Розділ 1. психологічні засади

Навчальний посібник

За загальною редакцією Л. І. Казміренко

Г.,

ПРАВОВА ЄДНІСТЬ

АСОЦІАЦІЯ

Київ - 2009

Запорізька

бібліотека їм. О- М. Горького

і

ЛІ

УДК 159.9 ББК88.4я7 П86

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

(лист № 1.4/18-Г-1359 від 11.06.2008)

Схвалено на засіданні Вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ

(протокол № 6 від 6.05.2008) Рецензенти: Костицький М. В., доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПН

України, дійсний член АПрН України,професор кафедри філософії

права та юридичної логіки КНУВС; Стахівський С. М., доктор юридичних наук, професор, начальник кафедри

кримінального процесу КНУВС. Авторський колектив:

Андросюк В. Г., кандидат психологічних наук, професор (розділи 1-3, 4.1-4.2); Корнєв О. М., кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник

(розділ 7);

Кудерміна О. І., кандидат психологічних наук (розділи 5, 6.2); Малкова Т. М., кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник

(розділ 6.1);

Сидоренко О. Ю., кандидат психологічних наук (розділ 4.3); Тарарухін С.А., кандидат юридичних наук, професор (розділ 4.1).

Психологія слідчої діяльності: навчальний посібник [дня стпуд. вищ. навч. П 86 закл.] І [В. Г. Андросюк, О. М. Корнєв, О. І. Кудерміна та ін.]; [за заг. ред. Л. І. Казміренко]. - К.: Правова єдність, 2009. - 200 с. - Авт. зазначено но звороті mum. арк. -Бібліогр. с 198 - 199. - ISBN 978-966-2183-20-7 (Алер-та); ISBN 978-966-373-498-9 (КНТ); ISBN 978-966-364-798-2 (ЦУЛ).

Навчальний посібник присвячений актуальним проблемам психологічного забезпе­чення слідчої діяльності правоохоронних органів. Надається психологічна характери­стика слідчої діяльності та окремих слідчих дій; розглядаються деякі аспекти взаємодії слідчого з іншими учасниками процесу розслідування злочинів; висвітлюються психологічні детермінанти формування показань свідків. Пропонуються рекомендації з профілактики та подолання слідчим психоемоційної напруженості.

Може знайти широке застосування в навчальному процесі для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників слідчих підрозділів пра­воохоронних органів.

Для студентів, курсантів, слухачів, викладачів навчальних закладів, керівни­ків і психологів практичних підрозділів МВС України.

УДК 159.9 ББК 88.4я7

Всі права застережені. Жодна частина даного видання не може бути відтворена

будь-яким способом та у будь-якій формі без письмового дозволу власників

інтелектуальних прав.

Правову охорону видання здійснює Центр правових досліджень Фурси.

ЗМІСТ

вступ..................................................................5

Розділ 1. психологічні засади

організації слідчої діяльності.............................7

1.1. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.............7

1.2. ОСОБИСТІСТЬ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ СЛІДЧОГО

В РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ................................................13

РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНО-ПОШУКОВІ СЛІДЧІ ДІЇ...... 27

2.1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ.............27

2.2. ПСИХОЛОГІЧНА СУТНІСТЬ ПРЕД'ЯВЛЕННЯ

ДЛЯ ВПІЗНАННЯ....................................................................36

2.3. ВРАХУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ І ОБСТАВИН ПОДІЇ....................40

2.4. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ОБШУКУ... 45

РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНИХ СЛІДЧИХ ДІЙ............................. 53

3.1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОПИТУ..........................53

3.2. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОЧНОЇ СТАВКИ........................64

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ СУБ'ЄКТІВ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА........ 70

4.1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ СЛІДЧОГО

З ОРГАНОМ ДІЗНАННЯ...........................................................70

4.2. ДЕЯКІ ПСИХОЛОГО-ТАКТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ЗЛОЧИННИМИ ГРУПАМИ...............................................................................86

4.3. ВЗАЄМОДІЯ СЛІДЧОГО ЗІ СПЕЦІАЛІСТАМИ

ТА ЕКСПЕРТАМИ В ПРОЦЕСІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ.....94

І

ISBN 978-966-2183-20-7 (Алерта) ISBN 978-966-373-498-9 (КНТ) ISBN 978-966-364-798-2 (ЦУЛ)

© Колектив авторів, 2009 © Всеукраїнська асоціація ви­давців «Правоваєдність», 2009

РОЗДІЛ 5. ОСНОВНІ ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ПОКАЗАНЬ СВІДКІВ НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ...................................... 107

5.1. ОБ'ЄКТИВНІ ЧИННИКИ ТА ОБСТАВИНИ ФОРМУВАННЯ ПОКАЗАНЬ СВІДКІВ..............................................................109

5.2. ДЕТЕРМІНАЦІЯ ФОРМУВАННЯ ПОКАЗАНЬ СВІДКІВ СУБ'ЄКТИВНИМИ ЧИННИКАМИ...........................................119

РОЗДІЛ 6. НЕПРАВДИВІ СВІДЧЕННЯ ТАЇХ ПОДОЛАННЯ В ПРОЦЕСІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ................. 130

6.1. НЕПРАВДИВІСТЬ ТА ЗАСОБИ її ДІАГНОСТИКИ...............130

6.2. ДІАГНОСТИКА І ПОДОЛАННЯ НЕПРАВДИВИХ ТА ПОМИЛКОВИХ ПОКАЗАНЬ СВІДКІВ

НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ................................................156

РОЗДІЛ 7. ПСИХОЕМОЦІЙНА НАПРУЖЕНІСТЬ

У ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО, ШЛЯХИ її ПОДОЛАННЯ

ТА ПРОФІЛАКТИКИ.............................................. 167

7.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЕМОЦІЙНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ ТА її ДЕТЕРМІНАНТ.....................................167

7.2. ЗАХОДИ ПІДТРИМКИ ПРОФЕСІЙНОЇ НАДІЙНОСТІ СЛІДЧОГО В УМОВАХ ЕКСТРЕМАЛЬНОСТІ...........................177

ПІСЛЯМОВА.......................................................184

ДОДАТКИ..........................................................185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................198

ВСТУП

ВСТУП

Проблема боротьби зі злочинністю в Україні, безумовно, на­була державного значення на сучасному етапі реформування суспільних відносин. Важливою складовою вирішення цієї про­блеми є ефективне та неупереджене розслідування злочинів, що, в свою чергу, зумовлене низкою юрисдикційних, соціально-економічних, політичних та психологічних чинників. Удоско­налення кримінально-процесуального законодавства пов'язане з необхідністю приведення норм КПК України у відповідність до положень Конституції України та міжнародно-правових стандартів з метою реалізації судової реформи та перетворення кримінально-процесуального закону в конкретний та дієвий ме­ханізм охорони та захисту конституційних прав і свобод грома­дян. Чимало змін, внесених до чинного КПК України понад 130 нормативними актами, спрямовані на набуття ним певної су­часної цивілізованої сутності стосовно, перш за все, підвищення ефективності досудового слідства і професійної діяльності ос­новного його суб'єкта - особистості слідчого.

Низка детермінант слідчої діяльності - сувора регламенто-ваність слідчих дій, правовий захист слідчого, гарантованість його незалежності, матеріальне та соціальне забезпечення пе­редбачає також реалізацію на сучасному науковому та практич­ному рівні психологічного забезпечення діяльності слідчого. Як зазначав видатний психолог О.М. Леонтьев, практична діяль­ність не лише входить до предмету вивчення психології тим особливим змістом, що виступає у формі внутрішніх психічних процесів та станів суб'єкта, але й до самого процесу психічного відображення, в самий зміст цього процесу. Саме тому психоло­гічне вивчення структурно-функціональних засад слідчої діяль­ності, її особистісних детермінант, опрацювання на цій основі практично орієнтованих рекомендацій щодо ефективного та до­цільного алгоритму діяльності, становить сутність зазначеного психологічного забезпечення.

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Навчальний посібник орієнтований на формуван­ня психологічної культури слідчих шляхом засвоєння психологічних знань щодо найбільш ґрунтовних компонентів їх професійної діяльності - реалізації окремих слідчих дій, професійного спілкування, організаційно-змістовної взаємодії з учасниками розслідування, психологічних детермінант форму­вання свідчень та діагностики брехні, здійснення психологічного впливу та нейтралізації негативних психічних станів. Коло питань, які розглядаються в посібнику, може бути корисним не лише слідчим, але й фахівцям оперативних підрозділів та міліції громадської безпеки.

 

 

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ВРАХУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ

І ОБСТАВИН ПОДІЇ

Відтворення обстановки та обставин події належить до са­мостійних слідчих дій і полягає у проведенні спеціальних до­сліджень із метою одержання та перевірки доказів, оцінювання слідчих версій щодо фактів, які мають значення для розсліду­вання злочину. Звичайно ж, тотожного стану об'єктів, явищ, дій, тим більше - психологічного стану, під час відтворення до­сягти ніколи не вдається, йдеться лише про більш-менш набли­жене їх уподібнення.

Різновиди відтворення залежать від його мети і можуть бути представлені наступним чином:

___________ РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНО ПОШУКОВІ СЛІДЧІ ДІЇ

встановлення можливості сприймання якого-небудь фак­ту, явища; встановлення можливості існування якого-небудь факту

або явища;

встановлення можливості виконання певної дії; встановлення механізму події або її елементів; встановлення часу, необхідного для виконання тих чи ін­ших дій.

Отже, більшість різновидів цієї слідчої дії є дослідженням та оцінкою тих чи інших можливостей особи: сприйняти факт, явище в певних умовах (побачити, почути, відчути запах, виз­начити температуру тощо) в повному чи частковому обсязі; виконати певні дії (підняти та перенести вантаж, проникнути кудись, подолати перешкоди, відстань тощо). Крім того, пере­віряються навички та вміння (відімкнути замок, змайструвати кліше, виготовити печатку чи гроші тощо). Відтворення обста­новки та обставин події є також є дієвим засобом психологічного впливу на його учасників, оскільки одержані результати досить часто наочно та ґрунтовно свідчать про можливість або немож­ливість певного явища, події, а спростувати їх підозрюваному, звинуваченому буває вкрай важко.

Необхідність проведення відтворення може зумовлюватися одержанням інформації щодо особливостей: а) матеріальної об­становки, в якій відбувалася подія; б) сутності (послідовності, елементів, специфіки тощо) певних дій; в) суб'єктивних, психо­логічних чинників, що мали місце під час вчинення злочину.

Перше завдання цілком можна вирішити, підібравши чи змо-делювавши подібні обставини (пору року, час доби, освітленість, погодно-кліматичні умови, звуковий акомпанемент тощо). Це ж стосується і моделювання досліджуваних злочинних дій, за умови виключення можливості настання під час їх проведення будь-яких шкідливих наслідків (наприклад, для відтворення вбивства через задушення застосовується муляж, постріл здійс­нюється в спеціально обладнаному приміщенні, тощо). Але пов­ної тотожності досягнути не вдається: в екстремальній ситуації

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

вчинення злочину, під впливом стресогенних чинників особа могла діяти інакше, ніж у контрольованих умовах слідчої дії.

Набагато складніша справа з дослідженням суб'єктивних чин­ників. Відтворення психологічних станів особи, психофізіологіч­ного механізму її дій неможливе в принципі. Під час проведення слідчої дії психічні процеси проходять інакше, інші й психічні стани: це результат створеної психологічної напруженості, тобто напруженості іншого типу, аніж та, що була на момент вчинення злочину. Змінюється спрямованість усієї психічної активності. В ситуації злочину поведінка детермінується динамікою та умо­вами самої події, під час слідчої дії - умовами експерименту, і тільки після цього - змодельованими обставинами.

Якщо за реальних умов особа діє звичайно позадовільно, то за умов експерименту у неї актуалізується психічна готовність до сприймання та поведінки: виникають вольові зусилля, поси­люються прояви довільної, концентрованої уваги.

З іншого боку, в незвичній ситуації злочину, відчуваючи сильне хвилювання (стрес), людина могла здійснити такі вчин­ки, які в дозованих, контрольованих умовах слідчої дії вона ви­конати ніяк не може.

Можливість реалізації практично всіх різновидів відтворен­ня обстановки та обставин події залежить від бажання та заці­кавленості його учасників. За небажання підозрюваного (звину­ваченого) виконати його безпосередньо неможливо, залишається лише варіант опосередкованої перевірки - за допомогою участі інших осіб, подібних за анатомо-фізіологічними (зріст, вага, вік, пропорції тіла, зовнішня подоба), сенсорно-психологічни­ми (зір, слух), соціальними (зачіска, прикраси, одяг) ознаками, але в таких випадках одержані результати значною мірою втра­чають своє доказове значення. Тому намагаючись підкріпити позитивні мотиви у поведінці підозрюваного (звинуваченого) перед проведенням відтворенням, слідчий не повинен втрача­ти почуття міри, оскільки той може здогадатися, що у випадку його відмови мінімізується можливість зібрати достатню кіль­кість доказів іншим шляхом.

___________ РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНО ПОШУКОВІ СЛІДЧІ ДІЇ

Слід також враховувати, що злочинці можуть дати згоду на відтворення обстановки та обставин події, але зі специфічною мотивацією маскуючої спрямованості - вони згодні брати участь у ньому задля того, щоб довести неможливість виконання пев­них дій, із метою перекручування результатів, демонстрації відсутності навичок та вмінь, та ін. Разом із тим, характер дій учасників відтворення, які намагаються ввести слідчого в ома­ну, також може бути інформативним: обвинувачений професій­но виконує попередні дії (бере до рук «фомку», молоток, ніж; сідає за кермо автомобіля; пересмикує затвор пістолета), але де­монструє нездатність виконати останню, що є важливим індика­тором наявності наміру замаскувати свої знання та вміння.

Вимагає психологічного підходу вирішення питання про за­прошення до участі у відтворенні обстановки та обставин події осіб певних категорій (спеціалістів, свідків, потерпілих та ін.). У найбільш загальному вигляді присутність сторонніх є небажа­ною, але слід враховувати, що: а) в окремих випадках відтворен­ня без участі фахівців неможливе (експеримент із виготовлення кліше, копій ключів для проникнення в приміщення); б) іноді участь свідків чи потерпілих (за умови, що це не стане для них додатковою психологічною травмою) підвищує психологічну вірогідність відтворюваної обстановки, одержаних результатів; в) учасники слідчої дії (підозрювані, обвинувачені) відчувають сильний психологічний вплив завдяки зовнішній точності від­творюваних обставин, наочності, стверджувальності резуль­татів. Такий самий вплив відчувають і інші процесуальні особи (свідки, потерпілі) у випадках обмови, лжесвідчення чи неумис-них викривлень в описах події злочину, а це, в свою чергу, може призвести до зміни чи уточнення їх свідчень та позицій.

З іншого боку, іноді участь деяких осіб у слідчій дії небажана. Наприклад, якщо підозрюваний під час проведення відтворення переконається в неможливості спростувати свої неправдиві свід­чення, це призведе до закріплення його негативної позиції. Ок­рім того, він може керуватися метою перевірки успішності при­ховування слідів злочину, обставин, що його викривають.

І

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Часом допускається участь у слідчій дії інших осіб замість безпосередніх учасників, а в деяких випадках вона є, навіть, необхідною. В цих випадках ідентифікація з іншими особами досягається за анатомо-фізіологічними (зріст, вага, вік, пропор­ції тіла, зовнішня подоба), сенсорно-психологічними (зір, слух, рухи тіла), соціальними (зачіска, прикраси, одяг) ознаками.

Слід враховувати стан психічного та фізичного здоров'я осіб, що беруть участь у слідчій дії. За умов сильного психологічного впливу під час відтворення обстановки злочину у деяких із них можуть виникнути значні фізичні та психічні розлади.

Проведення експерименту на тому ж місці, де було скоєно злочин, дозволяє з високою точністю відтворити умови, акту­алізувати основні та другорядні асоціативні зв'язки учасників. Але можливі випадки, за яких проведення відтворення на місці події необов'язкове, наприклад, під час перевірки професійних навичок обвинуваченого.

Під час відтворення дозволяється використовувати як справжні, так і подібні предмети, знаряддя, матеріали. Проте справжні об'єкти завжди мають більш сильний психологічний вплив на учасника експерименту, чим досягається набагато більш достовірні результати.

В процесі відтворення обстановки та обставин події доцільно проводити ретельне та детальне спостереження за поведінкою особи, яка перевіряється. Таке спостереження повинно включа­ти оцінку дій (напрямок руху, темп пересування, вмотивовані та невмотивовані зупинки, активність пошукових дій, впевненість або невизначеність поведінки). Крім того, досить інформативні спостереження за мімікою особи, її рухами, характером вислов­лювань, психофізіологічним реакціями. Вони можуть сприяти фіксації можливих змін у поведінці, отже - вибору тактики і змісту подальших слідчих дій.

Досить ефективним є також використання різних технічних засобів фіксації відтворення обстановки та обставин події. В по­дальшому демонстрація відеозапису про поведінку підозрюва­ного (обвинуваченого) на місці події може психологічно глибоко

___________ РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНО-ПОШУКОВІ СЛІДЧІ ДІЇ

вплинути на співучасників та учасників процесу розслідування і судового розгляду кримінальної справи.

4-8-1148

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Обшукуваний може вдатися до імітуючих, маскуючих дій. Наприклад, хабарник чи розкрадач демонструє скромність жит­ла, одягу, способу життя; убивця, ґвалтівник висловлює жаль до вбитого, членів його родини. Своєрідне психологічне забар­влення характерне для випадків занадто демонстративної пос­пішності під час добровільної видачі розшукуваних речей: ос­тання свідчить про необхідність подальших пошуків.

У процесі обшуку відбувається сприймання людини люди­ною та сприймання учасниками цієї слідчої дії навколишньої обстановки. Слідчий пізнає психологію обшукуваних осіб, спос­терігаючи за їх поведінкою; обшукуваний, у свою чергу, вивчає особистість слідчого, щоб якомога швидше з'ясувати ступінь його поінформованості щодо розшукуваних об'єктів та окресли­ти лінію своєї поведінки. В цілому інформаційний пошук обшу­куваного здійснюється в таких напрямах:

можливості впливу на психіку слідчого та інших учасни­ків слідчої дії;

особисте ставлення слідчого до учасників обшуку; ставлення слідчого до осіб, що присутні під час обшуку; загальна обстановка та умови, за яких відбувається процес пошукових дій.

Слід зазначити, що в психічній діяльності обшукуваного ін­тенсивно функціонують захисні механізми. Приховувана подія злочину, страх перед викриттям призводять до сильних пере­живань, викликаючи в у корі великих півкуль головного мозку «вогнище афектації» (емоційної чутливості), що перебудовує всю психічну діяльність, дезорганізуючи її. Захоплюються й ті зони кори півкуль, що «відповідають» за психофізіологічні реакції і майже не піддаються свідомому контролю: виділення поту, зміна кольору шкіри, міміка, позадовільні рухи, голосові реакції. Такого типу прояви спостерігаються, коли працівники наближаються до схованок, чим, природно, збільшується мож­ливість відшукання прихованого.

Для полегшення фіксації емоційних та функціональних зру­шень у поведінці обшукуваного необхідно організувати спілку-

___________ РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНО-ПОШУКОВІ СЛІДЧІ ДІЇ

вання таким чином, щоб вивести його зі стану психічної врівно­важеності, створити контрольовану ситуацію напруженості. З метою впливу на «вогнище афектації» слідчому доцільно макси­мально використати все, що може асоціюватися в обшукуваного з прихованим об'єктом. При цьому суттєве значення мають за­питання та дії (погляди, жести, пози), котрі припускають бага­тозначне тлумачення.

Інший напрям впливу полягає в послабленні захисних ме­ханізмів шляхом актуалізації спонукань до приховування (страх перед покаранням, сором, побоювання втрати престижу, репутації, свободи тощо). Обшукувана особа підсвідомо створює певну «зону оберігання» — місце схову розшукуваної речі, ак­тивізуючи свою поведінку при наближенні до цієї зони. Тому рекомендується у певних випадках проводити своєрідні зонду­ючи дії. Наприклад, при наближенні до можливого місця схову вести діалог із обшукуваним для діагностики його емоційного стану (зміни інтонації голосу, тембру, логічності відповідей); спонукати обшукуваного спільно наблизитися до певного місця, взяти до рук певний предмет.

У цілому спостереження за поведінкою має подвійну мету: контроль за діями осіб, які виконують пошукові дії, за повнотою та ретельністю обшуку;

знаходження у поведінці обшукуваного та членів його ро­дини спрямовуючої увагу слідчого інформації. Професійні та особистісні якості слідчого також суттєво впливають на ефективність обшуку. Найбільш важливими з них є: професійна спостережливість, пам'ять, мислення; напо­легливість та цілеспрямованість; розвинені комунікативні здіб­ності; сформовані уміння та навички (стереотипи) пошукових дій; здатність до саморегуляції поведінки.

Стереотипи пошукових дій мають позитивне значення, особ­ливо на початкових етапах обшуку. Проте, якщо немає ефек­тивного результату, необхідно приділяти особливу увагу винят­ковості події, індивідуальності обшукуваного, співвідносити

 

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

інтуїцію у визначенні напряму пошуку з особливою ретельністю та пунктуальністю пошукових дій.

Таким чином, обшук є важливою інформативно-пошуковою слідчою дією, складно організованою у психологічному плані, що вимагає від його учасників суттєвої психолого-тактичної підготовленості.

Загалом основою розглянутих інформаційно-пошукових слід­чих дій є пізнавальна діяльність. Цілком закономірно, що одер­жання будь-якого виду інформації, навіть за відсутності безпо­середнього мі особистісного спілкування, все ж відбувається в умовах спілкування опосередкованого, в умовах комунікації. Огляд місця події, впізнання, відтворення обстановки та обста­вин події, обшук - спрямовані, перш за все, не стільки на реалі­зацію психологічного впливу, скільки на одержання значущої для провадження кримінальної справи інформації, ґрунтуючись на якій і відбувається безпосередній вплив на учасників процесу розслідування.

РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНІ ___________ ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНИХ СЛІДЧИХ ДІЙ

5' 67

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

мив деталі злочину, руйнує цю установку. Слідчий зобов'язаний не просто фіксувати, але й контролювати та спрямовувати цей вплив.

Ефективність очної ставки як цілісної слідчої дії залежить від певних чинників, до яких належать:

1) підготовленість її проведення.

По-перше, підготовленість очної ставки визначається попе­реднім впливом на її учасників: сумлінному учаснику гаран­тується підтримка та безпека; обвинувачений або особа, яка дає неправдиві свідчення, попереджаються про неприпустимість протизаконних спроб впливу на інших учасників. По-друге, ма­ють бути враховані місце, час і тактика проведення очної став­ки. По-третє, готуються засоби фото-, кіно-, відеозйомки та зву­козапису. І, нарешті, має бути здійснене попереднє планування очної ставки: коло питань для обговорення, розрахунок часу, форми контролю за поведінкою та запобігання протиправним діям учасників очної ставки;

2) раптовість проведення.

Як правило, очна ставка для обвинуваченого або особи, яка дає неправдиві свідчення, має бути несподіваною. Ефект рап­товості та емоційної напруженості позбавить їх можливості ре­тельно обміркувати лінію своєї поведінки, зосередитися та обра­ти результативні засоби впливу на сумлінних учасників. Очна ставка буде найбільш ефективною, якщо раптовою буде сама по­ява іншого (або інших) учасників;

3) несподіваність інформації, що повідомляється.

Цей чинник за своїм впливом дуже близький до попередньо­го, однак характеризує змістовний аспект інформації, що пові­домляється слідчим або сумлінним учасником очної ставки;

4) упевненість викладення фактів та сила морально-психо­логічного впливу особи, яка їх повідомляє.

Під час підготовки очної ставки слідчий повинен пересвід­читися у тому, що сумлінний учасник перебуває у такому пси­хологічному стані, який дозволить йому викласти важливу ін­формацію впевнено, логічно та переконливо і не потрапити під

РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНІ ____________ ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНИХ СЛІДЧИХ ДІЙ

можливий вплив іншого учасника, а його моральна позиція сповнена громадянськості;

5) врахування сутності стосунків, що існували між учасни­ками очної ставки раніше.

Ефективність проведення очної ставки зменшується, коли добросовісний її учасник раніше перебував або перебуває досі в залежності від іншої сторони. Така роду залежність може бути як прямою (службова, суспільна, родинна та ін.), так і опосе­редкованою (конфліктуючі нації, релігійні конфесії тощо), тому призначенню очної ставки мають передувати ретельний аналіз усіх умов, прогнозування ситуацій, що можуть виникнути, та висновок щодо її необхідності;

6) вольові якості та психологічна активність слідчого. Слідчий не є пасивним учасником очної ставки, простим

реєстратором того, що відбувається. Він повинен проводити цю слідчу дію згідно з планом, вносити відповідні корективи, кон­тролювати поведінку учасників, не допускати самому і припи­няти будь-які спроби впливу учасників один на одного. Важли­во, щоб слідчий створював необхідний психологічний фон очної ставки або підтримував емоційні стани, сприятливі для усвідом­леного, цілеспрямованого контролю за спілкуванням, не дозво­ляв погроз, фізичного або психологічного насильства.

Отже, інформаційно-комунікативні слідчі дії є важливим інструментом досягнення істини у справі. Як свідчить практи­ка, ретельно підготовлена, всебічно обґрунтована, професійно організована інформаційно-комунікативна слідча дія може бути значно ефективнішою, аніж слідчі дії, у яких оперують факто­логічною, предметною інформацією.

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ СУБ'ЄКТІВ

ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

В процесі розслідування злочину слідчий постійно знахо­диться в ситуації встановлення та підтримання взаємин з різ­ними категоріями осіб - безпосередньо та опосередковано при­четних до вчиненого. їх правовий та посадовий статус різний, проте спілкування зі слідчим, встановлення взаємин та органі­зація взаємодії як психологічний процес досить тотожні. Основ­ні особливості спілкування слідчого з деякими процесуальними особами розглянуті нами в розділах, присвячених проведенню окремих слідчих дій. В цьому розділі мова буде йти про взає­мини слідчого з працівниками оперативно-розшукових підроз­ділів, експертами-криміналістами та спеціалістами, які беруть безпосередню участь в розслідуванні злочинів.

4.1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ СЛІДЧОГО З ОРГАНОМ ДІЗНАННЯ

Найчастіше слідчий в процесі розслідування злочину вста­новлює та підтримує взаємини зі співробітниками оперативно-розшукових підрозділів. Оперативно-розшукова діяльність є первісним етапом інформаційного пошуку, що забезпечує слід­чого даними, необхідними для порушення кримінальної справи та її подальшого провадження.

Пошукова діяльність слідчого - це його дії (в тісному контак­ті з правоохоронними органами, державними установами та гро­мадськими організаціями) по встановленню осіб, причетних до вчинення злочину чи таких, які є носіями інформації про нього, та матеріальних об'єктів, що мають значення для встановлення істини по справі.

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНО ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ______________ ВЗАЄМОДІЇ СУБ'ЄКТІВ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Приймаючи рішення про порушення кримінальної справи чи рішення тактичного характеру, слідчий переживає стан впев­неності або сумніву, що можуть чергуватися, забарвлюючи при цьому різні припущення емоційно, зумовлюючи вибір напряму пошуку.

Слідчий звичайно передбачає, які наслідки можуть виникну­ти в тому або іншому випадку, але не може знати, чи вони дійсно будуть мати місце. Тому процес прийняття рішення є конфлікт­ною ситуацією з елементами невизначеності і тісно пов'язаний із проблемою тактичного ризику слідчого, тобто припущенням негативних наслідків під час реалізації рішення. Власне кажу­чи, ризик в слідчій діяльності є невід'ємним елементом прий­няття рішення. Ризик - це не тільки ірраціональний, позало-гічний чинник, але й свідома та обміркована лінія поведінки в ситуаціях із альтернативними наслідками. Завдання слідчого полягає в тому, щоб, використовуючи прогнозування та рефлек­сивне мислення, нейтралізувати можливі негативні наслідки.

Під час проведення пошукової діяльності слідчий повинен передбачити дії супротивної сторони. Звичайно, прогнозувати їх у повному обсязі неможливо, але вони багато в чому визнача­ються певною слідчо-розшуковою ситуацією, що обмежує кіль­кість ймовірних варіантів.

В загальних рисах процес прогнозування є імітацією дій суп­ротивника, побудовою моделей його поведінки. В основу діяль­ності прогнозування можуть бути покладені наступні чинники:

1) дані про особистість злочинця, до яких відносяться відо­мості про його властивості та якості, а також особливості по­ведінки до вчинення злочину;

2) якість та обсяг доказової інформації, а також наявність та обсяг інформації, якою, ймовірно, володіє злочинець;

3) моделі типової та ймовірної його поведінки.

Сутність рефлексії полягає у тому, що кожна з супротивних сторін розглядає себе, обстановку та інформацію, що надходить, начебто очима супротивника. Перевага в рефлексії звичайно визначається рівнем розвитку та освіти особи; ступенем її про-

ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ________________________

фесійної підготовки; вмінням будувати мисленнєві моделі по­ведінки інших осіб та оперувати ними.

Ефективність використання слідчим рефлексивного мислен­ня підвищується під час використання методу експертних оці­нок. Він полягає в залученні до розробки прогнозів, моделей поведінки, слідчо-розшукових версій співробітників слідчих та оперативно-розшукових підрозділів, психологів, криміналістів, їх думка підвищує прогностичну цінність рішень, що прийма­ються. При цьому слідчий повинен забезпечити психологічний контакт із фахівцями, не сковуючи їх ініціативи і не нав'язуючи своєї особистої думки.

Особливо важливого значення під час розслідування злочинів набувають взаємини слідчого та оперативних працівників орга­ну дізнання, оскільки весь процес розслідування відбувається з їх взаємодією. Ця взаємодія узгоджена за цілями, часом та місцем і реалізується на засадах нормативно-правового регулю­вання правоохоронної діяльності. Стосунки учасників взаємодії загалом можна поділити на ділові, що виникають між учасни­ками взаємодії як носіями суспільних функцій, та особисті, що складаються на засадах симпатії або антипатії, притягування або відштовхування тощо.

Стосунки ці знаходяться також в певній залежності від форм взаємодії (процесуальних та організаційних), що використову­ються. Наприклад, для такої форми взаємодії, як спільний виїзд на місце події, окрім міжособистісних стосунків, значення набу­ває феномен лідерства. Коли слідчий дає доручення працівнику органу дізнання, основним стає ставлення оперативного праців­ника до доручення та чинники, що формують це ставлення.

Спілкування слідчого та оперативного співробітника в про­цесі розкриття та розслідування злочинів характеризується та­кими особливостями:

а) правовою регламентованістю;

б) цілеспрямованістю;

в) спільністю спрямованості та установок суб'єктів;

г) наявністю специфічних (службово-корпоративних) інтересів. 72

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ _____________ ВЗАЄМОДІЇ СУБ'ЄКТІВ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Правова регламентація стосунків передбачає:

суворе розмежування компетенції учасників взаємодії; провідну роль слідчого в процесі взаємодії; нерозголошення даних попереднього слідства, а також за­собів та методів, що використовуються в оперативно-роз-шуковій діяльності;

організаційну та процесуальну самостійність учасників взаємодії;

відносну самостійність органу дізнання у виборі методів та засобів, що використовуються для проведення опера­тивно-розшукових заходів.

Під час розслідування злочинів суттєвого значення набуває можливість документування злочинних дій. В контексті взає­модії слідчого з працівником карного розшуку останньому може бути надане відповідне доручення, яке зазвичай реалізується за наступними напрямами:

1) встановлення потенційних свідків - осіб, які можуть бути допитані, зі встановленням, по можливості, їх поінформованос­ті щодо злочину та причетних до нього підозрюваних; фактів, що мають доказове значення; можливої особистої зацікавленос­ті потенційних свідків у результатах розслідування тощо;

2) виявлення документів, речей, об'єктів, що можуть бути джерелами доказової інформації, та забезпечення їх недоторка­ності;

3) здійснення оперативного відслідковування протиправних дій в момент підготовки та вчинення злочину; встановлення злочинних контактів, зустрічей подільників, шляхів та засобів реалізації добутого злочинним шляхом;

4) безпосереднє документування злочинної діяльності та її епізодів за допомогою санкціонованого використання техніч­них засобів, оглядів, виїмок, що відображається в протоколах, довідках, рапортах на адресу слідчого.

При цьому вся оперативно-значуща інформація має бути чіт­ко поділена на:

інформацію, яка стосується факту, що встановлюється та доказується, причетності до нього конкретного кола осіб; інформацію, що підтверджує зазначений факт злочину та може набувати доказового значення;

. - суто оперативну інформацію, що має орієнтувальне та спрямовуюче значення, проте не має значення доказового. Стосовно цілей спілкування слід підкреслити, що багато в чому вони є загальними, оскільки особи, які взаємодіють, мають ту ж саму мету - якісно розкрити та розслідувати злочин. Про­те, якщо їх загальна мета збігається, то конкретні цілі спілку­вання при взаємодії можуть співпадати не завжди і не в усьому. Наприклад, якщо метою спілкування слідчого є розслідування злочину для передання кримінальної справи до суду або обґрун­тованого її припинення, то оперативний працівник ставить пе­ред собою більш вузькі та конкретні цілі - розкриття злочину. Цілі і завдання спільної діяльності визначають наявність у них загальних і приватних інтересів. Так, повний збіг інтересів ха­рактерний для початкового етапу розслідування - до моменту встановлення особи, яка вчинила злочин. Але нерідко після вста­новлення особи злочинця та пред'явлення йому обвинувачення оперативний співробітник значною мірою втрачає зацікавленість у подальшому спілкуванні, оскільки воно стає для нього неакту­альним. У деяких ситуаціях інтереси сторін можуть не тільки не співпадати, але й бути діаметрально протилежними. Особли­во часто так відбувається у випадку призупинення провадження кримінальної справи. Таким чином, нормативно-правова регла­ментація спілкування, спільність спрямованості, цілей та інте­ресів - це підвалини взаємодії слідчого з органом дізнання.

Від з'ясування основ взаємодії перейдемо до розгляду психо­логічних закономірностей формування міжособистісних відно­син.