повернення. Термін повернення коштів має ста­новити не менше місяця і не більше одного року з дня виявлен­ня порушення;

3) у разі неповернення надміру виплачених коштів добро­вільно у встановлені терміни — можуть подати позовні заяви до суду про їх стягнення.

Законодавство України визначає такі види допомог дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства:

1) державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства І і II групи;

2) державну соціальну допомогу непрацюючим інвалідам з дитинства III групи;

3) державну соціальну допомогу дітям-інвалідам віком до 16 років;

4) допомогу на поховання інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 16 років.

Крім того, законодавством визначено надбавки до вказаної державної допомоги: надбавку на догляд за інвалідом з дитин­ства І групи; надбавку на догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років.

Державна соціальна допомога дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства призначається і виплачується: громадянам Украї­ни, які постійно проживають на території України; іноземним громадянам та особам без громадянства, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україну, та особам, які набули статусу біженців.

Право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства І і II групи, непрацюючі інваліди з дитинства III гру­пи, а також діти-інваліди віком до 16 років.

Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на дер­жавну соціальну допомогу і пенсію, призначається держав­на соціальна допомога або пенсія за їх вибором. Державна соціальна допомога або пенсія інвалідам з дитинства, яких ви­знано недієздатними, а також на дітей-інвалідів признача-

203Тема 8

ється за вибором їх батьків, усиновителів, опікуна або піклу­вальника.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначається в таких розмірах: інвалідам з дитинства І групи — 100 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам з дитинства II групи — 70; непрацюючим інвалідам з дитинства III групи — 50; на дітей-інвалідів віком до 16 років — 70 % прожиткового мініму­му для осіб, які втратили працездатність.

Державна соціальна допомога призначається на кожного інваліда з дитинства чи дитину-інваліда.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства І, II групи, непрацюючим інвалідам з дитинства III групи призна­чається на весь час інвалідності, встановленої органами меди-ко-соціальної експертизи.

На дітей-інвалідів державна соціальна допомога призна­чається на строк, зазначений у медичному висновку, який ви­дається у порядку, встановленому Міністерством охорони здо­ров'я України, але не більш як до місяця досягнення дитиною-інвалідом 16-річного віку включно.

У разі зміни групи інвалідності державна соціальна допомо­га виплачується в новому розмірі.

Перерахунок розміру державної соціальної допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності інваліда з дитинства орга­ни праці та соціального захисту населення здійснюють без по­дання заяви одержувачем на підставі витягу з акта огляду інва­ліда з дитинства органами медико-соціальної експертизи. Цей перерахунок в установленому порядку оформляється рішенням органу праці та соціального захисту населення, яке зберігаєть­ся в особовій справі інваліда з дитинства чи дитини-інваліда.

Якщо дитина-інвалід, на яку виплачувалася державна соці­альна допомога, з настанням 16-річного віку визнана інвалідом з дитинства, виплата допомоги продовжується у новому розмірі за його заявою (недієздатним — за заявою опікуна). У разі збільшення розміру допомога в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності, а при зменшенні розміру — з місяця, наступного за тим, в якому дитині-інваліду встановле­но групу інвалідності.

Державні соціальні допомоги

Виплата державної соціальної допомоги зупиняється у ви­падку пропуску інвалідом з дитинства строку переогляду ста­ну здоров'я органами медико-соціальної експертизи або дити-ною-інвалідом — лікарсько-консультативними комісіями ди­тячих лікувально-профілактичних закладів, а в разі визнання знову інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць.

Якщо строк переогляду пропущено з поважної причини, то виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення виплати, але не більш як за 3 роки, за умови, що протягом цього періоду особа визнана інвалідом або дитиною-інвалідом.

У разі смерті інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 16 років членам сім'ї або особі, яка здійснила поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі двомісячної суми державної соціальної допомоги на день смерті.

Допомога на поховання не виплачується у разі:

1) смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюють члени сім'ї або інша особа);

2) смерті осіб, поховання яких проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років призначається одному з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, в тому числі інваліду III групи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалі­дом, а також одному з непрацюючих батьків, усиновителів, опі­куну, піклувальнику з числа інвалідів І або II групи, які фак­тично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років призначається за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї, в якій виховується дитина-інвалід (крім сімей опікунів і піклувальників), за шість календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням цієї надбавки, не переви­щує прожиткового мінімуму на сім'ю.

205Тема 8

Надбавки на догляд за дітьми-інвалідами та інвалідами з дитинства встановлюються в таких розмірах:

— за інвалідом з дитинства І групи — 50 % прожиткового мінімуму;

— за дитиною-інвалідом віком до 6 років — 30;

— за дитиною-інвалідом віком від 6 до 16 років — 50 % про­житкового мінімуму.

Розмір надбавки на догляд встановлюється відповідно до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Державну соціальну допомогу виплачують державні підпри­ємства і об'єднання зв'язку за місцем проживання інваліда з дитинства або батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, яким призначено допомогу на дітей-інвалідів або інвалідів І чи II групи, яких визнано недієздатними.

Призначена державна соціальна допомога виплачується інваліду з дитинства І чи II групи незалежно від одержуваного ним заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів. Держав­на соціальна допомога, яка призначається на дитину-інваліда віком до 16 років, виплачується незалежно від одержання на неї інших видів допомоги.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства у разі влаштування їх у будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів виплачується в розмірі 20 % призначеного розмі­ру державної соціальної допомоги (без надбавки на догляд).

Призначена державна соціальна допомога та надбавка не виплачуються протягом перебування дитини-інваліда віком до 16 років на повному державному утриманні.

Допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, котрий за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним.

Щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічно­го розладу, котрий за висновком лікарської комісії медично­го закладу потребує постійного стороннього догляду, на до­гляд за ним надається у грошовій формі, якщо середньомісяч-

Державні соціальні допомоги

ний сукупний дохід сім'ї є нижчим від прожиткового мініму­му для сім'ї.

Призначення і виплата допомоги на догляд провадяться органами праці та соціального захисту населення.

Допомога на догляд надається у розмірі одного неоподатко­вуваного мінімуму доходів громадян.

Допомога на догляд надається особі, яка зареєстрована та проживає на одній житловій площі з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, котрий за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, і здійснює догляд за ним.

Допомога на догляд призначається на шість місяців і ви­плачується щомісяця.

Виплата допомоги припиняється, якщо: сталися зміни у складі сім'ї у зв'язку зі смертю або зміною місця проживання інваліда І чи II групи внаслідок психічного розладу; інвалідові І чи II групи внаслідок психічного розладу встановлено III гру­пу інвалідності.

Право на державну допомогу сім'ям з дітьми мають гро­мадяни України, іноземці та особи без громадянства, що по­стійно проживають в Україні й не застраховані в системі загаль­нообов'язкового державного соціального страхування, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.

Відповідно до законодавства громадянам призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми:

1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;

2) одноразова допомога при народженні дитини;

3) допомога для догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку;

4) допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклу­ванням;

5) допомога на дітей одиноким матерям.

Державні допомоги сім'ям з дітьми виплачуються за раху­нок коштів державного бюджету України, які передаються місцевим бюджетам у вигляді субвенцій.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам з чис-

207Тема 8

ла військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб началь­ницького і рядового складу органів внутрішніх справ випла­чується за рахунок відповідних бюджетів.

Всі види державної допомоги сім'ям з дітьми призначають і виплачують органи праці та соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклу­вальника).

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам з чис­ла військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб началь­ницького і рядового складу органів внутрішніх справ призна­чається і виплачується за місцем основної роботи (служби).

Право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соці­ального страхування.

Підставою для призначення жінкам допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами є видана в установленому порядку до­відка лікувального закладу встановленого зразка та довідка:

— з основного місця роботи (служби, навчання);

— ліквідаційної комісії для жінок, звільнених з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації;

— державної служби зайнятості для жінок, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні;

— з місця проживання для непрацюючих жінок про те, що вони не працюють (не служать, не навчаються).

Особам, які усиновили або взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається на підставі рішення про усиновлення або встановлення опіки за період з дня усиновлення чи встановлен­ня опіки і до закінчення строку післяпологової відпустки.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня

Державні соціальні допомоги

закінчення відпустки у зв язку з вагітністю та пологами, і ви­плачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладне­них пологів або народження двох чи більше дітей — 70) кален­дарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до категорій 1— 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога у разі вагітності та пологів виплачується за 180 кален­дарних днів зазначеної відпустки (90 — до пологів та 90 — після пологів). Зазначена допомога обчислюється сумарно та надаєть­ся жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпу­стки, фактично використаних до пологів.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100 % середньомісячного доходу (стипендії, грошово­го забезпечення, допомоги в разі безробіття тощо) жінки, але не менш як 25 % встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць.

Право на одноразову допомогу при народженні дитини

мають один з батьків дитини (усиновитель чи опікун), не за­страхований у системі загальнообов'язкового державного соці­ального страхування.

Така допомога призначається на підставі свідоцтва про на­родження дитини. Усиновителям та опікунам ця допомога при­значається на підставі рішення про усиновлення або встанов­лення опіки.

У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

Одноразова допомога при народженні дитини призначаєть­ся за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Одноразова допомога при народженні дитини надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається незастрахованій у системі за-

209Тема 8

гальнообов'язкового державного соціального страхування особі (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога для догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку виплачується щомісяця з дня її призначення до дня досягнення дитиною трирічного віку включно. Усинови­телям та опікунам допомога призначається не раніше, ніж з дня прийняття рішення про усиновлення або встановлення опіки.

Особам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприєм­ства, установи, організації, до їх працевлаштування допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку при­значається на підставі довідки ліквідаційної комісії.

Особам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні, допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідки державної служби зайнятості.

Допомога для догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку особі, яка фактично доглядає за дитиною, призна­чається за письмовою заявою цієї особи та на підставі довідки з місця роботи (служби, навчання) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку відпустки для догляду за дитиною і виплату зазначеної допомоги їй припинено (із за­значенням дати).

Матерям, які мають дітей віком до трьох років і одночасно продовжують навчання з відривом від виробництва, допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років призна­чається в повному розмірі.

Допомога для догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку непрацюючій особі призначається на підставі ви­даної за місцем проживання довідки про те, що вона не працює (не служить, не навчається) і дитина проживає разом з нею.

Допомога для догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку надається у розмірі встановленого законом про­житкового мінімуму для дітей віком до 6 років.

У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину.

Державні соціальні допомоги

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуван­ням, призначається особам, визначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклу­ванням, призначається на підставі рішення про встановлення опіки чи піклування за умови, що середньомісячний розмір одержуваних на дитину аліментів, пенсії за попередні шість місяців не перевищує прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуван­ням, надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитко­вим мінімумом для дитини відповідного віку та середньомісяч­ним розміром одержуваних на дитину аліментів та пенсій за попередні шість місяців.

Допомога на дітей одиноким матерям. Право на допомо­гу мають одинокі матері, одинокі усиновителі, вдови та вдівці з дітьми, які не одержують на них пенсію в разі втрати годуваль­ника або соціальну пенсію. Якщо одинока мати уклала шлюб, то вона має право на отримання цієї допомоги на дітей, які на­родилися до шлюбу, за умови, що ці діти не були усиновлені.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається неза­лежно від одержання інших видів державної допомоги сім'ям з дітьми.

Така допомога призначається у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину і ви­плачується до досягнення 16 років (учнів — 18 років).

Субсидія — вид адресної безготівкової державної допомоги, який надається громадянам для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комуналь­них послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечис­тот), а також на придбання скрапленого газу, твердого та рідко­го пічного побутового палива, коли різниця між розміром пла-

211Тема 8

Державні соціальні допомоги

ти за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо і доходами сім'ї перевищує 15 %, а для пенсіонерів — 20 % їхнього доходу.

Правові ознаки субсидій такі: безготівковий характер; без­поворотність отримання; адресний характер.

Право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побу­тового палива (далі — субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, — на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів — на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності — на оплату комунальних послуг, придбання скрап­леного газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива призначається у разі, коли житлове приміщення не забезпечується тепло- або газопостачанням.

Якщо для опалення житлового приміщення одночасно ви­користовується тверде та рідке пічне побутове паливо і природ­ний газ, субсидія надається тільки на один вид палива.

Субсидія призначається в межах встановлених норм кори­стування житлово-комунальними послугами. При цьому нор­ма володіння чи користування загальною площею житла та нормативи користування комунальними послугами встановлю­ються виходячи з 21 кв. м на наймача і кожного прописаного у житловому приміщенні (будинку) та додатково 10,5 кв. м на всіх тут прописаних, а для громадян, які проживають в одно­кімнатній квартирі, — на загальну площу незалежно від роз­міру квартири. У разі наявності більшої житлової площі, або використання житлово-комунальних послуг в обсязі, більшому за встановлені норми, субсидія призначається лише на послуги і жилу площу в межах норми. На оплату житлово-комунальних послуг понад встановлені норми субсидія не надається.

В окремих випадках за рахунок коштів, передбачених для надання субсидій, виходячи з конкретних обставин, субсидії можуть призначатися відділами (управліннями) субсидій неза-

 

лежно від розміру загальної площі житла за рішеннями район­них, районних у містах Києві та Севастополі державних адмі­ністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або комісій, які ними утворюються.

Призначення субсидій та контроль за їх цільовим викорис­танням здійснюються відділами (управліннями) субсидій ра­йонних, районних у містах Києві та Севастополі державних ад­міністрацій та виконавчих органів міських і районних рад.

У сільській місцевості приймання заяв з необхідними доку­ментами для призначення субсидій та передачу їх відповідним відділам (управлінням) субсидій здійснюють уповноважені осо­би, які визначаються виконавчими органами сільських і селищ­них рад.

Субсидії надаються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Субсидія не призначається у таких випадках.

1. Якщо в житлових приміщеннях (будинках) прописані пра­цездатні громадяни працездатного віку, що не працювали і не навчалися на денних відділеннях вищих та професійно-техніч­них навчальних закладів, час навчання в яких зараховується до трудового стажу, протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням субсидії (до цієї категорії не нале­жать громадяни, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми і час догля­ду яких зараховується до трудового стажу; громадян, які догля­дають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визна­ченого в медичному висновку лікувально-консультаційної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і зайняті доглядом за ними; громадян, які доглядають за інвалі­дами І групи або дітьми-інвалідами віком до 16 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку), та не зареєстровані у службі зайнятості населення як такі, що шукають роботу.

2. Уповноважений власник житла, наймач житла в держав­ному та громадському житловому фонді, член житлово-буді­вельного кооперативу, власник (співвласник) житлового при­міщення, на якого відкрито особовий рахунок, або будь-яка особа, що прописана разом з ним у житловому приміщенні (бу-

213Тема 8

динку), здає за договором у найом або в оренду житлове при­міщення (будинок).

3. Уповноважений власник житла, наймач житла в держав­ному та громадському житловому фонді, член житлово-буді­вельного кооперативу, власник (співвласник) житлового при­міщення, на якого відкрито особовий рахунок, та особи, які прописані разом з ним у житловому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні (користуванні) чи володінні (корис­туванні) дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей) у сукупності більше ніж одне житлове приміщення (будинок), загальна пло­ща яких у сумі перевищує норми володіння чи користування загальною площею житла.

У випадках придбання житлового приміщення (будинку) субсидія для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, теп­ло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового пали­ва призначається не раніше ніж через рік з місяця придбання.

4. Уповноважений власник (співвласник) житла, наймач житла в державному та громадському житловому фонді, член житлово-будівельного кооперативу, власник (співвласник) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок, та особи, які прописані разом з ним у житловому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні чи володінні дружини (чо­ловіка, неповнолітніх дітей) транспортний засіб, самохідну машину або механізм, крім засобів, які згідно із законодавством не є об'єктами оподаткування (за винятком тракторів на гусе­ничному ходу), який перебуває в експлуатації не більш як 10 років, починаючи з року випуску (за винятком одержаного чи придбаного на пільгових умовах через органи праці та соці­ального захисту населення) та зареєстрований в установлено­му порядку.

Субсидія розраховується, виходячи з кількості прописаних у житловому приміщенні (будинку) осіб, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, при­званих на строкову військову службу.

Державні соціальні допомоги

Кількість осіб визначається на початок місяця, в якому наді­йшло звернення за призначенням субсидії.

До сукупного доходу входять:

1) нарахована заробітна плата, в тому числі за понаднормо­ву роботу, за роботу в святкові та вихідні дні й роботу за суміс­ництвом; плата за роботу в сільськогосподарському колектив­ному підприємстві, надбавки і доплати всіх видів; премії, вста­новлені системами оплати праці на підприємстві, в установі, організації, незалежно від періодичності та джерел їх виплати; відсоткові надбавки і щорічна винагорода з фонду матеріально­го заохочення за річними підсумками роботи підприємства, установи чи організації. Премії та щорічні винагороди включа­ються до сукупного доходу на час їх нарахування, при цьому за рік ураховується не більше однієї винагороди за вислугу років;

2) інші грошові виплати, які мають систематичний харак­тер (польове забезпечення, доплати за роз'їзний і рухомий ха­рактер роботи тощо, крім виплат на відрядження і підйомних);

3) стипендії, пенсії, допомога (крім одноразової цільової допомоги), в тому числі допомога на навчання, безпосередньо отримана особою від підприємства, установи чи організації, за винятком коштів, отриманих на умовах позики, кредитів;

4) доходи від підприємницької діяльності, селянського (фер­мерського) господарства, особистого підсобного господарства, реалізації товарів, худоби, птиці тощо, які визначаються місце­вими органами виконавчої влади. При цьому враховуються до­ходи, отримані з земельної ділянки площею понад 0,06 гектара;

5) доходи від заняття кустарно-ремісничими промислами, приватною практикою, літературною, художньою, музичною, артистичною та іншою творчою діяльністю. Доходи осіб, які займаються кустарно-ремісничими промислами або приватною практикою, визначаються на підставі даних районних держав­них податкових адміністрацій про розміри оподатковуваного доходу цих осіб;

6) усі види винагород, які виплачуються штатним (нештат­ним) літературним працівникам, художникам, фотокореспон­дентам та іншим особам з фонду авторського гонорару, а також винагороди, які виплачуються за публічне виконання творів.

215Тема 8

При цьому розмір доходу визначається як середньомісячний розмір гонорару за рік, що передує зверненню за призначенням субсидії, з урахуванням коефіцієнта зростання середньої заро­бітної плати;

7) усі види заробітків адвокатів;

8) виплата допомоги у разі безробіття;

9) доходи від здавання житлового приміщення (будинку) в найом або в оренду (на підставі довідок державних податкових адміністрацій);

10) натуральна оплата праці (за вільними (ринковими) ціна­ми цього регіону на період проведення оплати праці);

11) грошове забезпечення військовослужбовців, крім вій­ськовослужбовців строкової служби;

12) суми, які виплачуються в порядку відшкодування шко­ди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, що пов'я­зане з виконанням ним трудових обов'язків;

13) заробіток учнів та студентів, які поєднують навчання з постійною роботою на підприємствах, в установах і організаці­ях незалежно від форм власності та господарювання;

14) суми, які виплачуються за час вимушеного прогулу;

15) одержувані аліменти і тимчасова допомога на непов­нолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе. Одержання (неодер­жання) аліментів підтверджується довідкою суду або заявою особи, яка утримує дитину;

16) фактичний заробіток осіб, зайнятих роботою в окремих громадян або колективах громадян. При цьому натуральна ча­стина заробітної плати цих осіб включається до їхнього сукуп­ного доходу;

17) інші доходи, які підлягають оподаткуванню відповідно до чинного законодавства.

До сукупного доходу не входять:

1) сплачувані особою аліменти;

2) субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;

3) цільова одноразова допомога;