Гігієна праці військовослужбовців різних родів військ

 

 

Правильна організація праці військовослужбовців, виконан­ня гігієнічних норм і санітарних правил у ході навчально-бойової діяльності військ є умовами високої працездатності особового складу, його стійкості до фізичного, нервово-психічного напру­ження, впливу несприятливих чинників навколишнього середо­вища. Сучасне обладнання і оснащення ЗС, військово-технічна модернізація мають суттєвий вплив на характер військової праці. Управління сучасними комплексами озброєння і військової тех­ніки вимагають від особового складу узгоджених колективних дій, твердих знань і навичок. Особливістю військової праці у су­часних умовах стала операторська робота, на виконання якої пот­рібно менше затрат фізичної і більше розумової праці. Разом з тим, це вимагає від військовослужбовців максимального напру­ження фізичних і моральних сил.

Можливість застосування противником засобів масового ура­ження вимагає герметизації бойової техніки і споруд для забезпе­чення умов праці і життя у них. Тому значної уваги потребує жит­тєзабезпечення військовослужбовців при використанні військо­вої техніки,споруд.

Під життєзабезпеченням розуміють умови життя, побуту, праці особового складу, створені на об’єктах військової техніки і у спорудах для забезпечення здоров’я, працездатності і ефектив­ної експлуатації об’єктів.

На здоров’я людини, бойову техніку і споруди впливають фі­зичні і хімічні чинники. До фізичних чинників належать темпе­ратура середовища, шум, вібрація, освітлення. Усередині бойо­вих машин в умовах жаркого клімату можливе значно підвищен­ня температури, що призводить до перегрівання організму, і навпаки, у холодну пору при різкому зниженні температури ор­ганізм переохолоджується. Боротьба з перегріванням і переохо­лодженням проводиться за допомогою технічних засобів життє­забезпечення з використанням систем опалення, вентиляції, кон- диціонування. Особовий склад, який обслуговує бойову техніку, необхідно забезпечувати відповідним одягом, взуттям, достат­ньою кількістю води (особливо у жарку пору). Суттєве значення мають виконання режиму праці і відпочинку, загартовування ор­ганізму.

Екіпажі бойових машин можуть зазнавати впливу шуму, віб­рації від постійно працюючих механізмів, а при стрільбі на особо­вий склад, разом з імпульсним шумом, впливають перепади повітряного тиску. Для захисту від впливу цих чинників застосо­вують шоломофони, протишуми, системи амортизаторів тощо.

При стрільбі з танків утворюється велика кількість шкідли­вих газових речовин. Вихлопні гази двигунів автомашин, обігрі­вачів у кузовах, кабінах і салонах машин можуть спричиняти от­руєння екіпажів машин. Пари пального, антидетонатори, компо­ненти ракетного палива, потрапляючинашкіру, слизову оболонку, всередину можуть призводити до різних ушкоджень. Найнебез- печніші отруєння через дихальні шляхи. Потрапляючи на шкірні покриви, деякі технічні суміші (кислоти, основи, паливно-мас­тильні речовини, окислювачі) спричиняють хімічні опіки.

Фельдшер зобов’язаний знати всі види робіт, де можливе ура­ження особового складу ОР, і заходи щодо запобігання отруєн­ням, викладені у відповідних інструкціях, документах, матеріа­лах з техніки безпеки. Проводячи санітарний нагляд, необхідно ретельно контролювати вміст шкідливих речовин у повітрі.

Захист органів дихання при роботі зі шкідливими хімічними речовинами забезпечується застосуванням респіраторів, ізолю­вальних, фільтрувальних і шлангових протигазів. Для захисту шкірних покривів і слизових оболонок від ОР використовується спеціальний захисний одяг і взуття. Робота у засобах індивіду­ального захисту при високій температурі повітря обмежується у часі і проводиться під медичним контролем у зв’язку з небезпе­кою теплових уражень.

Особливості праці військовослужбовців у авіаційних час­тинах. На здоров’я, боєздатність, працездатність льотчиків впли­вають такі чинники: підйом на висоту, великі швидкості польоту, різкий перепад тиску, вплив шуму і вібрації, дія прискорення, низька температура, значне нервово-психічне напруження у польоті.

На висоті понад 4000 м над рівнем моря різко падає парціаль­ний тиск кисню, що спричиняє гіпоксію. При перебуванні на значній висоті тривалий час кабіна літака може розгерметизува­тися, що спричинить декомпресійну хворобу. Тому кабіни сучас­них літаків герметизують і обладнують кисневою апаратурою. У кабінах підтримують постійний тиск — 634 мм рт. ст.

Різка зміна швидкості і напрямку польоту літака супрово­джується перевантаженнями. Це супроводжується перерозподілом крові у судинах, органах, системах, що негативно позначається на стані організму. Льотний склад сучасних літаків забезпечується висотно-компенсуючими костюмами. У момент перевантаження у цей костюм автоматично нагнітається повітря. Воно стискає живіт і нижні кінцівки, завдяки чому створюється перешкода для швидкого перерозподілу крові. Крім цього, одяг повинен надійно захищати льотчика від впливу низьких температур.

Для боротьби з шумом і вібрацією застосовують звукоізоля­ційні кабіни, амортизатори, шоломофони.

Сучасний літак оснащений великою кількістю навігаційних приладів. Льотчику доводиться приймати рішення за лічені се­кунди. Досить часто він перебуває у високому нервово-психічно­му напруженні, що у поєднанні з іншими несприятливими чин­никами зумовлює погіршення самопочуття. Тому медичний пер­сонал повинен постійно стежити за станом здоров’я льотчиків. Медпрацівник повинен знати кожного пілота, його звички, схиль­ності, мати відомості про те, як він відпочивав перед польотом. Без лікарського огляду льотчики до польотів не допускаються.

Велике значення має медичний контроль за харчуванням льотчиків, особливо в передпольотні дні і у дні польотів. Вони харчуються у спеціальних їдальнях. Харчування чотириразове. Харчові продукти повинні бути збагачені вуглеводами, що запобі­гають виникненню висотного метеоризму, закачуванню, підви­щують стійкість до перевантажень. Продукти, що містять підви­щену кількість клітковини (капуста, буряки, огірки), потрібно виключити із раціону бортового харчування. Перед польотом не можна допускати переїдання, їжа повинна бути калорійною, ба­гатою на вітаміни. Для харчування під час дальніх польотів льот­чики забезпечуються бортовими пайками (білий хліб, консерви, печиво, чай тощо), їсти треба через кожні 4—5 год, сумарна енер­гетична цінність продуктів на одне вживання не повинна переви­щувати 500—800 ккал.

Мікрокліматичні умови праці льотчика різноманітні навіть протягом дня (залежно від пори року і особливостей праці). Тому комплекти польотного одягу диференціюються залежно від пори року, клімату, місць дислокації льотної частини.

Літальні апарати обслуговує і готує до польотів інженерно- технічний склад. Ці спеціалісти постійно, вдень і вночі, у зимову холоднечу і у літню спеку тривалий час працюють на аеродромах, перевіряють усі системи літаків (вертольотів), ремонтують їх, за­правляють паливом, оснащують бойовими комплектами. Тому медичний працівник (лікар, фельдшер) повинен тримати під ме­дичним наглядом і цю категорію військовослужбовців: вивчати умови їхньої праці; аналізувати захворюваність; проводити про­філактичні заходи щодо запобігання травматизму, ураженням хімічними отруйними речовинами, захворюванням на інфекцій­ні і застудні хвороби; вимагати від посадових осіб обладнання ду­шових, сушилок, пунктів обігріву; контролювати режим і якість харчування, лазне-прального забезпечення.

Особливості праці військовослужбовців бронетанкових військ. При експлуатації і обслуговуванні бронеоб’єктів (танки, бойові машини піхоти, самохідні артилерійські установки, бро­нетранспортери та ін.) на особовий склад справляють несприят­ливу дію чинники: обмежений об’єм робочих місць, погане їх ос­вітлення; перебування всередині металевих споруд, що зумовлює інтенсивне нагрівання організму влітку і охолодження взимку; вихлопні гази, що містять оксид вуглецю і оксиди азоту; велика концентрація порохових газів, що утворюються при стрільбі з гармат і кулеметів, основним токсичним компонентом яких є ок­сид вуглецю; постійний контакт з пальними і мастильними ма­теріалами; шум, вібрація, пил.

Відвід вихлопних газів від двигунів броньованих машин, що перебувають на обслуговуванні у боксах, повинен здійснюватися через газовідвідні шланги, що приєднуються до вихлопних труб. Для запобігання впливу вихлопних газів від машин, що рухають­ся попереду, дистанція між машинами повинна бути 25—50 м. Щоб уникнути проникнення вихлопних газів усередину танка, необхідно забезпечити надійну герметичність між моторним від­діленням і кабіною, де перебуває екіпаж.

Обмежений об’єм робочих місць призводить до втоми і болю у суглобах і хребті.

При пересуванні бронетанкових машин по бездоріжжю на ро­бочих місцях виникають підвищена вібрація, шум, окремі сильні поштовхи. Як наслідок — підвищується тонус м’язів, наростає збудження нервової системи, виникає спазм судин, сповільнюєть­ся скорочення серцевого м’яза. Для захисту від поштовхів і вібра­ції бронемашини обладнують складною системою амортизаторів, а голова танкіста має бути захищена танковим шоломом з навушни­ками (шоломофоном) і ларингофоном. Під час пересування колони машин піднімаються хмари пилу, що може потрапити в очі і орга­ни дихання, спричиняючи кон’юнктивіт, ларингіт, фарингіт.

Освітленість панелей приладів у бронемашинах регулюється залежно від зовнішнього освітлення. Вночі освітленість на шка­лах приладів повинна бути 2—7 лк., удень — не менше 50 лк.

При обслуговуванні бронетанкової техніки військовослужбов­цям доводиться постійно контактувати з пальними і мастильни­ми матеріалами, охолоджуючими рідинами (антифризи) і розчи­нами, що може призвести до розвитку шкірних захворювань (де­рматиту, фолікуліту, екземи) і спричинити інгаляційні отруєння. У пунктах технічного обслуговування і ремонту техніки для кож­ного підрозділу повинні бути обладнані душові, з розрахунку 1 душова сітка на 15 працюючих, і умивальники — 1 кран на 10 осіб, до яких має бути підведена гаряча і холодна вода. Анти­фризи, розчинники надзвичайно небезпечні при вживанні всере­дину як сурогати алкоголю. Тому ретельний контроль за зберіган­ням ОР, постійний інструктаж на робочих місцях і постійна ви­ховна робота з особовим складом мають важливе значення у роботі медичних працівників.

З великим психічним навантаженням пов’язано форсування водних перешкод по дну водоймищ.

Медичні працівники бронетанкових військ повинні мати міц­ні знання і практичні навички з профілактики специфічних за­хворювань танкістів (отруєння токсичними речовинами, шкірні захворювання, теплові і холодові ураження, захворювання, пов’язані з підводним пересуванням на танках). Фельдшер броне­танкових військ повинен: уміти користуватись ізолюючою ди­хальною апаратурою, надавати медичну допомогу при отруєнні шкідливими хімічними речовинами, газами і парами, при асфік­сії, утопленні, баротравмі; вимагати від особового складу і коман­дирів підрозділів дотримання правил техніки безпеки при обслу­говуванні машин, забезпечення санітарно-гігієнічним обладнан­ням і оснащенням (душові, умивальники, спецодяг і т.д.), обладнання робочих місць медичними аптечками, а екіпажів — бортовими аптечками.

Особливості праці військовослужбовців радіотехнічних частин. У радіотехнічних частинах для виявлення різних цілей застосовують радіотехнічні системи, що випромінюють високо­частотні (ВЧ), надвисокочастотні (НВЧ) і ультрависокочастотні (УВЧ) радіохвилі. При експлуатації і ремонті стаціонарних і пе­ресувних радіолокаційних станцій (РЛС) особовий склад радіо­технічних частин може зазнавати впливу радіохвиль різних час­тот, що здатні спричинити теплові ушкодження і специфічні за­хворювання.

Джерелами НВЧ-випромінювання є антени, генератори, хви­льові та інші елементи РЛС. Інтенсивність випромінювання оці­нюється щільністю потоку енергії у ватах на 1 см² (Вт/см²) або похідних величинах — міліватах, мікроватах на 1 см².

Особливості праці спеціалістів, з обслуговування радіолока­ційних станцій, допустимі рівні опромінення, заходи і засоби за­хисту і порядок медичного контролю військовослужбовців ви­кладені в інструкції, уведеній у дію наказом міністра оборони України.

Для захисту людей, тварин і навколишньої території від впли­ву радіохвиль навколо радіолокаційних станцій встановлюють санітарно-захисні зони. Межі зон визначають спеціалісти сані­тарно-епідеміологічних закладів.

Медичні працівники, які обслуговують особовий склад РЛС, повинні знати умови праці на станції, роз’яснювати особливості роботи з ремонту генератора НВЧ-випромінювання, вимагати ви­користання спеціального радіозахисного костюма і окулярів, ре­тельно контролювати виконання гігієнічних норм і санітарних вимог. Для вимірювання рівнів НВЧ-випромінювання застосову­ють спеціальний прилад.

Завдання для самоперевірки

1. Дайте гігієнічні рекомендації військовослужбовцям авіацій­них частин з профілактики несприятливої дії шкідливих чин­ників.

2. Обґрунтуйте медико-профілактичні заходи у бронетанкових військах.

3. Випишіть шкідливі чинники праці військових радіотехніч­них частин. Дайте рекомендації з профілактики несприятли­вої дії.

 

 

Fructus cape cum pane, si vis vivere sane!

Овочі і хліб споживай ~ здоров’я доброго наживай!

Розділ 5